Постанова № 39093556, 29.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2014 р. Справа№ 911/4287/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Утін К.Ю. - дов. № 37/12 від 30.12.2013р.

від відповідача: Сердюк Н.О. - дов. б/н від 09.04.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2014р. (повний текст підписано 15.01.2014р.)

у справі № 911/4287/13 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧ ХАРВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус»

про стягнення 826 001, 51 грн.

В судовому засіданні 29.05.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РІЧ ХАРВЕСТ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» про стягнення 826 001, 51 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 0312 від 22.02.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 518 343, 68 грн. основного боргу, 88 274, 00 грн. договірної неустойки у вигляді штрафу, передбаченого умовами п. 2 додаткової угоди № 1 до договору, 54 917, 18 грн. штрафу, передбаченого п. 5 додаткової угоди № 1 до договору, 149 247, 51 грн. пені, 2 952, 21 грн. інфляційних втрат та 12 266, 93 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2014р. у справі № 911/4287/13 позов задоволено частково.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення 5 000, 00 грн. боргу за поставлений на підставі видаткових накладних № 03/05/01 від 03.05.2012р., № 11/05/02 від 11.05.2012р., № 17/05/01 від 17.05.2012р. та № 07/06/01 від 07.06.2012р. згідно договору поставки № 0312 від 22.02.2012р. товар припинено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІЧ ХАРВЕСТ» 513 343, 68 грн. боргу за поставлений товар на підставі видаткових накладних № 03/05/01 від 03.05.2012р., № 11/05/02 від 11.05.2012р., № 17/05/01 від 17.05.2012р. та № 07/06/01 від 07.06.2012р. згідно договору поставки № 0312 від 22.02.2012р. 88 274,00 грн. договірної неустойки у вигляді штрафу, 53 222, 37 грн. пені, 54 917, 18 грн. штрафу, 1 913, 87 грн. інфляційних втрат, 11 674, 79 грн. 3% річних та 14 566, 92 грн. судового збору.

У задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 54 917, 18 грн. скасувати.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. для розгляду справи № 911/4287/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.03.2014р.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду Київської області від 06.03.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.03.2014р.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р., у зв'язку з виходом головуючого судді Скрипки І.М. з відпустки, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 24.04.2014р.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна В.О. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.04.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 29.05.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.05.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 54 917, 18 грн. скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.05.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІЧ ХАРВЕСТ» (позивач, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробонус» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 0312, відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, передбачених даним контрактом продавець зобов'язаний продати засоби захисту рослин (надалі - «товар»), а покупець зобов'язаний купити товар та оплатити його вартість згідно специфікаціям до цього контракту.

Згідно п. 1.2. договору загальна вартість товару за цим контрактом буде складати сумарну вартість товару, що поставляться згідно специфікацій до цього контракту, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Датою поставки та датою виконання продавцем зобов'язань по передачі партій товару вважається дата відвантаження партій товару з складу продавця. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, про що свідчить факт підписання накладної на передачу товару (п. п. 3.3., 3.4. договору).

Згідно п. 4.2. договору загальна сума договору складається із суми вартості товару згідно всіх специфікацій та/або накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору платіж за поставлений за цим договором товар здійснюється покупцем на користь продавця згідно специфікації на кожну партію товару, яка є невід'ємною частиною цього договору. Платіж здійснюється безготівковим перерахуванням покупцем суми платежу в національній валюті України на рахунок продавця.

Договір, згідно п. 13.3., набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а по оплаті і стягненню штрафних санкцій - до повного виконання, без урахування термінів позовної давності.

На виконання умов договору № 0312 від 22.02.2012р., 14.03.2012р. між сторонами підписано специфікації № 1, № 2, № 3 та № 4.

Згідно специфікації № 1 до договору продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю на праві власності засоби захисту рослин загальною вартістю 1 497 360, 00 грн. з ПДВ, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його за ціною і на умовах зазначених в угоді.

Платіж за поставлений за цією угодою товар здійснюється покупцем на користь продавця частинами, а саме: 20 % від загальної вартості поставки, що складає 299 472, 00 грн. з ПДВ - до 01.04.2012р., 80 % від загальної вартості поставки, що складає 1 197 888, 00 грн. з ПДВ - до 01.12.2012р. Покупець має право достроково оплатити товар (п. 2.1. специфікації № 1 до договору).

Відповідно до специфікації № 2 до договору продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю на праві власності засоби захисту рослин загальною вартістю 2 434 560, 00 грн. з ПДВ, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його за ціною і на умовах зазначених в угоді.

Згідно п. 2.1. специфікації № 2 від 14.03.2012р. платіж за поставлений за угодою товар здійснюється покупцем на користь продавця частинами, а саме: 20 % від загальної вартості поставки, що складає 486 912, 00 грн. з ПДВ - до 01.04.2012р., 80 % від загальної вартості поставки, що складає 1 947 648, 00 грн. з ПДВ - до 01.12.2012р. Покупець має право достроково оплатити товар.

Специфікацією № 3 до договору сторони погодили, що продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю на праві власності засоби захисту рослин загальною вартістю 1 207 500, 00 грн. з ПДВ, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його за ціною і на умовах зазначених в угоді.

Відповідно до п. 2.1. специфікації № 3 платіж за поставлений за угодою товар здійснюється покупцем на користь продавця частинами, а саме: 20 % від загальної вартості поставки, що складає 241 500, 00 грн. з ПДВ - до 01.04.2012р., 80 % від загальної вартості поставки, що складає 966 000, 00 грн. з ПДВ - до 01.12.2012р. Покупець має право достроково оплатити товар.

Згідно специфікації № 4 до договору продавець зобов'язався передати у власність покупця належні продавцю на праві власності засоби захисту рослин загальною вартістю 2 386 020, 00 грн. з ПДВ, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його за ціною і на умовах зазначених в угоді.

Платіж за поставлений за угодою товар здійснюється покупцем на користь продавця частинами, а саме: 20 % від загальної вартості поставки, що складає 477 204, 00 грн. з ПДВ - до 25.05.2012р., 80 % від загальної вартості поставки, що складає 1 908 816, 00 грн. з ПДВ - до 01.12.2012р. Покупець має право достроково оплатити товар (п. 2.1. специфікації № 3 до договору).

Вказані специфікації, згідно п. 1.5., є невід'ємними частинами договору № 0312 від 22.02.2012р. і набувають чинності з моменту їх підписання.

16.04.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 0312, відповідно до п. 1 якої покупець підтверджує існування зобов'язання перед продавцем по оплаті за поставлений товар згідно умов договору та підтверджує наявність заборгованості у розмірі 5 978 427, 60 грн., в т. ч. ПДВ.

Згідно п. 2. додаткової угоди № 1 до договору, у зв'язку з простроченням оплати покупцем товару згідно умов договору, сторони домовились встановити одноразову неустойку у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн., у зв'язку з чим внести зміни до договору, шляхом додавання п. 7.8. в наступній редакції: «7.8. Покупець зобов'язується сплатити продавцеві одноразову неустойку у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн. у строк, встановлений п. 3. додаткової угоди № 1».

В п. 3 додаткової угоди № 1 до договору сторони домовились встановити наступні умови часткової оплати товару за договором у розмірі 1 589 503, 80 грн., включаючи одноразову неустойку у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн., а всього 2 067 777, 80 грн.:

1) одноразова неустойка у вигляді штрафу в розмірі 478 274, 00 грн. - у строк до 25.04.2013р.;

2) часткове погашення заборгованості у розмірі 850 000, 00 грн. - у строк до 30.04.2013р.;

3) часткове погашення заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. - у строк до 15.05.2013р.;

4) часткове погашення заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. - у строк до 15.06.2013р.;

5) часткове погашення заборгованості у розмірі 259 503, 80 грн. - у строк до 15.07.2013р.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно з банківськими реквізитами вказаними в договорі. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на поточний рахунок продавця.

Згідно п. 4 додаткової угоди № 1 до договору сторони домовились здійснити повернення товару, поставленого у відповідності до умов договору, на загальну вартість у розмір 4 388 923, 80 грн., включаючи ПДВ. Повернення товару здійснюється тільки за умови сплати покупцем в повному обсязі одноразової неустойки у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн. та часткового погашення заборгованості у розмірі 850 000, 00 грн. Таке повернення здійснюється сторонами протягом п'яти робочих днів з моменту виконання покупцем зобов'язання щодо сплати одноразової неустойки у вигляді штрафу в розмірі 478 274, 00 грн., а також часткового погашення заборгованості у розмірі 850 000, 00 грн.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених підпунктами 2-5 п. 3 цієї додаткової угоди № 1 покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 10 календарних днів, з покупця додатково стягується штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Додаткова угода № 1, згідно п. п. 10, 11, є невід'ємною частиною та змінює відповідні положення, встановлені договором поставки № 0312 від 22.02.2012р., а також відповідними специфікаціями до договору, та набирає чинності з моменту її належного оформлення сторонами.

30.04.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки № 0312, відповідно до п. 1 якої сторони домовились збільшити кількість товару, що підлягає поверненню покупцем продавцю, а саме «Агрощит Супер» на 460 л, у зв'язку з чим внести такі зміни:

1.1. сторони домовились внести зміни до п. 3 додаткової угоди № 1 від 16.04.2013р. до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., шляхом зменшення загальної суми заборгованості, виклавши в наступній редакції:

«3. Сторони домовились встановити наступні умови часткової оплати товару за договором у розмірі 1 561 506, 36 грн., включаючи одноразову неустойку у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн., а всього 2 039 780, 36 грн.:

1) одноразова неустойка у вигляді штрафу в розмірі 478 274, 00 грн. - у строк до 25.04.2013р.;

2) часткове погашення заборгованості у розмірі 822 002, 56 грн. - у строк до 30.04.2013р.;

3) часткове погашення заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. - у строк до 15.05.2013р.;

4) часткове погашення заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. - у строк до 15.06.2013р.;

5) часткове погашення заборгованості у розмірі 259 503, 80 грн. - у строк до 15.07.2013р.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно з банківськими реквізитами вказаними в договорі. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на поточний рахунок продавця».

Додаткова угода № 2, згідно п. п. 3, 4, є невід'ємною частиною та змінює відповідні положення, встановлені договором поставки № 0312 від 22.02.2012р., додатковою угодою № 1 до договору від 16.04.2013р. до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., а також відповідними специфікаціями до договору, та набирає чинності з моменту її належного оформлення сторонами.

30.04.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки № 0312, згідно п. 1 якої сторони домовились про зміну обсягів товару, що підлягає поверненню покупцем продавцю, та пропорційно зменшити загальну суму заборгованості, у зв'язку з чим внести такі зміни:

1.1. сторони домовились внести зміни до п. 3 додаткової угоди № 1 від 16.04.2013р. до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., шляхом зменшення загальної суми заборгованості, виклавши в наступній редакції:

«3. Сторони домовились встановити наступні умови часткової оплати товару за договором у розмірі 1 098 343, 68 грн., включаючи одноразову неустойку у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн., а всього 2 039 780, 36 грн.:

1) одноразова неустойка у вигляді штрафу в розмірі 478 274, 00 грн. - у строк до 25.04.2013р.;

2) часткове погашення заборгованості у розмірі 358 839, 88 грн. - у строк до 30.04.2013р.;

3) часткове погашення заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. - у строк до 15.05.2013р.;

4) часткове погашення заборгованості у розмірі 240 000, 00 грн. - у строк до 15.06.2013р.;

5) часткове погашення заборгованості у розмірі 259 503, 80 грн. - у строк до 15.07.2013р.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно з банківськими реквізитами вказаними в договорі. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на поточний рахунок продавця».

Додаткова угода № 3, згідно п. п. 3, 4, є невід'ємною частиною та змінює відповідні положення, встановлені договором поставки № 0312 від 22.02.2012р., додатковою угодою № 1 до договору від 16.04.2013р. до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., додатковою угодою № 2 від 30.04.2013р. до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., а також відповідними специфікаціями до договору, та набирає чинності з моменту її належного оформлення сторонами.

Пунктами 2 додаткових угод № 2 та № 3 до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р. сторони домовились, що інші положення, встановлені договором поставки, додатковими угодами № 1, № 2 зміні не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 0312 від 22.02.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 7 525 440, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 03/05/01 від 03.05.2012р. на суму 3 532 610, 40 грн., № 11/05/02 від 11.05.2012р. на суму 827 750, 40 грн., № 17/05/01 від 17.05.2012р. на суму 1 231 147, 20грн. та № 07/06/01 від 07.06.2012р. на суму 1 933 932, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 39-42).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 2 086 440, 40 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 43-49, 63-74, 126-129) та довідкою АБ «Український комунальний банк» № 2603/321 від 19.12.2013р. (а. с. 125).

Крім того, судом встановлено, що на виконання додаткових угод до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р. відповідач повернув позивачеві товар на загальну суму 4 880 083, 92 грн., що підтверджується накладними на повернення товару, підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 50-62)).

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 558 915, 68 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 518 343, 68 грн. заборгованості, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості прийняті судом до розгляду в розмірі 518 343, 68 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 0312 від 22.02.2012р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013р. під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачеві 5 000, 00 грн. заборгованості, що підтверджується банківською випискою (а. с. 143), у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 0312 від 22.02.2012р. є такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 513 343, 68 грн. (518 343, 68 грн. заявлена позивачем сума заборгованості - 5 000, 00 грн., сплачених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції).

Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що сторони в якості способу захисту майнового права кредитора додатковими угодами № 1, № 2, № 3 до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., керуючись принципом свободи договору, передбачили обов'язок покупця сплатити продавцеві одноразову неустойку у вигляді штрафу у розмірі 478 274, 00 грн. у строк до 25.04.2013р. за прострочення оплати відповідачем товару згідно умов договору.

Однак, в порушення умов додаткових угод № 1, № 2, № 3 до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., відповідач свій обов'язок щодо сплати одноразової неустойки у вигляді штрафу в розмірі 478 274, 00 грн. виконав частково, сплативши позивачеві 390 000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 63-64) та довідкою АБ «Український комунальний банк» № 2603/321 від 19.12.2013р. (а. с. 125), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем зі сплати договірної неустойки у вигляді штрафу станом на момент прийняття судового рішення становив 88 274, 00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем зі сплати договірної неустойки у вигляді штрафу на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 88 274, 00 грн. договірної неустойки у вигляді штрафу, які підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 149 247, 51 грн. пені.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору сторони домовились, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених підпунктами 2-5 п. 3 цієї додаткової угоди № 1 покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 10 календарних днів, з покупця додатково стягується штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Пунктом 2.9. згаданої постанови ВГСУ передбачено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також нарахування позивачем пені за період з 30.04.2013р. по 11.11.2013р. з розрахунку 0, 1 % за кожний день прострочення платежу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а періоду нарахування пені - періодами існування боргу (з урахуванням часткових проплат відповідача).

Колегія суддів, здійснивши власні розрахунки пені за період з 30.04.2013р. по 11.11.2013р., виходячи із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 53 222, 37 грн., відповідно в іншій частині вимог щодо стягнення пені в розмірі 96 025, 14 грн. (149 247, 51 грн. - 53 222, 37 грн.) слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 54 917, 18 грн. штрафу у розмірі 5 % від суми невиконаного зобов'язання на підставі п. 5. додаткової угоди № 1 від 16.04.2013р. до спірного договору за порушення строків оплати заборгованості, передбачених підпунктами 2-5 пункту 3 додаткової угоди № 1 до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначений в п. 5. додаткової угоди № 1 від 16.04.2013р. штраф в розмірі 5 % від суми простроченого платежу є господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Враховуючи те, що, відповідач не розрахувався за отриманий товар протягом більше ніж 10-ти календарних днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого товару, штраф у розмірі 5 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 5. додаткової угоди № 1 від 16.04.2013р. до договору) у загальному розмірі 54 917, 18грн., з яких: 17 941, 99 грн. (5 % від 358 839, 88 грн. (вартість неоплаченого товару понад 10 календарних днів)), 12 000, 00 грн. (5 % від 240 000, 00 грн. (вартість неоплаченого товару понад 10 календарних днів)), 12 000, 00 грн. (5 % від 240 000, 00 грн. (вартість неоплаченого товару понад 10 календарних днів)), 12 975, 19 грн. 5 % від 259 503, 80 грн. (вартість неоплаченого товару понад 10 календарних днів)) відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 917, 18 грн. штрафу є такими, що підлягають задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

Посилання апелянта на застосування судом до нього одночасно однієї й тієї ж самої форми неустойки двічі - штрафу в розмірі 88 247, 00 грн. як одноразової згідно з умовами, передбаченими додатковою угодою № 3 від 30.04.2013р. до договору, та штрафу в розмірі 5% від суми заборгованості у розмірі 54 917, 18 грн., що, на його думку, свідчить про порушення судом ст. 61 Конституції України, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Сторони по договору, керуючись принципом свободи договору та вільним волевиявленням передбачили обов'язок відповідача по сплаті одноразової неустойки у вигляді штрафу в розмірі 478 274, 00 грн. за невиконання свого зобов'язання по оплаті поставленого товару згідно специфікацій № № 1, 2, 3, 4 від 14.03.2013р. до договору поставки № 0312 від 22.02.2012р., а сума 88 274, 00 грн. не є окремим штрафом, а є заборгованістю відповідача перед позивачем зі сплати договірної неустойки у вигляді штрафу станом на момент прийняття судового рішення.

Штраф в розмірі 54 917, 18 грн. нарахований відповідачеві внаслідок прострочення останнім строків оплат, передбачених підпунктами 2-5 пункту 3 додаткової угоди № 3 до договору.

При цьому, п. 9 додаткової угоди № 1 до договору було виключено п. 7.2. договору, яким передбачався порядок і строки сплати пені і штрафу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Отже, дві неустойки у вигляді штрафу, які застосовані до відповідача, є двома різними видами штрафу, які є самостійними заходами відповідальності та застосовані за різні правопорушення.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені та договірної неустойки ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5 додаткової угоди № 1 від 16.04.2013р. до спірного договору не суперечить нормам чинного законодавства, колегія суддів зазначає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафу за порушення строків оплати заборгованості, передбачених підпунктами 2-5 пункту 3 додаткових угод до договору.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 952, 21 грн. інфляційних втрат, 12 266, 93 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 30.04.2013р. по 11.11.2013р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність обмеження періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних періодами існування боргу (з урахуванням часткових проплат відповідача).

Здійснивши власні розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 1 913, 87 грн. та 11 674, 78 грн. відповідно, в іншій частині вимог щодо стягнення 1 038, 34 грн. (2 952, 21 грн. - 1 913, 87 грн.) інфляційних втрат та 592, 14 грн. (12 266, 93 грн. - 11 674, 79 грн.) 3% річних слід відмовити.

Посилання відповідача, як на підставу скасування рішення, на необхідність зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем останнього, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд, приймаючи рішення, згідно п. 3 ст. 83 ГПК України, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Згідно пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав жодних належних та допустимих доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Одне лише посилання на тяжке майнове та фінансове становище підприємства не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання відповідача на п. 9.1. договору поставки, як на підставу звільнення від відповідальності за часткове невиконання зобов'язання з оплати, зокрема посилання на катастрофічний стан із розрахунками з боку кінцевих споживачів, не заслуговують на увагу, оскільки за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Вказана правова позиція міститься у п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.

Також пунктом 9.2. договору поставки № 0312 від 22.02.2012р. сторони передбачили, що сторона, яка посилається на будь-які з обставин, зазначених у п. 9.1. договору, зобов'язана протягом трьох днів у письмовій формі сповістити іншу сторону про настання і припинення дії цієї обставини. Сторона, яка постраждала від цієї обставини, і своєчасно не повідомила про це, не може посилатися на неї, хіба що сила цієї обставини перешкоджала відправленню такого повідомлення.

Однак, відповідач належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, письмового сповіщення позивача про настання обставин непереборної сили суду не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання апелянта на неповне з'ясування місцевим господарським судом повноважень особи, яка підписала зі сторони позивача договір, специфікації та додаткові угоди не ґрунтуються на матеріалах справи.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 13.01.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробонус» на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2014р. у справі №911/4287/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2014р. у справі №911/4287/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/4287/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 30.05.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко