Ухвала суду № 39096174, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2355/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов А.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000822202 від 10.02.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000822202 від 10.02.2014 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що Генеральний договір добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010 року мав реальний характер та за ним було застраховано майно використане ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Також зазначив про те, що конкретний перелік майна, страхування якого здійснювався та його вартість визначались в складських довідках та додатках "Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а" до них, які складались станом на початок кожного місяця.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0000822202 від 10.02.2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 14.01.2014 року по 25.01.2014 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТДВ СК "Сяйво" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №25/2657/22-02-09/32919946 від 31.01.2014 року, яким встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 588100,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що в ході перевірки наданих документів, а саме, Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010 року, актів виконаних робіт, додаткових угод до Генерального договору добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010 року, довідок про наявність товарів на складі, встановлено відсутність відомостей проте який саме товар підлягав страхуванню, яким чином ТОВ «АМ-Техногія» набув права власності на об'єкти страхування та як наслідок їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

10.02.2014 року на підставі акта №25/2657/22-02-09/32919946 від 31.01.2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000822202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 613 014,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 70198,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМ-Технологія" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000822202 від 10.02.2014 року, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій, мету використання позивачем отриманих послуг.

При цьому, наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до складу валових витрат не є безумовною підставою для формування відповідних витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") за Генеральним договором добровільного страхування від вогневих ризиків стихійних явищ №0401/02-П від 01.04.2010 року предметом якого є страхування майнових інтересів позивача, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що знаходиться на складі за адресою: м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, 7а.

Пунктом 4.1 зазначеного договору встановлено, що страхова сума встановлюється на підставі наданих позивачем даних, підтверджених відповідними документами, та зазначається в Додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною договору страхування.

Пунктами 5.1 та 5.4 Генерального договору №0401/02-П від 01.04.2010 року встановлено, що страховий тариф складає 2% від страхової суми, яка зазначена Додатковою угодою та встановлено, що акт виконаних робіт складається в останній день поточного місяця за реально здійсненим страхуванням майна.

На підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано суду копії Генерального договору №0401/02-П від 01.04.2010 року зі складеними до нього додатковими угодами, актів виконаних робіт, складських довідок з додатками "Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а"

Факт наявності у позивача майна зазначеного в додатку до складських довідок "Перелік товарів, які підлягають страхуванню та знаходяться за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а" майна страхування якого здійснювалось за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 року та його використання позивачем у власній господарській діяльності підтверджується контрактом № 12/10 від 01.03.2010 року укладеного між позивачем та фірмою "WEGMANN automotive GmbH & Co. KG" зі складеними до нього додатковими угодами, контрактом №088/09 від 09.02.2009 року укладеного між позивачем фірмою "TECH EUROPE" з додатковими угодами до нього, контрактом №115/09 укладеним між позивачем та фірмою "OFFICINE MECCANICHE A.N.I. S.p.A.", контрактом № 104/09 від 05.06.2009 укладеним між позивачем та фірмою "TECH EUROPE BVBA" з додатковими угодами до нього, контрактом №080/09 від 09.01.2009 року укладеним між позивачем та фірмою "AXMINSTER TRADING LLC" з додатковими угодами до нього, контрактом №053/12 від 18.05.2012 року укладеним між позивачем та фірмою "MMK Logistika" Ltd з додатковою угодою до нього, ВМД, інвойсами, платіжними дорученнями в іноземній валюті, банківськими виписками, договором поставки №099/09 від 05.05.2009 року укладеним між позивачем АТ "Українська автомобільна корпорація", договором №642 від 13.09.2010 року укладеним між позивачем та ВАТ "Крюковський вагонобудівельний завод", договором поставки №001/1 від 10.01.2011 року укладеним між позивачем та ТОВ "Центр автозапчастин", договором поставки №109/09 від 07.07.2009 року укладеним між позивачем та ДП "Автоскладальний завод №1" ВАТ "ЛуАЗ", договором поставки №049/12 укладеним між позивачем та ТОВ "КОЕТАКТ-АВТОЗАПЧАСТИНА", картками рахунку 361.1, актами звірки взаєморозрахунків копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту наявності складських приміщень за адресою: м.Київ, вул.С.Сосніних, 7а позивачем надано суду копії договорів про внесення змін до договору оренди №1866 від 25.06.2005 року акта приймання - передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м.Київ, вул.Сім'ї Сосніних, 7А.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик").

Необґрунтованість посилань відповідача на акт позапланової виїзної перевірки ТДВ СК "Сяйво" №28/22-1/327049203 від 22.07.2013 року зумовлюється тим, що як вбачається зі змісту зазначеного акту наведеного в акті №25/2657/22-02-09/32919946 від 31.01.2014 року під час перевірки за результатами якої було складено акт №28/22-1/327049203 від 22.07.2013 року фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 року не досліджувались.

Крім того, необхідно звернути увагу на той факт, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року в адміністративній справі №810/5421/13-а, яка залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акту №28/22-1/327049203 від 22.07.2013.

З огляду на викладене, можливо дійти висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 року мали реальний товарний характер.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 зазначеного Закону, до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТДВ СК "Сяйво" (яке є правонаступником ТДВ "Страховик") за Генеральним договором №0401/02-П від 01.04.2010 року в ході судового розгляду справи судом було встановлено, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що у позивача були наявні правові підстави для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по правовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.