Ухвала суду № 39103790, 06.06.2014, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/463/13-ц

Провадження №2-п/145/4/2014

У Х В А Л А

"06" червня 2014 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

В складі головуючий суддя Ліщишина М. Ю. , за участю секретаря Віценко К.А. адвоката ОСОБА_1

у справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21.02.2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Тиврівської РДА про виселення , -

встановив:

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2014 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та інших про виселення.

Вважає, що зазначене рішення повинно бути переглянуто з огляду на наступне.

Заочне рішення було прийнято 21 лютого 2014 року. Проте вважає, що судом належним чином не було сповіщено про час та дату судового засідання всіх відповідачів по справі, які відповідно до даного рішення підлягають виселенню: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В зв'язку з чим, вказані особи, з яких троє є неповнолітніми, були позбавлені можливості належним чином захистити свої права та свободи.

В заочному рішенні від 21.02.2014 року здійснюється посилання на ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Таким чином, вказана норма передбачає, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть бути виселені наймач та члени його сім'ї. Такими особами якраз і є відповідачі.

Тобто, Тиврівський районний суд не мав права здійснювати виселення відповідачів з огляду на положення зазначеної вище правової норми.

В заочному рішенні робиться висновок про те, що: «ЗУ «Про іпотеку» передбачає можливість виселення всіх мешканців будинку, який перебуває в іпотеці, в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в подальшому, але з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.

При цьому суд посилається також і на пункт 43 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року.

Проте, судом невірно було встановлено наявність дотримання зазначеного обов'язку позивачем, адже заочним рішенням було виселено сім відповідачів, з яких троє є неповнолітніми, проте письмове повідомлення про виселення направлялось позивачем тільки двом особам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 24).

Таким чином, судом не було враховано недотримання банком вищезазначених вимог, що в свою чергу було підставою для відмови у задоволенні аналогічних позовних вимог рішенням Тиврівського районного суду від 12.09.2011 року (а.с. 22-23).

Статтею 228 ЦПК України встановлено десятиденний строк подачі заяви про перегляд заочного рішення з дня отримання його копії.

Відповідно до ст. 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Тільки в п'ятницю 18 квітня 2014 року ним, адвокатом ОСОБА_1, було отримано копію заочного рішення, а відтак рахуючи те, що дана заява подається шляхом поштового відправлення в понеділок 28 квітня 2014 року, то строк її подачі не минув.

Просить скасувати заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 лютого 2014 року по цивільній справі №145/463/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 просять скасувати заочне рішення з підстав, викладених в заяві.

ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 такої ж думки.

Представник позивача Мазур О.О. просить відмовити в задоволенні заяви за безпідставністю.

Суд, вислухавши осіб, що буть участь у справі, дослідивши надані матеріали, вважає що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

21.02.2014 р. Тиврівським районним судом прийнято заочне рішення, яким вирішено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з житлового будинку в АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

30.04.2014 р. представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення .

Відповідно до ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідач у справі ОСОБА_2, в інтересах якого подана заява отримав копію рішення у справі 04.03.2014 р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 158 )

Заява про перегляд заочного рішення подана представником відповідача до суду 30.04.2014 р., тобто з пропуском передбаченого законом строку.

Відповідно до частини 1 статті 232 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, заочне рішення може бути скасоване лише за наявності двох підстав, зазначених в ст.232 ЦПК України.

ОСОБА_2 25.12.2013 р., 27.01.2014 р., 21.02.2014 р., будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду / а.с. 124, 128, 143/ не з»явився в судове засідання. Заяв про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

Поважності причин неявки в судове засідання та не повідомлення про причини неявки він не навів.

Невірне, на думку заявника, встановлення судом обставин справи та оцінка доказів не може бути підставою для скасування заочного рішення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 228, 230-231 ЦПК України ,-

ухвалив:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тиврівського районного суду від 21.02.2014 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Тиврівської РДА про виселення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя: М. Ю. Ліщишина