Ухвала суду № 39104817, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 рокусправа № 811/2650/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпень 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262210, №0000252210 від 04 червня 2013 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", податковим органом неправомірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з рядом контрагентів, а відтак - протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення - рішення №0000262210, №0000252210 від 04 червня 2013 року. Вирішено питання про судові витрати по справі.

Постанову суду мотивовано тим, що необхідною умовою для правомірності формування валових витрат та податкового кредиту, а також включення відповідних сум для бюджетного відшкодування, є фактичне здійснення господарської операції платником податків, що було підтверджено належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на відсутність необхідних умов для відповідної господарської діяльності, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що є підставою вважати суми витрат та податкового

кредиту по деклараціях з податку на додану вартість неправомірно задекларованими.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У період з 26 квітня по 08 травня 2013 року Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Спецфундамент-плюс" за січень-лютий 2012 року, ТОВ "МС-Фератус" за лютий-березень 2012 року, ТОВ "Оптіс Україна" за липень 2012 року, ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за лютий та червень 2012 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 травня 2013 року №193/22-10/31907552, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року в частині завищення залишку від'ємного значення всього на 92723,00 грн., у тому числі: за січень 2012 р.-6594 грн.;за лютий 2012 р.-35474,00 грн.; за березень 2012 р. - 45307,00 грн.; за червень 2012 р.-5304,00 грн.; за липень 2012р.- 44 грн.; також пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1,138.2,138.4,138.8 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартали 2012 року на загальну суму 97357,00 грн., у тому числі: за І квартал 2012 року на суму - 91742,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 5569,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 46 грн. (Т.1, а.с.37-56)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2013 року:

- № 0000252210, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 146035,50 грн. (із них за основним платежем - 97357,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 48678,50 грн.);

- №0000262210, за яким ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 92723,00 грн. (Т.1, а.с.60-61).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.3. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6. статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування валових витрат та податкового кредиту, а також включення відповідних сум до бюджетного відшкодування, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків підтверджується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Судом першої інстанції досліджено, колегією суддів апеляційної інстанції перевірено правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, включення відповідних сум до бюджетного відшкодування по взаємовідносинах контрагентами ТОВ "Спецфундамент-плюс" за січень-лютий 20112 року, ТОВ "МС-Фератус" за лютий-березень 2012 року, ТОВ "Оптіс Україна" за липень 2012 року, ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за лютий та червень 2012 року у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Так, у лютому, березні 2012 року ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" придбавало у ТОВ "МС-Фератус" чавун ливарний Л6 та феромолібден FeMo60.

Факт купівлі-продажу вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 22 лютого 2012 року №388; 27 лютого 2012 року №450; від 01 березня 2012 року №14; від 02 березня 2012 року №38; від 17 березня 2012 року №301; від 20 березня 2012 року №328; від 26 березня 2012 року №446 (Т.1, а.с.93,89,85,81,76,72,68), відповідними рахунками-фактури (Т.1, а.с.63-65, 69, 73, 77, 78, 82, 86,90), та видатковими накладними (Т.1, а.с.90,86,82,78,65,64,63) на загальну суму 356 710,50 грн. (із них ПДВ - 71342,10 грн.)

На підтвердження факту транспортування ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" придбаного товару позивач надав до суду відповідні товарно-транспортні накладні (Т.1, а.с.66-67,70-71,74-75,79-80,83-84,87-88,91-92).

Судом встановлено також, що розрахунок за куплений товар ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (Т.1, а.с.63,64,65,77).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Спецфундамент-плюс" судом встановлено наступне.

У січні-лютому 2012 року ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" придбавало у ТОВ "Спецфундамент-плюс" чавун ливарний Л6.

Факт купівлі-продажу вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 23 січня 2012 року №55; 13 лютого 2012 року №523;від 15 лютого 2012 року №524; від 16 лютого 2012 року №525 (Т.1, а.с.99,105,111,117), відповідними рахунками-фактури (Т.1, а.с.96,102,108,114) та видатковими накладними (а.с.95,101,107,113).

Транспортування чавуну ливарного Л6 до місця перебування позивача ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" підтверджує товарно-транспортними накладними (Т.1, а.с.97-98,103-104,109-110,115-116).

Судом встановлено також, що розрахунок ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" за поставлений товар, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (Т.1, а.с.94,100,106,112) .

Загальна сума поставки за взаємовідносинами позивача з ТОВ "Спецфундамент-плюс" у січні-лютому 2012 року склала на загальну суму 159 579,00 грн. (із них ПДВ - 31915,80 грн.)

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" судом встановлено наступне.

У лютому,червні 2012 року ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" придбало у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" будматеріали (трубу, квадрат, швеллер, круг, лист).

Факт купівлі-продажу вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 14 червня 2012 року № 52; від 13 лютого 2012 року №43 (Т.1, а.с.125,130), відповідними рахунками-фактури (а.с.124,129), та видатковими накладними (Т.1, а.с.123,128).

Судом встановлено, що розрахунок ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" за поставлений товар, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні платіжні доручення (Т.1, а.с.122,126,127) .

Загальна сума поставки за взаємовідносинами позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" склала 72845,59 грн. (із них ПДВ - 14569,12 грн.).

Також, слід зазнчити, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств. Тому, за наявності передбачених Податкових кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, відсутність у даному випадку товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарської операції позивача та ТОВ "Альтаір Альфа Плюс".

Обгрунтовуючи господарську необхідність у придбанні чавуну ливарного Л6, феромолібдену FeMo60, будівельних матеріалів у вищезазначених контрагентів та подальше оприбуткування таких товарів, представник позивача повідомив, що статутна діяльність ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" включає, зокрема, ливарне виробництво та механічну обробку металів, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій (Т.1, а.с. 136), які неможливі без відповідної сировини та матеріалів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Оптіс Україна" судом встановлено наступне.

У липні 2012 року ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" придбавало у ТОВ "Оптіс Україна" бланки: МД-2, МД-3, МД-6, МД-8, CMR.

Факт купівлі-продажу вказаного товару підтверджується наявною у матеріалах справи податковою накладною від 02 липня 2012 року (Т.1, а.с.121), відповідним рахунком (а.с.120), та видатковою накладною (Т.1, а.с.119) на загальну суму 265,20 грн. (із них ПДВ - 44,20 грн).

Судом встановлено також, що розрахунок ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" за поставлений товар, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчить відповідне платіжне доручення від 02 липня 2012 року (Т.1, а.с.118).

Коллегією суддів зроблено системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит і відповідні суми до бюджетного відшкодування, відповідають критеріям первинного документу; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов'язань, обумовлених договорами поставки.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ТОВ "Олександрійська ливарна компанія" та ТОВ "Спецфундамент-плюс", ТОВ "МС-Фератус", ТОВ "Оптіс Україна", ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також віднесення відповідних сум до бюджетного відшкодування.

Вищевикладене дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 48678,50 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0000252210.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що при перевірці позивача податковим органом не було досліджено первинних бухгалтерських документів ТОВ "Олександрійська ливарна компанія", а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами (ТОВ "Спецфундамент-плюс", ТОВ "МС-Фератус", ТОВ "Оптіс Україна", ТОВ "Альтаір Альфа Плюс") у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська ливарна компанія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай