Рішення № 39092211, 27.05.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 678/222/13-ц

Провадження № 22-ц/792/493/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Спірідонової Т.В., Купельського А.В.,

при секретарі : Чебан О.М., Шевчук Ю.Г.

за участі: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, представників міської ради Рудківської Н.В., Демчук Л.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління комунального майна Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради на рішення Летичівського районного суду від 23 грудня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Хмельницької міської ради, управління комунального майна Хмельницької міської ради про зобов'язання надати дозвіл на приватизацію.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, колегія суддів

встановила

У травні 2013 року позивачі звертаючись до суду з позовом, просили зобов'язати виконавчий комітет Хмельницької міської ради надати дозвіл на приватизацію квартири. У жовтні 2013 року позивачі змінили позовні вимоги, просили зобов'язати управління комунального майна надати дозвіл на приватизацію спірної квартири. Зазначали, що на підставі виданого в 1989 році ордеру на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_1 вони вселилися та проживають усією сім'єю до цього часу. В березні 2013 року вони звернулися до відповідача із заявою про приватизацію вказаної квартири. Проте листом від 12.03.2013 року їм було відмовлено, оскільки вказаний гуртожиток знаходиться на території дитячого оздоровчого комплексу ,,Чайка" та призначений для тимчасового проживання громадян у зв'язку із роботою.

Рішенням Летичівського районного суду від 23 грудня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано управління комунального майна Хмельницької міської ради надати дозвіл позивачам на приватизацію квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність.

В апеляційній скарзі управління комунального майна Хмельницької міської ради з рішенням суду не погоджується, посилається на порушення норм матеріального законодавства, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що 31.03.1989 року житлово-комунальною конторою комбінату ,,Хмельницькпромстрой" позивачам було видано службовий ордер на житлову площу в гуртожитку за № 6, площею 43,6 м2 та укладено службовий договір найму житлового приміщення в малосімейному будинку вказаного комбінату.

______________

Головуючий у першій інстанції - Лазаренко А.В.

Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 41

Хмельницька міська рада також подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову. Вказує, що дана справа повинна розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства, так як спір виник між фізичними особами та суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його правових актів. Крім того, при постановлені рішення судом не було враховано норми ЗУ ,, Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", не було враховано і те, що будинок в якому знаходиться квартира АДРЕСА_1 є цілісний майновий комплекс, призначений для тимчасового проживання громадян у зв'язку з роботою, а тому приватизації не підлягає.

На апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції представники апелянтів підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, вважають, що їх слід задовольнити з підстав вказаних у апеляціях.

ОСОБА_1 та його представник апеляційні скарги не визнали, вважають, що в їх задоволені слід відмовити.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 на перегляд справи не з'явилися, належним чином повідомленні про день, час і місце слухання справи.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,

Згідно рішень Європейського суду з прав людини, мотивованим є рішення, якщо:

1) підстави, на яких базується рішення, зазначені належним чином (рішення Євросуду у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації»);

2) доводи і мотиви, на яких грунтується рішення, вказані з достатньою ясністю (рішення Євросуду у справі «Хаджіанастасіу проти Греції»);

3) висловлена ??позиція суду стосовно всіх доречних і важливих аргументів сторони (рішення Євросуду у справі «Проніна проти України»).

У відповідності з процесуальним законодавством (ст.ст.214,215 ЦПК, п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №14 від 18.12.09 року) мотивувальна частина рішення повинна містити:

- встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, згідно з якими суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;

- чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, якщо були, то ким;

- назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався (стаття 215).

Згідно до практики Європейського суду, не є вмотивованим рішення суду, яке містить просте зазначення на норму закону, з якого незрозуміло, чому суд прийшов саме до таких висновків.

Невмотивоване рішення суду порушує право як позивача, так і відповідача на справедливий суд, оскільки не можна оскаржити рішення (навіть якщо висновки суду правильні), якщо незрозуміло, як суд до нього прийшов. Таке рішення порушує право на справедливий суд однієї зі сторін.

При подачі позову та у судовому засіданні позивачами ставилося питання щодо наявності у них права на приватизацію кімнат у гуртожитку та безпідставною відмовою їм у цьому управління комунального майна.

Разом із цим, задовольняючи позов, суд першої інстанції обмежився лише перерахуванням норм закону та загальним посиланням на факт реєстрації місця проживання позивачів у спірному житлі, не визначившись із суттю правовідносин, не мотивував підстави задоволення позову.

Таким чином дане рішення суду підлягає скасуванню у будь-якому випадку.

Апеляційним судом встановлено, що 06.08.1996 року акціонерними, колективними, державними та іншими організаціями, п.1.9 установчого договору, було створено асоціацію «Чайка», яка була юридичною особою. До засновників асоціації «Чайка» ввійшли, в тому числі, Хмельницький міськвиконком та ВАТ «Хмельницькбуд». Метою створення асоціації є оздоровлення дітей і працівників підприємств засновників. До майна асоціації ввійшов також двоповерховий гуртожиток під літерою «Р-2» загальною площею 310,5 кв. м., в тому числі 165,3 кв. м. житлової площі, у якому проживають позивачі.

Дані обставини не заперечуються сторонами, підтверджуються установчим договором про створення асоціації «Чайка» від 06.08.1996 року (а.с.195), інвентарною справою бази відпочинку «Чайка» по вул. Підлісній у с. Головчинці Летичівського району.

15.03.1989 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу санітаркою санаторія-профілакторія «Чайка» тресту «Хмельницькбуд» (а.с.37), а ОСОБА_1 цього ж числа, майстром санаторія-профілакторія «Чайка» тресту «Хмельницькбуд» (а.с.38).

31.03.1989 року на підставі спільного рішення адміністрації та профкомітету тресту «Хмельницькбуд» від 24.03.1989 року ОСОБА_1 видано житлово-комунальною конторою ордер №683 на право заняття з сім'єю із трьох чоловік (ОСОБА_5 та ОСОБА_8) кімнати АДРЕСА_1 (т.1 а.с.93).

Тоді ж, між начальником житлово-комунальної контори комбінату «Хмельницькпромбуд» та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення в малосімейному будинку.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 01.08.1994 року, а ОСОБА_6 17.06.2004 року, у відповідності до діючого на той час законодавства, прописалися у спірній кімнаті, що доводиться листом від 09.04.2014 року Летичівського районного сектору ДМС України у Хмельницькій області (т.1 а.с.215), ксерокопіями їх паспортів.

Оригінал ордеру та договору найму житла, які оглянуті судом у судовому засіданні, мають навскісну лінію. Як вбачається із ордеру, він виданий не виконавчим комітетом відповідної ради (ст.122 ЖК України), а житлово-комунальною конторою підприємства. У п.5 договору найму житла передбачено, що у разі припинення трудових відносин ОСОБА_1 зобов'язаний звільнити житло разом із членами сім'ї, що вказує на можливий статус житла, як службове.

Даючи оцінку цим обставинам, колегія суддів враховує, що сторонами не доведена наявність рішення виконавчого комітету про віднесення цього будинку до числа службових, тому ордер на заселення у відповідності з Положенням про гуртожитки видавався підприємством, а не виконкомом відповідної ради. Вжитими заходами суду також не вдалося встановити віднесення даного будинку (кімнати) до числа службових у відповідності до ст.118 ЖК України.

Акти прийняття будинку в експлуатацію, як гуртожиток, не збереглися, що визнали сторони, тому суд рахує можливим погодитись із сторонами про визнання статусу спірного житла, як гуртожиток, на час вселення відповідачів у кімнату №6.

24.05.1990 року ОСОБА_5 звільнилася з посади санітарки санаторію за власним бажанням (т.1 а.с.37), а ОСОБА_1 - 12.05.1992 року звільнений по скороченню штатів (т.1 а.с.38), але продовжують проживати у спірному житлі.

Асоціація «Чайка» створена чотирнадцятьма акціонерними, колективними, державними та іншими організаціями, що слідує із п.1.9 установчого договору (т.1 а.с.195).

Відповідно до ст.1 закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.1998 року передача у державну або комунальну власність об'єктів права власності інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішенням відповідних місцевих рад.

Місцевою радою не приймалося рішення щодо особливостей передачі у комунальну власність даного цілісного майнового комплексу.

Об'єктами передачі згідно з Законом від 03.03.1998 року є цілісні майнові комплекси підприємств, установ організацій, їх структурних підрозділів (ст.2 закону від 03.03.1998 року), а передача об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку встановленому законом, з врахуванням особливостей, визначених ст.4-1 Закону від 03.03.1998 року.

Поняття цілісного майнового комплексу визначено у законі України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 року, як господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (послуг, робіт), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

20.04.2005 року Хмельницька міська рада звернулася із листом до Требухівської сільської ради щодо надання згоди на оформлення права власності на цілісний майновий комплекс дитячої оздоровчої бази «Чайка», долучивши до листа назву будівель і споруд , в тому числі і житловий будинок «Р-2» площею 310,5 кв. м., які входять до цього комплексу, з проханням встановити юридичну адресу комплексу.

30.09.2005 року на підставі рішення Требухівецької сільської ради Летичівського району від 30.05.2005 року територіальній громаді міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс «Чайка» загальною площею 7291,5 кв. м.. Юридичною адресою реєстрації об'єкту визначено - АДРЕСА_1, куди ввійшов і будинок під літерою «Р-2» загальною площею 310,5 кв. м., який раніше рахувався по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12,47). Територіальна громада не клопотала, тому сільською радою цим рішенням не змінювався статус житла із гуртожитку на жилий будинок. (т.1 а.с.49,50).

Згідно до ч.1 ст.7 Закону від 03.03.1998 року у комунальну власність також передаються безоплатно за умови взяття органами місцевого самоврядування зобов'язання використовувати за цільовим призначенням і не відчужувати в приватну власність дитячі оздоровчі табори.

Соціальна інфраструктура - це комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей.

Цільовим призначенням, зазначеним у п.2.6. установчого договору про створення асоціації «Чайка» (т.1 а.с.195), є надання оздоровчих послуг дітям міською радою збережено, що підтверджується п.2.1. Статуту комунального підприємства «Чайка» Хмельницької міської ради (т.1 а.с.203), а з 14.01.2010 року дитячий оздоровчий комплекс «Чайка» переданий на баланс управління освіти м. Хмельницького (т.2 а.с. 10,11,12,13)

Таким чином колегія суддів враховує, що дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не поширюється на дані правовідносини оскільки житловий будинок, де знаходиться квартира позивачів, у відповідності до свідоцтва від 30.09.2005 року є складовою частиною цілісного майнового комплексу, власник цього комплексу не виокремлював у окремий об'єкт власності даний житловий будинок. Житло надавалося позивачам у зв'язку із прийняттям на роботу саме для обслуговування дітей оздоровчої бази, забезпечення діяльності відповідних комунікацій, а передача у власність (в тому числі приватизація) дитячих таборів, яким є цілісний майновий комплекс, прямо заборонена законом.

Крім цього, місцевий суд не звернув увагу на те, що позивачі не направляли до уповноваженого органу відповідний пакет документів для здійснення приватизації квартири у якій вони проживають, тому безпідставними є позовні вимоги позивачів на необхідність покладання обов'язку саме на управління комунального майна по прийняттю розпорядження про передачу житла у їх власність, як то передбачає п.2.2 Положення про відділ (орган) приватизації виконавчого комітету Хмельницької міської ради"(затв. рішенням міської ради від 17.02.1998, № 8). Такими повноваженнями у відповідності до п.5 ч.1 ст.5, п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» наділений орган місцевого самоврядування.

При вирішенні спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є обов'язковою підставою для зміни (скасування) рішення, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги управління комунального майна Хмельницької міської ради, Хмельницької міської ради задовольнити.

Рішення Летичівського районного суду від 23 грудня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Хмельницької міської ради, управління комунального майна Хмельницької міської ради про зобов'язання надати дозвіл на приватизацію.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Судді: підписи

З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду В.П. Фанда