Ухвала суду № 39090524, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/593/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арена конференції та семінари» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві №0226552207 від 09 січня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Арена конференції та семінари» з питань правильності обчислення податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Ватер-Шпаг» (Взлет-Ера) у грудні 2012 року, за результатами якого складено акт №806/26-55-22-07/36087107 від 19 грудня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4 та 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 159 462, 00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0226552207 від 09 січня 2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 199 327, 50 грн., у тому числі 159 462, 00 грн. - основний платіж, 39 865, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Арена конференції та семінари» (замовник) та ТОВ «Взлет-Ера» («Ватер-Шпаг») - виконавець, укладено типові договори № 031212 від 03 грудня 2012 року, № 021102 від 02 листопада 2012 року, № 061212 від 06 грудня 2012 року, № 111212 від 11 грудня 2012 року про надання послуг.

Згідно умов вказаних договорів замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з організації комплексного матеріально-технічного забезпечення певного виду заходу на відповідно визначений період часу.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій у грудні 2012 року позивачем надано суду копії договорів, актів надання послуг № 1227 від 31 грудня 2012 року, № 1223 від 11 грудня 2012 року, № 1224 від 17 грудня 2012 року, № 1226 від 31 грудня 2012 року, № 1225 від 31 грудня 2012 року; рахунків оплати № 1227 від 10 грудня 2012 року, № 1223 від 04 грудня 2012 року, № 1224 від 12 грудня 2012 року, №1 226 від 17 грудня 2012 року, № 1225 від 11 грудня 2012 року; податкових накладних № 622 від 31 грудня 2012 року, № 618 від 11 грудня 2012 року, № 619 від 17 грудня 2012 року, № 621 від 31 грудня 2012 року, № 620 від 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ у м. Полтаві «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» з питань правомірності проведення господарських відносин з платниками податків у період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року» № 433/22.5/32257266 від 10 квітня 2013 року, оскільки в них не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Також, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в адміністративній справі № 816/2137/13-а позов ТОВ «Взлет - Ера» задоволено частково.

Визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС по проведенню зустрічної звірки відносно суб'єкта господарювання ТОВ «Взлет-Ера» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року», за результатами якої складено акт № 433/22.5/32257266 від 10 квітня 2013 року.

Визнано протиправними дії ДПІ у м. Полтаві по формуванню в акті № 433/22.5/32257266 від 10 квітня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року» висновків про відсутність реальності та неможливість підтвердження здійснення господарських операцій із покупцями та постачальниками за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду № 816/2137/13-а від 31 липня 2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду № 816/2137/13-а від 12 червня 2013 року - залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено протиправність дій ДПІ у м. Полтаві Полтавської області при складанні акту № 433/22.5/32257266 від 10 квітня 2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання товариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» з питань правомірності проведених господарських відносин із платниками податків за період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2013 року», судом не беруться до уваги посилання відповідача на відповідний акт, як доказ правомірності оскаржуваного рішення.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.