Ухвала суду № 39096153, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/615/14 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними. Свої позовні вимоги мотивував тим, що начальником Чернігівської ОДПІ прийнято рішення, яке оформлене наказом від 12.12.2013 року №388 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2». В наказі зазначено провести перевірку на підставі пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Разом з тим, в оскаржуваному наказі відсутня обставина, яка стала підставою для його винесення. Також представник позивача посилається на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 проведена з 16.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 27.12.2013 № 226/17/НОМЕР_1. При цьому наказ на проведення перевірки від 12.12.2013 року №388 позивачем отримано після складання акту перевірки, що унеможливило участь платника у проведенні перевірки, надання для проведення перевірки документів та пояснень, необхідних для її об'єктивного проведення, оскарження проведення такої перевірки у зв'язку з невідповідністю дій податкового органу вимогам закону. Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Чернігівська ОДПІ від 12.12.2013 року №388 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2»; визнати протиправними дії Чернігівської ОДПІ по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахувань податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер-НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 27.04.2001 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.03.2014 року.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що Чернігівською ОДПІ направлено запит до позивача від 11.10.2013 року №621/Б/17-114 про надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Оберіг» в березні 2012 року, ПП «ОСОБА_3» в червні та серпні 2012 року та з питань повноти та правомірності формування податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за січень та лютий 2012 року.

Запит від 11.10.2013 року №621/Б/17-114 направлений на адресу ФОП ОСОБА_2 та отриманий 09.11.2013 року.

Підставою для направлення вказаного запиту стало те, що згідно податкової звітності ФОП ОСОБА_2, підприємець здійснював господарські відносини з ТОВ «Оберіг» в березні 2012 року ПП «ОСОБА_3» в червні та серпні 2012 року. В результаті опрацювання даних системи співставлення сум податкових зобов'язань з ПДВ встановлені розбіжності. Чернігівською ОДПІ від ДПІ у Печерському районі м. Києва отриманий акт від 31.05.2013 року №1970/22-10/37701992 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ОСОБА_3», акт від 31.05.2013 року №1917/22.10 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Оберіг». На підставі аналізу податкової звітності позивача, результатів перевірок ТОВ «Оберіг», ПП «ОСОБА_3» Чернігівською ОДПІ було встановлено заниження податкового зобов'язання.

ФОП ОСОБА_2 на запит надано відповідь від 22.11.2013 року, в якій зазначено, що запит Чернігівської ОДПІ не відповідає вимогам законодавства, тому платник звільняється від надання відповіді.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Згідно із п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно із п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до п. 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 року №1245, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Згідно із п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із пп. 1.2.1 п. 1.2 наказу ДПС України №948 від 31.10.2012 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу ДПС відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Відповідно до ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Так, Чернігівською ОДПІ прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2, яке оформлено наказом від 12.12.2013 року №388.

В даному наказі зазначено - на підставі пп. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, провести документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з 16.12.2013 тривалістю 5 робочих днів, з питань достовірності повноти нарахувань податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2012 року

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача проінформовано письмовим повідомленням від 12.12.2013 року №219, яке відправлено ФОП ОСОБА_2 поштою 12.12.2013 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано 16.01.2014, що не заперечував представник позивача.

За результатами перевірки складено акт від 27.12.2013 року №226/17/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності повноти нарахувань податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість за 1-3 квартали 2012 року, яким донараховано позивачу податок на додану вартість в розмірі 103951,12.

На підставі акта перевірки від 27.12.2013 року №226/17/НОМЕР_1 Чернігівською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: від 10.02.2014 року №0000761702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в розмірі 510,00 грн. та від 10.02.2014 року №0000751702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 129939,00 грн..

Щодо періоду перевірки, який вказаний в оскаржуваному наказі, необхідно узяти до уваги наступне. Відповідно до п. 202.2 ст. 202 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 даного Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року. Так, відповідно до вимог вказаної статті позивачем подана заява від 20.01.2012 року №28643 про вибір квартального податкового періоду, в якій вказано, що він вибирає квартальний податковий період, починаючи з 01.01.2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом правомірно прийнято наказ від 12.12.2013 року №388 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 та за наявності передбачених податковим законодавством підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 05 червня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.