Ухвала суду № 39090935, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5233/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Квідом» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Квідом» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Квідом» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001242203 від 16 вересня 2013 року, № 0001252203 від 16 вересня 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у період з 15 серпня 2013 року по 21 серпня 2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року, а також із питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по здійсненню фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Сомніум» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року та ТОВ «Строй Інвест ЛТД» за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 251/10-07-22-03-12/35731585 від 02 вересня 2013 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 158 498,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 150 951,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0001252203 від 16 вересня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 150 951,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 37 737,75 грн. та № 0001242203 від 16 вересня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 158 498,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 39 624,50 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Квідом» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 03 липня 2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 245201.

Згідно з довідкою АА № 561201 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; вантажний автомобільний транспорт; демонтаж (розбирання) машин і устаткування; будівництво житлових і нежитлових будівель.

Приватне підприємство «Квідом» взято на облік платника податків 04 липня 2008 року, згідно з довідкою про взяття на облік платника податків № 24628 від 09 лютого 2012 року, та є платником ПДВ з 16 липня 2008 року, згідно зі Свідоцтвом № 100294103 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

01 листопада 2012 року між ПП «Квідом» (замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Строй Інвест ЛТД» (виконавець), з іншої сторони, укладено договір про надання послуг № 01/11-12.

Згідно з пп. 1.1 укладеного договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: мийка тари, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до пп. 3.1 укладеного договору, орієнтовно вартість послуг згідно даного договору становить 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн. Оплату наданих послуг замовник здійснює протягом 10 днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження настання реальних наслідків за укладеним договором надано акт прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 30 листопада 2012 року у сумі 126 250,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 30 грудня 2012 року; податкову накладну № 23 від 13 листопада 2012 року у сумі 22 000,00 грн. (ПДВ - 3 666,67 грн.), банківську виписку від 13 листопада 2012 року у сумі 22 000,00 грн.; податкову накладну № 27 від 14 листопада 2012 року у сумі 35 100,00 грн. (ПДВ - 5 850,00 грн.), банківську виписку від 14 листопада 2012 року у сумі 35 100,00 грн.; податкову накладну № 35 від 23 листопада 2012 року у сумі 29 200,00 грн. (ПДВ - 4 866,67 грн.), банківську виписку від 23 листопада 2012 року у сумі 29 200,00 грн.; податкову накладну № 47 від 30 листопада 2012 року на суму 65 200,00 грн., банківську виписку від 30 листопада 2012 року; податкову накладну № 12 від 13 грудня 2012 року на суму 51 700,00 грн. (ПДВ - 8 616,67 грн.), банківську виписку від 13 грудня 2012 року; податкову накладну № 15 від 17 грудня 2012 року на суму 4 500, 00 грн. (ПДВ -750 грн.); банківську виписку від 17 грудня 2012 року.

Між тим, в актах прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 30 листопада 2012 року та від 30 грудня 2012 року не визначено одиниці виміру відповідних робіт (послуг), при чому обсяг таких робіт (послуг) зазначено однаково, а загальна вартість суттєво різниться.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ані у договорі, ані в актах прийому-передачі не зазначено, яка саме тара підлягає миттю, у яких обсягах, її місцезнаходження, вид тощо.

03 грудня 2012 року між ПП «Квідом» (замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Строй Інвест ЛТД» (виконавець), з іншої сторони, укладено договір про надання послуг № 03/12-12.

Згідно з пп. 1.1 укладеного договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: поточний ремонт вікон, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Відповідно до пп. 3.1 укладеного договору, орієнтовно вартість послуг згідно даного договору становить 300 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50 000,00 грн. Оплату наданих послуг замовник здійснює протягом 10 днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження настання реальних наслідків за укладеним договором позивачем до матеріалів справи додано: акт прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг від 30 грудня 2012 року у сумі 23 583,33 грн.; податкову накладну № 9 від 06 грудня 2012 року на суму 28 300,00 грн., банківську виписку від 06 грудня 2012 року.

Проте, колегія суддів зазначає, що одиниці виміру вартості виконаних робіт, обсяг, конкретизацію, щодо яких саме вікон йде мова, місце їх розташування - не зазначено.

Позивачем також надано: рахунок-фактуру № СФ-2211/1 від 22 листопада 2012 року на суму 179 500,00 грн. (ПДВ - 29 916,67 грн.), податкову накладну № 32 від 22 листопада 2012 року, видаткову накладну № РН-2211/11 від 22 листопада 2012 року та банківську виписку від 23 листопада 2012 року - на підтвердження отримання від ТОВ «Строй Інвест ЛТД» ячменя «Геліос» 40 000 тонн. Договір у письмовій формі - відсутній.

Також відсутні докази транспортування (товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо), оприбуткування такого товару.

Крім того, ТОВ «Строй Інвест ЛТД» поставлено ПП «Квідом» ЦПУ з кабелем до шприців, на підтвердження чого надано: рахунок-фактура № СФ-04/12-1 від 04 грудня 2012 року на суму 33 200,00 грн. (ПДВ - 5 533,33 грн.), податкову накладну № 7 від 06 грудня 2012 року у сумі 33 200,00 грн., видаткову накладну № РН-06/12-1 від 06 грудня 2012 року та банківську виписку від 06 грудня 2012 року.

Документів на підтвердження транспортування, отримання такого товару, оприбуткування позивачем не надано.

04 червня 2012 року між ПП «Квідом» (покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Сомніум» (продавець), з іншої сторони, укладено договір поставки № 0406/1.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 укладеного договору, продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець - прийняти та оплатити бітумну емульсію.

Найменування, кількість, ціна, термін та умови поставки товару, що постачається згідно з даним договором, визначається у специфікаціях, що є додатками до договору та становлять його невід'ємну частину.

Згідно з п. 5 укладеного договору, поставка товару автомобільним транспортом здійснюється виключно за письмовою заявкою покупця в терміни та на умовах, що вказані в додатках до договору.

Покупець зобов'язаний надати продавцю письмову заявку на відвантаження, не пізніше ніж за 2 (два) дні до терміну відвантаження товару, вказаного в додатках до договору. Заявка повинна містити наступні дані: найменування вантажоодержувача та його повна адреса (в разі доставки товару транспортом продавця); дата відвантаження зазначеного товару; кількість товару для відвантаження (у тонах); державний номер автомобіля, прізвище та ім'я водія, його контактний телефон; особисті примітки (за бажанням покупця).

Покупець повинен надіслати продавцю засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою копію довіреності на отримання товару відповідальною особою, не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні до дати відвантаження товару.

Продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: видаткову та податкову накладні; сертифікат якості заводу-виробника на відвантажений товар.

На підтвердження реальності виконання договору надано: специфікацію № 1 від 04 червня 2012 року на суму 51 500,00 грн., специфікацію № 2 від 04 червня 2012 року на суму 51 500,00 грн., специфікацію № 3 від 12 липня 2012 року на суму 51 500,00 грн., специфікацію № 4 від 12 липня 2012 року на суму 51 500,00 грн.; рахунок-фактуру № СФ-47 від 06 липня 2012 року у сумі 103 000,00 грн. (ПДВ - 17 166,67 грн.), видаткову накладну № РН-47 від 12 липня 2012 року у сумі 51 500,00 грн.; податкову накладну № 20 від 12 липня 2012 року у сумі 51 500,00 грн.; видаткову накладну № РН-48 від 12 липня 2012 року у сумі 51 500,00 грн.; податкову накладну № 21 від 12 липня 2012 року на суму 51 500,00 грн.; банківську виписку від 12 липня 2012 року.

Також позивачем надано дві товарно-транспортні накладні від 12 липня 2012 року, проте у документах не вказано пункт розвантаження, відомості щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, серію, а їх номери збігаються із номерами рахунків-фактур.

Крім того, позивачем не надано рахунок-фактуру № 49 від 07 липня 2012 року, на підставі якого здійснено оплату на суму 52 000,00 грн. від 12 липня 2012 року згідно з умовами договору № 0406/1.

07 травня 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Сомніум» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 0705-12.

Згідно з пп. 1.1, 1.2 укладеного договору, за завданням замовника виконавець надає замовнику послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

За цим договором виконавець надає замовнику такі послуги: 1.2.1. Послуги з миття тари.

Проте, документів, які б підтверджували реальність виконання договору, не надано.

Крім того, 24 травня 2012 року між ПП «Квідом» (замовник) та ТОВ «Сомніум» (виконавець) укладено ідентичний договір про надання послуг № 2405-12.

На підтвердження факту виконання укладеного договору позивачем надано копії наступних документів: рахунку-фактури № СФ-000038 від 24 травня 2012 року на суму 52 000,00 грн.; акту здачі-прийняття робіт № ОУ-000038 від 31 липня 2012 року; податкової накладної № 4 від 03 липня 2012 року; банківської виписки від 03 липня 2012 року.

Між тим, обсяг господарської операції, одиниця виміру, об'єкт розташування - не вказані.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Сомніум» виконувало/надавало ПП «Квідом» наступні послуги (роботи):

1) оздоблення плівкою м. Маріуполь.

На підтвердження виконання робіт надано: рахунок-фактуру № СФ-0038 від 24 травня 2012 року у сумі 52 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000040 від 06 липня 2012 року; податкову накладну № 8 від 06 липня 2012 року; банківську виписку від 06 липня 2012 року у сумі 52 000,00 грн.

Проте, обсяг господарської операції, об'єкт розташування - не вказані.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт, роботи виконувалися у м. Маріуполь, однак були прийняті у м. Києві,

2) виготовлення фризу м. Київ, пр-т Маяковського.

На підтвердження виконання робіт надано: рахунок-фактуру № СФ-0042 від 24 червня 2012 року у сумі 52 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000041 від 06 липня 2012 року; податкову накладну № 9 від 06 липня 2012 року; платіжне доручення № 73 від 06 липня 2012 року.

Обсяг господарської операції, об'єкт розташування - не вказані.

3) ремонт друкарського обладнання, вхідна група с084.

На підтвердження виконання робіт надано: рахунок-фактуру № СФ-00043 від 26 червня 2012 року у сумі 46 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000039 від 06 липня 2012 року; видаткову накладну № РН-00043 від 16 липня 2012 року у сумі 35 520,00 грн.; податкову накладну № 7 від 06 липня 2012 року у сумі 46 000,00 грн.; платіжне доручення № 74 від 06 липня 2012 року.

Проте, зазначення обсягу господарської операції, об'єкта розташування - відсутні.

4) виготовлення прикасової зони м. Рівне с044; виготовлення кредитної зони м. Рівне с044; виготовлення Хайтек зони м. Рівне с044; монтаж банеру м. Маріуполь.

На підтвердження виконання робіт надано: рахунок-фактуру № СФ-49 від 07 липня 2012 року у сумі 52 000,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000042 від 12 липня 2012 року; податкову накладну № 22 від 12 липня 2012 року; банківську виписку від 12 липня 2012 року.

Обсяг господарської операції, об'єкт розташування - не вказані.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт, складеного і підписаного у м. Києві, роботи виконувалися у м. Маріуполь, м. Рівному, а приймалися у м. Києві.

5) внутрішнє оформлення м. Рівне с044.

На підтвердження виконання робіт надано: рахунок-фактуру № СФ-58 від 24 липня 2012 року у сумі 51 500,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000058 від 30 липня 2012 року; податкову накладну № 43 від 30 липня 2012 року у сумі 51 500,00; банківську виписку від 30 липня 2012 року.

Проте, обсяг господарської операції, об'єкт розташування - не вказані.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт, складеного і підписаного у м. Києві, роботи виконувалися у м. Рівному, а приймалися у м. Києві.

6) додаткові роботи м. Маріуполь; внутрішнє оформлення м. Рівне с044.

На підтвердження виконання робіт надано: рахунок-фактуру № СФ-59 від 24 липня 2012 року у сумі 48 500,00; акт здачі-прийняття робіт № ОУ-000059 від 30 липня 2012 року; податкову накладну № 44 від 30 липня 2012 року у сумі 48 500,00 грн.; банківську виписку від 30 липня 2012 року.

Обсяг господарської операції, об'єкт розташування - не вказані.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт, складеного і підписаного у м. Києві, роботи виконувалися у м. Рівному та у м. Маріуполі, а приймалися у м. Києві.

На підтвердження використання відповідних робіт, послуг, придбаних товарів у власній господарській діяльності ПП «Квідом» надано договори із подальшими контрагентами.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що встановити відповідність таких робіт, товарів, послуг за цими договорами тим, які постачалися/надавалися позивачу ТОВ «Сомніум» та ТОВ «Строй Інвест ЛТД», не виявляється можливим.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» № 488/346 від 29 грудня 1995 року.

Відповідно до п. 2 зазначеного Наказу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту поставки товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, або інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, колегія суддів дійшла висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентами, тобто про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ та податком на прибуток.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, постачання товарів (надання послуг) оформлене лише документально та не спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення № 0001242203 від 16 вересня 2013 року та № 0001252203 від 16 вересня 2013 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не підтверджуються у повній мірі первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства «Квідом» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Квідом» - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.