Постанова № 39093898, 03.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/132/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмовго провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Камянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Відповідач, Кам'янська ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0000571700.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.02.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Відповідачем встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів у книзі обліку доходів, останній правомірно застосував до Позивача санкції у встановленому чинним законодавством розмірі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2013 року працівниками Чигиринського відділення Кам'янської ОДПІ було проведено перевірку за дотриманням ФОП ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. У ході перевірки податковим органом було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 з 01.04.2004 року не вів у встановленому порядку облік доходів в книзі обліку доходів відповідно до наказу Мінфіну України від 15.12.2011 року №1637, чим порушив вимоги пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України. Крім того, Відповідачем встановлено у ході перевірки, що розрахунків операції СГД ОСОБА_2 проводяться за готівку, а саме, відповідно до наданих пояснень та актів зняття фактичних готівкових залишків під час перевірки сума виручки склала 918,00 грн., яка не була оприбуткована в книзі обліку доходів (для платників єдиного податку першої та другої груп та платників третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість). При цьому вказано, що відповідальність передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №336/95 від 12.06.1995 року. Результати перевірки зафіксовані в акті від 19.12.2013 року №258/23-16-17-013/НОМЕР_1. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 20.12.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0000571700, яким до Позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 4590,00 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 75, 80, 296 ПК України, п.п. 1, 2 наказу Мінфіну України від 15.12.2011 року №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а також ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», прийшов до висновку, що оскільки Позивачем не спростовано факт неоприбуткування коштів, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області 29.01.2002 року. Крім того, згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 від 01.01.2012 року, останній є платником єдиного податку.

Відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Мінфіну України «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» від 15.12.2011 року № 1637 затверджено форму та порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ (далі - наказ №1637).

Пунктом 1 затвердженого зазначеним наказом порядку визначено, що відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи.

Згідно з п. 2 Порядку, прошнурована та пронумерована Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку платників податку.

Тобто, чинне законодавство встановлює обов'язок платників єдиного податку, зокрема, першої та другої груп вести книгу обліку доходів у встановленому порядку.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимог ст. 296 ПК України та наказу №1637, Позивачем не було забезпечено ведення книги обліку доходів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення №637) готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, у розумінні Положення №637 оприбуткуванням готівки є, зокрема, її облік у касі на повну суму фактичних надходжень у книзі обліку доходів і витрат. Разом з тим, як було встановлено раніше, ведення такої книги Позивачем забезпечено не було, що свідчить про порушення останнім вимог чинного законодавства у сфері обігу готівкових коштів, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Приписи ч. 1 ст. 216 ГК України визначають, що учасники господарських відносин несуть відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України, господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Стаття 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами (саме законами), що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, судова колегія приходить до висновку, що законами України не встановлені фінансові (штрафні) санкції за необприбуткування готівкових коштів та право органів державної податкової служби на застосування фінансових (штрафних) санкцій за такі порушення правил здійснення господарської діяльності. Указ Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» не є законом України, відтак Відповідач, як орган державної влади, не мав права застосовувати передбачені цим Указом і не передбачені Податковим кодексом України та законами України фінансові (штрафні) санкції.

Тобто, у розумінні приписів Господарського кодексу України, Податкового кодексу України Укази Президента України не можуть бути підставою для накладення на суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, оскільки вони за своєю природною не є законами. А тому колегія суддів приходить до висновку про протиправність винесеного Відповідачем податкового повідомлення-рішення форми «С» від 20.12.2013 року №0000571700.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності у повному обсязі винесеного податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає за необхідне його скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Камянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати винесене Кам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0000571700.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.