Ухвала суду № 39091635, 02.06.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/773/14 Справа № 204/4778/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/773/14 Головуючий в 1 інстанції - Токар Н.В.

Справа № 204/4778/13-ц Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Дерев'янка О.Г., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Кириченко М.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір №DNLVAE00000009 відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 52999,47 доларів США в порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі, з кінцевим терміном повернення 05 жовтня 2011 року. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 21 червня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 2829,12 доларів США, що в еквіваленті становить 22604, 67 грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача на свою користь, а також покласти на нього судові витрати по справі (а.с.2-4).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» задоволені частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNLVAE00000009 від 05 жовтня 2006 року у розмірі 18138, 25 з яких: заборгованість за кредитом - 6511, 69 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 4062, 51 грн; заборгованість по комісії за користування кредитом - 4474, 40 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 01 жовтня 2012 року по 05 липня 2013 року - 3089, 65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 05 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNLVAE00000009, згідно умов якого, відповідачу наданий кредит у розмірі 52999,47 доларів США на строк до 05 жовтня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.11-14). Зазначені грошові кошти надані готівкою через касу банку з метою придбання ОСОБА_2 транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ».

Згідно п.2.4.1 кредитного договору, відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Умови кредитного договору відповідачем перестали виконуватись, внаслідок чого, станом на 21 червня 2013 року виникла заборгованість, яка складає 2829,12 доларів США, що відповідно до службового розпорядження від 21 червня 2013 р. складає 22604 67 грн., з яких: 6511,69 грн. - заборгованість за кредитом; 4062,51 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 4474,40 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 7556,06 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

За умовами казаного кредитного договору, у разі невиконання позичальником умов договору, банк має право на дострокове повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування. Згідно з умовами договору застави, у разі порушення заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту, відсотків, винагороди, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави (пункт 15.7.2. договору)

Пунктом 15.9 договору застави передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги заставодержателя в повному обсязі, включаючи кредит, відсотки, винагороду та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Пунктом 25 договору застави передбачено, у випадку, коли суми, вирученої від продажу предмету застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог з іншого майна заставодавця.

13 квітня 2010 року видав довіреність на розпорядження транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ», модель 500S, рік випуску 2000, реєстраційний номер - НОМЕР_1, зареєстрований 05 жовтня 2006 року РП РЕВ 2-МРВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, якою уповноважив представників ПАТ КБ «ПриватБанк» продати зазначений транспортний засіб в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNLVAE00000009 від 05 жовтня 2006 року.

Зазначений транспортний засіб був проданий, кошти, отримані від реалізації заставного майна, було зараховано в рахунок заборгованості за кредитним договором, однак даних коштів було недостатньо для повного погашення заборгованості.

Таким чином, вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано доказів щодо надання кредиту в сумі 39999, 60 доларів США, оскільки не підтверджено перерахування коштів на рахунок позичальника за кредитним договором, а також його доводи стосовно не підтвердження надання банком коштів в частині видачі кредиту на сплату страхових, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки договори, що укладені між сторонами, є чинними. Жоден з цих договорів не оспорений у встановленому законом порядку.

Разом з тим твердження ОСОБА_2 про повне виконання перед банком своїх зобов'язань шляхом сплати коштів отриманих від реалізації автомобіля також не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що отримані кошти від реалізації заставного майна, було зараховано в рахунок заборгованості за кредитним договором №DNLVAE00000009 від 05 жовтня 2006 року, що підтверджено розрахунком, який є в матеріалах справи, однак даних коштів було недостатньо для повного погашення заборгованості. За таких обставин, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом - 6511,69 грн., 4062,51 грн. - заборгованості по процентам за користуванням кредитом; 4474,40 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом.

Вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Таким чином висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: