Постанова № 39103348, 30.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року 17:00 № 826/4223/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД»до третя особа 1 третя особа 2 третя особа 3Київської міжрегіональної митниці Митний пост «Столичний» Міндоходів, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Інспектор Митного посту «Столичний» Міндоходів Яцюк Андрій Андрійович Міністерство доходів і зборів України Приватне підприємство «НЄВ»провизнання незаконним та скасування рішення Митного посту «Столичний» Міндоходів України, стягнення коштів,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Митний пост «Столичний» Міндоходів, Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: інспектор Митного посту «Столичний» Міндоходів Яцюк А.А., Міністерство доходів і зборів України, Приватне підприємство «НЄВ», в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Митного посту «Столичний» Міндоходів України № 100270001/2013/700511/2 від 29.12.2013 р. про коригування митної вартості товарів;

- зобов'язати Митний пост «Столичний» Міндоходів та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України солідарно повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» надану в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 158 473,21 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Митним постом «Столичний» Міндоходів України протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2013/700511/2 від 29.12.2013 р., яким було збільшено митну вартість товару позивача, що спричинило збільшення розміру митних платежів, які справляються при його митному оформленні, і мало наслідком збільшення витрат ТОВ «Нікея-ЛТД» при випуску товару у вільний обіг під його фінансові гарантії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що митним органом прийнято оскаржуване рішення з порушенням вимог чинного законодавства, що призвело до збільшення митної вартості товару.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті позовних вимог до суду не надходило.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечення на заявлені позовні вимоги зазначив, що надані позивачем документи є неналежними, тобто мають розбіжності та не базуються на об'єктивних даних, а тому прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товару є правомірним.

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог не надано.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що Міндоходів України в установленому законодавством порядку, в межах місячного строку було розглянуто скаргу ТОВ «Нікея-ЛТД» та повідомлено позивача про результати її розгляду відповідним листом.

Представник третьої особи 3 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання від представника третьої особи 3, в якому останній просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Між юридичною особою - резидентом України ТОВ «Нікея-ЛТД» (Покупець) та компанією «Electrum Limited» (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів NK2010/1 від 07.09.2010 р., відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує електротехнічну продукцію (товар), вказану в інвойсах, які є невід'ємними частинами даного контракту.

Позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію та товаросупровідні документи на товар, який був заявлений в режимі імпорт -40 товар: «лампи газорозрядні люмінесцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокатодом, виробник «Electrum Limited», країна виробництва Китай, торгівельна марка Electrum Limited».

Позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію від 18.12.2013 р. № 100270001/2013/187886 та товаросупровідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Юридична особа -резидент України Приватне підприємство «НЄВ» є декларантом ТОВ «Нікея-ЛТД» і здійснює представництво інтересів імпортера перед службовими особами органів доходів і зборів України.

29 грудня 2013 р. ПП «НЄВ» в особі представника Усової І.В. одержало на Митному посту «Столичний» Міндоходів рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2013/700511/2 від 29.12.2013 р., згідно якого відкореговано (збільшено) митну вартість товару на 158 473,21 грн.

Передумовою для прийняття вищезазначеного рішення стало те, що документи, подані позивачем до митного оформлення містять розбіжності.

За наслідками адміністративного оскарження, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів надано відповідь від 21.01.2014 р. № 766/1/26-70-63-04 щодо надання у знеособленому вигляді копії митної декларації від 03.12.2013 р. № 100250001/2013/78325 або інформації із зазначеної митної декларації, відповідно до якої, позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації у зв'язку з наявними обмеженнями, передбаченими положеннями ст. 11 Митного кодексу України.

Водночас Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення від 21.01.2014 р. № 765/1/26-70-63-04, відповідно до якого, оскільки позивачем не надані додаткових відомостей щодо товарів, які випущено у вільний обіг за митною декларацією від 29.12.2013 р. № 100270001/2013/266723, то підстав для перегляду рішення від 29.12.2013 р. № 100270001/2013/700511/2 немає.

За наслідками повторного адміністративного оскарження, Міністерством і зборів України прийнято рішення від 11.03.2014 р. № 4466/6/99-99-24-02-04-15, яким відмовлено в перегляді оскаржуваного рішення.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів Митного посту «Столичний» № 100270001/2013/700511/2 від 29.12.2013 р. таким, що прийнято в супереч чинному законодавству, незаконним та таким, що підлягає скасуванню звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом із митною декларацією № 100270001/2013/187886 подано наступні документи:

- каталог виробника від 01.01.2012 р.;

- прайс-лист від 10.08.2013 р.;

- прайс-лист від 01.09.2013 р.;

- експертний висновок Ц-2847 від 13.12.2013 р.;

- видаткова накладна №1500 від03.09.2013 р.;

- податкова накладна №3 від 03.09.2013 р.;

- рахунок - фактура № 990878 від 29.08.2013 р.;

- інвойс № NA560-13080146 від 20.11.2013 р.;

- інвойс № N- XL-130830 від 20.11.2013 р.;

- пакувальний лист на NA560-13080146 від 20.11.2013 р.;

- зовнішньоекономічний контракт NK2010/1 від 07.09.2010 р.

- додаток 1 від 07.09.2010 р. до контракту NK2010/1 від 07.09.2010 р.;

- додаток 1А від 01.11.2010 р. до контракту NK2010/1 від 07.09.2010 р.;

- додаток 3 від 05.07.2011 р. до контракту NK2010/1 від 07.09.2010 р.;

- додаток 4 від 01.11.2011 р. до контракту NK2010/1 від 07.09.2010 р.;

- додаток 5 від 01.02.2012 р. до контракту NK2010/1 від 07.09.2010 р

- додаток 8 від 13.07.2012 р. до контракту NK2010/1 від 07.09.2010 р.;

- лист № 153 від 20.11.2013 р.;

- лист № 17/1 від 15.02.2013 р.;

- лист № 210613/1NK від 21.06.2013 р.;

- лист 81-К від 11.04.2013 р.

Згідно відмітки на МД № 100270001/2013/187886 відповідачем 1 було витребувано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, копію митної декларації відправлення.

Як вже зазначалось, 29.12.2013 р. Митним постом «Столичний» прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2013/700511/2 від 29.12.2013 р. Передумовою для прийняття зазначеного рішення стало те, що при опрацюванні наданих позивачем документів виявлено розбіжності та відсутність у документах всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості:

- згідно з додатковою угодою від 01.11.2011 р. № 4 до зовнішньоекономічного контракту від 07.09.2010 р. № NK2010/1 умовами постачання товару є СРТ-Київ. Разом з тим, відповідно до коносаменту від 20.11.2013 р. № MRFB13110530 не лише портом постачання товару, але також фінальним місцем доставки товари визначено Odessa, Ukrainе;

- адреса відправника, зазначена в коносаменті від 20.11.2013 р. № MRFB13110530 не відповідає відомостям відправника, які вказано в інших документах (інвойс, контракт). В адресі зазначеній у коносаменті відсутня інформація -« 22/F»;

- вага брутто товару в CMR від 16.12.2013 р. № 88630/1 зазначена як - 12117,0 кг, разом з тим, вага брутто у коносаменті від 20.11.2013 р. № MRFB13110530 та інвойсі від 20.11.2013 р. № NA560-13080146 - як 12 117,400 кг;

- прайс-лист надано на умовах CPT Київ. Тобто, видано на дану поставку, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції;

- висновок ТПП від 13.12.2013 р. № Ц-2847 містить посилання на інвойси, які до митного оформлення не надавалися.

Разом з тим, в графі 33 оскаржуваного рішення зазначено наступне.

На виконання вимог ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснено під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Відповідно до п. 4.1 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та в органі доходів і зборів.

Наявна в органах доходів і зборів інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Декларанта зобов'язано надати додаткові документи. Декларант ознайомлений з вимогами митного органу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п. 2 ст. 58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими, відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу 2б, відповідно до ст. 60 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене за митною декларацією № 100250001/2013/78325 від 03.12.2013 р.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, в порушення ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів не передувала процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, а тому суд відхиляє посилання відповідача 2 на те, що на декларації стоїть підпис декларанта. При цьому, слід звернути увагу, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що декларанту запропоновано провести процедуру консультацій, а не проведено консультації.

В силу положень п. 3 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до абзацу другого пункту першого Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 446/2011 Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за № 883/21195, затверджено форму рішення про коригування митної вартості товарів та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

Так у графі 4 а зазначається інформація тільки в електронній копії, однак оскаржуване рішення у письмовій формі містить у цій графі цифру « 0».

У графі 31 оскаржуваного рішення зазначено код « 6» методу визначення митної вартості товару ТОВ «Нікея-ЛТД», натомість митним органом за цим рішенням було застосовано метод визначення митної вартості 2б.

Слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні, всупереч п. 2.2. та п. 2.3 вищевказаних правил, не зазначено код товару та посаду особи, яка його прийняла.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача 2 на розбіжності в адресі відправника, оскільки відсутність в коносаменті інформації відносно адреси відповідача « 22/F» не може впливати на визначену позивачем митну вартість товару.

Також суд вважає необґрунтованими посилання митного органу на різницю в масі товару, оскільки вважає допустимою розбіжність ваги товару у 0,4 кг.

Також суд вважає необґрунтованим посилання митного органу на розбіжності в прайс-листі, оскільки прайс-лист - це список цін, що не може вважатися первинним документом і слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар. Коло суб'єктів для яких виготовляється прайс -лист може зводитись до однієї особи, яка зацікавлена інформацією про один єдиний товар, а може містити перелік всіх товарів виробника і розраховуватись на загальну кількість жителів планети і доводитись до потенціальних споживачів через мережу Інтернет.

Таким чином, прайс-лист носить лише інформаційний характер та може використовуватися як додаткове джерело інформації та не може бути підставою для корегування митної вартості товару.

Правовідносини щодо розгляду скарг регулюються положеннями Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242 та Порядку організації та здійснення контролю за виконанням документів у Державній митній службі України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 27.07.2010 № 828.

Згідно п. 192 Інструкції документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа в установі, до якої надійшов документ.

Відповідно до п. 2.6 Порядку контрольні документи, строки виконання яких не встановлено законодавчими актами та в яких не зазначено конкретних строків чи термінів виконання, повинні бути опрацьовані протягом 30-ти календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, Міндоходів України 12.02.2014 р. (вх. № 2914/6) було отримано скаргу ТОВ «Нікея-ЛТД» від 10.02.2014 р. № 10 на рішення про коригування митної вартості від 29.12.2014 р. № 100270001/2012/700511/2, що підтверджується матеріалами справи.

Міндоходів України розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення від 11.03.2014 р. № 4466/6/99-99-24-02-04-15 «щодо розгляду скарги», яке 11.03.2014 р. було направлено позивачу, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції та фіскальним чеком від 11.03.2014 р.

Отже, Міндоходів України, давши відповідь за результатами розгляду скарги позивача, у межах 30-ти денного строку з дати її отримання, діяв відповідно до чинного законодавства, а тому посилання позивача на порушення строків розгляду скарги суд вважає необґрунтованими.

Слід також зазначити про необґрунтованість доводів позивача відносно того, що рішення митного органу є податковим повідомленням-рішенням.

Так, при здійсненні митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів результатом може бути прийняття відповідного рішення про коригування митної вартості товарів, а не про визначення податкових зобов'язань, а тому відносини із адміністрування податків і зборів не виникають.

Внаслідок цього до правовідносин, пов'язаних з винесенням та оскарженням рішень митної служби, положення ст. 56 Податкового кодексу України, що визначають порядок оскарження рішення контролюючих органів, застосуванню не підлягають, оскільки рішення митного органу, винесені за результатами перевірки визначення правильності зазначеної декларантом митної вартості товару не є рішеннями контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України.

Дана позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30009/13 від 13.11.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України від 02.12.1997 року №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Дана правова позиція також відображена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.02.2008 року, від 01.09.2010 року у справі № К-20882/10, від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09.

Як вбачається з висновків митного органу, однією з підстав для коригування митної вартості товару є те, що висновок Торгово-промислової палати від 13.12.2013 р. № Ц-2847 містить посилання тільки на ціни виробника товару.

Однак, суд вважає такі висновки відповідача 2 помилковими, оскільки даний висновок Торгово-промислової палати встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. Тому, даний документ є належним джерелом інформації.

Більш того, відповідно частини 1 статті 13 закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також: за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митний орган маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати указаний висновок, але відповідач зазначене не зробив.

З вищевказаним погоджується Вищий адміністративний суд України в постанові від 03.09.2013 року по справі №К/800/13605/13.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування методу 2б неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за методом 2б здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи позивач перерахував грошові кошти на рахунок Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, що підтверджується платіжним дорученням № 2792 від 16.12.2013 р. на суму 77 400,00 грн. та платіжним дорученням № 2861 від 27.12.2013 р. на суму 40 000,00 грн.

Між тим, під час розгляду даної справи судом, позивачем не був документально доведений факт дотримання ним процедури, передбаченої розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364, зокрема, в частині подання відповідної заяви до митного органу з наданням підтверджуючих документів, а тому суд не вбачає порушеного права позивача в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 наданої в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 158 473,21 гривень.

Також, слід зазначити, що враховуючи скасування судом в рамках даної справи протиправно винесеного рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300485/2 від 26.11.2013, позовна вимога про зобов'язання Митного посту «Столичний» Міндоходів та Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України солідарно повернути ТОВ «Нікея-ЛТД» надану в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію в розмірі 158 473,21 гривень є втручанням в дискреційні повноваження митного органу, внаслідок чого в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, позивачем доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, в свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність його дій.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» підлягає задоволенню частково.

Частиною 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Зокрема, пунктом 4 ч. 1 ст. 163 цього кодексу встановлено, що в резолютивній частині постанови суду має бути зазначено про розподіл судових витрат.

Крім того, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати, зокрема й судовий збір.

Отже, в мотивувальній частині рішення суд повинен визначити склад цих витрат та як вони розподіляються між сторонами.

Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене та, враховуючи той факт, що судом задоволено позовні вимоги частково, то судові витрати понесені позивачем за сплату позову в частині немайнових вимог підлягають поверненню, а судові витрати щодо вимог майнового характеру, у задоволенні яких судом відмовлено, підлягають стягненню з позивача у відповідності до положень чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Митного посту «Столичний» Міндоходів України № 100270001/2013/700511/2 від 29.12.2013 р. про коригування митної вартості товарів.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133) за рахунок Державного бюджету України.

5. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 2 852 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн. 53 коп. на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858, вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133).

6. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38748591) здійснити стягнення судового збору у розмірі 2 852,53 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД».

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук