Рішення № 39093557, 02.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

" 02 " червня 2014 року Справа №927/138/14

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

вул. Будьонного, 33, м. Обухів, Київська область, 08700

До ВІДПОВІДАЧА: Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля"

вул. Я. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522

Про стягнення 615593,57 грн.

Головуючий суддя І.В. Кушнір,

судді М.Г. Тимченко, Ю.М. Федоренко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Бохан С.О. - представник, довіреність б/н від 14.03.2014.

Від Відповідача: Пашинський М.М. - представник, довіреність б/н від 06.03.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" про стягнення 519090,29 грн., в тому числі 458010,45 грн. основного боргу, 20933,47 грн. пені, 40146,37 грн. штрафу в розмірі 28% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору поставки №44/ЧН на умовах товарного кредиту від 04.05.2012.

До початку судового засідання 06.03.2014 від представника Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання від 06.03.2014 про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

До початку судового засідання 14.03.2014 від представника Відповідача через канцелярію суду надійшла заява від 14.03.2014, у якій останній просить розгляд справи здійснювати колегією у складі трьох суддів.

Суд задовольнив клопотання представника Відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області від 17.03.2014 №02-01/2 "Щодо призначення колегіального розгляду по справі №927/138/14" здійснено формування колегії суддів без здійснення повторного автоматизованого розподілу справи №927/138/14. Автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кушнір І.В., судді: Тимченко М.Г., Оленич Т.Г.

У зв'язку з перебуванням судді Оленич Т.Г. у відрядженні згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області № 02-01/4 від 19.03.2014 "Щодо заміни відсутнього судді, який входить до складу колегії по справі №927/138/14" був проведений повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого замінено суддю Оленич Т.Г. на суддю Сидоренко А.С.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Чернігівської області № 02-01/19 від 07.05.2014 "Щодо заміни відсутнього судді, який входить до складу колегії у справі №927/138/14" у зв'язку з перебуванням судді Сидоренка С.А. у відпустці був проведений повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого замінено суддю Сидоренко А.С. на суддю Федоренко Ю.М.

У судовому засіданні 14.03.2014 представником Позивача надана заява про збільшення позовних вимог від 14.03.2014, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 558594,96 грн., в тому числі 458010,45 грн. основного боргу, 17896,75 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 26410,24 грн. пені та 56277,52 грн. штрафу в розмірі 28% річних.

У судовому засіданні 19.03.2014 представником Позивача надана заява про збільшення позовних вимог від 19.03.2014, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 561276,99 грн., в тому числі 458010,45 грн. основного боргу, 17896,75 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 27266,88 грн. пені та 58102,91 грн. штрафу в розмірі 28% річних.

У судовому засіданні 07.05.2014 представником Позивача надана заява про збільшення позовних вимог від 30.04.2014, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 598924,49 грн., в тому числі 458010,45 грн. основного боргу, 27232,63 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 37524,88 грн. пені та 76156,53 грн. штрафу в розмірі 28% річних.

У судовому засіданні 19.05.2014 представником Позивача надана заява про збільшення позовних вимог від 15.05.2014, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 615593,57 грн., в тому числі 458010,45 грн. основного боргу, 36267,36 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 40609,17 грн. пені та 80706,59 грн. штрафу в розмірі 28% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з довіреності від 14.03.2014, копія якої міститься в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", уповноважує Бохана С.О. вести справи підприємства в усіх судових установах із усіма правами, зокрема, наданими законом позивачу, у тому числі з правом збільшення розміру позовних вимог. На виконання цієї довіреності Бохану С.О., зокрема, надається право подавати від імені підприємства заяви (в тому числі позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги).

Враховуючи, що збільшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, до заяв були додані докази надсилання їх Відповідачу та сплати судового збору, ухвалами суду від 07.05.2014 та від 19.05.2014 вищевказані заяви прийняті судом.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

Представник Відповідача не заперечив щодо факту поставки товару та існування суми основного боргу, проте зазначив, що поставка товару відбулася на інших умовах, ніж були передбачені в договорі.

До початку судового засідання 19.05.2014 від представника Відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Відповідачем було сплачено 178200,00 грн., тому заборгованість Відповідача перед Позивачем має складати 389839,81 грн., а не 458010,45 грн.

Відповідач заперечує щодо нарахування 20% річних за користування товарним кредитом, оскільки згідно додатків №1 до договору, а саме: №1/СА000003237 від 07.05.2012, №1/СА000005156 та №1/СА000005160 від 06.06.2012 річна ставка відсотків складає 1,00%.

За період з 10.07.2012 по 01.07.2013 Позивач надсилав Відповідачу акти надання послуг, у яких відсотки за користування товарним кредитом нараховані у розмірі 1,00 % річних, однак з 01.07.2013 Позивач почав надсилати акти надання послуг з розрахунку 20,00% річних за користування товарним кредитом, у зв'язку з додатковою угодою від 01.07.2013.

Відповідач вважає, що додаткова угода від 01.07.2013 з боку Позивача підписана ОСОБА_3, який на момент підписання не мав належних повноважень, оскільки строк дії довіреності ВРП №333202 від 21.03.2012, на яку мається посилання в додатковій угоді, закінчився 21.03.2013, тому на думку Відповідача додаткова угода від 01.07.2013 є такою, що не укладалась, а тому не породжує для сторін жодних юридичних прав та обов'язків.

Також Відповідачем зазначено, що листом від 15.05.2014 було повернуто Позивачу непідписані (безпідставні) акти надання послуг: №20 від 02.01.2014, №495 від 05.02.2014, №878 від 06.03.2014, №4563 від 14.04.2014, №7193 від 07.05.2014, а також помилково підписані з боку Відповідача безпідставні акти надання послуг: №26044 від 02.08.2013, №28386 від 03.09.2013, №29903 від 02.10.2013, №31503 від 04.11.2013, №32491 від 02.12.2013.

Відповідачем проведено перерахунок відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.07.2013 по 30.04.2014 з розрахунку 1,00% річних, з урахуванням якого загальна сума відсотків за користування товарним кредитом за період з 07.06.2012 по 30.04.2014 складає 11297,02 грн.

Відповідач заперечує проти нарахування пені та штрафу, оскільки, на його думку, кінцевим строком оплати товару за договором було 15.10.2012 та 01.11.2012, що передбачено додатками №1 до договору, тому строк позовної давності відповідно до вимог ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України закінчився 01.11.2013.

Одночасно представником Відповідача до початку судового засідання 19.05.2014 через канцелярію суду подана письмова заява від 19.05.2014 про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення 37524,88 грн. пені та 76156,53 грн. штрафу в розмірі 28% річних, яку останній підтримав у судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.06.2014 представник Позивача надав копії сертифікатів якості на товар, зазначений у видаткових накладних №№7090, 7097, 7105 від 06.06.2012 та витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей довіреності Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на ОСОБА_3 від 05 червня 2013 року та письмові пояснення щодо заперечень Відповідача, викладених у відзиві. Також Позивач заперечує щодо заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки штраф та пеню було нараховано з 16 жовтня 2013 року, а позовна заява датована 28 січня 2014 року, тобто строк позовної давності в один рік не минув.

До початку судового засідання 02.06.2014 через канцелярію суду від представника Відповідача надійшло уточнення до відзиву, у якому Відповідач просить відмовити Позивачу в частині стягнення основного боргу в сумі 25289,29 грн., в частині стягнення пені в сумі 14462,16 грн., а в стягненні відсотків за користування товарним кредитом у сумі 36267,36 грн. та штрафу в сумі 80706,59 грн. відмовити повністю.

В обґрунтування вищезазначеного Відповідач посилається на ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Тобто, вказаною нормою передбачено відповідальність за несвоєчасну оплату товару, проданого у кредит, у вигляді нарахування процентів на прострочену суму.

Таким чином, на думку Відповідача, строк користування кредитом по Договору закінчився в останній день, коли повинен був здійснений Відповідачем остаточний розрахунок за поставлений товар, а саме 15.10.2013, бо з 16.10.2013 вже наступила відповідальність, яка передбачена ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, тому Позивач з 16.10.2013 мав право лише на нарахування процентів, які передбачені ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних, а не 20% річних, які Позивач продовжував нараховувати Відповідачу.

Відповідачем здійснено перерахунок суми відсотків за користування товарним кредитом, відповідно до якого дана сума становить 42881,35 грн.

Відповідач заперечує щодо стягнення основного боргу в частині 25289,29 грн., оскільки Відповідачем було сплачено 178200,00 грн., а Позивачем в рахунок погашення відсотків за користування товарним кредитом зараховано 68170,64 грн., а не 42881,35 грн., як вважає Відповідач, тобто сума сума основного боргу на думку Відповідача становить 432721,16 грн.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 28% річних, то Відповідач вважає, що обраховуючи штраф у розмірі 28% річних, Позивач фактично намагається стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 0,0767% за кожний день прострочення, що по своїй природі є ще однією пенею, однак подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань Відповідачем суперечить приписам ст. 61 Конституції України.

Разом з тим, на думку Відповідача, оскільки претензія вих. №45 від 16.12.2013 була отримана Відповідачем 19.12.2013, враховуючи п.7.4. Договору Позивач повинен був нарахування пені здійснювати за період з 19.12.2013 по 19.05.2014. Тому Відповідач здійснив перерахунок пені, відповідно до якого сума пені за період з з 19.12.2013 по 19.05.2014, яку визнає Відповідач, становить 26147,01 грн., а не 40609,17 грн., яку просить стягнути Позивач.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.11.2009, номер запису 13421020000002296.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27.12.1999, дата та номер запису 17.01.2006, №10601200000000492.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців змінено найменування Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" на Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля".

04.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" та Закритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" був укладений договір №44/ЧН поставки на умовах товарного кредиту (далі - Договір).

Згідно з п.п.1.1.-1.3. Договору в строки, визначені договором, Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-Товар), а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору. Якість товару відповідає сертифікату якості підприємства-виробника.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна договору становить загальну вартість Товару, що передається за цим Договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна Товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до Договору.

Згідно з п.п.2.7.-2.8. Договору Покупець проводить оплату вартості (ціни) Товару, вирахуваної відповідно до положень п.п.2.2.-2.4., плати за користування товарним кредитом та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок Постачальника. За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком №1 до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті Покупцем.

За умовами п.п.2.9.-2.10. Договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком №1 до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання Товару Покупцем, та закінчується в день повного розрахунку Покупцем за поставлений Товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) Товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.

Згідно з п.п.2.11.-2.12. Договору у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:

- в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користуванням товарним кредитом;

- в другу чергу - в рахунок плати за користування товарним кредитом, передбаченій п.2.4. Договору;

- в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами в порядку, передбаченому п.7.2.1. (в) Договору;

- в четверту чергу - в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п.7.2.1. (а) Договору;

- в п'яту чергу - в рахунок відшкодування збитків, завданих Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому Договору, передбачених п.7.2.1. (б) Договору;

- в шосту чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) Товару.

Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником щомісячно. До 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) Товару відповідно до затвердженого Графіку оплати Товару Покупцем в додатку №1 до даного Договору.

Відповідно до п.2.13. Договору моментом переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця є дата виписки видаткової накладної на Товар.

За умовами п.п.3.1.-3.2. Договору Постачальник зобов'язаний передати Товар Покупцеві в місці, вказаному в додатку, а Покупець зобов'язаний провести оплату за Товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п.2 Договору та додатку №1 до договору.

Згідно з п.4.1. Договору приймання Товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його передачі від Постачальника.

Відповідно до п.5.1. Договору господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, крім зобов'язань Покупця по оплаті вартості Товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням (крім випадку, передбаченого п.9.1. договору), а в частині проведення розрахунків за Товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

Як вбачається з додатку №1/СА000003237 від 07.05.2012 до договору №44/ЧН від 04.05.2012, сторони погодили, що ціна Товару 118513,01 грн., строк поставки товару до 11.05.2012, графік оплати Товару Покупцем: авансова частина 35547,82 грн. - до 10.05.2012, відстрочений платіж 82965,19 грн. - до 15.10.2012.

У додатку №1/СА000003396 від 08.05.2012 до договору №44/ЧН від 04.05.2012, сторони погодили, що ціна Товару 10080,00 грн., строк поставки товару до 11.05.2012, графік оплати Товару Покупцем: авансова частина 3360,00 грн. - до 10.05.2012, відстрочений платіж 6720,00 грн. - до 15.10.2012.

Як вбачається з додатку №1/СА000003721 від 14.05.2012 до договору №44/ЧН від 04.05.2012, сторони погодили, що ціна Товару 427250,00 грн., строк поставки товару до 18.05.2012, графік оплати Товару Покупцем: авансова частина 85450,00 грн. - до 15.05.2012, відстрочений платіж 341800,00 грн. - до 01.11.2012.

Відповідно до додатку №1/СА000003964 від 17.05.2012 до договору №44/ЧН від 04.05.2012, сторони погодили, що ціна Товару 12196,80 грн., строк поставки товару до 25.05.2012, графік оплати Товару Покупцем: авансова частина 3833,28 грн. - до 18.05.2012, відстрочений платіж 8363,52 грн. - до 15.10.2012.

Згідно з додатком №1/СА000005156 від 06.06.2012 до договору №44/ЧН від 04.05.2012, сторони погодили, що ціна Товару 427250,00 грн., строк поставки товару до 07.06.2012, графік оплати Товару Покупцем: відстрочений платіж 85450,00 грн. - до 05.07.2012, відстрочений платіж 341800,00 грн. - до 01.11.2012.

Як вбачається з додатку №1/СА000005160 від 06.06.2012 до договору №44/ЧН від 04.05.2012, сторони погодили, що ціна Товару 22276,80 грн., строк поставки товару до 07.06.2012, графік оплати Товару Покупцем: відстрочений платіж 7193,27 грн. - до 05.07.2012, відстрочений платіж 15083,53 грн. - до 15.10.2012.

Всіма даними додатками встановлена річна ставка відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 1,00.

01.07.2013 між Позивачем та Відповідачем була укладена Додаткова угода до Договору поставки №44/ЧН від 04.05.2012 на умовах товарного кредиту, відповідно до якої сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок до договору поставки №44/ЧН від 04.05.2012 на 15 жовтня 2013 року, і, відповідно до цього внести зміни до п.2.7. Договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: "остаточний розрахунок Покупця за придбаний Товар відбувається згідно наступного графіка: 15 жовтня 2013р. - 513039,81 грн."

Також сторони дійшли згоди врахувати курсову різницю між датою поставки товару та датою укладення цієї додаткової угоди і відповідно доповнити п.2.4.Договору абзацом другим наступного змісту:

"У випадку, коли на дату укладення даної додаткової угоди Куг/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. Постачальник виставляє рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни Договору, як плату за користування товарним кредитом, а Покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня виставлення рахунку. У цьому випадку ціна Договору, що вказується в рахунку підлягає розрахунку за наступною формулою: Цоп=Цпостх(Куг/Кпост), де Цпост - ціна постачання згідно п.2.3., Куг - комерціний курс гривні до іноземної валюти на дату укладення даної додаткової угоди."

Крім того, сторони дійшли згоди п.2.8. Договору викласти в наступній редакції:

"За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких складає 20% річних. У разі зміни економічної ситуації у кредитно-фінансовій системі України, кон'юнктури ринку грошових ресурсів на Україні, в тому числі, але не обмежуючись, внаслідок прийняття органами державної влади України та/або органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів (рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан грошового (кредитного) ринку України, наявності фактів несвоєчасного виконання Покупцем зобов'язань за Договором та/або невиконання таких зобов'язань, Постачальник має право в односторонньому порядку здійснювати перегляд відсотків, передбачених даним пунктом Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті Покупцем."

Інші умови Договору №44/ЧН від 04.05.2012 сторони домовились залишити без змін.

Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 568039,81 грн., що підтверджується видатковими накладними №7090 від 06.06.2012 на суму 427250,00 грн., №7097 від 06.06.2012 на суму 118513,01 грн., №7105 від 06.06.2012 на суму 22276,80 грн., та довіреністю Відповідача №207 від 31.05.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Одночасно з цим, Позивачем надані копії актів надання послуг - відсотків по договорам товарного кредиту - за період з 10.07.2012 по 02.01.2014 на загальну суму 68170,64 грн.

Відповідачем було сплачено Позивачу всього 178200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи, з яких 110029,36 грн. були зараховані Позивачем в погашення суми основного боргу за отриманий товар.

Як зазначено в письмовому поясненні представника Позивача, в рахунок оплати відсотків за товарним кредитом відповідно до п.2.11. Договору були зараховані оплати від Відповідача на суму 68170,64 грн.

Позивачем була направлена Відповідачу претензія №45 від 16.12.2013 на суму 518412,38 грн. з відповідним розрахунком, яка була отримана останнім 19.12.2013, що підтверджується копією розписки про отримання відправлення, яка міститься в матеріалах справи.

Разом з тим, Відповідач повного розрахунку за отриманий Товар не здійснив.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 458010,45 грн. основного боргу.

До заяви про збільшення позовних вимог від 14.03.2014 Позивачем додані копії актів про надання послуг - відсотків по договорам товарного кредиту - №495 від 05.02.2014 на суму 9464,34 грн. та №878 від 06.03.2014 на суму 8432,41 грн., до заяви про збільшення позовних вимог від 30.04.2014 Позивачем додана копія акту про надання послуг - відсотків по договорам товарного кредиту - №4563 від 14.04.2014 на суму 9335,88 грн., а до заяви про збільшення позовних вимог від 15.05.2014 - копія акту про надання послуг - відсотків по договорам товарного кредиту - №7193 від 07.05.2014 на суму 9034,73 грн., всього на загальну суму 36267,36 грн.

Як вбачається з вищевказаних заяв про збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 36267,36 грн. відсотків за користування товарним кредитом згідно зазначених наданих актів про надання послуг.

Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

"За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться."

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджуючи позовні вимоги Позивача та заперечення на позов Відповідача суд відмічає наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

"Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами."

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України:

"Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу."

Згідно зі ст.34 зазначеного Кодексу:

"Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування."

До початку судового засідання 14.03.2014 представник Відповідача через канцелярію суду подав клопотання від 14.03.2014, в якому, відповідно до ст.38 Господарського процесуального кодексу України, просив витребувати у Позивача наступні докази: довіреність серії ВРП №333202 від 21.03.2012 на ОСОБА_3, документи, що підтверджують повноваження ОСОБА_4, а також сертифікати якості на товар, зазначений у видаткових накладних №№7090, 7097, 7105 від 06.06.2012.

В обґрунтування даного клопотання Відповідачем зазначено, що договір поставки №44/ЧН на умовах товарного кредиту від 04.05.2012, додатки №1 до договору та додаткова угода до договору від 01.07.2013 з боку Позивача підписана керівником регіонального структурного підрозділу ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності серія ВРП №333202 від 21.03.2012, однак в додатках до позовної заяви не вбачається зазначеної довіреності, як і немає документів, що підтверджували повноваження ОСОБА_4, яка підписувала видаткові накладні та акти наданих послуг з боку Позивача, тому у Відповідача виникають сумніви щодо повноважень осіб, які підписували вищевказані документи з боку Позивача.

Крім того, згідно з п.1.3. Договору якість товару відповідає сертифікату якості підприємства-виробника, однак Позивачем не були надані Відповідачу сертифікати якості на товар, зазначений у видаткових накладних №№7090, 7097, 7105 від 06.06.2012, які б підтверджували, що поставлений товар був саме того виробника, який зазначено в договорі.

На думку Відповідача, витребування вищевказаних документів може підтвердити або спростувати той факт, що договір поставки №44/ЧН на умовах товарного кредиту від 04.05.2012, додатки №1 до договору, додаткова угода до договору, видаткові накладні та акти наданих послуг були підписані уповноваженими представниками Позивача, а поставлений товар був належної якості та того виробника, який зазначено у договорі.

У судовому засіданні 19.03.2014 представник Відповідача заявив усне клопотання про витребування від Позивача Статуту в редакції станом на момент укладення спірного договору від 04.05.2012 для підтвердження повноважень генерального директора.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Позивача були надані копії:

· наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" №0403/01 від 03.04.2012 "Про визначення відповідальних осіб за видачу та підписання первинних документів", якою ОСОБА_4 - адміністратора з обліку та адміністрування уповноважено видавати та підписувати первинні документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, виконання робіт та послуг та ін. первинні документи) від імені Товариства в Чернігівському представництві;

· Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників (протокол №1/0303 від 03.03.2012), який підтверджує повноваження генерального директора Позивача в спірний період.

Також, представником Позивача надана довіреність серія ВРП №333202 від 21.03.2012, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", зокрема надає право укладати (погоджувати умови, змінювати умови та підписувати) договори поставки засобів захисту рослин, поставки насіння сільськогосподарських культур, поставки мінеральних добрив, мікродобрив, сільськогосподарської продукції, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" виступає як Постачальник, договір про внесення змін (доповнень) до укладених договорів поставки, згаданих вище у тексті довіреності.

Довіреність видана строком на один рік та дійсна до 21 березня 2013 року.

Довіреність посвідчена ОСОБА_6, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №451.

Таким чином, Позивачем підтверджені повноваження ОСОБА_3 на підписання Договору та додатків №1 до нього.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Позивачем доведено повноваження всіх вищезазначених представників Позивача на вчинення відповідних вищевказаних дій у спірних правовідносинах з Відповідачем.

До початку судового засідання 07.05.2014 від представника Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання від 07.05.2014 про призначення судової почеркознавчої експертизи з питання: чи виконаний підпис на Договорі поставки та всіх додатках до нього від імені ОСОБА_3 саме ОСОБА_3 або іншою особою.

Дане клопотання Відповідач обґрунтовував тим, що на його погляд підписи ОСОБА_3 на договорі та додатках до нього значно різняться, а необхідність призначення експертизи полягає в тому, щоб з'ясувати чи були підписані договір та додатки до нього уповноваженою особою з боку Позивача, а саме ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності серія ВРП №333202 від 21 березня 2012 року, оскільки у разі виявлення факту підписання договору та/або будь-якого додатку іншою особою, ці документи є недійсними, і як наслідок, такими, що не створюють юридичних наслідків для сторін.

Представник Позивача заперечив щодо вищевказаного клопотання представника Відповідача від 07.05.2014 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування заперечень Позивач зазначив, що на його думку, результати експертизи не створять ніяких правових наслідків для вирішення даного спору, а також посилається на ст.241 Цивільного кодексу України та п.3.4. постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вказуючи, що зі сторони Позивача та Відповідача було схвалено даний правочин (Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар, зі сторони Відповідача була здійснена часткова оплата товару, яка була прийнята Позивачем, сторони підписали акти нарахування відсотків).

У судовому засіданні 19.05.2014 викликаний в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_3 усно пояснив та підтвердив у письмових поясненнях, що договір поставки №44/ЧН на умовах товарного кредиту від 04.05.2012, додатки до нього та додаткова угода від 01.07.2013 були підписані ним особисто в ті дати, які зазначені на даних документах. Підписання відбувалося в офісі Чернігівського представництва ТОВ "Спектр-Агро" за адресою: Сумська область, Конотопський р-н, м. Конотоп, вул. Генерала Тхора, 148, повноваження підтверджуються довіреностями від 21.03.2012 та 05.06.2013.

Враховуючи пояснення ОСОБА_3 щодо підтвердження факту підписання саме ним Договору, додатків та Додаткової угоди і справжності його підпису в цих документах, пояснення представника Позивача щодо наступного схвалення Договору, додатків та додаткової угоди обома сторонами, яке виразилося у виконанні даних документів, та що представником Відповідача не надано належних та допустимих доказів підроблення підписів ОСОБА_3 у вищевказаних документах, крім власних сумнівів, ухвалою суду від 19.05.2014 в задоволенні клопотання представника Відповідача від 07.05.2014 про призначення судової почеркознавчої експертизи було відмовлено.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Позивачем доведено факт підписання Договору, додатків до нього та Додаткової угоди від імені Позивача саме ОСОБА_3.

У судовому засіданні 02.06.2014 представник Позивача надав копії сертифікатів якості на товар, зазначений у видаткових накладних №№7090, 7097, 7105 від 06.06.2012, чим підтвердив якість поставленого товару.

Крім того, як зазначено вище, згідно з п.4.1. Договору приймання Товару по кількості і якості проводиться Покупцем в момент його передачі від Постачальника.

Докази виявлення претензій у Відповідача до Позивача за приводу якості поставленого Товару з відповідними письмовими зверненнями Відповідача до Позивача, як в момент передачі товару Відповідачу, так і в подальший період до звернення Позивача до суду з даною позовною заявою, Відповідачем суду не представлено.

У судовому засіданні 07.05.2014 представник Відповідача усно зазначив, що відповідно до п.2.4. Договору у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. Постачальник виставляє рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни Договору, як плату за користування товарним кредитом, а Покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня виставлення рахунку.

Як пояснив представник Відповідача, рахунки Відповідач від Позивача не отримував.

У письмових поясненнях, наданих Позивачем в судовому засіданні 19.05.2014 зазначено, що Позивачем не здійснювалося уточнення ціни товару відповідно до п.2.4. договору поставки №44/ЧН від 04.05.2012, вимоги про стягнення гривневої різниці ціни Договору в позовній заяві Позивачем заявлені не були і рахунки на сплату даних сум не заявлялися. На думку Позивача, строк оплати вартості товару зазначений в Додатках до договору, а виставлення рахунків не є обов'язковою передумовою оплати товару, поставленого за вказаним Договором.

Відповідно до п.2.4. Договору у випадку, коли на дату платежу за поставлений товар Коп/Кпост більше або дорівнює 1,01, то ціна товару підлягає уточненню без додаткового узгодження. Постачальник виставляє рахунок на сплату вирахуваної гривневої різниці ціни Договору, як плату за користування товарним кредитом, а Покупець зобов'язується сплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня виставлення рахунку.

Доказів, які спростовують дані пояснення Позивача щодо не виставлення рахунків щодо уточнення ціни Товару та не заявлення даних сум у позові, представником Відповідача не представлено.

У відзиві на позов зазначено, що Відповідачем було сплачено 178200,00 грн., тому заборгованість Відповідача перед Позивачем має складати 389839,81 грн., а не 458010,45 грн.

Факт та розмір даної сплати підтверджується представленими Позивачам банківськими виписками, з яких вбачається, що призначенням платежу визначено погашення основного боргу за Договором.

Як вбачається з відповідних письмових пояснень представника Позивача, з вищевказаних сплачених Відповідачем 178200,00 грн. частина коштів в розмірі 110029,36 грн. були зараховані Позивачем в погашення суми основного боргу за отриманий товар, а решта в розмірі 68170,64 грн. відповідно до п.2.11. Договору були зараховані в рахунок оплати відсотків за товарним кредитом.

Як було зазначено вище, згідно з п.2.11. Договору у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих відсотків за користуванням товарним кредитом, і лише в шосту (останню) чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) Товару.

Таким чином, зарахування Позивачем частини сплачених Відповідачем коштів в розмірі 68170,64 грн. в рахунок оплати саме відсотків за товарним кредитом, а не основного боргу, повністю відповідає п.2.11. Договору, а тому заперечення Відповідача в цій частині судом не приймаються.

З наданих Позивачем копій актів надання послуг - відсотків по договорам товарного кредиту вбачається, що акти за період з 10.07.2012 по 02.12.2013 підписані уповноваженим представником Відповідача та скріплені печаткою Товариства.

Разом з тим, акти про надання послуг - відсотків по договорам товарного кредиту №20 від 02.01.2014 на суму 9864,08 грн., №495 від 05.02.2014 на суму 9464,34 грн., №878 від 06.03.2014 на суму 8432,41 грн., №4563 від 14.04.2014 на суму 9335,88 грн., №7193 від 07.05.2014 на суму 9034,73 грн. представником Відповідача не підписані та печаткою не скріплені.

Як зазначено вище, відповідно до п.2.12. Договору акт про надання послуг товарного кредитування надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем.

Таким чином, не підписані зі сторони Відповідача акти вважаються схваленими та підписаними Відповідачем відповідно до наведеного п.2.12. Договору.

З урахуванням викладеного, суд не може не прийняти до уваги в якості доказів вищевказані акти про надання послуг товарного кредитування лише з підстав не підписання та не скріплення печаткою вищевказаних актів Відповідачем, а тому не приймає заперечення Відповідача в цій частині.

Як було вище встановлено судом, згідно всіх додатків до Договору річна ставка відсотків за користування товарним кредитом складає 1,00%, тому за період з 10.07.2012 по 01.07.2013 Позивач надсилав Відповідачу акти надання послуг, у яких відсотки за користування товарним кредитом нараховані у розмірі 1,00 % річних.

Разом з тим, 01.07.2013 між Позивачем та Відповідачем була укладена Додаткова угода до Договору, якою встановлено, що за користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких складає 20% річних, тому з 01.07.2013 Позивач почав надсилати акти надання послуг з розрахунку 20,00% річних за користування товарним кредитом.

Відповідач заперечив щодо нарахування 20% річних за користування товарним кредитом, оскільки він вважає, що додаткова угода від 01.07.2013 з боку Позивача підписана ОСОБА_3, який на момент підписання не мав належних повноважень, оскільки строк дії довіреності ВРП №333202 від 21.03.2012, на яку мається посилання в додатковій угоді, закінчився 21.03.2013, тому на думку Відповідача додаткова угода від 01.07.2013 є такою, що не укладалась, а тому не породжує для сторін жодних юридичних прав та обов'язків.

Також Відповідачем зазначено, що листом від 15.05.2014 було повернуто Позивачу не підписані (безпідставні) акти надання послуг: №20 від 02.01.2014, №495 від 05.02.2014, №878 від 06.03.2014, №4563 від 14.04.2014, №7193 від 07.05.2014, а також помилково підписані з боку Відповідача безпідставні акти надання послуг: №26044 від 02.08.2013, №28386 від 03.09.2013, №29903 від 02.10.2013, №31503 від 04.11.2013, №32491 від 02.12.2013.

Відповідачем проведено перерахунок відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.07.2013 по 30.04.2014 з розрахунку 1,00% річних, з урахуванням якого загальна сума відсотків за користування товарним кредитом за період з 07.06.2012 по 30.04.2014 складає 11297,02 грн.

Дійсно, вищевказана додаткова угода до договору була підписана сторонами, і зокрема ОСОБА_3 від імені Позивача, 01.07.2013, тобто за межами дії вищевказаної довіреності ВРП №333202 від 21.03.2012, яка була зазначена в даній додатковій угоді як підстава повноважень ОСОБА_3

Разом з тим, як вбачається з представленої Позивачем довіреності серії ВТЕ №899751 від 05 червня 2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", зокрема надає право укладати (погоджувати умови, змінювати умови та підписувати) договори поставки засобів захисту рослин, поставки насіння сільськогосподарських культур, поставки мінеральних добрив, мікродобрив, сільськогосподарської продукції, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" виступає як Постачальник, договір про внесення змін (доповнень) до укладених договорів поставки, згаданих вище у тексті довіреності.

Довіреність видана строком на один рік та дійсна до п'ятого червня 2014 року.

Довіреність посвідчена ОСОБА_6, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за №965.

Оригінал довіреності серії ВТЕ №899751 від 05 червня 2013 року та витягу з реєстру про реєстрацію даної довіреності судом оглянуто у судовому засіданні, копії додані до матеріалів справи.

Видимих чи явних ознак їх підроблення чи фальсифікації в ході огляду не встановлено.

Враховуючи, що представником Відповідача не надано належних та допустимих доказів підроблення вищевказаних довіреності та витягу, крім власних сумнівів, суд відхилив клопотання представника Відповідача про витребування від нотаріуса його екземпляра довіреності та витягу з реєстру про реєстрацію довіреності серії ВТЕ №899751 від 05 червня 2013 року.

У судовому засіданні 19.05.2014 викликаний в порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_3 усно пояснив, що посилання в Додатковій угоді від 01 липня 2013 року на довіреність серії ВРП №333202 від 21.03.2012 виникло внаслідок помилки при складанні даної угоди.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Позивачем доведено факт наявності у ОСОБА_3 повноважень на підписання додаткової угоди від 01.07.2013, і помилка в зазначенні підстав повноважень у додатковій угоді не спростовує факту реальної наявності таких повноважень, а тому заперечення Відповідача в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Також в обґрунтування заперечень на нарахування відсотків за користування товарним кредитом Відповідач посилається на ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Тобто, вказаною нормою передбачено відповідальність за несвоєчасну оплату товару, проданого у кредит, у вигляді нарахування процентів на прострочену суму.

Таким чином, на думку Відповідача, строк користування кредитом по Договору закінчився в останній день, коли повинен був здійснений Відповідачем остаточний розрахунок за поставлений товар, а саме 15.10.2013, бо з 16.10.2013 вже наступила відповідальність, яка передбачена ч.5 ст. 694 Цивільного кодексу України, тому Позивач з 16.10.2013 мав право лише на нарахування процентів, які передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних, а не 20% річних, які Позивач продовжував нараховувати Відповідачу.

Дані доводи представника Відповідача суду вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно п.п.6.1.,6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»:

« 6.1. Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

6.2. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.»

Таким чином, в разі порушення грошового зобов'язання кредитор може звертатися з позовом до боржника про стягнення не тільки трьох процентів річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, а і процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу, тобто ці поняття не ототожнюється і дані проценти можуть нараховуватися паралельно за один і той же період прострочення грошових зобов'язань.

Крім того, дані заперечення представник Відповідача обґрунтовує посиланням на перше речення ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, яке передбачає, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Разом з тим, частина перша статті 694 Цивільного кодексу України передбачає, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а друге речення вищевказаної ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України визначає, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем, і, з урахуванням положень першого речення даної частини, до дня його фактичної оплати, що і було зроблено в п.п.2.8.,2.9. Договору, підписаного обома сторонами.

Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України:

«Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.»

Вищезазначене спростовує заперечення Відповідача в цій частині.

Також суд враховує, що відповідно до п.2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»:

«Застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.»

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 458010,45 грн. основного боргу та 36267,36 грн. відсотків за користування товарним кредитом згідно наданих актів про надання послуг, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору."

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського процесуального кодексу України:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського процесуального кодексу України:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно з ч.1 ст.218 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання."

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно абз. «а» п.7.2.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом, за порушення даних умов Договору Покупець сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення.

На підставі викладеного Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 40609,17 грн. за період з 16.10.2013 по 19.05.2014.

Як зазначено вище, на думку Відповідача додаткова угода від 01.07.2013 з боку Позивача підписана ОСОБА_3, який на момент підписання не мав належних повноважень, оскільки строк дії довіреності ВРП №333202 від 21.03.2012, на яку мається посилання в додатковій угоді, закінчився 21.03.2013, тому на думку Відповідача додаткова угода від 01.07.2013 є такою, що не укладалась, а тому не породжує для сторін жодних юридичних прав та обов'язків.

З урахуванням цього, Відповідач заперечує проти нарахування пені та штрафу, оскільки, на його думку, кінцевим строком оплати товару за договором було 15.10.2012 та 01.11.2012, що передбачено додатками №1 до договору, тому строк позовної давності відповідно до вимог ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України закінчився 01.11.2013.

Одночасно представником Відповідача до початку судового засідання 19.05.2014 через канцелярію суду подана письмова заява від 19.05.2014 про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення 37524,88 грн. пені та 76156,53 грн. штрафу в розмірі 28% річних, яку останній підтримав у судовому засіданні.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України:

"Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу."

Відповідно до ст.257 даного Кодексу:

"Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки."

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України:

"1. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені)."

Як зазначено судом вище, Позивачем доведено факт наявності у ОСОБА_3 повноважень на підписання додаткової угоди від 01.07.2013, а отже дана додаткова угода є чинною.

Даною додатковою угодою внесено зміни до 2.7. Договору та доповнено його абзацом другим в наступній редакції: "остаточний розрахунок Покупця за придбаний Товар відбувається згідно наступного графіка: 15 жовтня 2013р. - 513039,81 грн."

Позивач просить стягнути пеню в розмірі 40609,17 грн. за період з 16.10.2013 по 19.05.2014. Позовна заява подана 03.02.2014.

Таким чином, жодного порушення строку позовної давності зі сторони Позивача на має, а тому підстави для застосування наслідків її порушення відсутні.

Також, суд враховує, що відповідно до п.7.5. Договору сторони домовилися, що пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України не буде застосовуватися до цього Договору.

Крім того, на думку Відповідача, оскільки претензія вих. №45 від 16.12.2013 була отримана Відповідачем 19.12.2013, враховуючи п.7.4. Договору Позивач повинен був нарахування пені здійснювати за період з 19.12.2013 по 19.05.2014. Тому Відповідач здійснив перерахунок пені, відповідно до якого сума пені за період з 19.12.2013 по 19.05.2014, яку визнає Відповідач, становить 26147,01 грн., а не 40609,17 грн., яку просить стягнути Позивач.

Саме спосіб нарахування пені визначається ст.549 Цивільного кодексу України та абз. «а» п.п.7.2.1. Договору і жодним чином не пов'язується з датами направлення відповідних письмових повідомлень.

В свою чергу передбачення Договором направлення письмових повідомлень про притягнення до відповідальності фактично є елементом досудового врегулювання спорів, яке, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N15-рп/2002, не є обов'язковим.

Крім того, п.7.4. Договору, на який посилається представник Відповідача, не передбачає, що нарахування пені має відбутися саме з дня отримання такого письмового повідомлення іншою стороною. Навпаки, смисл такого повідомлення в тому і полягає, щоб повідомити іншу сторону про притягнення її до відповідальності шляхом нарахування пені саме за період, який передував направленню такого повідомлення.

З врахуванням викладеного, суд не приймає заперечення Відповідача в цій частині.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перевірку обґрунтованості та правильності здійсненого Позивачем нарахування пені судом встановлено таке.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій по окремим періодам Позивачем за період з 05.12.2013 по 07.01.2014 нараховані пеня на суму 491210,45 грн.

Станом на 04.12.2013 заборгованість Відповідача складала 511346,37 грн. 05.12.2013 Відповідачем було сплачено 30000,00 грн., а 08.01.2014 - 17200,00 грн. Акт про надання послуг №20 на суму 9864,08 грн. датований 02.01.2014. З викладеного вбачається, що сума боргу у період з 05.12.2013 по 01.01.2014 становила 481346,37 грн., а заборгованість у сумі 491210,45 грн. фактично існувала в період з 02.01.2014 по 07.01.2014.

Згідно арифметичного розрахунку, здійсненого судом, розмір пені становить:

- за період з 16.10.2013 по 10.11.2013 (на суму 530861,04 грн.) - 4915,92 грн.;

- за період з 11.11.2013 по 14.11.2013 (на суму 510861,04 грн.) - 727,80 грн.;

- за період з 15.11.2013 по 18.11.2013 (на суму 521318,62 грн.) - 742,70 грн.;

- за період з 19.11.2013 по 01.12.2013 (на суму 501318,62 грн.) - 2321,17 грн.;

- за період з 02.12.2013 по 04.12.2013 (на суму 511346,37 грн.) - 546,37 грн.;

- за період з 05.12.2013 по 01.01.2014 (на суму 481346,37 грн.) - 4800,28 грн.;

- за період з 02.01.2014 по 07.01.2014 (на суму 491210,45 грн.) - 1049,71 грн.;

- за період з 08.01.2014 по 09.01.2014 (на суму 474010,45 грн.) - 337,65 грн.;

- за період з 10.01.2014 по 05.02.2014 (на суму 458010,45 грн.) - 4404,43 грн.;

- за період з 06.02.2014 по 06.03.2014 (на суму 467474,79 грн.) - 4828,44 грн.;

- за період з 07.03.2014 по 14.04.2014 (на суму 475907,20 грн.) - 6610,55 грн.

- за період з 15.04.2014 по 07.05.2014 (на суму 485243,08 грн.) - 5809,62 грн.;

- за період з 08.05.2014 по 19.05.2014 (на суму 494277,81 грн.) - 3087,54 грн.

(Всього 40182,18 грн.)

Як вбачається з розрахунку, наданого Позивачем, за період з 15.04.2014 по 07.05.2014 (на суму 485243,08 грн.) Позивачем нараховано 5803,51 грн., а за період з 08.05.2014 по 19.05.2014 (на суму 494277,81 грн.) - 3084,29 грн. пені, тобто фактично менше, ніж при здійсненні перерахунку судом.

Враховуючи, що заяв про збільшення позовних вимог в цій частині від Позивача не надходило, а можливості суду самостійно збільшувати розмір пені чинним законодавством не передбачено, суд враховує визначені саме Позивачем суми пені за вищевказані періоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 40172,82 грн.

В стягненні решти пені має бути відмовлено.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 28% річних у сумі 80706,59 грн. за період з 16.10.2013 по 19.05.2014 на підставі абз. «в» п.7.2.1. Договору.

Щодо стягнення даного штрафу у розмірі 28% річних, то Відповідач вважає, що обраховуючи штраф у розмірі 28% річних, Позивач фактично намагається стягнути з Відповідача неустойку в розмірі 0,0767% за кожний день прострочення, що по своїй природі є ще однією пенею, однак подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань Відповідачем суперечить приписам ст. 61 Конституції України. При цьому, представник Відповідача посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2013 року по справі №8/5025/1402/12, які в силу положень ч.1 ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

З цього приводу, у судовому засіданні 02.06.2014 представник Позивача усно пояснив, що 28% річних фактично нараховано відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, яка дозволяє змінювати ставку річних, а слово «штраф» у абз. «в» п.7.2.1. Договору застосовано помилково.

У вищевказаній постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2013 року по справі №8/5025/1402/12 зазначено наступне:

«Пунктом 6.6 договору, що був предметом вказаної справи, встановлено, що за невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила, сплачує іншій стороні проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5 % від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Вважаючи правильним стягнення з покупця суми процентів за користування чужими грошовими коштами (58 225,91 грн.), нарахованих на підставі пункту 6.6 договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, Вищий господарський суд України не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені.

Разом з тим судом уже стягнуто з відповідача 4 658,00 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 6.4 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.»

Таким чином, розрізнення виду нарахувань Верховним Судом України було здійснено на підставі дослідження правової природи цих нарахувань через аналіз способу їх обчислення.

Такий підхід визначено і п.1.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», який передбачає, що:

«Господарським судам необхідно мати на увазі, що правова природа пені, згаданих нарахувань та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника.»

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України:

· пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

· штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, і фактично носить єдиноразовий характер застосування, тобто обраховується один раз від суми заборгованості і без нарахування саме за періоди існування заборгованості, як вірно зазначено представником Відповідача.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто передбачені даною статтею нарахування річних здійснюються відповідно до чітко встановленої ставки відсотків за повний рік, на відміну від пені, яка встановлюється у чітко встановленій ставки відсотків саме за день.

Відповідно до абз. «в» п.7.2.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені терміни вартості (ціни) Товару та/або відсотків за користування товарним кредитом, за порушення даних умов Договору Покупець сплачує на користь Постачальника штраф за неправомірне користування коштами в розмірі 28 (двадцять вісім) відсотків річних з простроченої суми.

Таким чином, виходячи зі способу обчислення нарахування, визначеному у абз. «в» п.7.2.1. Договору як чіткий розмір відсотків саме за рік, а не за кожний день прострочення, дане нарахування за своєю правовою природою є нарахуванням річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, як про це зазначив представник Позивача, а не пенею, як вважає представник Відповідача.

Крім того, дане нарахування не може бути визнано за своє правовою природою і штрафом, як його онайменовано абз. «в» п.7.2.1. Договору (за твердженням представника Позивача помилково), оскільки за способом обчислення воно не носить єдиноразового характеру застосування.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що дані нарахування є саме нарахуванням річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

В постанові Верховного Суду України по справі №4/719 від 08.11.10р. та у п.2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що інфляційні нарахування та 3% річних не є штрафними санкціями, а є способами захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що доводи представника Відповідача, що нарахування річних згідно абз. «в» п.7.2.1. Договору є подвійною пенею і подвійним притягненням до відповідальності, є необґрунтованими.

Як зазначено вище, судом не встановлено факту порушення строків позовної давності зі сторони Позивача, а отже відсутні підстави застосування наслідків їх пропущення і до даних нарахувань.

Крім того, як зазначено вище, дане нарахування річних не є штрафними санкціями, а отже на них не розповсюджується скорочений термін позовної давності.

Здійснивши перевірку обґрунтованості та правильності здійсненого Позивачем нарахування 28% річних судом з врахуванням позицій, наведених при перевірці нарахування пені, встановлено таке.

Згідно арифметичного розрахунку, здійсненого судом, розмір 28% річних становить:

- за період з 16.10.2013 по 10.11.2013 (на суму 530861,04 грн.) - 10588,13 грн.;

- за період з 11.11.2013 по 14.11.2013 (на суму 510861,04 грн.) - 1567,57 грн.;

- за період з 15.11.2013 по 18.11.2013 (на суму 521318,62 грн.) - 1599,66 грн.;

- за період з 19.11.2013 по 01.12.2013 (на суму 501318,62 грн.) - 4999,45 грн.;

- за період з 02.12.2013 по 04.12.2013 (на суму 511346,37 грн.) - 1176,80 грн.;

- за період з 05.12.2013 по 01.01.2014 (на суму 481346,37 грн.) - 10339,06 грн.;

- за період з 02.01.2014 по 07.01.2014 (на суму 491210,45 грн.) - 2260,91 грн.;

- за період з 08.01.2014 по 09.01.2014 (на суму 474010,45 грн.) - 727,25 грн.;

- за період з 10.01.2014 по 05.02.2014 (на суму 458010,45 грн.) - 9486,46 грн.;

- за період з 06.02.2014 по 06.03.2014 (на суму 467474,79 грн.) - 10399,71 грн.;

- за період з 07.03.2014 по 14.04.2014 (на суму 475907,20 грн.) - 14238,10 грн.;

- за період з 15.04.2014 по 07.05.2014 (на суму 485243,08 грн.) - 8561,55 грн.

- за період з 08.05.2014 по 19.05.2014 (на суму 494277,81 грн.) - 4550,06 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28% річних підлягають задоволенню частково в сумі 80494,71 грн.

В стягненні решти 28% річних має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати Товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 458010,45 грн. основного боргу, 36267,36 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 40172,82 грн. пені та 80494,71 грн. 28% річних.

В стягненні решти пені та 28% річних має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Чернігівеліткартопля" (вул. Я. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15522, ідентифікаційний код 00497377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (вул. Будьонного, 33, м. Обухів, Київська область, 08700, ідентифікаційний код 36348550) 458010 грн. 45 коп. основного боргу, 40172 грн. 82 коп. пені, 80494 грн. 71 коп. 28% річних та 12311 грн. 87 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 05 червня 2014 року.

Головуючий суддя І.В. Кушнір

Судді М.Г. Тимченко

Ю.М. Федоренко