Постанова № 39095537, 27.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 804/5976/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Тубольцевої О.В. представників відповідача - Малютіної В.Е., Кравчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс», код ЄДРПОУ 37373551 з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Голдлайн» (код ЄДРПОУ 38329524) за період з 01.04.2013 п. по 31.08.2013 р. На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0000292610.

Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що він зі свого боку виконав всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. Відповідачем не надано жодних доказів не отримання позивачем товарів та послуг від його контрагентів, не проведення платежів з ними, в тому числі оплату податку на додану вартість, не використання товарів та послуг в господарській діяльності платника податків. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року №0000292610 та судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що відповідачем в акті перевірки зазначені зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а саме: не визнано податковий кредит за квітень 2013 року в сумі 7 580 грн. сформований нібито на підставі податкової накладної № 42207 від 22.04.2013 року. Натомість податковий кредит з ПДВ на підставі податкової накладної № 42207 від 22.04.2013 року ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» фактично сформовано не в квітні, а в травні 2013 року. Разом із цим твердження відповідача, що господарська операція з постачання товару згідно видаткової та податкової накладної від 29.07.2013 року фактично має місце і повинна бути відображена в липні 2013 року, суперечить чинному законодавству, оскільки відображення суб'єктом господарювання в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій без їх фактичного виконання виключно на підставі оформлених первинних документів є протиправним.

Представник позивача також зазначила, що в акті перевірки зазначено, підтверджено запереченнями та неодноразово наголошувалось представником відповідача, що в ході проведення перевірки було використано отриманий від Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акт № 9/22/3-38329524 від 23.08.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн», код за ЄДРПОУ 38329524 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. Треба зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки: може бути свідченням виключно неможливості проведення зустрічної звірки; не може бути підставою для висновків про недодержання підприємством норм податкового чи іншого законодавства; не може бути підставою для «ланцюгової реакції» щодо невизнання податкового кредиту контрагенту перевіряємого підприємства за наявності у нього належним чином оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства первинних документів.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та зазначили, що ДПІ у м.Дніпропетровську МГУМ дійсно була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» за результатами якої складено акт від 05.12.2013 року № 352/26.1-37373551 з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету, при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Голдлайн» (код за ЄДРПОУ 38329524) за період з 01.04.2013 р. по 31.08.2013 р. В ході перевірки були використано акт Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн», код за ЄДРПОУ 38329524 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р., первинні документи надані ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» листами від 07.11.2013 р. № 676 та від 27.11.2013 р. № 740.

У період, який перевірявся, ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, липень, серпень 2013 року. 05.11.2013 року листом №14115/10/26-013 СДПІ було висловлене прохання до позивача надати всі документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Голдлайн» за період квітень та липень, натомість ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» не було надано податкову накладну від 29.07.2013 року № 2463 та первинні документи, на підставі яких виписано податкову накладну. Зазначені документи не були надані до перевірки, яка була розпочата 15.11.2013 року та тривала до 28.11.2013 року. Враховуючи викладене відповідач вважає, що висновки зроблені в акті перевірки від 05.12.2013 № 352/26.1-37373551 обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 №0000292610 правомірним, а тому представники відповідача просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» (код ЄДРПОУ 37373551) взято на податковий облік в органах ДПА 19.10.2010 року за № 10218 та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами СДПІ з обслуговування ВП у Дніпропетровському МГУМ було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс»», код за ЄДРПОУ 37373551 з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Голдлайн» (код ЄДРПОУ 38329524) за період з 01.04.2013 р. по 31.08.2013 р. За результатами перевірки складено акт перевірки від 05 грудня 2013 року № 352/26.1-37373551.

Зазначеною перевіркою, згідно її висновків, встановлені наступні порушення: п.44.1. ст.44, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого, ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» завищено суму ПДВ на загальну суму 16 756 грн., в тому числі яка віднесена до складу податкового кредиту декларації за квітень 2013 року в сумі 7 580 грн., липень 2013 року в сумі 4 671 грн., серпень 2013 року в сумі 4 505 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки оскаржив їх до СДПІ запереченнями від 12.12.2013 року №791, відповідач в своєму листі від 19.12.2013 року №19047/10/26-010 заперечення позивача залишив без задоволення, а висновки вищевказаного акту перевірки - без змін.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0000292610, прийнятого Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (ч.1 та 2 ст.9 Закону).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Так, між ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» та ТОВ «Голдлайн» було укладено договір поставки № 32/04/13-СН від 17.04.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Голдлайн» - постачальник зобов'язується в порядку та строки, передбачені договором передати товар до ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» - покупець, який в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар. Постачання товару відбувається на умовах DDP - склад покупця.

Таким чином, позивач не є учасником транспортного процесу, а посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може буди єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, на підтвердження реальності проведення господарських операцій позивачем надані всі необхідні первинні документи, а саме: договір, специфікації до договору, прибуткові, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом із цим, суд критично ставиться на посилання відповідача в акті перевірки ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» на акт Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 9/22/3-38329524 від 23.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голдлайн», код за ЄДРПОУ 38329524 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р, за аналізом якого відповідачем зроблено висновок про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «Голдлайн», з огляду на наступне.

Так суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає солідарної відповідальності за дії контрагентів. ТОВ «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» не відповідає за будь-які дії своїх постачальників та дії контрагентів своїх постачальників, у т.ч. порушення третіми особами податкового законодавства.

Також суд критично ставиться до висновків відповідача про неправомірність формування податкового кредиту за квітень та липень 2013 року, оскільки позивачем листами від 07.11.2013 року № 676 та від 27.11.2013 року № 740 були надані документи та пояснення, якими підтверджуються взаємовідносини ТОВ «МФ «Фаворит Плюс» та ТОВ «Голдлайн».

Відповідно до акту перевірки від 05 грудня 2013 року № 352/26.1-37373551 не визнано податковий кредит за квітень 2013 року в сумі 7 580 грн., який сформований на підставі податкової накладної № 42207 від 22.04.2013 року. Натомість відповідно до Додатку 5 до податкової декларації з ПДВ №42207 від 22.04.2013 р., позивачем сформовано податковий кредит в травні 2013 року

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, оформлені належним чином, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, формування позивачем податкового кредиту відбувалось у відповідності до вимог ПК України з підтвердженням належним чином оформленими первинними документами (накладними) та податковими накладними виданими постачальниками з додержанням вимог Закону.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0000292610, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, з викладених вище підстав, суд приходить до висновку про можливість задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 р. № 0000292610, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясна фабрика «Фаворит Плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 02 червня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.