Ухвала суду № 39093112, 03.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/450/13ц Головуючий у І інстанції Степанова О.С.Провадження № 22-ц/780/2535/14 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 18 03.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І, Іванової І.В.,

при секретарі: Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання іпотеки припиненою.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між її чоловіком ОСОБА_4 та ПАТ «ПроКредитБанк» було укладено наступні кредитні договори: рамкова угода №2340 від 22.05.2005 року та рамкова угода №2946 від 16.11.2006 року, згідно умови яких ОСОБА_4, отримав кредит. На забезпечення виконання ОСОБА_4, своїх зобов'язань за кредитними договороми між останнім та відповідачем укладено договір іпотеки від 22.04.2005 року зі змінами, та договір іпотеки від 16.11.2006 року, зі змінами. В іпотеку передавалося приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлова будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» було придбано ОСОБА_4 25.04.2003 року на підставі договору купівлі-продажу, та нежитлова будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. була побудована з 2001 року по 2002 рік, право власності на яку підтверджується свідоцтвом від 21.03.2003 року. 25 липня 1987 року було укладено шлюб між ОСОБА_4, та ОСОБА_2, який було розірвано 13 жовтня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, помер у зв'язку з чим позивач просила припинити іпотеку, що виникла на підставі договору іпотеки від 22.04.2005 та договору іпотеки від 16.11.2006 року, з тих підстав, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем майна померлого є його син ОСОБА_3 і внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4 зобов»язання, що виникли з кредитних договорів припинились, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця іпотекодавця такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержатилем за виконання кредитних договорів. Позивачка не давала свою згоду на забезпечення виконання зобов»язань за ОСОБА_3, а отже іпотека, що виникла із договорів іпотеки від 22.04.2005 року та від 16.11.2006 року, є припиненою у зв»язку з заміною боржника внаслідок його смерті, а тому позивач проситла визнати іпотеку, що виникла на підставі договору іпотеки від 22.04.2005 року, та договору іпотеки від 16.11.2006 року, такими, що припинені з 19.02.2012 року. Також просила зобов»язати Реєстраційну службу Обухівського МУЮ в Київській області виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження іпотекою приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», та нежитлову будівлю та зобов»язати відповідача повернути позивачу правовстановлюючі документи на вищевказані приміщення, які знаходяться в іпотеці.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 треті особи ПАТ "ПроКредитБанк", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання спільною сумісною власністю подружжя нерухомого майна та виділення в натурі його частки встановлено, що 25 липня 1987 року було укладено шлюб між ОСОБА_4, та ОСОБА_2, який було розірвано 13 жовтня 2005 року. За час спільного проживання в шлюбі, ОСОБА_4, було придбано наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»,(«ІНФОРМАЦІЯ_2») загальною площею 456,8 м2 реєстраційний номер 3242209, номер запису 86 у книзі № 48, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власностіОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажуприміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 25.04.2003 року та реєстровим № 3110, реєстрація права власності Обухівським БТІ 30.10.2003 року реєстраційний номер 3242209.; нежитлова будівля Бар «ІНФОРМАЦІЯ_4», загальною площею 150,8 м2, реєстраційний номер 404400, номер запису 68 у книзі № 48, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яка належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія САА № 479750, виданого Обухівською міською радою Київської області 21.03.2003 року. 22.04.2005 року та 16.11.2006 року між АТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_4 було укладено дві рамкові угоди №2340 та №2946, відповідно до яких ОСОБА_4 було надано кредит у вигляді грошових коштів в сумі 1084146 грн. на строк 120 календарних місяців зі сплатою відсоткової ставки 14% річних за користування кредитними коштами. Крім того, одночасно з укладенням вказаних рамкових угод, в забезпечення зобовязань ОСОБА_4 передав в іпотеку АТ «ПроКредитБанк» нежитлову будівлю бар «ІНФОРМАЦІЯ_4»; на передачу вказаного майна в іпотеку ОСОБА_2 надала свою згоду; та нежитлове приміщення магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»; на передачу вказаного майна в іпотеку теж ОСОБА_2 надала свою згоду.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем по даній справі, оскільки вона не є стороною іпотечних договорів, які просить визнати припиненими. Крім того позивачкою не наданно належних та допустимих доказів того, що вона є співвласником майна, яке перебуває в іпотеці, і що її права якимось чином порушуються відповідачем та чинними договорами іпотеки. Відмовляючи у задоволенні основної позовної вимоги про визнання іпотеки припиненою, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови і в решті похідних позовних вимогах про зобов»язання вчинити певні дії.

Так з матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27.02.2013 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ «ПроКредитБанк» було задоволено частково; з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 1104731,00 грн. у межах вартості одержаного спадкового майна.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14.11.2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21.01.2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання спільною сумісною власністю подружжя нерухомого майна та виділення в натурі його частки - відмовлено повністю.

Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених у рішенні, не спростовують.

Доводи апелянта про те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2014 року скасовано ухвалу апеляційного суду Київської області від 21.01.2014 року з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, окільних нових обставин та доказів по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: