Рішення № 39093309, 30.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9036/14 30.05.14позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

До Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Д.Б. СЕРВІС"

про стягнення штрафу 3 232,00 грн. та пені 3 232,00 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Клюсова Т.М. - представник (дов. № 13 від 13.03.2014)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України

(далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Д.Б. СЕРВІС" (далі - відповідач) про стягнення штрафу 3232,00 грн. та пені 3232,00 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 30.05.2014

29.05.2014 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.

В судове засідання 30.05.2014 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 30.05.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 30.05.2014, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 30.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням позивача від 04.12.2013 № 74/03-П визнано дії відповідача, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а саме п.13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.. В зв'язку із вище зазначеним порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено штраф в сумі 3232, 00 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Комітету та стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Копія Рішення від 04.12.2013 № 74/03-П надіслана із супровідним листом від 10.12.2013 № 26-03/4794, та отримано відповідачем 12.12.2013.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Враховуючи викладене, строк сплати штрафу за рішенням закінчився 12.02.2014.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення 3232 грн. пені, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного Закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3232 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Судом встановлено, що пеню позивачем нараховано відповідно до чинного законодавства, за таких обставин пеня підлягає стягненню.

Відповідачем не надано суду доказів оплати штрафу та пені.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Д.П.Б. СЕРВІС" ( просп.. Повітрофлотський, 92, м. Київ, 03036, код ЄДРПОУ 380051161) штраф у розмірі 3323 ( три тисячі триста двадцять три) гривні та пеню у розмірі 3323 ( три тисячі триста двадцять три) грн. та зарахувати зазначену суму в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31118106700010, МФО 820019, код за ЄДРПОУ 38050812 в УДКС у Солом'янському районі міста Києва

3 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Д.П.Б. СЕРВІС" ( просп.. Повітрофлотський, 92, м. Київ, 03036, код ЄДРПОУ 380051161) в доход Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2014.

Суддя Л.В.Прокопенко