Рішення № 39102183, 02.06.2014, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/335/14-ц

2/583/287/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в м. Охтирка Сумської області в складі:

головуючого судді Білери П.П.

при секретарі Алєксєєнко І. В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації, за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_3 до позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, суд

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2014 року до Охтирського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації.

У ході судового розгляду справи 19 березня 2014 року по даній справі до суду надійшла зустрічна позовна заява від відповідача ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕЕ № 734405, виданого Охтирською міською державною нотаріальною контрою 01 листопада 2001 року, їй належить житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2. Рішенням Охтирського міськрайонного суду у Сумської області від 20 листопада 2013 року було встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 07 листопада 2012 року. Цим рішенням також було визнано за ОСОБА_3 право власності на 9/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2. Дане рішення суду набрало законної сили. Загальна площа житлового будинку складає 101,5 метрів квадратних, житлова площа - 55,6 метрів квадратних. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 квітня 2013 року за № 1597 ринкова вартість даного будинковолодіння становить 273707,00 гривень, відповідно 9/100 частин житлового будинку відповідача становить 24633,00 гривень.

Як зазначає у позові позивач ОСОБА_1, приобладнання двох входів до будинковолодіння згідно частки 9/100 ОСОБА_3, та 91/100 її частки є неможливим виділення кожному окремих підсобних, побутових приміщень, так як у будинку немає двох кухонь, туалетів, ванних кімнат та інших допоміжних приміщень. Крім того, частка відповідача ОСОБА_3 є мізерною, будинковолодіння у даному випадку є неподільним, що не дає змогу виділити в натурі 9/100 частку відповідача ОСОБА_3 Тому вона звертається до суду з позовом про припинення права власності відповідача ОСОБА_3 на частку будинку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації у розмірі 25 000 гривень, що дорівнює ринковій вартості вказаної частини майна.

19 березня 2014 року до Охтирського міськрайонного суду Сумської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява від відповідача ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини викладені у позові, та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, вимоги зустрічної позовної заяви відповідача ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, не визнала у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 також повністю підтримав позовні вимоги позивача, зазначивши, що частка 9/100 житлового будинку АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_3 у спільній сумісній власності з позивачем, є занадто малою, її не можливо виділити в натурі. Тому враховуючи вищевикладене, слід припинити право на частку у спільному майні ОСОБА_1 зі сплатою йому грошової компенсації, у розмірі 25 000 гривень, що дорівнює ринковій вартості вказаної частини майна.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, але до початку судового розгляду справи 02 червня 2014 року надали суду заяву, у якій просять справу розглядати без їх участі, зустрічний позов відповідача ОСОБА_3 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння задовольнити, а у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації відмовити у повному обсязі.

Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо розподілу спільної сумісної власності подружжя.

Дослідивши матеріали цивільної справи ,суд вважає, що позовні вимоги первісного позову позивача ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню, а вимоги зустрічного позову відповідача ОСОБА_3 до позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння не підлягають задоволенню за безпідставністю заявлених вимог, при цьому суд виходить з наступного.

За змістом положень Ст. ст. 3, 4 та 11 Цивільного процесуального Кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні інтереси у спосіб, визначений законами України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до Ст. 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно Ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів згідно Ст. 16 Цивільного Кодексу України може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно до Ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, і відповідно до Ст. 372 Цивільного Кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників є рівними.

При вирішенні даної справи суд керується наступними положеннями Сімейного кодексу України :

Відповідно до ч. 1 Ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Ст. 63 Сімейного Кодексу України передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно Ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до Ст. 71 вказаного закону майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 Постанови від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії АЕЕ № 734405, виданого Охтирською міською державною нотаріальною контрою 01 листопада 2001 року, позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2. З 06 лютого 1999 року до 13 травня 2003 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, проживали в будинку за адресою: АДРЕСА_2, який вона отримала у спадщину за законом 01 листопада 2001 року. Від спільного життя вони мають доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2003 році шлюб між сторонами було розірвано, але після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом.

Рішенням Охтирського міськрайонного у Сумської області від 20 листопада 2013 року було встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 07 листопада 2012 року. Цим рішенням також було визнано за ОСОБА_3 право власності на 9/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2

Згідно ч. 1 Ст. 356 Цивільного Кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 1 Ст. 358 Цивільного Кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч.1 Ст. 364 Цивільного Кодексу України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч.2 Ст. 364 Цивільного Кодексу України якщо виділу натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

При вирішенні позову співвласника про виплату йому компенсації іншим співвласником за його частку у спільному майні на підставі ч. 2 Ст. 364 ЦК України слід виходити з наступного.

У силу положень Ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 Цивільного Кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Виходячи із цих норм, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 Цивільного Кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Зі змісту Ст. 364 Цивільного Кодексу України вбачається, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про призначення компенсації, і не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.

Надання у володіння власникові майна його частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним у відповідності до ч. 2 Ст.183 цього Кодексу. Якщо надання частки в натурі є неможливим, співвласник вправі вимагати від інших співвласників матеріальної компенсації вартості його частки.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, загальна площа житлового будинку складає 101,5 метрів квадратних, житлова площа - 55,6 метрів квадратних. Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03 квітня 2013 року за № 1597, складеного Консультативно-експертним бюро приватною фірмою «Ікар ВМЗ сервіс», що міститься у матеріалах даної справи, ринкова вартість даного будинковолодіння, на момент видачі висновку експерта, становила 273707,00 гривень, відповідно 9/100 частин житлового будинку відповідача становила 24633,00 гривень.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи за № 16 від 12 травня 2014 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Суми - експерт МС», не видається за можливе запропонувати варіанти реального розподілу житлового будинку АДРЕСА_2 в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників, при умові улаштування двох окремих квартир.

Крім того, даним висновком експертизи було встнавлено, що вартість 9/100 частин житлового будинку по вул. Грабовського міста Охтирка Сумської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, станом на час розгляду справи, тобто на 12 травня 2014 року, складає 30060 (тридцять тисяч шістдесят) гривень 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 щодо неможливості спільного використання спірного будинку, неможливості встановити порядку володіння та користування будинковолодіння, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первісного позову позивача ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації підлягають повному задоволенню, а вимоги зустрічного позову відповідача ОСОБА_3 до позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння не підлягають задоволенню за безпідставністю заявлених вимог.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи за № 16 від 12 травня 2014 року вартість 9/100 частин житлового будинку по вул. Грабовського міста Охтирка Сумської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, станом на час розгляду справи, тобто на 12 травня 2014 року, складає 30060 (тридцять тисяч шістдесят) гривень 00 коп.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з позивача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 9/100 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2, в розмірі 30060 (тридцять тисяч шістдесят) гривень 00 коп., які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області.

У зв'язку з цим суд вважає за необхідне вирішити також питання про припинення права власності ОСОБА_3 на 9/100 частин будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2, та визнання цього права за позивачем ОСОБА_1, оскільки це випливає з вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації.

Відповідно до Ст. 10 Цивільного процесуального Кодексу України сторони мають рівні права щодо надання доказів і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України.

Статтею 60 Цивільного процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і такі докази подаються сторонами, однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають Ст. ст. 58, 59 Цивільного процесуального Кодексу України.

При винесені рішення суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд при винесені судового рішення враховує, що згідно Ст. 214 Цивільного процескального Кодексу України під час ухвалення рішення суд повинен з'ясувати чи мали місце обставини , якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити, або в позові відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 79 Цивільного процесуального Кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи

Відповідно до ч. 1 Ст. 88 Цивільного процесуального Кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищезазначеного, керуючись Ст.ст. 60, 63, 69,70 Сімейного Кодексу України, Ст.ст. 319, 356, 358, 364 Цивільного Кодексу України, Ст.ст. 10, 60, 79, 84, 88, 212-215 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні зі сплатою грошової компенсації - задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_3 на 9/100 частин будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 9/100 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2, в розмірі 30060 (тридцять тисяч шістдесят) гривень 00 коп., які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області; банк отримувача Головне Управління ДКСУ у Сумській області; код отримувача 26270240; код банку отримувача 837013; розрахунковий рахунок 37317006000459.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп. на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_3 до позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку володіння та користування будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Апеляційна скарга на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Білера П.П.