Рішення № 39099609, 03.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/130/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1018/2014

Категорія 46

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.,

секретаря: Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя, за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 19 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю та поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з грудня 2004 року по липень 2011 року проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу, вела з ним спільне господарство. В період спільного проживання ними було придбано майно, яке є їхньою спільною сумісною власністю, зокрема, придбано автомобіль марки «ФАВ», р.н. НОМЕР_3, пилораму, деревообробні станки та за спільні кошти завершили будівництво житлового будинку і господарських споруд відповідача.

Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється поділити спільно придбане майно, просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2004 року по липень 2011 року та стягнути із ОСОБА_3 на її користь 1/2 спільно придбаного майна в сумі, еквівалентній 9 843,50 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 78 679,00 грн.

Крім того, з метою забезпечення позову накласти арешт на пилораму, деревообробні станки, будинковолодіння, які знаходяться по АДРЕСА_1, автомобіль марки «ФАВ», р.н. НОМЕР_3, заборонивши їх відчуження до вирішення спору судом.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 19.03.2014 року позов задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з грудня 2004 року по липень 2011 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість половини спільно придбаного автомобіля в розмірі 34 743 грн. 65 коп., що складає гривневий еквівалент 4343,5 доларів США та 547 грн. 44 коп. в рахунок відшкодування судових витрат по справі.

З метою забезпечення виконання рішення накладено арешт на автомобіль марки «ФАВ» 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_3 та заборонено його відчуження.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає помилковим висновок суду про те, що вказаний автомобіль є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу між ними у рівних частках.

Зазначає, що судом не взято до уваги договір купівлі-продажу автомобіля марки «ФАВ» 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_3 укладений між ним та позивачкою 09.08.2011 року після припинення сімейних відносин та довідку-рахунок №564341, які підтверджують отримання ОСОБА_2 24 000 грн. за проданий нею автомобіль.

При цьому, судом не врахована вартість автомобіля на час розгляду спору в 2014 році.

Крім того, протягом усього часу судового розгляду справи питання про вжиття заходів забезпечення позову судом не вирішувалось і відповідної ухвали суд не постановляв.

Однак, оскаржуваним рішенням, всупереч вимогам процесуального права, накладено арешт на автомобіль з забороною його відчуження.

Посилаючись на те, що позивачка отримала кошти за частку в спільному майні при укладанні договору купівлі-продажу автомобіля, просить рішення змінити та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в поділі автомобіля марки «ФАВ» 2006 року випуску, стягненні з нього 547 грн. 44 коп. в рахунок відшкодування судових витрат по справі та накладенні арешту на автомобіль із забороною його відчуження

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову щодо відшкодування вартості половини спільно понесених витрат на проведення покращення стану домоволодіння по АДРЕСА_1 та відшкодування коштів на придбання пилорами і станків посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду ґрунтується тільки на поясненнях відповідача, при цьому судом не було взято до уваги того факту, що за час їхнього з ОСОБА_3 спільного проживання та ведення спільного господарства і побуту, у період з грудня 2004 року по липень 2011 року, ними було здійснено добудову житлового будинку і господарських споруд відповідача по АДРЕСА_1 на суму, еквівалентну 3500 доларів США.

Крім того, вони разом придбали пилораму та станки на загальну суму 4000 доларів США, тому, вважає, що має право на відшкодування половини їх вартості.

Також судом неправильно визначено суму половини вартості автомобіля, оскільки станом на день винесення рішення курс НБУ встановлений 995,98 грн. за 100 доларів США, тому еквівалент 4 343,5 доларів США становить 43 260,39 грн., а не 34 743,65 грн.

Крім того, судом неправильно вирішено питання відшкодування відповідачем понесених нею і документально підтверджених витрат за надання правової допомоги.

Посилаючись на наведене, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити і провести розподіл спільного майна, стягнувши на її користь 1/2 спільно придбаного майна в сумі, еквівалентній 9 843,50 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 78 679,00 грн.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримав, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечив.

ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримала, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечила.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2 з наступних підстав.

Встановлюючи факт проживання однією сім'єю, суд першої інстанції виходив із доведеності факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з грудня 2004 року по липень 2011 року однією сім'єю та ведення спільного побуту.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_2 посилалася на те, що в період проживання з відповідачем однією сім'єю ними за спільні кошти було завершено будівництво житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1, а тому вона має право на половину вартості понесених витрат в сумі 3500 доларів США, придбано автомобіль марки «ФАВ» вартістю 8 687 доларів США та придбано пилораму і станки на загальну суму 4 000 доларів США.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 в частині визнання автомобіля марки «ФАВ» спільною сумісною власністю сторін, та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість автомобіля в розмірі 34 743 грн. 65 коп., що складає гривневий еквівалент 4 343, 5 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що у вересні 2006 року сторонами було придбано автомобіль марки «ФАВ», р.н. НОМЕР_3. за кредитні кошти в розмірі 8 687 доларів США, а тому позивачка має право на половину його вартості.

Проте, такий висновок суду є невірним.

Так, судом встановлено, що з грудня 2004 року по липень 2011 року сторони проживали однією сім'єю.

6 вересня 2006 року сторонами було придбано автомобіль марки «ФАВ» 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_3, вартість якого на час придбання становила 8 687 доларів США., який було зареєстровано на позивачку.

Згідно довідки судового експерта Біланюка В.М., середньо-ринкова вартість автомобіля «ФАВ», р.н. НОМЕР_3, 2006 року випуску, станом квітень 2014 року, становить 36 830 грн.

Крім того, встановлено, що 9 серпня 2011 року, тобто після припинення спільних відносин, між сторонами укладено письмовий договір купівлі-продажу автомобіля, згідно з яким позивачка продала відповідачу автомобіль за 24 000 грн.

Даний факт підтверджується договором купівлі-продажу та довідкою - рахунком про сплату податку від продажу автомобіля.

У п. 22 постанови Верховного Суду України №11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, Пленум роз'яснив, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що спір з приводу спільної сумісної власності на автомобіль сторонами було вирішено укладенням договору купівлі-продажу, вартість автомобіля була визначена за погодженням між сторонами, у суду першої інстанції не було підстав для його поділу в судовому порядку та стягненню половини його вартості на користь ОСОБА_2

Крім того, стягуючи вартість половини автомобіля на час його придбання, суд першої інстанції не врахував, що середньо-ринкова вартість спірного автомобіля станом на час розгляду справи становить 36 830 грн., вартість половини частки становить 18 415 грн., в той же час, за договором купівлі-продажу автомобіль позивачці було продано за 24 000 грн.

Висновок суду першої інстанції про те, що переоформлення автомобіля відбулося під погрозою фізичного насильства, оскільки можливість застосування такого насильства підтверджена постановою про закриття кримінального провадження по факту нанесення їй тілесних ушкоджень 21 січня 2013 року є невірним, оскільки ґрунтується на припущеннях.

ОСОБА_2 укладений письмовий договір купівлі-продажу автомобіля в судовому порядку не оспорює, доказів неодержання коштів за договором нею не подано, а тому не заслуговують на увагу її доводи з цього приводу.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення вартості половини придбаного автомобіля підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У зв'язку з цим, підлягає до скасування і накладення арешту на автомобіль та стягнення судових витрат.

Що стосується вимог позивачки про стягнення половини вартості коштів, затрачених на добудову будинку та господарських будівель в сумі 3 500 доларів США та відшкодування витрат на придбання пилорами та станків в розмірі 2 000 доларів США, то суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в позові, оскільки такі вимоги належними доказами не підтверджені.

Так, встановлено, що забудовником житлового будинку у с. Вільхівка, в якому проживали сторони, була мати відповідача - ОСОБА_5

Будь-яких доказів, коли і в який період проводилася добудова будинку, які матеріали використовувалися та за які кошти, суду не надано.

Комерційні пропозиції щодо встановлення вікон факт придбання та вартість не підтверджують.

Відсутні докази і придбання пилорами та станків та їх вартість.

Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_2 підтверджено, що ОСОБА_3 повернуто їй 2 000 доларів США за половину їх вартості.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить посилання на нові докази та обставини, що давало б підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку що рішення судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 19 березня 2014 року в частині стягнення вартості половини придбаного автомобіля, накладення арешту на автомобіль та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення вартості половини спільно придбаного автомобіля в розмірі 34743 грн. 65 коп., що складає гривневий еквівалент 4343,5 доларів США відмовити.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Я.Д. Горблянський

В.М. Соколовський