Вирок № 39090842, 02.06.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30783/13-к

Провадження №1-кп/761/128/2014

В И Р О К

іменем України

02 червня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Козятник Л.Г.

при секретарі Медицькій У.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 22013000000000096 щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого радником Голови правління ПАТ «КБ Надра», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Башловки С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за наступних обставин.

Так, 18 квітня 1991 року створено установу у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний комерційний банк «Таврика» та зареєстровано державним банком СРСР за реєстраційним номером № 1448. Рішенням Установчих зборів 29 червня 1993 року ТОВ «Інноваційний комерційний банк «Таврика» перетворено у Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк «Таврика» та зареєстровано Національним банком України (далі НБУ) 21 вересня 1993 року за реєстраційним номером № 53.

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку від 20 липня 2009 року змінено назву банку на Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788 (далі ПАТ «Банк Таврика»), яке стало правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ АБ «Таврика».

23 лютого 2011 року Наглядовою Радою ПАТ «Банк «Таврика» прийнято рішення обрати ОСОБА_1 виконуючим обов'язки Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика» та подано до НБУ відповідні документи для погодження його кандидатури на вищевказану посаду.

28 березня 2011 року за результатами розгляду поданих документів НБУ відмовлено в погодженні кандидатури ОСОБА_1 на посаду Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика» у зв'язку з відсутністю у нього бездоганної ділової репутації.

У подальшому, 05 квітня 2011 року ПАТ «Банк «Таврика» звернувся до НБУ з клопотанням щодо повернення до розгляду кандидатури на посаду Голови Правління ОСОБА_1 після закінчення випробувального терміну, тобто після 23 червня 2011 року.

28 грудня 2011 року Наглядова Рада ПАТ «Банк «Таврика» повторно звернулася до НБУ з метою погодження кандидатури ОСОБА_1 на посаду Голови Правління вищевказаного банку.

23 січня 2012 року НБУ повторно повідомив ПАТ «Банк «Таврика» про непогодження кандидатури ОСОБА_1 на посаду у зв'язку з чим Наглядовою Радою ПАТ «Банк «Таврика» 30 січня 2012 року прийнято рішення про звільнення останнього від виконання обов'язків Голови Правління.

При цьому, під час виконання обов'язків Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика», у період часу з 23 лютого 2011 року по 30 січня 2012 року, на

ОСОБА_1 відповідно до п. 11.12 - 11.17 Статуту ПАТ «Банк «Таврика», затвердженого Загальними зборами акціонерів на підставі протоколу від 05 серпня 2011 року, погодженого НБУ 22 серпня 2011 року та зареєстрованого державним реєстратором 06 вересня 2011 року за № 10741050034000723 (далі Статут), покладались обов'язки керувати роботою банку, вчиняти правочини від імені банку, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками банку, тобто ОСОБА_1 тимчасово обіймав в установі посаду, пов'язану із виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях. Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів НБУ.

З цією метою, постановою Правління НБУ № 279 від 06 липня 2000 року затверджено «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків», відповідно до якого, банки зобов'язані здійснювати формування резервів під кредитні ризики за коштами, що містяться на кореспондетських рахунках, які відкриті в інших банках.

Крім того, згідно зі ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил встановлених НБУ відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Разом з цим, ОСОБА_1, будучи службовою особою, у період часу з 23 лютого 2011 року по 30 січня 2012 року, неналежним чином виконував свої службові обов'язки, що спричинило настання тяжких наслідків, а саме прийняття 20 грудня 2012 року НБУ постанови № 548, якою ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, а також взяттям державою зобов'язань перед вкладниками зазначеного банку щодо повернення коштів у сумі 211837947, 47 грн. через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який знаходиться за адресою: м. Київ б-р Т. Шевченка № 33-Б, чим було спричинено збитків державі на вищевказану суму.

Так, 16 листопада 2011 року ПАТ «Банк «Таврика» відкрито кореспондентський рахунок № АТ971924000100462860 в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» («Meinl Bank Aktiengesellschaft», юридична адреса: Бауернмаркет, 2,1010, Відень, Австрія, код банку № 19240) та отримано відповідний дозвіл шляхом присвоєння реєстраційного номеру відкритого кореспондентського рахунку в журналі обліку Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області за № 11383 від

29 листопада 2011 року.

22 грудня 2011 року між «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» (юридична адреса: Бампулінас, 26, Афіну, П.С. 7600,

м. Ларнака, Республіка Кіпр, код компанії 277417) укладено договір позики на суму 50000000 доларів США, для фінансування будівельних проектів в Україні, які повинні здійснюватися компанією ВАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» (код ЄДРПОУ 1380677).

Того ж дня, ОСОБА_1, виконуючи обов'язки Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика», перебуваючи за місцем своєї роботи за адресою: м. Київ вул. Дмитрівська № 92-94, за проханням колишнього Голови Наглядової Ради ПАТ «Банк «Таврика» ОСОБА_5, уклав з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» договір відповідального зберігання та застави грошових коштів в сумі 26502636, 59 доларів США, які зараховано на вищевказаний кореспонентський рахунок, як гарантії забезпечення виконання взятих зобов'язань компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД».

Разом з тим, ОСОБА_1, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, визначених п.п. 32 п. 10.6 та п.п. 11 п. 11.13, п. 11.17 Статуту, не здійснив облік вищезазначеного зобов'язання за договором відповідального зберігання та застави, а також не сформував резерв для покриття кредитного ризику з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність компанії «Вінтен Трейдинг ЛТД».

У результаті невиконання компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» своїх зобов'язань за договором позики від 22 грудня 2011 року з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», останній діючи відповідно до умов договору відповідального зберігання та застави грошових коштів від 22 грудня 2011 року, укладеного ОСОБА_1, 27 листопада 2012 року провів списання коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика» № АТ971924000100462860 у розмірі 26502636, 59 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_1, діючи недбало, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, порушив вимоги ст. ст. 36, 38 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також вимоги «Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України», затвердженої постановою Правління НБУ № 481 від 27 грудня 2007 року, та «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління НБУ № 279 від 06 липня 2000 року, в частині обов'язкового проведення попередньої оцінки майбутніх грошових потоків з метою формування і використання резервів за фінансовими активами та недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників і формування та використання резервів під кредитні ризики.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, передбачених п.п. 32 п. 10.6 та п.п. 11 п. 11.13, п. 11.17 Статуту, через несумлінне ставлення до них, останній не передбачив можливості настання суспільно небезпечних наслідків від підписання договору відповідального зберігання та застави грошових коштів, що було пов'язане з високим кредитним ризиком та вимагало формування резерву, хоча повинен був і міг передбачити. Результатом укладання вищевказаного договору без формування необхідних резервів та його неналежного бухгалтерського обліку, стала втрата активів банку та неможливість виконання ним вимог вкладників й інших кредиторів, внаслідок чого, 20 грудня 2012 року НБУ прийнято постанову № 548, якою ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, а також державою взято зобов'язання перед вкладниками зазначеного банку щодо повернення їм коштів у сумі 211837947, 47 грн. через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який знаходиться за адресою: м. Київ

б-р Т. Шевченка № 33-Б.

Таким чином, ОСОБА_1 стороною обвинувачення обвинувачується у тому, що він своїми діями вчинив неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді завдання майнової шкоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 26502632, 50 доларів США, яка за офіційним курсом національної валюти України, встановленому НБУ відносно долара США станом на 27 листопада 2012 року склала 211837947, 47 грн., що на час вчинення злочину в 394851 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав частково та дав показання, згідно з якими, з лютого 2011 року по січень 2012 року він обіймав посаду виконуючого обов'язки Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика», який розташований за адресою: м. Київ вул. Дмитрівська № 92-94. У кінці грудня 2011 року його запросив до себе в кабінет, що знаходиться в приміщенні ПАТ «Банк «Таврика», ОСОБА_5 (реальний власник ПАТ «Банк «Таврика») на переговори з приводу підписання договору відповідального зберігання та застави з австрійським банком «Майнль Банк Акцієнгезельшафт». В кабінеті були присутні ОСОБА_5, два менеджери австрійського банку та ОСОБА_6 (акціонер ПАТ «Банк «Таврика»). Ознайомившись із документами, він повідомив, що договір підготовлено не правильно, оскільки компанія «Вінтен Трейдинг ЛТД» є інвестором Банку та за регуляціями Національного банку України не можна проводити активні операції з інвестором в капітал банку (субборг). Після цього, його ознайомили з рішенням Наглядової Ради ПАТ «Банк «Таврика», яка надала йому повноваження на підписання даного договору з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт». Він пояснив присутнім, що з метою не порушення регуляції НБУ необхідно за договором цесії перевести субборг компанії «Вінтен Трейдинг ЛТД» на іншу компанію і це зареєструвати в НБУ. ОСОБА_5 заспокоїв його і сказав, що замало часу, оскільки в австрійців через дві години літак, а все потім буде зроблено належним чином. Після цього, він підписав оферту (попередній договір). Ознайомившись з порядком вступу договору в силу - п. 10 Договору, він зрозумів, що це довга процедура, а тому, погодився з ОСОБА_5 поки не виносити питання на засідання Правління. Підписуючи оферту, він вважав, що через лімітну політику правління ПАТ «Банк «Таврика» в нього завжди буде важіль не виконувати договір до врегулювання відносин з НБУ. В подальшому, в січні 2012 року НБУ відмовив ПАТ «Банк «Таврика» в призначенні його Головою Правління та він 30 січня 2012 року був звільнений з посади в.о. Голови Правління. Зазначив, що резерви по операціях за грудень 2011 року він не формував у зв'язку з тим, що за його каденцію до банку не надходив оригінал угоди, підписаний австрійським банком. Резерви за січень, які формуються до 7 числа по завершенню місяця, підписував його наступник, якому він передав справи за актом прийому - передачі. Уточнив, що він не міг формувати резерв грошових коштів, якщо операція не облікована в банку. В разі, коли б договір прийшов підписаний австрійською стороною, то він повинен був реєструватися в журналі вхідної кореспонденції, потім цей договір повинен був попасти до нього як в.о. Голови Правління Банку, після чого, повинні були даватися команди службам банку. Винним себе визнав лише в тому, що підписував договір. Вважав, що «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» незаконно були списані кошти з кореспондентського рахунку, при цьому, останнім порушено принципи Базельських угод щодо транспарентності ведення бізнесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

За правилами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:

показання свідка ОСОБА_7, згідно з якими, з 12 чи 13 липня 2012 року до березня 2013 року він працював ведучим економістом управління ризиків, а потім начальником управління ризиків ПАТ «Банк «Таврика». Обвинувачений ОСОБА_1 йому не знайомий, крім того, йому нічого не відомо про відкриття ПАТ «Банк «Таврика» 16 листопада 2011 року кореспондентського рахунку в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та про укладення 22 грудня 2011 року між «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та ПАТ «Банк «Таврика» договору відповідального зберігання й застави грошових коштів в сумі 26502636, 59 доларів США, як і не відомо про списання цих коштів 27 листопада 2012 року з рахунку ПАТ «Банк «Таврика». Зазначив, що робота по оцінці ризиків за договором між ПАТ «Банк «Таврика» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» ним не проводилася, йому не відомо чи формувалися грошовий резерв банку та кредитна справа за даним договором. Уточнив, що йому відомо про банкрутство ПАТ «Банк «Таврика», однак причини цього, йому не відомо;

показання свідка ОСОБА_8, згідно з якими, з квітня 2010 року по березень 2013 року вона працювала в ПАТ «Банк «Таврика», спочатку на посаді заступника начальника управління кредитних операцій, а потім начальником цього управління. Їй нічого не відомо про відкриття ПАТ «Банк «Таврика» 16 листопада 2011 року кореспондентського рахунку в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та про укладення 22 грудня 2011 року між «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та ПАТ «Банк «Таврика» договору відповідального зберігання й застави, крім того, вона не робила жодної звітності по цьому договору і даний договір не обліковувався в банку. Зазначила, що про вказаний договір відповідального зберігання й застави їй стало відомо після повідомлення «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» про списання коштів з рахунку ПАТ «Банк «Таврика», при цьому, їй не відомо, чи був оригінал даного договору в ПАТ «Банк «Таврика»;

показання свідка ОСОБА_9, згідно з якими в ПАТ «Банк «Таврика» вона обіймала з 15 червня 2010 року по 08 листопада 2013 року посаду головного бухгалтера та в силу займаної посади їй відомо про відкриття ПАТ «Банк «Таврика» кореспондентського рахунку в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», при цьому, їй нічого не відомо про укладення між «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та ПАТ «Банк «Таврика» договору відповідального зберігання й застави. Зазначила, що вказаний договір не обліковувався в ПАТ «Банк «Таврика», оскільки не було оригіналу такого документу. Крім того, уточнила, що резерв коштів в банку формується тільки під ті операції, які обліковуються, якщо така операція не обліковувалася, то і резерв не формувався. Про вказаний договір дізналася після надходження з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» повідомлення про списання коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика». Зауважила, що до укладення угоди з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» під кінець листопада 2011 року в ПАТ «Банк «Таврика» вже були затримки з виплатами;

показання свідка ОСОБА_10, згідно з якими, вона працює уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» та в коло її обов'язків входить виявлення договорів, які призвели до ліквідації банку. Зокрема, нею було виявлено договір відповідального зберігання й застави, укладений між «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та ПАТ «Банк «Таврика» в особі в.о. Голови Правління ОСОБА_1, при цьому, згідно з регуляціями Національного банку України, ПАТ «Банк «Таврика» не міг на той момент укладати такий договір, крім того, серед наявних документів не було погодження з Наглядовою Радою ПАТ «Банк «Таврика» щодо укладення такого договору. Уточнила, що обмін повідомленнями між ПАТ «Банк «Таврика» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» проводився через свіфт канал, при цьому, їй не відомо, коли оригінал вказаного договору надійшов до ПАТ «Банк «Таврика» та чи був він зареєстрований в установленому порядку. Уточнила, що крім даного договору в ПАТ «Банк «Таврика» ще були виявлені ряд фінансових операцій, які спричинили банкрутство банку. Крім того зазначила, що вона не звернулася до австрійського суду про визнання договору відповідального зберігання й застави недійсним, оскільки це потребує значних фінансових затрат;

дані копії протоколу засідання Наглядової Ради АТ «Банк «Таврика» від 23 лютого 2011 року, згідно з якими, ОСОБА_1 обрано виконуючим обов'язки Голови Правління АТ «Банк «Таврика» з 23 лютого 2011 року;

дані копії договору позики від 22 грудня 2011 року, укладеного між компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» (надалі іменується як «Позичальник») та компанією «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» (надалі іменується як «Позикодавець»), згідно з якими, Позикодавець погоджується надати Позичальнику, а останній погоджується прийняти від Позикодавця суму до 50000000 доларів США для фінансування ряду будівельних проектів в Україні, які здійснюються компанією АТ «УЗТС»;

дані копії договору відповідального зберігання та застави від 22 грудня 2011 року, укладеного між АТ «Банк «Таврика» (надалі іменується як «Заставник») та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» (надалі іменується як «Заставоутримувач»), згідно з якими, з метою забезпечення зобов'язань компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» за договором позики від 22 грудня 2011 року, АТ «Банк «Таврика» погоджується заставити, зокрема, залишок коштів, які зберігаються на рахунку № 462861 власником якого є АТ «Банк «Таврика», відкритий в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт»;

дані копії листа Національного банку України від 23 січня 2012 року, згідно з якими, відмовлено в погодженні ОСОБА_1 на посаду Голови Правління АТ «Банк «Таврика»;

дані копії протоколу засідання Наглядової Ради АТ «Банк «Таврика» від 30 січня 2012 року, згідно з якими, прийнято рішення про звільнення з 31 січня 2012 року від виконання обов'язків Голови Правління ОСОБА_1 у зв'язку з непогодженням його кандидатури Національним банком України;

дані копії наказу № 24-о/с від 30 січня 2012 року, згідно з якими, ОСОБА_1 31 січня 2012 року припинив виконання обов'язків Голови Правління;

дані копії листа «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» від 26 листопада 2012 року, згідно з якими, останній повідомив компанію «Вінтен Трейдинг ЛТД» про невиконання нею умов договору позики від 22 грудня 2011 року та необхідність негайної сплати основної суми позики та всіх відсотків за нею в розмірі 26502632, 50 доларів США;

дані копії листа «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» від 26 листопада 2012 року, згідно з якими, останній повідомив АТ «Банк «Таврика» про невиконання зобов'язань компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» за договором позики і наявність підстав для дострокового погашення цієї позики та у разі, якщо не відбудеться повної оплати зобов'язань компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД», то доведеться реалізувати Надане забезпечення (означає всі Прийнятні забезпечення (означає Готівку), які були передані Заставоутримувачу - «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» або одержані ним на Заставний рахунок - кредитове сальдо за рахунком № 462861 власником якого є АТ «Банк «Таврика», відкритий в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», за Договором застави) та безпосередньо застосувати Прийнятне забезпечення (Готівку) для оплати Зобов'язань;

дані копії протоколу засідання Правління АТ «Банк «Таврика» від 28 листопада 2012 року, згідно з якими, прийнято рішення терміново підготувати повідомлення Національному банку України про списання 26502933, 50 доларів США з кореспондентського рахунку банку, відкритого в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт»;

дані копії протоколу засідання Правління АТ «Банк «Таврика» від 29 листопада 2012 року, згідно з якими, прийнято рішення про звернення із запитом до Наглядової ради Банку про надання інформації стосовно рішень, які приймались при укладенні договору про надання гарантії, та чи надавались повноваження на підписання цього договору в.о. Голови Правління ОСОБА_1;

дані протоколу тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 23 травня 2013 року, згідно з якими, в приміщенні ПАТ «Банк «Таврика» на вул. Дмитрівська № 92-94 в м. Києві вилучено, зокрема, документи щодо відкриття ПАТ «Банк «Таврика» кореспондентського рахунку № АТ971924000100462860 в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», роздруківки виписки з цього рахунку;

дані копії довідки Національного банку України від 28 грудня 2012 року щодо оцінки якості активів, достатності капіталу, ліквідності, менеджменту, згідно з якими, на фінансовий стан ПАТ «Банк «Таврика» суттєво вплинули ряд подій, що в своїй сукупності призвело до віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможних;

дані протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30 травня 2013 року та, вилученої в ході цієї слідчої дії копії постанови № 548 від 20 грудня 2012 року Правління Національного банку України, згідно з якою, АТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних;

дані копії статуту ПАТ «Банк «Таврика», затвердженого загальними зборами акціонерів на підставі протоколу № 54 від 05 серпня 2011 року, згідно з якими, на голову Правління Банку покладаються виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

Крім того, в судовому засіданні судом був безпосередньо досліджений доказ, наданий стороною захисту, а саме, копія протоколу засідання Наглядової Ради АТ «Банк «Таврика» від 28 листопада 2011 року, згідно з яким, прийнято рішення Наглядовою Радою Банку про погодження укладання угоди депонування та застави коштів з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та надання повноваження виконуючому обов'язки Голови правління АТ «Банк «Таврика» ОСОБА_1 щодо підписання зазначеної угоди.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України. Суд, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Так, відповідальність за ст. 367 КК України настає за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, а також за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

З об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох обов'язкових ознак у їх сукупності: 1) діяння (дія або бездіяльність) у вигляді невиконання або неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків; 2) наслідки у вигляді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; 3) причинним зв'язком між вказаними діяннями та шкідливими наслідками.

За версією сторони обвинувачення, службова недбалість ОСОБА_1 виразилася у тому, що він 22 грудня 2011 року, виконуючи обов'язки Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика», уклав з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» договір відповідального зберігання та застави грошових коштів в сумі 26502636, 59 доларів США, зараховані на кореспондентський рахунок № АТ971924000100462860, відкритий ПАТ «Банк «Таврика» в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», як гарантії забезпечення виконання взятих зобов'язань компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД», після цього, ОСОБА_1 не здійснив облік вищезазначеного зобов'язання, а також не сформував резерв для покриття кредитного ризику з метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність компанії «Вінтен Трейдинг ЛТД». У подальшому, в результаті невиконання компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» своїх зобов'язань за договором позики від 22 грудня 2011 року, «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» 27 листопада 2012 року провів списання коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика» в розмірі 26502636, 59 доларів США, що призвело до втрати активів ПАТ «Банк «Таврика» та неможливості виконання ним вимог вкладників й інших кредиторів, внаслідок чого, 20 грудня 2012 року Національним банком України прийнято постанову № 548, якою ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, а також державою взято зобов'язання перед вкладниками зазначеного банку щодо повернення їм коштів у сумі 211837947, 47 грн. через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд, дослідивши надані стороною обвинувачення докази зазначені вище, встановив, що 22 грудня 2011 року ОСОБА_1 в односторонньому порядку підписав проект договору відповідального зберігання та застави між ПАТ «Банк «Таврика» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», тобто оферту, після чого, цей документ було передано австрійській стороні, яка підписала його 30 грудня 2011 року, та про даний факт ОСОБА_1 відомо не було. Вказаний документ на момент його одностороннього підписання ОСОБА_1, містив не в повному обсязі заповнені підпункти, зокрема, п.п. 10.01 b) i) - за який рік надавати звітність; п.п. 10.01 b) v) - згідно якої юрисдикції приймається юридичне рішення щодо законності проведення операції; п.п. 10.02 - дати вступу зобов'язання сторін. Більше того, у кінцевому документі, підписаного австрійською стороною 30 грудня 2011 року договору відповідального зберігання та застави, так і залишилися не визначеними зазначені питання.

Дані копії наказу № 24-о/с від 30 січня 2012 року свідчать про те, що

ОСОБА_1 31 січня 2012 року припинив виконання обов'язків Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика».

27 листопада 2012 року «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» на підставі договору відповідального зберігання та застави провів списання коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика» № АТ971924000100462860 у розмірі 26502636, 59 доларів США.

Прокурором в ході судового розгляду не надано доказів тому, що в період каденції ОСОБА_1 в ПАТ «Банк «Таврика» надходив з «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» оригінал договору відповідального зберігання та застави, підписаний австрійською стороною, тобто, що ОСОБА_1 в силу своїх службових обов'язків мав реальну можливість здійснити облік зобов'язання за вказаним договором та сформувати резерв для покриття кредитного ризику.

Таким чином, стороною обвинувачення не надано доказів наявності причинного зв'язку між діянням ОСОБА_1 у вигляді підписання 22 грудня 2011 року оферти між ПАТ «Банк «Таврика» і «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» та списанням останнім 27 листопада 2012 року грошових коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика» № АТ971924000100462860, відкритого в «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», у розмірі 26502636, 59 доларів США.

Виходячи з наведеного, стороною обвинувачення не доведено причинного зв'язку між зазначеним діянням ОСОБА_1 і спричиненням істотної шкоди у вигляді втрати ПАТ «Банк «Таврика» активів банку та неможливість виконання ним вимог вкладників й інших кредиторів, в результаті чого, 20 грудня 2012 року НБУ прийнято постанову № 548, якою ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, а також завдання майнової шкоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 26502632, 50 доларів США, що за офіційним курсом національної валюти України, встановленому НБУ відносно долара США станом на 27 листопада 2012 року склала 211837947, 47 грн.

Тобто, стороною обвинувачення не доведено, що саме в результаті діяння ОСОБА_1 ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до неплатоспроможних та як наслідок завдано майнової шкоди Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначені встановлені судом обставини ґрунтуються на показаннях

ОСОБА_1, які суд визнає правдивими, оскільки вони повністю узгоджуються з безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, зміст яких судом розкрито вище та яким стороною обвинувачення не надано належної оцінки.

Так, показання ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про підписання австрійською стороною, тобто «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», договору відповідального зберігання та застави, що такий договір за час його каденції не надходив до ПАТ «Банк «Таврика», у зв'язку з чим не був облікований та не сформований резерв для покриття кредитного ризику, а також щодо порядку і підстав облікування аналогічних договорів та формування резерву для покриття кредитного ризику, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, частково ОСОБА_10

В іншій частині показання ОСОБА_1 щодо призначення на посаду в.о. Голови Правління ПАТ «Банк «Таврика», звільнення з цієї посади, підписання ним односторонньо оферти, підтверджуються відомостями, що містяться у копіях документів, а саме даних, копії протоколу засідання Наглядової Ради АТ «Банк «Таврика» від 23 лютого 2011 року, копії договору позики від 22 грудня 2011 року, укладеного між компанією «Вінтен Трейдинг ЛТД» та компанією «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», копії договору відповідального зберігання та застави від 22 грудня 2011 року, укладеного між АТ «Банк «Таврика» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», копії листа Національного банку України від 23 січня 2012 року, копії протоколу засідання Наглядової Ради АТ «Банк «Таврика» від 30 січня 2012 року, копії наказу № 24-о/с від 30 січня 2012 року.

Показання свідка ОСОБА_10 - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика», свідчать про те, що на момент введення в грудні 2012 року тимчасової адміністрації в Банку був наявний договір відповідального зберігання та застави від 22 грудня 2011 року, укладений між АТ «Банк «Таврика» та «Майнль Банк Акцієнгезельшафт». Однак свідку

ОСОБА_10 не відомо, коли саме надійшов цей договір до Банку та чи був він у встановленому порядку зареєстрований.

Тобто, показаннями свідка ОСОБА_10 не підтверджується факт надходження договору до Банку на момент каденції ОСОБА_1 та обізнаності останнього у підписанні цього договору австрійською стороною, що давало б підстави виконати покладені на нього обов'язки щодо обліку договору та формування резерву для покриття кредитного ризику.

Отже, версія сторони захисту щодо необізнаності ОСОБА_1 у підписанні договору відповідального зберігання та застави «Майнль Банк Акцієнгезельшафт», не надходження цього договору до ПАТ «Банк «Таврика» за період його каденції та відповідно відсутність підстав для облікування договору і формування резерву для покриття кредитного ризику, не правомірності списання «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» грошових коштів із кореспондентського рахунку Банку, залишилася не спростованою стороною обвинувачення, у зв'язку з чим слідчим, прокурором проявлено однобічність.

Крім того, про однобічність сторони обвинувачення свідчить і те, що ними залишено поза увагою наявні у них зібрані під час досудового розслідування докази, зокрема, Довідка Національного банку України від 28 грудня 2012 року оцінки якості активів, достатності капіталу, ліквідності, менеджменту, дані якої були предметом дослідження в судовому засіданні та з яких убачається, що підставою віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних стали ряд подій.

Вказаний факт підтвердила у своїх показаннях свідок ОСОБА_10, зазначивши, що крім списання «Майнль Банк Акцієнгезельшафт» грошових коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Банк «Таврика», нею були виявлені ряд фінансових операцій, що призвели до банкрутства банку.

У той же час, сторона обвинувачення при наявності таких даних не взяла до уваги ряд інших подій, які стали підставою для віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до неплатоспроможних, в результаті чого необґрунтовано, без наявності причинного зв'язку інкримінували ОСОБА_1, що його діяння призвели до тяжких наслідків у вигляді втрати активів Банку та неможливості виконання ним вимог вкладників й інших кредиторів, внаслідок чого, 20 грудня 2012 року Національним банком України прийнято постанову № 548, якою ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних, а також державою взято зобов'язання перед вкладниками зазначеного банку щодо повернення їм коштів у сумі 211837947, 47 грн. через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Більше того, твердження сторони обвинувачення про те, що діяння

ОСОБА_1 призвели до винесення Національним банком України вказаної постанови є голослівним, оскільки цей документ не містить відомостей про діяння ОСОБА_1, а так само і про зобов'язання держави перед вкладниками щодо повернення їм коштів у сумі 211837947, 47 грн.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне виправдати ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Згідно з вимогами закону, а також у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки ПАТ «Київський ювелірний завод» не несе і не може нести цивільної відповідальності у даному провадженні, підлягає скасуванню накладений відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року арешт на рухоме і нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, акції, грошові кошти у будь-якій валюті у готівковому та безготівковому вигляді, які належать ПАТ «Київський ювелірний завод» (ЄДРПОУ 00227229, м. Київ вул. Голосіївська № 17).

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдати його у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення.

Скасувати, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року, арешт на рухоме і нерухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, акції, грошові кошти у будь-якій валюті у готівковому та безготівковому вигляді, які належать ПАТ «Київський ювелірний завод» (ЄДРПОУ 00227229, м. Київ вул. Голосіївська № 17).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя