Постанова № 39103369, 27.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2014 року 12:24 № 826/5079/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: Головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до треті особи:Державної виконавчої служби України Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ДП ДГЗП «Спецтехносервіс», Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києвіпрозобов'язання вчинити дії, за участю представників сторін:

від позивача: Головіна О.І

від відповідача: Харченко О.О.

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: Савчук К.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», ДП ДГЗП «Спецтехносервіс», Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просить:

- зобов'язати Державну виконавчу службу України звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 90 909,73 євро, які були перераховані з рахунку платника ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» №26005014032776 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві на підставі платіжного доручення в іноземній валюті № 71 від 25.03.2014 р. та які знаходяться на кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ідентифікаційний код 20025456) № 1600001218821, відкритому в АТ «Укрексімбанк» (код ЄДРПОУ 00032112);

- зобов'язати Державну виконавчу службу України перерахувати звільнені з-під арешту грошові кошти в сумі 90 909,73 євро на рахунок платника ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» № 26005014032776 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, через кореспондентський рахунок ПАТ «КБ «Надра» № 1600001218821, відкритий в АТ «Укрексімбанк» (код ЄДРПОУ 00032112).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною виконавчою службою України постановами державного виконавця накладено заборону щодо розпорядження грошовими коштами позивача, що знаходяться на кореспондентському рахунку ПАТ «КБ «Надра».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що кошти в сумі 90 909,73 євро, які на даний час знаходяться на кореспондентському рахунку ПАТ «КБ «Надра», відкритому в АТ «Укрексімбанк» та були перераховані позивачем на вказаний рахунок на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 25.03.2014 р. № 71, не належать ПАТ «КБ «Надра» та були отримані останнім у зв'язку з помилковим їх перерахуванням позивачем, відповідно повернення вказаних коштів не відноситься до власних видаткових операцій Банка-кореспондента, а також здійснення такої операції не зачіпає інтереси як Банка-кореспондента, так і його клієнтів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог, оскільки вважає їх необґрунтованими, а тому просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшла заява, в якій ПАТ «КБ «Надра» просить розглядати справу за відсутності його представника, проти задоволення позовних вимог в повному обсязі не заперечує.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2014 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи 3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та третьої особи 4, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Представники третіх осіб 3 та 4 в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяв про розгляд справи без їх участі або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надано.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

04.01.2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - Банк-кореспондент) було укладено Договір № 19-101/21 про відкриття та порядок ведення мультивалютного кореспондентського рахунка в іноземних валютах банку-резидента України, предметом якого є відкриття Позивачем на ім'я Банка-кореспондента мультивалютного кореспондентського рахунка в іноземних валютах № 1600001218821 з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» найменування позивача та Банка-кореспондента в частині організаційно-правової форми було змінено з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.

Статтями 1, 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банк-кореспондент - це банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок. Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 19-101/21 від 04.01.2002 списання грошових коштів з кореспондентського рахунку здійснюється позивачем на підставі ключованих платіжних доручень Банка-кореспондента (крім випадків списання комісійної винагороди за надання банківських послуг та у разі здійснення безспірного стягнення, безакцептного списання та примусового списання (стягнення коштів) у передбачених чинним законодавством України випадках), переданих по СВІФТ, в межах залишку коштів по рахунку.

Як вбачається з п. 4.2.3 Договору № 19-101/21 від 04.01.2002, Банк-кореспондент зобов'язався повертати позивачу помилково зараховані на кореспондентський рахунок кошти не пізніше наступного робочого дня після виявлення факту помилкового зарахування коштів або отримання від позивача письмової вимоги про повернення помилково зарахованих коштів, окрім випадків, коли такі кошти були зараховані на рахунок клієнта.

Наразі на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку № 1600001218821 Банка-кореспондента, накладені арешти на підставі постанов державних виконавців відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби про накладення арешту у справах за позовами фізичних осіб - вкладників ПАТ «КБ «Надра».

25.03.2014 року клієнтом філії AT «Укрексімбанк» в м. Києві ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» було надано платіжне доручення в іноземній валюті від 25.03.2014 № 71 на перерахування коштів у сумі 90 909,73 доларів США на користь клієнта Банка-кореспондента.

При здійсненні переказу коштів на виконання зазначеного платіжного доручення від 25.03.2014 № 71 позивачем було помилково вказано в електронному платіжному дорученні інший код валюти, а саме: «євро» замість «долари США», та в результаті такої технічної помилки здійснено перерахування коштів у валюті платежу, відмінній від зазначеної у вказаному платіжному дорученні клієнта, а саме направлено платіж в сумі 90 909,73 євро.

Згідно з п. 4.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, уповноважений банк у разі надходження від банку платника або банків-кореспондентів повідомлення про відкликання коштів в іноземній валюті може списати кошти, що зараховані на розподільчий рахунок або на транзитний рахунок банку, або на рахунок кредитових сум до з'ясування, та переказати їх платникові за призначенням.

Після виявлення зазначеної помилки позивач в особі філії AT «Укрексімбанк» в м. Києві електронною поштою НБУ 27 та 28 березня 2014 року надіслав до ПАТ «КБ «Надра» повідомлення про відкликання коштів в сумі 90 909,73 євро, перерахованих на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 25.03.2014 № 71, а також звернувся до Банка-кореспондента листом від 28.03.2014 № 040-28/1325, яким просив повернути кошти в сумі 90 909,73 євро на рахунок платника, зазначений в платіжному дорученні від 25.03.2014 № 71.

03.04.2014 року Банк-кореспондент надіслав на адресу позивача платіжне доручення, передане по системі СВІФТ, щодо перерахування з кореспондентського рахунку ПАТ «КБ «Надра» № 1600001218821 на рахунок платника ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» помилково перерахованих коштів в сумі 90 909,73 євро від 25.03.2014.

За допомогою системи СВІФТ позивач повідомив про неможливість такого перерахування та повернув платіжне доручення від 03.04.2014 без виконання з огляду на п. 6.11 постанови Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 у зв'язку з арештом коштів на кореспондентському рахунку № 1600001218821.

На даний час валютні кошти в сумі 90 909,73 євро на рахунок отримувача не зараховані та знаходяться на кореспондентському рахунку Банка-кореспондента № 1600001218821, про що свідчить платіжне доручення ПАТ «КБ «Надра» від 03.04.2014.

Банк-кореспондент після отримання від позивача повідомлення про відкликання коштів в іноземній валюті зобов'язаний переказати їх платникові за призначенням. Однак, з огляду на заборону розпоряджатись грошовими коштами, що знаходяться на кореспондентському рахунку ПАТ «КБ «Надра» № 1600001218821, встановлену постановами державного виконавця у вигляді накладення арешту на ці грошові кошти, позивач та Банк-кореспондент позбавлені можливості виконати вимоги нормативно-правових актів Національного Банку України та відповідно повернути платникові ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» помилково перераховані кошти.

В свою чергу, позивач листом № 040-02/1528 від 09.04.2014 звернувся до відповідача з проханням винести постанову, якою зняти арешт з грошових коштів в межах вищевказаної суми, але станом на день звернення до суду з даним позовом жодної відповіді від Відповідача отримано не було.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; а також іншими способами, передбаченими законами.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить зобов'язати Державну виконавчу службу України звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 90 909,73 євро.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (надалі - Закон N 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону N 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 5 п'ятого частини 3 статті 11 Закону N 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи державними виконавцями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби 09.08.2010 р. (ВП № 19731773), 30.09.2010 р. (ВП № 19946302), 30.09.2010 р. (ВП № 19964223), 18.11.2010 р. (ВП № 14578667), 26.11.2010 р. (ВП № 19079906), 02.12.2010 р. (ВП № 19941000), 24.11.2010 Р. (ВП № 20253201), 02.12.2010 р. (ВП № 19941000), 26.11.2010 р. (ВП № 19079906), 30.09.2010 р. (ВП № 19656976) винесено постанови про арешт коштів боржника -ВАТ «КБ «Надра».

Також головними державними виконавцями відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанови про арешт коштів боржника від 07.06.2010 р. (ВП № 13241296), від 08.06.2010 р. (ВП № 17468546), від 21.06.2010 р. (ВП № 19263375), від 08.07.2010 р. (ВП № 1442310), від 19.07.2010 р. (ВП № 19842611), від 19.07.2010 р. (ВП № 19925113), від 05.08.2010 р. (ВП № 15974996), від 25.01.2011 р. (ВП № 2352862), від 17.09.2010 р. (ВП № 20872198), від 30.09.2010 р. (ВП № 19858037), від 15.10.2010 р. (ВП № 19080294), від 15.11.2010 р. (ВП № 19725805), від 30.11.2010 р. (ВП № 19262876).

Статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III (надалі - Закон N 2121-III ) передбачено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Згідно з ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Пунктом 6.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (надалі - Положення № 216), передбачено, що обмеження уповноваженим банком права клієнта щодо розпоряджання коштами в іноземній валюті та банківськими металами, що зберігаються на його рахунку, й обмеження права банку щодо розпоряджання коштами в іноземній валюті та банківськими металами, що зберігаються на його коррахунку, відкритому в іншому уповноваженому банку, здійснюється відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених у цій главі.

Відповідно до п.п. 6.11, 6.12 Положення № 216 уповноважений банк не виконує видаткових операцій за рахунками клієнта/коррахунками банку, на кошти та/або банківські метали на яких накладено арешт, у тому числі й на кошти в іноземній валюті та банківські метали, що були попередньо куплені за заявою клієнта на МВРУ (до накладання арешту) і не були перераховані ним за призначенням до їх арешту.

Уповноважений банк відновлює операції за рахунками клієнта/коррахунками банку після накопичення суми, що зазначена в документі пре арешт, або після отримання ним передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів та/або банківських металів.

В свою чергу, п. 8 глави 3 розділу III Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320, встановлює, що банк приймає і виконує документи про арешт коштів банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, з урахуванням таких особливостей:

якщо на кореспондентському рахунку банку-кореспондента недостатньо коштів до визначеної документом про арешт суми, то банк зупиняє власні видаткові операції банку-кореспондента за цим рахунком у межах суми, на яку накладено арешт, тобто до забезпечення на кореспондентському рахунку банку-кореспондента визначеної документом про арешт суми коштів;

якщо арешт на кошти банку-кореспондента накладено без встановлення суми, то банк зупиняє власні видаткові операції банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком до отримання відповідних документів щодо списання суми або зняття арешту з коштів.

Як вбачається з п. 3.1.2 Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.03.1998 № 118, з кореспондентського рахунку банку-резидента в іноземній валюті, відкритому в уповноваженому банку України, здійснюються такі операції:

- платежі за дорученням клієнтів-резидентів:

а) на користь нерезидента, тобто на рахунок нерезидента в іноземному банку за наявністю підстав для платежу, що перевіряється банком платника коштів;

б) на користь резидента у випадках, які передбачені чинним законодавством України;

в) на власний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України;

г) для здійснення продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;

- платежі за дорученням нерезидентів згідно з чинним законодавством України;

- власні операції самого банку, які він має право здійснювати згідно з відповідними пунктами банківської ліцензії та генеральної ліцензії, в тому числі:

а) перерахування іноземної валюти за обслуговування кореспондентського рахунку, якщо це передбачено Угодою;

б) зняття готівкової іноземної валюти з власного кореспондентського рахунку в уповноваженому банку України для підкріплення власної каси;

- міжбанківські операції з продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних грошових ринках, які має право здійснювати уповноважений банк згідно з відповідними пунктами банківської ліцензії та генеральної ліцензії;

- перерахування за неторговельними операціями згідно з чинним законодавством України;

- інші операції відповідно до чинного законодавства України.

Таким чином, аналіз вищенаведених положень чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що, у випадку обмеження розпорядження коштами банка-резидента, що знаходяться на кореспондентському рахунку, відкритому в іншому банку, банк, в якому відкрито такий кореспондентський рахунок, зупиняє лише власні видаткові операції банка-кореспондента.

Статтею 60 Закону N 606-XIV, яка регулює питання зняття арешту з майна, встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти в сумі 90 909,73 євро, які на даний час знаходяться на кореспондентському рахунку ПАТ «КБ «Надра» № 1600001218821, відкритому в AT «Укрексімбанк», та були перераховані позивачем на вказаний рахунок на підставі платіжного доручення в іноземній валюті від 25.03.2014 № 71, не належать ПАТ «КБ «Надра», та були отримані останнім у зв'язку з помилковим їх перерахуванням позивачем.

Отже, повернення вказаних коштів не відноситься до власних видаткових операцій Банка-кореспондента, а також здійснення такої операції не зачіпає інтереси як Банка-кореспондента, так і його клієнтів.

Банк-кореспондент після отримання від позивача повідомлення про відкликання коштів в іноземній валюті зобов'язаний переказати їх платникові за призначенням.

Однак, з огляду на заборону розпоряджатись грошовими коштами, що знаходяться на кореспондентському рахунку ПАТ «КБ «Надра» № 1600001218821, встановлену постановами державного виконавця у вигляді накладення арешту на ці грошові кошти, позивач та Банк-кореспондент позбавлені можливості виконати вимоги нормативно-правових актів Національного Банку України та відповідно повернути платникові ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» помилково перераховані кошти.

Дослідивши фактичні обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства та пояснень сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язати Державну виконавчу службу України звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 90 909,73 євро, які були перераховані з рахунку платника ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» №26005014032776 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві на підставі платіжного доручення в іноземній валюті № 71 від 25.03.2014 р. та, які знаходяться на кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» № 1600001218821, відкритому в АТ «Укрексімбанк» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість в частині позовних вимог щодо зобов'язання Державної виконавчої служби України перерахувати звільнені з-під арешту грошові кошти в сумі 90 909,73 євро на рахунок платника ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» № 26005014032776 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, через кореспондентський рахунок ПАТ «КБ «Надра» № 1600001218821, відкритий в АТ «Укрексімбанк» суд вважає за необхідне відмовити з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, а здійснюють примусове виконання рішень державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». Тобто повноваження щодо примусового виконання рішень, зокрема, щодо перерахування звільнених з-під арешту грошових коштів належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого на те органу, отже, є його дискреційними повноваженнями.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження державної виконавчої служби щодо вирішення питання про перерахування звільнених з-під арешту коштів.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач в силу вищенаведених положень закону не довів правомірність своєї бездіяльності, позивач, свою чергу, довів обставини в обґрунтування своїх позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 69-71, 160- 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну виконавчу службу України звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 90 909,73 Євро, які були перераховані з рахунку платника ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» № 26005014032776 у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Києві на підставі платіжного доручення в іноземній валюті № 71 від 25.03.2014 р. та які знаходяться на кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (ідентифікаційний код 20025456) № 1600001218821, відкритому в АТ «Укрексімбанк» (код ЄДРПОУ 00032112).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М.Погрібніченко

В.П.Шулежко

Повний текст постанови складено 02.06.2014 р.