Ухвала суду № 39098302, 02.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2475/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі - Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.09.2013 №0006172208 та №0006182208,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" (надалі - позивач, ТОВ "Спецтехнокомплекс") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.09.2013 №0006172208 та №0006182208.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спецтехнокомплекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Басмер Лтд" (код ЄДРПОУ 38290555) за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 11.09.2013 № 1251/26-58-22-08-09/35892854. Згідно акту перевірки, позивачем порушено: п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 782 250 грн; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на загальну суму 745 000 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення - рішення: від 27.09.2013р. № 0006172208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 782 250 грн., за штрафними санкціями - 391 125 грн. та податкове повідомлення - рішення від 27.09.2013р. № 0006182208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 745 000 грн., за штрафними санкціями - 372 500 грн.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, платіжні доручення тощо.

Судом першої інстанції було встановлено, що між TOB "Спецтехнокомплекс" (Підрядник) та ТОВ "Басмер Лтд" (Субпідрядник) було укладено договір №1/10-27 від 27.09.2012 року, за умовами якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик, власними і притягненими силами і засобами зі своїх та залучених матеріалів виконати роботи з асфальтування прибудинкових територій, між квартальних проїздів та благоустрою в м. Києві відповідно до кошторисної документації, а Підрядник зобов'язується прийняти і сплати виконані роботи.

На виконання умов вказаного договору було оформлено первинні документи, зокрема: податкова накладна від 30.11.2012р. №12 та акти виконаних робіт за листопад 2012р.

Позивачем в свою чергу було віднесено до складу валових витрат грошові кошти по взаємовідносинах з TOB "Басмер Лтд", на загальну суму 3 725 000 грн., у т.ч. за 4 квартал 2012 року у розмірі 3 725 000,00 грн.

Проаналізувавши надані позивачем документи, та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що позивачем не дотримано спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ "Басмер Лтд", зокрема, відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехнокомплекс" залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е. Старова

суддя В.В. Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.