Рішення № 39090280, 29.05.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3331/14-ц

н/п 2/640/1349/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Вітковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання правочину та стягнення коштів, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором позики в сумі еквівалентній 9000 дол. США, розірвання договору про надання послуг та стягнення 7000 грн. по договору, а також відшкодування судових витрат, які складаються із судового збору за подання позову та забезпечення позовних вимог, а також витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що між нею та відповідачем був укладений договір позики, що підтверджується розпискою, однак кошти відповідачем не повернуті. Крім того, між нею та відповідачем був укладений договір про надання послуг, а саме . За послуги вона сплатила відповідачу 7000 грн., однак відповідачем не належним чином здійснений її захист у суді, внаслідок чого вона просить розірвати договір та стягнути з відповідача сплачені нею кошти .

Відповідач - ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення суми позики, в решті просив відмовити, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача його представника, відповідача, свідка ОСОБА_3 дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Також у відповідності до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у відповідності до ч.2 ст.27 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи 04.02.2014 року між сторонами був укладений договір позики, згідно якого позивач передав, а відповідач отримав кошти в сумі 9000 дол. США. та зобов'язався їх повернути до 19.02.2014р.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової

суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладання договору позики, умов повернення позики та отримання коштів відповідачем написана розписка, оригінал якої наданий суду.

Відповідно до ч.2 ст. 1049 Цивільного кодексу України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Договором встановлений строк повернення коштів до 14.02.2014р. В строк встановлений у розписці відповідач позику не повернув. Що підтверджується наявністю у позивача оригіналу розписки та визнано відповідачем.

Таким чином, в наслідок не виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9000 дол. США, що еквівалентно 104310 грн., які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Крім того, матеріали справи свідчать, що 25.03.2013р. між сторонами був укладений договір про надання послуг, відповідно до якого відповідач, як адвокат взяв на себе зобов'язання, щодо надання позивачу юридично-правової допомоги при провадженні цивільної справи.

Як підставу розірвання вказаного договору позивач посилається на ч.2 ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачка в обґрунтування розірвання договору та повернення сплачених по ньому коштів, зазначає, що відповідач не належним чином здійснював її захист під час розгляду апеляційним судом Харківської області апеляційної скарги на рішення Московського районного суду м.Харкова по цивільній справі за її позовом, прибув у судове засідання не підготовленим, що підтверджується звукозаписом судового засідання, внаслідок чого вона програла справу. Також не підготував та не подав касаційну скаргу на судове рішення апеляційного суду Харківської області.

Суд зазначає, що у договорі відсутнє посилання на цивільну справу по якій відповідач надає позивачу правову допомогу, однак у судовому засіданні сторони визнали, що договір стосується цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, 3-я особа ПП ХМНО ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9, 3-я особа ПН ХМНО ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Відповідно до умов договору відповідач надає необхідну юридичну допомогу позивачу, відповідно до вимог законодавства України, а також чинних міжнародних договорів, спрямовує дії на захист прав та законних інтересів позивача, оскаржує незаконні судові акти до апеляційних та касаційних судових інстанцій.

Із наданого звукозапису судового засіданні апеляційної інстанції вбачається, що відповідач приймав участь у судовому засіданні, здійснював захист прав та інтересів позивачки, зауважень судді щодо не підготовки відповідача до справи , звукозапис не містить.

Крім того, відповідачем була підготовлена касаційна скарга на судове рішення апеляції від 16.10.2013р. та надіслана позивачці електронною поштою, що підтвердила сама позивачка у судовому засіданні. Як свідчать надані позивачем документи їй відповідачем надіслана електронною поштою касаційна скарга 04.11.2013р., тобто на 19 день і у позивачки була можливість підписати та здати на пошту касаційну скаргу, оскільки у відповідності до ст.325 ЦПК України на оскарження рішення апеляції встановлений строк 20 днів , який рахується з наступного дня після прийняття апеляцією судового рішення.

Укладений договір не містить обов'язків відповідача, щодо гарантій на прийняття апеляційною інстанцією судового рішення на користь позивачки.

Таким чином, позивачкою не надано жодних доказів наявності істотного порушення договору відповідачем, внаслідок яких позивачці завдана шкоди, яка позбавила її того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд зазначає, що не приймає як допустимий доказ передачі коштів позивачкою відповідачу, свідчення свідка ОСОБА_3, оскільки виходячи зі змісту статті 59 ЦПК України вказана обставина не може стверджуватися показаннями свідків, оскільки законом встановлено документальну форму.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачкою в даному позові заявлені вимоги майного і не майнового характеру .

Відповідно до ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, судовий збір позивачкою повинен бути сплачений в розмірі за майнові вимоги - 1113,10 грн., немайнові вимоги -243, 60 грн. Позивачкою судовий збір сплачений не в повному обсязі, тому враховуючи часткове задоволення її позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з позивачки на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 193 грн. 60 коп. З відповідача на користь позивачки стягнути судовий збір, за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову (яка задоволена апеляцією), пропорційно задоволеним вимогам, що складає 1164,89 грн.

Також між позивачкою та ОСОБА_10 укладений договір про наданнян послуг по захисту інтесів позивача при розгляді даної справи. Вартість послуг визначена договором в сумі 5000 грн., які позивачкою сплачені , що підтверджується квитанцією.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 84 ЦПК Укарїни витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

ОСОБА_10 згідно наданого диплому має спеціальність правознавство, тобто є фахівцем в галузі права.

Відповіднодо ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Під час розгляду справи у суді представник позивача ОСОБА_10 приймала участь у судових засіданнях, а саме: 07.04.14р. - 51 хв., 12.05.2014р. - 13 хв., 27.05.2014р. - 19 хв., 29.05.2014р. - 42 хв.

За таких обставин, а також враховуючи той факт, що мінімальна заробітна плата складає з 1 січня 2014р. - 1218 гривень, позовні вимоги задоволені частково, суд приходить до висновку про відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов"язаних з наданням йому правової допомоги в даній справі фахівцем у галузі права в сумі 900 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму позику в розмірі 104310 грн., а також судовий збір в загальній сумі 1164 грн. 89 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 900 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 193 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.