Постанова № 39093615, 02.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 914/4382/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Постінтур" (надалі ПП "Постінтур" ) за № 17 від 03.04.2014р. (вх. № 01-05/1841/14 від 15.04.2014р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2014р.

у справі № 914/4382/13

за позовом: Вищого навчального закладу "Львівський кооперативний коледж економіки і права" (надалі ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права")

до відповідача: ПП "Постінтур"

про визнання договорів недійсними,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дрогобицької міської ради

до відповідача-1: ПП "Постінтур"

до відповідача-2: ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права"

про визнання договорів недійсними,

за участю:

від позивача (ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права"): Зубко Н.П. - в.о. директора; Саміло Б.Й. - представник (довіреність б/н від 09.10.2013р.);

від відповідача (ПП "Постінтур"): Солян М.І. - директор; Даньків О.В. - представник (довіреність б/н від 16.05.2014р.);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4382/13 (суддя Крупник Р.В.) відмовлено в задоволенні позову ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права". Задоволено повністю позов третьої особи Дрогобицької міської ради. Визнано недійсними договори про спільну діяльність від 03 липня 2008р. та від 03 грудня 2008р., укладені між ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та ПП "Постінтур". Стягнуто з ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та з ПП "Постінтур" на користь Дрогобицької міської ради по 1218,00 грн. судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що станом на момент укладення оскаржуваних договорів у позивача ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" був відсутнім державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, яка згідно умов цих договорів слугувала внеском позивача у спільну діяльність. Вказана земельна ділянка, згідно державного акту серія Б№060744 від 1993р. перебувала в постійному користуванні Дрогобицького середнього професійно-технічного училища, правонаступником якого є позивач. Чинне земельне законодавство України не передбачає ні можливості постійних землекористувачів укладати договори про спільну діяльність, за умовами котрих вносити вказані земельні ділянки як вклад у цю діяльність, ні автоматичного переходу до правонаступника юридичної особи права користування земельною ділянкою на умовах постійного користування. А тому, за відсутності в Коледжу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою в м.Дрогобич на вул. Сагайдачного, 100, позивач не мав права укладати жодних договорів, що стосуються вказаної ділянки. Водночас, позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права". Позовні вимоги Дрогобицької міської ради є такими, що підлягають до задоволення повністю, оскільки, укладаючи оскаржувані договори позивач, без згоди на те міської ради, розпорядився вказаною ділянкою.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач ПП "Постінтур" подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Вказує, що позовну заяву Дрогобицької міської ради підписано особою, яка не має права її підписувати. Однак, місцевий господарський суд проігнорував дану вимогу закону. Звертає увагу на те, що Дрогобицька міська рада могла знати про наявність оспорюваних договорів ще в 2009 році, коли головний архітектор м. Дрогобича погодив проект забудови на вул. Сагайдачного, 100. Вказує, що суд безпідставно не врахував подану ним заяву про застосування позовної давності. Просить частково скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4382/13, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що земельна ділянка, надана для будівництва будинків і гуртожитку, мала б стати спільним майном учасників спірних правовідносин, тобто Коледжу та ПП "Постінтур", але при цьому порушується право територіальної громади міста, так як ця земля належить їх. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Дрогобицька міська рада не надала витребуваного судом письмового, документально обґрунтованого відзиву на апеляційну скаргу, не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.05.2014р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" і ПП "Постінтур", колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4382/13, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008р. між Львівським кооперативнии коледжем економіки і права" (сторона-1) та ПП "Постінтур" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади у вигляді майна, грошових коштів, професійних та інших знань, навичок та вмінь, майнових та немайнових прав та спільно діяти з метою будівництва житлових будинків та гуртожитку на земельній ділянці площею 5400 кв.м., що знаходиться на території м.Дрогобич Львівської області (згідно з планом землекористування) та належить стороні-1 на праві постійного користування згідно державного акта на право постійного користування землею серія Б№060744, виданого Дрогобицькою міською радою 1993 року (згідно змін в землекористуванні) (надалі земельна ділянка) ( а.с.25-26, т.1).

Взаємні обов'язки сторін договору визначені в розділі 2.

Відповідно до п. 3.1.1 сторона-1 за даним договором має право отримати у власність одну 2-х кімнатну квартиру після закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єктів.

Сторона-1 зобовязується в день укладення даного договору надати стороні-2 довіреність на право представляти інтереси сторони-1 та діяти від її імені з ціллю виконання умов договору; надати стороні-2 земельну ділянку площею 5400 кв.м. для організації будівельно-монтажних робіт та введення в експлуатацію об'єктів будівництва та всі необхідні документи для отримання рішення міськвиконкому щодо дозволу на проектування та будівництво житлових будинків та гуртожитку, а також інші документи, необхідні для реалізації мети даного договору (п.п.3.2.1-3.2.3 договору).

Згідно п.п.4.1.4 сторона-2 за даним договором зобов'язується повністю здійснювати фінансування робіт по виконанню даного договору шляхом внесення в спільну діяльність грошових коштів в сумі, визначеній п.6 даного договору.

Сторони домовилися, що сторона-1 надає для будівництва земельну ділянку площею 5400 кв.м. Сторона-2 бере на себе всі фінансові витрати по будівництву даних житлових будинків (розділ 6 договору).

В розділі 7 договору, зокрема, вказано, що грошові та майнові вклади сторін складають їх спільну часткову власність згідно часток, визначених у розділі 6 даного договору. Сторони дійшли згоди про те, що майно, створене або придбане ними в результаті спільної діяльності є приватною власністю сторони-2.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що новостворене нерухоме майно є приватною власністю сторони-2.

У відповідності до п.8.5 сторона-2 має право розпоряджатися як спільним частковим майном сторін даного договору, так і майном, яке належить їй на праві приватної власності, в тому числі новоствореним нерухомим майном, незавершеним будівництвом тощо, що використовується у спільній діяльності, без згоди інших учасників даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 01 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до моменту досягнення мети спільної діяльності, визначеної даним договором; може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений термін (розділ 10 договору).

В пункті 12.1 договору зазначено, що усі суперечки між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв'язуються у відповідності до чинного законодавства України в господарському суді.

Згідно п. 16.3 після підписання даного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу.

Крім того, 03.12.2008р. між Львівським кооперативнии коледжем економіки і права" (сторона-1) та ПП "Постінтур" (сторона-2) укладено договір про спільну діяльність, згідно якого сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади у вигляді майна, грошових коштів, професійних та інших знань, навичок та вмінь, майнових та немайнових прав та спільно діяти з метою будівництва житлових будинків та гуртожитку на земельній ділянці площею 5400 кв.м., що знаходиться на території м. Дрогобич Львівської області (згідно з планом землекористування) та належить стороні-1 на праві постійного користування згідно державного акта на право постійного користування землею серія АБГ№495299, виданого Дрогобицькою міською радою народних депутатів Львівської області 17.11.2008р. (надалі земельна ділянка) ( а.с.20-22, т.1).

Зміст договору про спільну діяльність від 03.12.2008р. є ідентичним змісту укладеного між Львівським кооперативним коледжем економіки і права" та ПП "Постінтур" договору про спільну діяльність від 03.07.2008р. Відмінність полягає лише в тому, що:

- в договорі від 03.12.2008р. зазначено, що земельна ділянка площею 5400 кв.м. належить стороні-1 (Коледжу) на підставі державного акта на право постійного користування землею серія АБГ № 495299, виданого Дрогобицькою міською радою 17.11.2008 року (п.1 договору);

- в п.3.1.1 договору від 03.12.2008р. зазначено, що сторона-1 за даним договором має право отримати у власність одну 3-х кімнатну квартиру до початку будівництва та введення в експлуатацію об'єктів;

- договір від 03.12.2008р. на відміну від договору від 03.07.2008р., містить підпункт 3.2.4, в якому вказано, що по закінченню будівництва та введення в експлуатацію сторона-1 за даним договором зобов'язується виділити 100 кв.м. загальної площі.

Договори про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р. підписані та скріплені печатками їх сторін.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 5400 кв.м., яка згідно умов оспорюваних договорів слугує внеском Коледжу в спільну діяльність, є частиною земельної ділянки загальною площею 2,72 га, яка знаходиться в м. Дрогобич на вул.Сагайдачного, 100.

Згідно Державного акта на право користування земельною ділянкою серії Б №060744 від 1993р. вказану земельну ділянку надано в постійне користування Дрогобицькому середньому кооперативному професійно-технічному училищу (а.с.40-42, т.1), яке в 1997 році було реорганізоване шляхом приєднання до СП "Львівський кооперативний технікум економіки і права" із передачею останньому всього майна та створення філіалу технікуму на базі вказаного училища (а.с.38-41, т.2). В подальшому, внаслідок зміни організаційно-правової форми та найменування СП "Львівський кооперативний технікум економіки і права" було реорганізовано у ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" із передачею всіх активів та майна, а Дрогобицький філіал перейменовано на Дрогобицьку філію ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" (а.с.24-33, т.2).

В матеріалах справи відсутні докази щодо реєстрації права постійного користування на земельну ділянку в м. Дрогобич на вул. Сагайдачного, 100 за позивачем.

Підставою звернення ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що на його думку, договори про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р. є недійсними, оскільки суперечать інтересам Коледжу, так як за їх умовами Коледж зобов'язаний віддати ПП "Постінтур" земельну ділянку в його користування, не отримавши нічого взамін. Такі умови договору, як вважає Коледж, прямо суперечать ст. 1139 ЦК України, яка передбачає, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно. Також позивач зазначає, що вказані договори є удаваними, оскільки фактично укладені сторонами на приховання факту переходу до відповідача права користування чужою земельною ділянкою для забудови. Тому дані договори суперечать ст. 102-1 ЗК України, яка передбачає, що надавати земельну ділянку для забудови може лише її власник, а не землекористувач.

24.01.2014р. до суду першої інстанції поступила позовна заява у справі №914/4382/13 від третьої особи, яка заявляє самостйні вимоги на предмет спору Дрогодицької міської ради про визнання недійсними договорів про спільгу діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р, укладених між ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та ПП "Постінтур", в якій міська рада стверджує, що вказані договори укладені їх сторонами з перевищенням обсягу цивільної дієздатності, оскільки відбулось розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала лише в постійному користуванні. Станом на момент укладення оспорюваних договорів, коледж не оформив державного акта на право постійного користування на спірну земельну ділянку, як цього вимагає чинне земельне законодавство, а тому не вважався її належним землекористувачем. У своєму позові Дрогобицька міська рада стверджує, що про існування спірних договорів їй стало відомо з моменту отримання ухвали господарського суду від 20.12.2013р. у даній справі про залучення ради до участі у справі в якості третьої особи. Вказані договори порушують права Дрогобицької міської ради, як власника земельної ділянки (а.с.2-5, т.2).

09.01.2014р. та 05.02.2014р. відповідач подав до суду першої інстанції заяви про застосування позовної давності до позовних вимог ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та Дрогобицької міської ради (а.с.84, т.1; 49-50, т.2).

Крім того, 04.03.2014р. відповідач ПП "Постінтур" звернувся до суду з письмовим клопотаненям про залишення без розгляду позовної заяви Дрогобицької міської ради (а.с.62-64, т.2).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст.1132 ЦК України).

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсними договорів про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р., укладених між ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та ПП "Постінтур".

За приписами ст.ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

За умовами оспорюваних договорів їх сторони домовились об'єднати свої вклади у вигляді майна, грошових коштів, професійних та інших знань, навичок та вмінь, майнових та немайнових прав та спільно діяти з метою будівництва житлових будинків та гуртожитку на земельній ділянці площею 5400 кв.м., що знаходиться на території м.Дрогобич Львівської області та належить Коледжу на праві постійного користування.

Згідно ст. 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Провівши аналіз договорів про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р., укладених між ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та ПП "Постінтур", колегія суддів констатує, що сторони даних договорів взяли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти не з метою одержання прибутку, а для досягнення іншої мети, а саме - будівництва житлових будинків та гуртожитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

За умовами спірних договорів, майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, а також новостворене нерухоме майно є приватною власністю ПП "Постінтур".

Згідно абз.2 ч.1 ст.1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

В силу положень оскаржуваних договорів Коледж надав, як внесок у спільну діяльність, земельну ділянку площею 5400 кв.м., яка належить йому на праві постійного користування і знаходиться в м. Дрогобич на вул. Сагайдачного, 100.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на момент укладення оспорюваних договорів у позивача був відсутнім державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою. Ця земельна ділянка є частиною ділянки, яка перебувала згідно державного акта серія Б № 060744 від 1993р. в постійному користуванні Дрогобицького середнього професійно-технічного училища, правонаступником якого є позивач.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від права власності на землю та права оренди. Власники землі та орендарі, поряд із повноваженнями щодо володіння та користування, наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

З аналізу змісту ст.ст. 1132-1134 ЦК України випливає, що укладення договору про спільну діяльність та внесення майна, як влад у спільну діяльність, являється окремим випадком реалізації повноважень щодо користування та розпорядження майном.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, чинне земельне законодавство України не передбачає ні права постійних землекористувачів укладати договори про спільну діяльність, за умовами яких вносити вказані земельні ділянки як вклад у цю діяльність, ні автоматичного переходу до правонаступника юридичної особи права користування земельною ділянкою на умовах постійного користування.

У відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України (в редакції, що діяла з 04.06.2008р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що правонаступництво юридичної особи є підставою для переходу права на землю, оформлення якого повинно здійснюватися у встановленому законом порядку. Право постійного користування у правонаступника може виникнути лише після отримання відповідного державного акта на право постійного користування земельною ділянкою за встановленою формою, у визначеному законодавством порядку та державної реєстрації такого права, і тільки після цього правонаступник може приступати до використання вказаної земельної ділянки.

Не оформивши у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою в м. Дрогобич на вул.Сагайдачного, 100, позивач не мав права укладати жодних договорів, що стосуються вказаної ділянки. Тобто на момент укладення спірних договорів коледж не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для їх укладення.

Укладення договорів про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р. відбулось при відсутності волевиявлення Дрогобицької міської ради як власника земельної ділянки в м. Дрогобич.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно відмовив в задоволенні позову ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" про визнання недійсними оспорюваних правочинів з підстав пропуску позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даній справі - ПП "Постінтур".

Згідно положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Предметом розгляду в даному спорі є визнання недійсними укладених між ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та ПП "Постінтур" договорів про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р., відтак позивачу було відомо про спірні договори з моменту їх укладення, так як він є стороною даних правочинів. Тоді як позовна заява датована 12.11.2013р., а подана до суду 19.11.2013р.

За таких обставин, даний позов заявлено поза межами загального строку позовної давності тривалістю в три роки.

В частині задоволення позовних вимог Дрогобицької міської ради про визнання недійсними договорів про спільну діяльність від 03.07.2008р. та від 03.12.2008р., укладених між ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права" та ПП "Постінтур", суд апеляційної інстанції вважає законним та обґрунтованим оскаржуване рішення суду першої інстанції з врахуванням такого.

В силу вимог ч.3 ст.215 ЦК України та ч.1 ст.207 ГК України правочин може бути визнаний судом недійсним як за заявою однієї із сторін правочину, так і за заявою іншої заінтересованої особи (відповідного органу державної влади).

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Дрогобицька міська рада є органом, до повноважень якого належить розпорядження землями територіальних громад.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, укладаючи оспорювані договори, розпорядився земельною ділянкою без згоди міської ради чим порушив права Дрогобицької міської ради, тому суд першої інстанції підставно визнав міську раду заінтересованою особою, за заявою якої може бути визнано правочини недійсними.

Щодо заявленого ПП «Постінтур» клопотання про застосування спливу позовної давності до вимог Дрогобицької міської ради, слід зазначити таке.

Дрогобицька міська рада не є стороною оспорюваних правочинів, про існування яких їй стало відомо лише в грудні 2013 року, а саме з моменту отримання ухвали господарського суду Львівської області від 20.12.2013р., на підставі якої Дрогобицьку міську раду залучено до участі у даній справі в якості третьої особи.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, наявний в матеріалах справи Акт обстеження земельної ділянки від 14.07.2009р., про який вказує апелянт, не може вважатися доказом обізнаності міської ради про існування спірних договорів, так як в ньому нічого не зазначено про дані договори та їх зміст (а.с.51, т.2).

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання ПП «Постінтур» про залишення без розгляду позовної заяви Дрогобицької міської ради з підстав відсутності належних повноважень представника на її підписання. При розгляді даного клопотання суд встановив, що позовну заяву від імені третьої особи підписано представником ОСОБА_6 на підставі довіреності від 09.01.2014р., виданої секретарем міської ради ОСОБА_7, який в період з 25.12.2013р. по 17.01.2014р. виконував обов'язки міського голови згідно розпорядження від 13.12.1013р. №565-р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі №914/4382/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Гриців В.М.

Данко Л.С.