Ухвала суду № 39097738, 03.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №805/4502/14

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Старосуда М.І., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Пантіної М.В., Приходько О.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 805/4502/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року відмовлено у задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу №Ф-33у від 25.12.2013 року та №Ф-821 від 01.08.2013 року.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Представники відповідачів в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та є платником єдиного податку.

01.08.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька відносно позивача прийнята вимога № Ф-821 про сплату недоїмки з єдиного внеску та штрафів у розмірі 11140,78 грн., у т.ч. недоїмка - 10970,78 грн., штраф - 170,00 грн.

Вказана вимога надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомленням, однак поштове відправлення повернуто на адресу відправника у зв'язку із "закінченням терміну зберігання".

З розрахунків Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька вбачається, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла у позивача за 2011-2012 роки, та за січень-червень 2013 року.

25.12.2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнята вимога №Ф-33у про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12 334,81 грн. Підтвердження, щодо надіслання вказаної вимоги на адресу позивача до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у розмірі 12 334,81 грн. складається із заборгованості за даними УПФУ в Кіровському районі м.Донецька у розмірі 11 140,78 грн., та страхових внесків, що підлягають сплаті, за липень-вересень 2013 року у розмірі 1 194,03 грн.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем єдиний внесок за 2011-2012 роки та за січень-вересень 2013 року не сплачено, що не заперечується самим позивачем, тому відповідачі правомірно прийняли вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову задоволені позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Статтею 6 частиною 2 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Частинами 3 та 4 ст. 25 Закону передбачено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважаються недоїмкою і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

У відповідності до п. 6.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Відповідно до Податкового кодексу України з 1 жовтня 2013 року контроль за дотриманням законодавства зі збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи міністерства доходів і зборів.

Враховуючи те, що позивач відповідно до даних особового рахунку має недоїмку зі сплати єдиного внеску за 2011 рік, 2012 рік та січень-вересень 2013 року, підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску у цей період відсутні та у добровільному порядку він недоїмку не сплачував, що не заперечується самим позивачем, тому відповідачі правомірно сформували вимоги про сплату боргу №Ф-33у від 25.12.2013 року та №Ф-821 від 01.08.2013 року.

Доводи позивача про те, що позивач у спірний період фактично не мав доходів від підприємницької діяльності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки це не впливає на обов'язок ФОП, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, щомісячно сплачувати мінімальну суму єдиного внеску.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 23 квітня 2014 року у справі № 805/4502/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Донецька про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 05 червня 2014 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

М.І. Старосуд