Рішення № 39100678, 02.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р. Справа № 914/1334/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (м. Київ) в особі: «Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (м. Львів)

до відповідача: Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів)

про: стягнення 642891,60 грн. суми основного боргу, 58089,22 грн. - пені, 13337,43 грн. - 3% річних, 7717,59 грн. інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - ст. прокурор прокуратури м. Львова, посвідчення №005508 від 24.09.2012 року.

від позивача: Маргаль Н.Б. - довіреність №03/107 від 31.03.2014 року.

від відповідача: Рихвицький Р.А. - довіреність №05-327 від 12.05.2014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (м. Київ) в особі: «Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (м. Львів) до Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів) про стягнення 642891,60 грн. суми основного боргу, 58089,22 грн. - пені, 13337,43 грн. - 3% річних, 7717,59 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.04.2014 року. Ухвалою суду від 29.04.2014 року розгляд справи відкладено до 06.05.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 06.05.2014 року розгляд справи відкладено до 22.05.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 22.05.2014 року розгляд справи відкладено до 02.06.2014 року, згідно клопотання відповідача.

Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2014 року, про відкладення від 29.04.2014 року, від 06.05.2014 року, від 22.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

22.05.2014 року за вх.№2604/14 прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з управління капітального будівництва Львівської міської ради заборгованість в сумі 640944,71 грн. на користь ДП «Львівдіпрокомунбуд». Позивач підтримав цю заяву.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2014 року, про відкладення від 29.04.2014 року, від 06.05.2014 року, від 22.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.04.2014 року за вх.№18763/14 позивач подав на вимогу ухвали суду додаткові докази по справі.

16.05.2014 року за вх.№21215/14 позивач подав клопотання про зобов'язання Прокурора Личаківського району м. Львова надіслати копію позовної заяви.

22.05.2014 року за вх.№22326/14 позивач подав клопотання про повторне зобов'язання Прокурора Личаківського району м. Львова надіслати копію позовної заяви.

02.06.2014 року за вх.№23805/14 позивач подав клопотання про повторне зобов'язання Прокурора Личаківського району м. Львова надіслати копію позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2014 року, про відкладення від 29.04.2014 року, від 06.05.2014 року, від 22.05.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

28.04.2014 року за вх.№18683/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

06.05.2014 року в судовому засіданні відповідач подав відзив на позовну заяву.

22.05.2014 року за вх.№22325/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.06.2014 року за вх.№23845/14 відповідач подав заяву про визнання уточнених (зменшених) позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.06.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, відповідно до укладеного Договору № 4905 від 19.06.2013 р., Державний проектний інститут "Львівдіпрокомунбуд" виконав для замовника (відповідача) проект "Реконструкція просп.Червоної Калини" на загальну суму 642 891,60 грн.

Прокурор наголошує, що вказані в договорі роботи були виконані в обумовлений термін і прийняті замовником по Акту здачі-приймання проектної продукції від 02.07.2013 р. за погодженою договірною ціною.

Прокурор зазначає, що, згідно п.2.3, 3.1, 3.4 основного Договору, замовник взяв на себе зобов'язання провести повну оплату за виконані проектно-вишукувальні роботи протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня підписання акту здавання-приймання документації, однак, своїх забов'язань відповідач не виконав.

Прокурор звертає увагу на те, що відповідачу у встановленому порядку було пред'явлено неодноразові попередження, які ним були залишені без задоволення. Листом від 05.02.2014 р. № 04/40 позивач надіслав лист-нагадування відповідачу про наявну загальну заборгованість в сумі 2 830984,19 грн., у тому числі по об'єкту № 9404.

Прокурор зазначає, що в порушення п.п. 2.3, 3.1, 3.4 названого Договору, відповідач, після отримання проекту та підписання акту здачі-приймання проектно - вишукувальної документації, станом на час подання позову, оплату за виконані роботи не здійснив.

Прокурор звертає увагу на те, що за виконані проектні роботи інститутом було заплачено державі ПДВ в розмірі 107 148,60 грн., та інші податки та штрафи за несвоєчасну сплату до бюджету.

Прокурор наголошує, що, у відповідності до Закону України "Про внесення змін до ст.214 Цивільного Кодекс України", боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних в сумі 13 337 грн. 43 коп., встановленого індексу інфляції за весь період прострочення в сумі 7 717грн. 59 коп., а також суму пені, згідно п.5.5 основного Договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка становить 58 089 грн. 22 коп.

За твердженням прокурора, загальна сума заборгованості, з врахуванням штрафних санкцій, складає 722 035грн. 84 коп.

22.05.2014 року за вх.№2604/14 прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з управління капітального будівництва Львівської міської ради заборгованість в сумі 640944,71 грн. на користь ДП «Львівдіпрокомунбуд», яка підтримана позивачем.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що як зазначено в позовній заяві ДП ЛІПКБ «Львівдіпрокомунбуд», між управлінням капітального будівництва ЛМР та позивачем було укладено договір № 4905 від 19.06.2013 р. на виконання проектно - вишукувальних робіт по об'єкту «Реконструкція Червоної Калини» на загальну суму 642891,60 грн.

Однак, на думку відповідача, позивачем у своїй позовній заяві не вказано про те, що у 2014 році було укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору на виконання проектних робіт, якою було внесено зміни та викладено п.2.1. Договору № 4905 у наступній редакції:

- «Вартість проектних робіт становить 535 999,20 грн. (п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 20 копійок ), в тому числі ПДВ (20 %) 89333,30 грн.» та вказано, що ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 4905. Таким чином, позивачем вказано невірну інформацію в позові, невірно пораховано суму з врахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені.

Однак, 02.06.2014 року за вх.№23845/14 відповідач подав заяву про визнання уточнених (зменшених) позовних вимог у повному обсязі, а саме, щодо стягнення 535999,20 грн - суми основного боргу, 3% річних в розмірі 13141,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 36662,06 грн. та пені в розмірі 55141,82 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно п.2 ст.121 Конституції України, до основних функцій прокуратури віднесено представництво інтересів держави в судах у випадках, визначених законом. На органи прокуратури, відповідно до ст. 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено п.6 ст.20 Закону України "Про прокуратуру" та ч.2 ст.2 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах.

Згідно положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом президента України від 31.05.2011 року №633/2011, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства

Відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про власність», державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Об'єктами права загальнодержавної власності, згідно ст.34 Закону України «Про власність», є земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республ іканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 9.11.2011 №1114-р, Державне підприємство «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» віднесено до сфери управління Міністерства регіонального розвитку, будівництв та житлово-комунального господарства. Державне підприємство «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» є державним підприємством, однак через наявність значної дебіторської заборгованності не може оплатити судовий збір при подачі заяви про усунення порушень своїх прав. Крім того, несплата дебіторами послуг призводить до виникнення величезної заборгованності по податках і податкових платежах.

Підставою звернення прокурора із заявою до суду є саме те, що внаслідок незаконних дій боржників порушені економічні, екологічні, соціальні інтереси держави, а не тільки цього підприємства.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до укладеного Договору №4905 від 19.06.2013 р., Державний проектний інститут "Львівдіпрокомунбуд" виконав для замовника (відповідача) проект "Реконструкція просп.Червоної Калини" на загальну суму 642 891,60 грн.

Вказані в договорі роботи були виконані в обумовлений термін і прийняті замовником по Акту здачі-приймання проектної продукції від 02.07.2013 р. за погодженою договірною ціною.

Згідно п.2.3, 3.1, 3.4 основного Договору, замовник взяв на себе зобов'язання провести повну оплату за виконані проектно-вишукувальні роботи протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня підписання акту здавання-приймання документації, однак, своїх забов'язань відповідач не виконав.

Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору №4905 від 15.04.2013 року, що є невід'ємною частиною Договору № 4905, вартість проектних робіт становить 535 999 грн.(п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 20 копійок, в тому числі ПДВ (20 %) - 89333,30 грн.

Відповідачу у встановленому порядку було пред'явлено неодноразові попередження, які ним були залишені без задоволення. Листом від 05.02.2014 р. № 04/40 позивач надіслав лист-нагадування відповідачу про наявну загальну заборгованість в сумі 2 830984,19 грн., у тому числі по об'єкту № 9404.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 13141,63 грн., інфляційні втрати в розмірі 36662,06 грн. та пеню в розмірі 55141,82 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

02.06.2014 року за вх.№23845/14 відповідач подав заяву про визнання уточнених (зменшених) позовних вимог у повному обсязі, а саме щодо стягнення 535999,20 грн - суми основного боргу, 3% річних в розмірі 13141,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 36662,06 грн. та пені в розмірі 55141,82 грн.

Отже, судом встановлено, що, станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним Договором становить 535999,20 грн. - суми основного боргу, 3% річних в розмірі 13141,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 36662,06 грн. та пені в розмірі 55141,82 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, а у суду відсутні докази, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують прав і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Враховуючи те, що прокурором представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (м. Київ) в особі: «Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (м. Львів) до Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів) про стягнення 535999,20 грн. - суми основного боргу, 3% річних в розмірі 13141,63 грн., інфляційних втрат в розмірі 36662,06 грн. та пені в розмірі 55141,82 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79041, м. Львів, вул. Горбочевського, 10, код ЄДРПОУ 04056049, р/р 35424054002050 ГУДК у Львівській обл., МФО 825014) на користь Державного проектного інституту проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» (79005, м. Львів, вул. Ак. Богомольця, 9, код ЄДРПОУ 03329054, р/р 260033013109 в ф-ЛМВ №6319 ВАТ «Ощадбанк», МФО 385048) 535999 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто девять) грн. 20 коп. - суми основного боргу, 3% річних в розмірі 13141 (тринадцять тисяч сто сорок одна) грн. 63 коп., інфляційних втрат в розмірі 36662 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 06 коп. та пені в розмірі 55141 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сорок одна) грн. 82 коп.

3. Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79041, м. Львів, вул. Горбочевського, 10, код ЄДРПОУ 04056049, р/р 35424054002050 ГУДК у Львівській обл., МФО 825014) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 12818 (дванадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 89 коп. судового збору.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлення та підписано 06.06.2014 року