Ухвала суду № 39090971, 13.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4220/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бандурський олійноекстракційний завод" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Первомайська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 року № 0000232301, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 8558746,60 грн.

В обґрунтовування позовних вимог зазначалося, що платником податку виконані всі вимоги податкового законодавства для нарахування податкового кредиту і подальшого бюджетного відшкодування ПДВ, а твердження контролюючого органу щодо необхідності мати акти виконаних будівельних робіт по ланцюгу постачальників послуг не ґрунтуються на вимогах законодавства, яке не пов'язує право на нарахування податкового кредиту із наявністю актів виконаних робіт підписаних безпосередньо з контрагентом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено. Судом скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з постановою суду, представником Первомайської ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Первомайська ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року до 30 квітня 2010 року, за результатами якої складено акт від 20 квітня 2011 р. № 598/07/32390305.

За висновками зазначеного акту Товариством порушено пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення ПДВ, який підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 8558746,60 грн.

На підставі Акту Первомайською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000232301 від 20.04.2011 року, яким Товариству зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 8558746,60 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак залишено без змін, а скарги Товариства без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на формування податкового кредиту Товариства в перевіряємому періоді мали вплив господарські взаємовідносини з контрагентами, а саме:

- ТОВ "Будівельне управління-77", яке на підставі договору генерального підряду № 77 від 29.07.2009 року виконувало роботи з будівництва цілісного майнового комплексу Бандурського олійноекстракційного заводу;

- ТОВ "Інфоком ЛТД", у якого позивач згідно договору № 409/137 від 23.11.2009 року придбав електрообладнання для автоматизації заводу;

- ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель", яке на умовах договору № 468 про закупівлю та поставку товарів від 30.11.2009 року, поставило Товариству кабель.

Судом також встановлено, що позбавляючи позивача бюджетного відшкодування ПДВ, сформованого за рахунок податкових накладних виданих ТОВ "Інфоком ЛТД" і ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель", контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що платник податків неправомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2009 року суми ПДВ за товар від названих постачальників, який не був фактично поставлений на час формування податкового кредиту. Первомайська ОДПІ вважає, що для того, щоб мати право на формування податкового кредиту, платник податків повинен отримати товар (роботи, послуги) в тому самому податковому періоді, коли ним такий податковий кредит нараховується, а якщо маються розбіжності в часі між періодом формування кредиту і отримання товару (робіт, послуг), то такий податковий кредит сформовано неправомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість такої правової позиції, оскільки вищенаведені висновки податкового органу протирічуть абз. 4 п. 198.3. ст. 198 ПК України, яким визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, тобто з наведеної норми слідує, що податковий кредит формується незалежно від отримання/використання товарів/послуг.

Будь-яких доводів про помилковість зазначених висновків в апеляційній скарзі Первомайської ОДПІ не міститься.

На думку контролюючого органу Товариство протиправно сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, оскільки перевірками субпідрядників, які залучались останнім для виконання окремих робіт, а саме: ТОВ МФ "Спеценергопроммонтаж", АТЗТ "Миколаївське спеціалізоване управління-139", ВП "Хімтяжмонтаж", ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз", ТОВ НВП "Агроюгкооперація", ПП "Теплосила", ТОВ "Консорціум "Енергомашінжинірінг", ТОВ "Енергетик", ТОВ фірма "Скорпіон-РП" встановлено, що ТОВ "Будівельне управління-77" має кредиторську заборгованість перед ними за виконані роботи, а також виконання окремих робіт не підтверджено актами виконаних робіт.

Таким чином, фактично Первомайська ОДПІ позбавила платника податків права на бюджетне відшкодування ПДВ тільки на підставі того, що його контрагент - ТОВ "Будівельне управління-77" має заборгованість перед своїми субпідрядниками та у зв'язку із відсутністю актів виконаних робіт.

Суд першої інстанції також не погодився з такими висновками Податкового органу з наступних мотивів, з якими також погоджується суд апеляційної інстанції.

За змістом ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР), а також ст. 200 ПК України, для бюджетного відшкодування ПДВ правове значення має сукупна послідовність таких обставин: сплата позивачем в ціні товару (робіт, послуг) ПДВ, виникнення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього періоду, наявність у позивача податкових накладних. Інших вимог для отримання бюджетного відшкодування податкове законодавство не містить.

В той же час контролюючий орган штучно доповнює законодавчо встановлені вимоги такими обставинами, як відсутність кредиторської заборгованості контрагента позивача - ТОВ "Будівельне управління-77" перед субпідрядниками, а також необхідністю мати акти виконаних робіт. Однак, навіть якщо і брати до уваги наявність заборгованості ТОВ "Будівельне управління-77" перед своїми контрагентами, то ця обставина може впливати виключно на визначення податкових зобов'язань цього платника податків, а не позивача.

В матеріалах справи містяться ліцензія на право провадження діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видана ТОВ "Будівельне управління-77"; дозволи і сертифікати відповідності, видані останньому Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області; архітектурно-технічні паспорти на окремі об'єкти, які входять до складу цілісного майнового комплексу Товариства, а також акт готовності об'єкта до експлуатації від 14 жовтня 2010 року, згідно якого об'єкт закінчений будівництвом.

Крім того, 27 жовтня 2010 року виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію прав на це майно.

З наданої Первомайською ОДПІ довідки, складеної за наслідками перевірок господарських взаємовідносин позивача і ТОВ "Будівельне управління-77" вбачається, що відхилень між податковими даними цих двох суб'єктів господарювання не встановлено.

Судом також було враховано, що податковими органами були перевірені всі субпідрядники ТОВ "Будівельне управління-77" - ТОВ МФ "Спеценергопроммонтаж", АТЗТ "Миколаївське спеціалізоване управління-139", ВП "Хімтяжмонтаж", ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз", ТОВ НВП "Агроюгкооперація", ПП "Теплосила", ТОВ "Консорціум "Енергомашінжинірінг", ТОВ "Енергетик", ТОВ фірма "Скорпіон-РП", щодо яких відповідачем зроблено висновок про наявність кредиторської заборгованості і в цих довідках зазначено, що всі субпідрядники відобразили в податковому обліку взаємовідносини із ТОВ "Будівельне управління-77".

І як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з чим також погоджується колегія суддів, що договір, укладений позивачем з контрагентом - ТОВ "Будівельне управління-77" були вчиненні з додержанням норм чинного законодавства, мали реальний характер, були виконанні сторонами у повному обсязі.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Будівельне управління-77".

Апелянтом не спростовується, що платник податків при формуванні податкового кредиту діяв у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР і судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм закону, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит.

Тому, враховуючи вищевикладене та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2011 року № 0000232301.

Також, враховуючи вимоги ч. 2 статті 71 КАС України, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає, що Податковий орган цього обов'язку не виконав.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними запереченням до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: