Ухвала суду № 39090940, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/319/14 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДД-Енергія» до Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДД-Енергія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 2209/1 від 18 жовтня 2013 року, № 2209/2 від 18 жовтня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, головним державним ревізором-інспектором відділу проведення митного аудиту і контролю митної вартості та митних платежів управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у м. Києві у період з 24 вересня 2013 року по 26 вересня 2013 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні товару за митними деклараціями № 100190000/2012/325255 від 06 липня 2012 року та № 100190000/2012/326111 від 13 липня 2012 року, за результатами якої складено акт № н/1/13/26-15/30573517 від 27 вересня 2013 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем законодавчих норм: Закону України «Про митний тариф України», п. 5 ст. 280 Митного кодексу України, у результаті чого не сплачено ввізне мито на суму 87 272,40 грн.; п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством не сплачено податок на додану вартість на суму 17 454,48 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 2209/1 від 18 жовтня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання» в загальній сумі 109 090,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 87 272,40 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21 818,10 грн. та № 2209/2 від 18 жовтня 2013 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 21 818,10 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 17 454,48 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4 363,62 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АДД-Енергія» зареєстровано в якості юридичної особи 17 листопада 1999 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 215443.

Згідно з довідкою АА № 610917 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування; 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ «АДД-Енергія» здійснено митне оформлення товару «Лічильники електроенергії, багатофазні: вид. NP-06 TD MME.3FD.SMxPD-U, Лічильники трьохфазні прямого включення - 517 шт.», «Лічильники електроенергії, однофазні: - вид NP-06 TD MME.1F.1SM-U ADDAX IMS NP71U.5-2-1 Лічильники однофазні прямого включення - 2016 шт.» та «Лічильники електроенергії, багатофазні: - вид. NM-06 TD MME.3FD.SMxPD-U Лічильники трьохфазні прямого включення - 517 шт.» за митними деклараціями № 100190000/2012/325255 від 06 липня 2012 року та № 100190000/2012/326111 від 13 липня 2012 року.

Позивачем для зазначеного товару застосовано режим вільної торгівлі з Республікою Молдовою (без сплати ввізного мита, ПДВ, інших платежів).

На підтвердження права щодо застосування режиму вільної торгівлі при митному оформленні товару «лічильники електроенергії однофазні, багатофазні» позивачем надано сертифікати походження товару форми СТ-1 від 03 липня 2012 року № 014977, від 11 липня 2012 року № 014978, що видані митним органом Кишиневу.

26 липня 2012 року Київською регіональною митницею на Митну службу Республіки Молдова направлено запит №14/2-11/20301 з проханням підтвердити факт видачі сертифікатів ф.СТ.-1 та надати документи, згідно з якими визначався критерій походження товарів та які підтверджують адвалорну частку вартості матеріалів іноземного походження в ціні кінцевої (в подальшому імпортованої в Україну позивачем) продукції.

Листом № 28/06-11135 від 17 вересня 2012 року Митна служба Республіки Молдова повідомила, що сертифікати ф.СТ-1 № 014977 від 03 липня 2012 року та № 014978 від 11 липня 2012 року дійсно були видані у відповідності до Правил визначення країни походження товару. Також митний орган Республіки Молдова пояснив, що за наслідками інспектування експортера, згідно з наданими документами, товари, вказані в сертифікатах ф.СТ-1 мають походження з Республіки Молдова і відповідають критерію «Д», так як вартість всіх матеріалів, які використовуються для виготовлення лічильників, складає від 43,44 % до 48,79 %.

Відповідачу також направлено розшифровки вартості комплектуючих матеріалів для виготовлення на 1 комплект виробу лічильника однофазного прямого включення NP-06 TD MME.1F.1SM-U ADDAX IMS NP71U.5-2-1 відповідно до інвойсу № 176/12 від 10 липня 2012 року та на 1 комплект виробу лічильника трьохфазного прямого включення NM-06 TD MME.3FD.SMxPD-U згідно з інвойсом № 166/12 від 02 липня 2012 року.

Між тим, Київською регіональною митницею повторно направлено на Митну службу Республіки Молдова лист № 14/2-11/23370 від 01 жовтня 2012 року, в якому зазначено про необхідність надання копій документів, на підставі яких були видані сертифікати ф.СТ.-1.

Листом № 28-06/12154 від 12 жовтня 2012 року Митна служба Республіки Молдова зазначила, що попереднім листом від 17 вересня 2012 року вже надавала калькуляцію відсоткового співвідношення імпортної сировини і матеріалів у складів вартості товарів «лічильники електроенергії однофазні, трьохфазні» у відповідності до п. 6.7 Угоди про правила визначення країни походження товарів у СНД від 20 листопада 2009 року.

Крім того, вказаним листом Митна служба Республіки Молдова довела до відома Київської регіональної митниці, що у відповідності п. 6.1 Угоди, для підтвердження походження товару необхідним є лише оригінал сертифіката ф.СТ-1, внаслідок чого витребування Київською регіональною митницею додаткових документів суперечить положенням п. 6.1 Угоди.

Також, відповідачу надано контракт № 259/40/11 від 10 січня 2011 року з відповідними додатками та додатковими угодами до нього, та комерційні інвойси № 166/125 від 02 липня 2012 року та № 176/12 від 10 липня 2012 року, якими підтверджено вартість товару та країну виробника.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини не взято до уваги відповідачем, та, як наслідок, в акті перевірки зроблено висновок про відсутність підстав для надання оформленому товару режиму вільної торгівлі, без зазначення жодних обґрунтованих підстав для неприйняття до уваги інформації, що надана митним органом Республіки Молдова.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Умови застосування режиму вільної торгівлі з Республікою Молдовою визначено Угодою про правила визначення країни походження товарів у СНД від 20 листопада 2009 року, яка ратифікована Законом України № 3592-VI від 06 липня 2011 року (далі по тексту - Угода).

Згідно з п. 5.1 Угоди, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Відповідно до п. 6.1 Угоди, для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару.

За змістом п. 6.7 Угоди визначено, що у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Згідно з п. 2.4 Угоди визначено, що критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням такої умови, як правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції (згідно Додатку 1 до Угоди, для групи товарів з кодом ТНВ90, до якої і відносяться лічильники які були імпортовані, вартість використаних матеріалів іноземного походження під час виготовлення не повинна перевищувати 50 % ціни кінцевої продукції).

У разі якщо застосовується правило адвалорної частки, вартісні показники розраховуються: 1) для матеріалів іноземного походження - за митною вартістю таких матеріалів під час їхнього ввезення до країни, на території якої здійснюється виробництво кінцевого товару, або за документально підтвердженою ціною їхнього першого продажу на території країни, у якій здійснюється виробництво кінцевого товару; 2) для кінцевого товару - за ціною на умовах франко-завод.

Аналогічна правова позиція закріплена в ч. 5 ст. 40 Митного кодексу України, де зазначено, що у разі застосування правила адвалорної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

З викладеного вбачається, що для розрахунку адвалорної частки достатньо інформації про вартість матеріалів іноземного походження та ціни на умовах франко-завод, яка зазначена в інвойсах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме: не вказано, яким саме нормативно-правовим актом передбачено обов'язок виробника товару надавати контролюючому органу саме калькуляцію виробництва товару, а також не зазначено, яким саме положенням/статтею відповідного нормативно - правового акту передбачено застосування до суб'єкта господарювання юридичної відповідальності у формі збільшення податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій за ненадання такої калькуляції.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 2209/1 від 18 жовтня 2013 року, № 2209/2 від 18 жовтня 2013 року, оскільки належними та допустимим доказами у справі доведено правомірність застосування позивачем режиму вільної торгівлі до товару на підставі сертифікатів походження товару.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АДД-Енергія» до Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.