Ухвала суду № 39090500, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/130/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

\Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бель-Текстиль» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві № 0002052204 від 25 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 21 червня 2013 року по 01 липня 2013 року ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 46 від 19 червня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бель-Текстиль» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» за період квітень, травень, червень, листопад 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 210/22-40/34344287 від 08 липня 2013 року, яким встановлено порушення п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 305 047, 00 грн.

25 липня 2013 року ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002052204, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 381 308, 75 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 76 261, 75 грн.

Позивачем до ДПС в м. Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0002052204 від 25 липня 2013 року, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4750/10/26-15-10-04-04 від 27 вересня 2013 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

ТОВ «Бель-Текстиль» до ДПС України була подана також скарга на податкове повідомлення - рішення № 0002052204 від 25 липня 2013 року, яка рішенням про результати розгляду повторної скарги № 15416/6/99-99-10-01-15 від 15 листопада 2013 року залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач мав правовідносини з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» за договорами поставки № 01.04 від 18 березня 2012 року та № 01.11 від 01 листопада 2012 року, які є аналогічні за свої змістом та предметом яких є поставка товару відповідно до поданих покупцем замовлень.

Згідно до Розділу 2 зазначених договорів, постачальник зобов'язується прийняти від покупця замовлення на поставку товарів та здійснити їх поставку своїми засобами на адресу покупця, вказану у Замовлені. Постачальник здійснює поставку згідно правил «Інкотермс» на умовах DDP - до місця призначення, зазначеного у замовлені.

Виконання умов договорів укладених між позивачем та ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» підтверджується замовленнями, рахунками-фактури, видатковими накладними, прибутковими ордерами та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт здійснення позивачем оплати на користь ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» за отриманий товар підтверджується наявним в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

В подальшому, отриманий від ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» за договорами поставки № 01.04 від 18 березня 2012 року та № 01.11 від 01 листопада 2012 року товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4, ДП «Фактор-Преса», ТОВ «Маркасон», ПП «Текстиль-Контакт Львів», ТОВ «Бестшоп», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Цаннер», ТОВ «Джаспер», ТОВ «Атор», ТОВ «Алнаир», ТОВ «Український текстиль», ТОВ «Стар Мол», ТОВ «Джая», ПП «Вірус СССР», ПП «Обухівміськвторресурси», ТОВ «Клуб розумних покупців», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», ТОВ «Корпорація «ФМ», а саме, його було реалізовано зазначеним контрагентам, що підтверджується відповідними договорами видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» були чинні. Крім того, ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» та ТОВ «Маркет-Інвест» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту № 5366/22-9/36927463 від 11 грудня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Міссурі» та акту № 745/22-8/37813549 від 27 лютого 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Маркет-Інвест», оскільки в них не досліджувались поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.