Ухвала суду № 39096150, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2182/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003662207 та від 19.08.2013 року №0003672207, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003662207 та від 19.08.2013 року №0003672207. Свої позовні вимоги мотивував безпідставністю податкових повідомлень-рішеннь, вважаючи їх такими, що ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях посадових осіб відповідача. Відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження відсутності реальної можливості здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб», ДП «КДЗ «Буревісник», ТОВ «ТПП «Спектр», а реальність господарських операцій позивачем підтверджується належним чином оформленими документами. Просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.08.2013 року №0003662207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 502050,00 грн. та визначено штрафні санкції в сумі 125513,00 грн., № 0003672207, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 156567,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003662207 в частині збільшення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в розмірі 221781 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 55445 грн.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Також не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче об'єднання «Київський завод автоматики ім. Г.І.Петровського» зареєстроване Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві.

В період з 13.06.2013 року по 12.07.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.10.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.08.2013 року № 536/22-07/14309356.

На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: - податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.08.2013 року №0003662207, яким позивачу в порушення вимог п. 138.1, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток/доходи приватних підприємств на загальну суму 627563,00 грн., у тому числі за основним платежем - 502050,00 грн. та за штрафними санкціями - 125513,00 грн.; - податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.08.2013 року №0003672207, яким позивачу в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 156567,00 грн. за грудень 2012 року.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах спору стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб», ДП «КДЗ «Буревісник», ТОВ «ТПП «Спектр», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Позивач є підприємством військово-оборонного комплексу України, державна частка у статутному капіталі якого більше ніж 90 % належить державі в особі уповноваженого органу управління Державного концерну «Укроборонпром».

Згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ позивач має право займатися наступними видами діяльності за КВЕД: виробництво зброї та боєприпасів; виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; виробництво радіологічного, електромедичного й електротерапевтичного устаткування; виробництво військових транспортних засобів; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук. Позивачу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано ліцензію серії АВ № 597937 на розроблення, виготовлення, реалізацію, ремонт і модернізацію військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї. Крім того, позивач має ліцензію серії АД № 073956, видану Державним космічним агентством України на розроблення, випробовування, виробництво складових частин ракет-носіїв, складових частин космічних апаратів, ліценцію серії АБ № 494792, видану Міністерством фінансів України на виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння ограненого утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння ограненого утворення.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Константа Лімітед», необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Константа Лімітед» на підставі рахунків-фактур від 14.11.2012 року №КО-0003052, 06.11.2012 року №КО-0004288, від 10.02.2012 року №КО-0000202, 25.01.2012 року №КО-0000169, 18.09.2012 року №КО-0003583, 24.02.2012 року №КО-0000456 постачало позивачу емаль та розчинник.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Константа Лімітед» в матеріалах справи наявні видаткові накладні та прибуткові ордери на підтвердження оприбуткування придбаного товару.

Оплата за придбані товари здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії виписок з особового рахунку, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Константа Лімітед» позивачу, в яких в графі «вид цивільно-правового договору» вбачається про укладення договору купівлі-продажу від 06.11.2012 року б/н.

Проте, позивачем не було надано як до перевірки, що відображено в Акті, так і під час судового розгляду справи договір, укладений між позивачем та ТОВ «Константа Лімітед», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 15135,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Константа Лімітед», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 15135 грн.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Радіокомпонентс», має місце зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Радіокомпонентс» на підставі рахунків на оплату постачались мікросхеми, комплектуючі, роз'єми.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Радіокомпонентс» в матеріалах справи наявні видаткові накладні та прибуткові ордери на підтвердження оприбуткування придбаного товару.

Оплата за придбані товари здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії виписок з особового рахунку, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Радіокомпонентс» позивачу, в яких в графі «вид цивільно-правового договору» вбачається про укладення договору купівлі-продажу від 04.12.2012 року б/н.

Проте, позивачем не було надано як до перевірки, що відображено в Акті, так і під час судового розгляду справи договір, укладений між позивачем та ТОВ «Радіокомпонентс», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 460,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Радіокомпонентс», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 424 грн., 4 квартал 2012 року - 36 грн.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Вектор», необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Вектор» на підставі рахунку на оплату постачались перетворювачі інтерфейсів.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Вектор» в матеріалах справи наявні видаткова накладна та прибутковий ордер на підтвердження оприбуткування придбаного товару.

Оплата за придбані товари здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія виписки з особового рахунку, наявна в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться копія податкової накладної, виписаної ПП «Вектор» позивачу, в яких в графі «вид цивільно-правового договору» вбачається про укладення договору від 27.01.2012 року б/н.

Проте, позивачем не було надано як до перевірки, що відображено в Акті, так і під час судового розгляду справи договір, укладений між позивачем та ПП «Вектор», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару до позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 2200,00 грн. по господарським операціям з ПП «Вектор», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 1 квартал 2012 року - 2200 грн.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «М.Снаб», має місце зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «М.Снаб» на підставі рахунку на оплату постачались підшипники.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «М.Снаб» в матеріалах справи наявні видаткова накладна та прибутковий ордер на підтвердження оприбуткування придбаного товару.

Оплата за придбані товари здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія виписки з особового рахунку, наявна в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкової накладної, виписаної ТОВ «М.Снаб» позивачу, в яких в графі «вид цивільно-правового договору» вбачається про укладення договору поставки від 03.08.2012 року б/н.

Проте, позивачем не було надано як до перевірки, що відображено в Акті, так і під час судового розгляду справи договір, укладений між позивачем та ТОВ «М.Снаб», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару до позивача.

Таким чином, можливо дійти висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 38445,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «М.Снаб», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 4 квартал 2012 року - 28445 грн.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ТПП «Спектр», суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТПП «Спектр» на підставі рахунку на оплату постачався верстат стрічковопильний.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПП «Спектр» в матеріалах справи наявні видаткова накладна та прибутковий ордер на підтвердження оприбуткування придбаного товару.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія виписки з особового рахунку, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкової накладної, виписаної ТОВ «ТПП «Спектр» позивачу, в яких в графі «вид цивільно-правового договору» вбачається про укладення договору поставки від 17.07.2012 року б/н.

Проте, позивачем не було надано як до перевірки, що відображено в Акті, так і під час судового розгляду справи договір, укладений між позивачем та ТОВ «ТПП «Спектр», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару до позивача.

Таким чином, можливо дійти висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 38445,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «ТПП «Спектр», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 4 квартал 2012 року - 28445 грн.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ДП «КДЗ «Буревісник», суд зазначає наступне.

В перевіряємому періоді господарська діяльність між позивачем (Замовник) та ДП «КДЗ «Буревісник» (Виконавець) укладено письмовий договір від 11.07.2012 року №18Р, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику платні послуги з механічної обробки деталей вузлів згідно специфікації (надалі - вироби), а Замовник прийняти та провести оплату послуг з механічної обробки виробів за цінами, в кількості та в терміни, вказані в додатку та специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору (копії специфікації та додатку в матеріалах справи відсутні).

Згідно вказаного договору позивач повинен доставити матеріали (заготовки) ДП «КДЗ «Буревісник» власним транспортом та за власний рахунок, а також конструкторську документацію.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором від 11.07.2012 року №18Р позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-здачі робіт від 19.09.2012 року №1, від 26.11.2012 року №2, з яких вбачається, що ДП «КДЗ «Буревісник» виконано роботи згідно договору.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія виписки з особового рахунку, наявні в матеріалах справи.

Проте, позивачем не надано в ході судового розгляду справи докази на підтвердження доставки матеріалів ДП «КДЗ «Буревісник», конструкторської документації, згідно якої виконувались роботи, що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Таким чином, також можливо дій висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 114091,00 грн. по господарським операціям з ДП «КДЗ «Буревісник», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 4 квартал 2012 року - 114091 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем (покупець) та ПП «Київ Снаб Пром» (продавець) укладено письмовий договір про закупівлю товарів від 24.04.2012 року №24040012/ЦР-118, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у період з 24.04.2012 року по 25.125.2015 року продукцію виробничо-технічного призначення - підшипникова продукція (далі - товар), перелік якого зазначено в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, а також прибуткових ордерів на підтвердження належного оприбуткування товару на складі.

Проте, найменування товару згідно специфікації (підшипники) частково не співпадає з товарами, вказаними в податкових, видаткових накладних, рахунках фактурах, оскільки згідно останніх позивачу постачались підшипники та ремені.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія виписки з особового рахунку, наявна в матеріалах справи.

Проте, позивачем не надано в ході судового розгляду справи докази на підтвердження доставки матеріалів ПП «Київ Снаб Пром», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 247494,00 грн. по господарським операціям з ПП «Київ Снаб Пром», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 3 квартал 2012 року - 1576 грн., 4 квартал 2012 року - 245918 грн.

Стосовно завищення позивачем показників в декларації з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Мегасел», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Мегасел» на підставі рахунків-фактур позивачу постачались товари згідно переліку.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мегасел» в матеріалах справи наявні видаткові накладні та прибуткові ордері на підтвердження оприбуткування придбаних товарів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії виписок з особового рахунку, наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Мегасел» позивачу, в яких в графі «вид цивільно-правового договору» вбачається про укладення договору постачання продукції від 23.12.2009 року № 602.

Проте, позивачем не було надано як до перевірки, що відображено в Акті, так і під час судового розгляду справи договір, укладений між позивачем та ТОВ «Мегасел», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару до позивача.

Таким чином, можливо дійти висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 119870,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Мегасел», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 1 квартал 2012 року - 59212 грн., 2 квартал 2012 року - 660 грн., 3 квартал 2012 року - 33550 грн., 4 квартал 2012 року - 26448 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді між позивачем (покупець) та ТОВ «НВП «Ромсат» (продавець) укладено письмовий договір про закупівлю товарів від 24.01.2012 року № ЦР-96, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію технічного призначення - постійні магніти (далі - товар), перелік якого зазначено в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором позивачем долучено до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, а також прибуткових ордерів на підтвердження належного оприбуткування товару на складі.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія виписки з особового рахунку, наявна в матеріалах справи.

Проте, позивачем не надано в ході судового розгляду справи докази на підтвердження доставки матеріалів ТОВ «НВП «Ромсат», що, в свою чергу, свідчить про неповне виконання ухвали суду від 20.02.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в розмірі 295658,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «НВП «Ромсат», первинні документи якого не дозволяють формувати дані податкового обліку, в тому числі за 1 квартал 2012 року - 102795 грн., 2 квартал 2012 року - 113564 грн., 3 квартал 2012 року - 79299 грн.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності у нього складських приміщень, в яких придбаний у контрагентів товар міг би зберігатись, доказів наявності власного чи орендованого транспорту на підтвердження реальної можливості транспортування придбаних товарів від контрагентів, а також пояснення, підтверджені належними доказами, на підтвердження зв'язку господарських операцій з господарською діяльністю позивача.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивачем в деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суми по господарським операціям з придбання товарів/послуг у контрагентів ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб», ДП «КДЗ «Буревісник», ТОВ «ТПП «Спектр».

На підтвердження використання позивачем у власній господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб», ДП «КДЗ «Буревісник», ТОВ «ТПП «Спектр» в матеріалах справи містяться вимоги за типовою формою №М-1 0 (АСУ), затвердженою Наказом ЦСУ СССР від 14.12.72р. №816.

Проте, за встановленою формою має вестися журнал обліку надходження вантажу, оформлений книгою, який призначений для реєстрації транспортних, товарних та інших документів, що пов'язані з отриманням товару.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, на які саме власні потреби було використано придбані у контрагентів товари/послуги.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та ТОВ «НВП «Ромсат», ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб», ДП «КДЗ «Буревісник», ТОВ «ТПП «Спектр», оскільки вони не підтверджують факт придбання товарів/послуг.

Стосовно завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в розмірі 221781 грн. при відображенні відповідних сум в рядку 06.4.14 додатку ІВ до декларації «Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії,, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів в сумі 547726 грн., операцій з витрат на виплату і доставку пенсій, суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем показників у рядку 06.4.14 додатку до декларацій на загальну суму в 4 кварталі 2012 року на 221781 грн. відповідач стверджує, що позивачем до перевірки не надано документи щодо підтвердження показників, задекларованих у рядку 06.4.14 додатку ІВ до декларації з податку на прибуток, а тому відповідач дійшов такого висновку, проаналізувавши регістри бухгалтерського обліку по рахунках 64 «Розрахунки за податками й платежами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 94 «Інші витрати операційної діяльності», договори, банківські виписки тощо.

Відповідно до абз. «в» п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Проте, як вбачається з долученої до матеріалів справи копії скарги від 28.08.2012 року №514/942, позивачем надано відповідачу первинні документи з Пенсійного фонду України по пільговим пенсіям.

Статтею 44 ПК України передбачено, що, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Проте, як вбачається з рішення про результати розгляду первинної скарги від 24.10.2013 року №5815/10-26-15-10-04-04, надані позивачем документи по пільговим пенсіям відповідачем враховані не були.

На підтвердження правомірності включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в розмірі 221781 грн. при відображенні відповідних сум в рядку 06.4.14 додатку ІВ до декларації «Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії,, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів в сумі 547726 грн., операцій з витрат на виплату і доставку пенсій позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам з УПФУ в Шевченківському районі м. Києва щодо сплати пільгових пенсій за списками № 1 та № 2 та щодо сплати пенсій науково-педагогічним працівникам за листопад та грудень 2012 року.

Позивачем долучені до матеріалів справи копії банківських виписок та платіжних доручень на підтвердження сплати внесків на покриття затрат по сплаті пільгових пенсій, а також розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на підтвердження тотожності сплачених сум з сумами, які підлягали сплаті за період з грудня 2012 року по жовтень 2012 року.

Крім того, позивачем надано пояснення стосовно того, що, оскільки виплата пенсій по зазначеним категоріям працівників за цей період була здійснена у 1 кварталі 2013 року, а тому і витрати по таким операціям були віднесені до складу витрат у 1 кварталі 2013 року.

Відповідачем, в свою чергу, не надано жодних доказів на підтвердження правомірності зменшення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в розмірі 221781 грн. при відображенні відповідних сум в рядку 06.4.14 додатку ІВ до декларації «Відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, суд вважає неправомірними висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.1, 138.4, 138.8 ст. 138, 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України в частині збільшення суми витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в розмірі 221781 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 55445 грн., а отже податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року № 0003662207 підлягає скасуванню в цій частині

Стосовно завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.4.32 додатку ІВ до декларацій «Нараховані роялті» на загальну суму 1335578 грн. за 3 квартали 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.4.32 додатку ІВ до декларації «Нараховані роялті» в сумі 1335578 грн. за 3 квартали 2012 року.

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Позивачем в межах здійснення власної господарської діяльності було укладено договори про надання права на користування патентом від 09.11.2009 року №01/09, авторський договір від 03.08.2009 року №524/1, від 03.11.2009 року №524/2, від 03.08.2009 року №524/3, від 03.08.2009 року №524/4.

В рамках укладених договору про надання права на користування патентом позивачу надано право користування патентом на винахід №87954 «Спосіб виставлення датчика кута гіроскопа» за винагороду та на умовах, визначених договором. Позивач погоджується прийняти право користування зазначеним патентом і зобов'язується виконувати всі необхідні та достатні дії для підтримки його чинності до кінця терміну дії патенту. Позивач зобов'язується протягом місяця після підписання договору сплатити власникам патенту винагороду у розмірі посадового окладу кожному, а при використанні винаходу сплачувати власникам патенту або їх спадкоємцям винагороду (роялті), розмір якої становить 10% від обсягу реалізованої продукції, в якій впроваджено технічне рішення патенту №87954.

В рамках укладених авторських договорів співавторами передано (відчужено) позивачу всі майнові права інтелектуальної власності на створений ними в порядку виконання службових обов'язків літературний письмовий твір технічного характеру «Комплект конструкторської та технологічної документації приладу «Стабілізатор озброєння СВУ - 500 - 3Ц». Авторська винагорода встановлюється для кожного із співавторів окремо і визначається в додаткових угодах до цього договору, які також долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Оскільки позивач здійснює господарську діяльність із виробництва продукції військового призначення, електромеханічних приладів і систем керування мінно-торпедно-ракетної зброї, бронетанкової техніки, морських навігаційних комплексів та розроблення конструкторської і текстової технічної документації на вироби, до складу інших прямих витрат витрати з нарахування роялті безпосередньо відносяться на конкретний об'єкт витрат у зв'язку з тим, що основним видом діяльності є виробництво та реалізація продукції військового призначення, яка має конкретну назву, що, в свою чергу, випливає з договорів та видаткових накладних.

Отже, витрати з нарахування роялті та інших винагород, передбачених договорами, повинні враховуватись позивачем у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів та визнаватись витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від таких товарів.

За таких обставин, суд вважає правомірними висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 138.1, 138.4, 138.8 ст. 138, 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України в частині завищення задекларованих позивачем показників у рядку 06.4.32 додатку ІВ до декларацій «Нараховані роялті» на загальну суму 1335578 грн. за 3 квартали 2012 року, а отже податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003662207 не підлягає скасуванню в цій частині

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту п. 138.1, 138.4, 138.8 ст. 138, 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є частково обґрунтованими та такими, що частково спростовуються матеріалами справи, а отже податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003662207 підлягає скасуванню в частині збільшення суми витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2012 року в розмірі 221781 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 55445 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.08.2013 року №0003672207, яким позивачу в порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 156567,00 грн. за грудень 2012 року, суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року встановлено заниження податкового зобов'язання та завищення податкового кредиту, що призвело до завищення від'ємного значення (рядок 24 Декларації з ПДВ за грудень 2012 року), в загальній сумі 156567,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.2, 3.2.3 розділу 3 акта перевірки.

Як вбачається з п. 3.2.2 Акту перевірки позивачем в порушення вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом МФУ №88 від 24.05.95р. зі змінами та доповненнями, був сформований податковий кредит по суб'єктам господарювання ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб» в сумі 92785,00 грн.

За період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року позивачем задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларацій) по ПДВ в розмірі 1064242 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 19) в розмірі 3491521 грн.

Крім того, станом на початок перевірки 01.01.2012 року у позивача в деклараціях значився залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 3017803 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари фактично не продавались, то, відповідно, придбання таких товарів не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів з метою їх використання у господарській діяльності.

Поряд із цим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Водночас, ухвалою суду від 20.02.2014 року витребовувались від позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції, а саме: укладені договори купівлі-продажу та інші договори, які укладені з підприємствами-контрагентами; податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, сертифікати, довіреності; документи, що підтверджують транспортування продукції, надання робіт (послуг); інформацію про перевізників товарно-матеріальних цінностей на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та здійснених розрахунків за надані послуги з транспортування та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо); форми розрахунків (грошова, вексельна, взаємозалік), стан таких розрахунків станом на кінець періоду, що перевіряється, та на дату проведення перевірки, платіжні доручення; інформацію про наявність відповідних складських приміщень, умов зберігання товарно-матеріальних цінностей, документального оформлення їх руху, проведення інвентаризації та опитування матеріально-відповідальних осіб; доказ відображення у первинних документах та документах бухгалтерського обліку проведених операцій; реєстр виданих податкових накладних з підсумками податкового зобов'язання з ПДВ за відповідні податкові періоди; оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 63, 37, 36, 68, 31; дані щодо зв'язку господарської операції (факту придбання товарів (робіт, послуг спорудження оснівних фондів, понесення інших витрат тощо) з господарською діяльністю підприємства; письмові пояснення щодо укладених договорів між позивачем із контрагентами-постачальниками (продавцями) із детальним зазначенням первинних документів, складених у результаті взаємовідносин, та мети придбання товарів (послуг); інші документи, що підтверджують взаємовідносини з підприємствами-контрагентами.

Проте, позивачем витребувані документи надані не в повному обсязі.

Вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та ТОВ «Мегасел», ТОВ «Константа Лімітед», ПП «Вектор», ПП «Київ Снаб Пром», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ «М.Снаб», не підтверджують придбання товарів та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 156567,00 є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а отже податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 року №0003672207 не підлягає скасуванню.

Критичне ставлення до тверджень позивача про те, що наявність у нього первинних документів є достатнім доказом правомірності збільшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського" та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 05 червня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.