Вирок № 39095407, 06.06.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4882/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2014 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Задорожної А.М.,

за участю: секретяра судового засідання Тугайбей В.В.,

прокурора Фалендиша І.О.,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220470000041 по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні 4 неповнолітніх дітей, без освіти, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та за адресою: АДРЕСА_1,

у вчинені злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ІНФОРМАЦІЯ_8 у 00 годині 30 хвилин ОСОБА_4, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, в якому перебували в якості пасажирів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та рухався зі швидкістю 40 км/год з другорядної дороги по вулиці Броненосця Потемкина в напрямку головної дороги пл. Повстання в м. Харкові. При цьому не маючи водійського посвідчення на право керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 а) Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 2.1. «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

В процесі руху ОСОБА_4 на керованому автомобілі «ВАЗ-2101» р.н. НОМЕР_1, виїжджаючі з другорядної дороги вул. Б. Потьомкина на головну дорогу - пл. Повстання в м. Харкові, грубо порушив вимоги п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України та п. 2.1 Додатка до даних правил , згідно з якими:

- п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

- п. 2.1. «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі»;

допустив зіткнення з автомобілем «Деу Ланос» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, який рухався по головній дорозі - пл. Повстання, зі сторони вул. Кирова в напрямку пр. Московського в м. Харкові.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: важка черепно-мозкова травма, забій головного мозку, лінійний перелом лівої тім'яної кістки, садини та синці обличчя, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Також, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження: забійна рана потиличної області, зачинена травма грудної клітини, забій серця та легенів, переломи ребер зліва, перелом лівої ключиці, зачинена травма живота, розрив селезінки, розрив сечового міхура, перелом кісток тазу, забій нирок, позачеревна гематома, синці та садна лівої кісти, від яких ІНФОРМАЦІЯ_8 померла в Харківській міській клінічній лікарні невідкладної швидкої медичної допомоги ім. Мещанінова. Причиною смерті ОСОБА_7 з'явилася важка совокупна травма та її ускладнення - травматичний шок.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, виразилися в тому, що він, рухаючись на керованому автомобілі "ВАЗ-2101" р.н. НОМЕР_1, у напрямку нерегульованого на момент ДТП світлофорним об'єктом перехрестя по другорядній дорозі, де по ходу його руху був встановлений дорожній знак 2.1 «Дати дорогу», не поступився дорогою автомобілю «Деу Ланос», який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення з автомобілем «Деу Ланос», в результаті чого заподіяв пасажирам автомобіля «ВАЗ 2101» р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження та смерть - ОСОБА_7

Зазначеними діями ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні пошкодження та тяжкі тілесні пошкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7, і його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачуваний ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні даного злочину, щиросердно розкаявся і підтвердив обставини вчинення злочину, як описано вище у вироку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину за обставин, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку в психоневрологічному та наркологічних диспансерах не знаходиться, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5; сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6; сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7; раніше не судимий.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд керується ст.ст. 65-67 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному, сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4, враховуючи данні про особу, характер та ступінь суспільної небезпеки ним вчиненого, а також те, що він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, який в силу ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, однак приймаючи до уваги щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відшкодування матеріальної шкоди, що визнані судом як обставини, котрі пом'якшують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та йому належить призначити покарання у вигляді позбавлення волі, від відбування якого звільнити з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України. Також до ОСОБА_4 належить застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

З обвинуваченого належить стягнути на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №246/14 від 22.03.2014 року у розмірі 586 грн. 80 коп. та витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №102/14 від 14.03.2014 року у розмірі 2200 грн. 50 коп. по кримінальному провадженню №12014220470000041.

Відповідно до п. в ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України: в) особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

ОСОБА_4 просив звільнити його від покарання внаслідок акту амністії.

Захисник підтримав клопотання свого підзахисного.

Прокурор та потерпіла не заперечували щодо заявленого клопотання та вважали, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Ст. 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до вимог п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року зі змінами, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом мали дітей, яким не виповнилось 18 років та щодо яких вони не були позбавлені батьківських прав.

Згідно ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив необережний тяжкий злочин до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання цим Законом чинності (19 квітня 2014 року) має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4; доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5; сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6; сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, відносно яких він не позбавлений батьківських прав.

За таких обставин ОСОБА_4 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Обставини, передбачені ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році», які б виключали можливість застосування амністії до обвинуваченого судом не встановлені.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2014 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом він є батьком чотирьох дітей віком до 18 років, стосовно яких не позбавлений батьківських прав, злочин у вчиненні якого він обвинувачується не є особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію в 2014 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченого про звільнення його від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» задовольнити.

Разом з цим, відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію в 2014 році» особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначене, конкретні обставини справи та наслідки вчиненого злочину, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1, ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової авто технічної експертизи №246/14 від 22.03.2014 року у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №102/14 від 14.03.2014 року у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) грн. 50 коп.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий Задорожна А.М.