Рішення № 39097480, 04.06.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2014 р. Справа № 902/469/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

прокурора: Рудницька І.В., службове посвідчення № 007077 від 01.10.12;

позивача: Цибко В.В., довіреність № 06-14/77 від 06.09.13;

відповідача 1: Друзь П.І., довіреність № 01-38/820 від 07.03.14;

відповідача 2: Гричанюк О.І., довіреність № 151 від 29.04.14;

третьої особи: Галета О.А., довіреність № 2 від 17.01.14.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом:Прокурора Оратівського району (22600, смт. Оратів, вул. І.Франка 6)

в інтересах держави в особі:

Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 36)

до:Оратівської районної державної адміністрації (22600, смт. Оратів, вул. Леніна, 78)

до: Фермерського господарства "Сур'я" (09800, м. Тетіїв, Тетіївський район, Вінницька область, вул. Постищева, 9)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Державна інспекція сільского господарства у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 53)

про скасування розпорядження №152 від 17.05.2010р., визнання договору оренди земельної ділянки від 20.05.2010р. недійсним та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернувся прокурор Оратівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (далі-позивач) з позовом до Оратівської районної державної адміністрації (далі-відповідач-1) та до Фермерського господарства «Сур'я» (далі-відповідач-2) про скасування розпорядження № 152 від 17.05.2010р., визнання договору оренди земельної ділянки від 20.05.2010р. недійсним та повернення земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що Оратівською РДА порушено порядок надання земельної ділянки у користування, визначений ст. 124 ЗК України, а саме: надано в оренду земельну ділянку юридичній особі без проведення земельних торгів, а укладений договір не узгоджується з приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме стосовно істотних умов договору.

Таким чином, посилаючись на приписи ст.ст. 124, 134, ч. 1 ст. 34 ЗК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, прокурор просить суд визнати рішення №152 від 17.05.2010р. та договір оренди земельної ділянки від 20.05.2010р. недійсними та повернути земельну ділянку власнику.

Ухвалою суду від 16.04.14 р. порушено провадження та справу призначено до розгляду на 15.05.14 р.

Цією ж ухвалою у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну інспекцію сільського господарства у Вінницькій області.

Через канцелярію суду 12.05.14 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній проти позову заперечує.

Через канцелярію суду 14.05.14 р. від прокурора надійшли додаткові пояснення щодо розмежування позовних вимог окремо по кожному відповідачу.

Через канцелярію суду 15.05.14 р. від відповідача-2 надійшов відзив та пояснення по суті заявлених вимог, згідно яких вбачається що останній проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити у тому числі у зв'язку із спливом позовної давності.

Ухвалою суду від 15.05.14 р. розгляд справи відкладено на 04.06.14 р.

Через канцелярію суду 03.06.14 р. від прокурора та позивача надійшли додаткові пояснення згідно яких останні вважають, що позовну давність не пропущено.

В судове засідання 04.06.14 р. з'явилися усі учасники судового процесу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Розпорядженням Оратівської РДА №76 від 09.02.2010 надано дозвіл голові ФГ «Сур'я» Захарчуку Р.В. на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель запасу Човновицької сільської ради для розширення фермерського господарства загальною площею 25,00 га.

Розпорядженням Оратівської РДА №152 від 17.05.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ «Сур'я» для ведення фермерського господарства на території Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області за межами населеного пункту, та надано в оренду земельну ділянку площею 25,00 га терміном на 20 років.

На виконання вказаного розпорядження між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено 20.05.10 р. договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовища) загальною площею 25,00 га земель запасу Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Договір зареєстрований у Оратівському відділі ВРФ ДП «Центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.05.2010 за №041001700772.

За Актом приймання-передачі земельну ділянку передано орендарю - ФГ «Сур'я».

В судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримали у повному обсязі та просили суд його задовольнити зокрема виходячи з наступного:

- посилаючись на вимоги ч.ч. 1-2 ст. 124 ЗК України прокурор зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Водночас частиною 2 ст. 134 ЗК України випадків надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства юридичним особам без проведення земельних торгів не передбачено.

Крім того, в ч. 1 ст. 34 ЗК України вказано, що земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть передаватися в оренду лише громадянам України, а згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання у оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

У свою чергу ФГ «Сур'я» набуло статус юридичної особи 22.02.10 р., а необхідною передумовою для отримання юридичною особою в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства є проведення земельних торгів, в порядку встановленому положеннями глави 21 Земельного кодексу України.

Таким чином, прокурор вказує на те, що Оратівською РДА порушена процедура прийняття розпорядження про надання земельної ділянки в оренду, яка передбачена ч. 2 ст. 124 ЗК України, а саме щодо надання юридичним особам в оренду земельної ділянки із земель державної власності після проведення земельних торгів за їх результатами, оскільки передача земельної ділянки у користування для сінокосіння та випасання худоби без проведення аукціонуможливе лише у випадку надання земельної ділянки безпосередньо громадянам.

- окрім того, прокурор та позивач вказують на порушення вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України під час укладання договору оренди, оскільки розпорядження голови Оратівської РДА №152 від 17.05.2010 р., на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134, ч.1 ст. 34 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», а тому воно підлягає скасуванню, тобто вказують на відсутність такої істотної умови договору як волі власника землі, що виражається у прийнятті відповідного рішення, яке б узгоджувалося з приписами закону.

- Також як підставу недійсності правочину прокурор зазначає, що у договорі відсутні істотні умови визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: в п. 15 істотних умов договору оренди землі від 20.05.2010 не вірно зазначено вид використання земельної ділянки - вирощування товарної сільськогосподарської продукції, а в п. 18 істотних умов договору «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, що суперечить вимогам ст. ст. 118, 123 ЗК України.

За таких обставин прокурор та позивач вважають, що оскаржувані розпорядження та договір повинні бути визнані недійсними, а земельна ділянка повернутою.

Представники відповідачів проти позову заперечили повністю та, посилаючись на письмові пояснення, просили суд у його задоволенні відмовити виходячи зокрема з наступного:

- оскаржуване розпорядження приймалося у межах повноважень та у передбаченому законом порядку;

- прокурором не доведено наявності порушеного права позивача, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення та договору власником землі була районна адміністрація, яка є відповідачем у справі;

- на момент прийняття рішення та укладання договору оренди, законодавчо визначеного порядку проведення земельних торгів не було;

- вказують, що на день звернення до суду сплила позовна давність;

- посилаються також на інші обставини які, на думку відповідачів, є підставами для відмови у позові.

З наданих письмових та усних пояснень відповідачі просять суд у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи надав в судовому засіданні письмові та усні пояснення.

Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Щодо визнання недійсним Розпорядження Оратівської районної державної адміністрації

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України (в редакції що діяла на момент прийняття рішення) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції що діяла на момент прийняття рішення) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема: для сільськогосподарського використання.

Згідно ч. 1,2 ст. 124 ЗК України (в редакції що діяла на момент прийняття рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 134 ч. 2 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них зокрема: у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині суд виходить з наступного:

Згідно Преамбули Закону України «Про фермерське господарство» (далі-Закону), останній визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ст. 1 Закону, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону).

З аналізу ч. 1,2 ст. 7 Закону встановлено, що для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Суд погоджується з висновками прокурора та позивача, що фермерське господарство відповідно до закону є юридичною особою.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу ЄДР, ФГ «Сур'я» було створено 22.02.10 р. (а.с. 28-30)

Разом з тим, розпорядженням № 76 від 09.02.10 р. дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель запасу Човновицької сільської ради для розширення фермерського господарства загальною площею 25,00 га. надавався громадянину ОСОБА_6, оскільки на день його прийняття юридичної особи створено не було.

Таким чином, проаналізувавши вказані норми законодавства та порядок надання земельної ділянки в оренду суд приходить до висновку, що земельна ділянка передавалася саме громадянину оскільки: для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. У разі її задоволення останні дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону (ч.ч. 1-2 ст. 7 Закону).

Отже дії Оратівської районної державної адміністрації щодо затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ФГ «Сур'я» узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 134 ЗК України, якою встановлені виключення щодо обов'язку проведення земельних торгів у зв'язку з передачею громадянам земельних ділянок зокрема для ведення фермерського господарства.

Затвердження проекту землеустрою та укладання договору оренди вже після створення юридичної особи не змінює початкової мети власника землі надати її у користування саме громадянину для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи судом не встановлено невідповідності оскаржуваного розпорядження актам цивільного законодавства та не встановлено порушення прав або інтересів позивача, позов у частині скасування розпорядження Оратівської районної державної адміністрації № 152 від 17.05.2010 р. задоволенню не підлягає.

Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20.05.10 р.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що 20.05.2010 р. між Оратівською РДА (орендодавець) та ФГ «Сур'я» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовища) загальною площею 25,0000 га. із земель запасу Човновицької сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Договір зареєстрований у Оратівському відділі ВРФ ДП «Центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 21.05.2010 за №041001700772.

Пунктом 2 договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 25,0000 га., в тому числі пасовища -25,0000 га, із земель запасу Човновицької сільської ради.

Відповідно до п. 5 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить. 166258,33 грн.

Пунктом 8 договору оренди зазначено, що договір укладений строком на 20 років.

Відповідно до пунктів 9-11 вищезазначеного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки, та на момент укладення договору становить 199,51 грн. за 1 га. в рік.

Підставами недійсності правочину прокурор визначає те, що: розпорядження власника землі є незаконним; у договорі відсутні істотні умови визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: в п. 15 істотних умов договору оренди землі від 20.05.2010 не вірно зазначено вид використання земельної ділянки - вирощування товарної сільськогосподарської продукції, а в п. 18 істотних умов договору «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду» зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, що суперечить вимогам ст. ст. 118, 123 ЗК України.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, доводи прокурора щодо недійсності розпорядження Оратівської РДА спростовуються висновками суду викладеними вище.

Дослідивши зміст правочину, відсутності істотних умов договору судом не встановлено.

Згідно ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, тощо. До земель сільськогосподарського призначення належать зокрема : сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У графі 12 Наказу Держкомстату України № 377 від 05.11.1998 р. зазначено, що пасовища - це сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби, рівномірно вкриті деревною та чагарниковою рослинністю на площі до 20% ділянки.

Таким чином, положення п. 15 договору узгоджується з п. 2 цього ж договору, а також з положенням Статуту ФГ «Сур'я», згідно якого метою та предметом діяльності господарства є зокрема: розведення і вирощування великої рогатої худоби м'ясного і маточного напрямку, а відтак невідповідності п. 15 договору вимогам закону судом не встановлено.

Стосовно зазначення у п. 18 Договору, що земельна ділянка передається в оренду без розроблення проекту її відведення суд відмічає наступне.

Даний пункт договору не відповідає дійсності, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ для ведення фермерського господарства на території Човновицької сільської ради виготовлений приватним підприємством «Поділляземдокумент» в 2010 році, та затверджений Оратівською РДА, а тому дана обставина не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, доводи прокурора та позивача щодо недійсності правочину свого підтвердження не знайшли, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо повернення земельної ділянки.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог прокурора у частині визнання недійсним розпорядження та договору оренди земельної ділянки судом відмовлено, то відповідно відповідач використовує земельну ділянку на правових підставах, а відтак позов у частині зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку власнику задоволенню не підлягають.

Щодо позовної давності.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність порушення вимог чинного земельного законодавства під час прийняття оскаржуваних рішення та договору, тобто про відсутність порушеного права, заява відповідача-2 про позовну давність до уваги не приймається та судом не розглядається.

Щодо витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

Відповідно до п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (далі-Постанови) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач від сплату судового збору не звільнений, у зв'язку з цим витрати пов'язані із сплатою судового збору у порядку ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Як вбачається з позовної заяви, остання містить 2 вимоги немайнового характеру (визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору), а також вимогу майнового характеру (повернення земельної ділянки), що узгоджується з приписами п. 2.2.1 Постанови.

Таким чином з позивача необхідно стягнути: 2 436,00 грн. - за 2 заяви немайнового характеру, та 3 325,17 грн. (2 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки) - за 1 майнову вимогу .

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 82-1, 115 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову прокурора Оратівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області до Оратівської районної державної адміністрації та до Фермерського господарства «Сур'я» про скасування розпорядження № 152 від 17.05.2010р., визнання договору оренди земельної ділянки від 20.05.2010 р. недійсним та повернення земельної ділянки відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 36, код 38394457) на користь спеціального фонду державного бюджету України 5 761,17 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 червня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи