Постанова № 3908888, 25.02.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7501/08/1770

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2009 року 17 год. 35 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В

за участю секретаря судового засідання  Пушкової О.В.

позивачів  не з'явилися,

представника відповідача  не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Управління Пенсійного Фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії та зобов'язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період із січня 2006 року по листопад 2008 року в сумі 3713 грн. 00 коп. та зобов'язання надалі при нарахуванні пенсії нараховувати вказану допомогу. Позивачі в судове засідання не з'явилися, надали суду письмові заяви, якими повідомили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять здійснити розгляд справ за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких позови не визнав, зазначив, що позивачам як дитиням війни правомірно підвищення до пенсії протягом 2006 - 2007 років не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачам тільки з 1 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи також і те, що позивачі пропустили строк звернення до адміністративного суду, просить в задоволенні адміністративних позовів відмовити повністю та розглянути справи без участі представника.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позови підлягають до задоволення частково з таких підстав.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни.

З матеріалів справи вбачається, що:

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 (а.с.9) та паспортом позивача (а.с.7);

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні серії НОМЕР_2 (а.с.26) та паспортом позивача (а.с.24);

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_3 (а.с.40) та паспортом позивача (а.с.39);

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_4 (а.с.54) та паспортом позивача (а.с.53);

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_5 (а.с.71) та паспортом позивача (а.с.67-69);

ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_6 (а.с.83) та паспортом позивача (а.с.85);

 ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_7 (а.с.100) та паспортом позивача (а.с.97-99);

ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні серії НОМЕР_8 (а.с.117) та паспортом позивача (а.с.114-116);

ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_9 (а.с.130) та паспортом позивача (а.с.128);

ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_10 (а.с.143) та паспортом позивача (а.с.141);

ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_11 (а.с.157) та паспортом позивача (а.с.155-156);

ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_12 року, отже є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_12 (а.с.172) та паспортом позивача (а.с.170-171).

Виходячи із цього, позивачі мають право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV. Законом України “Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року дію статті 6 відновлено (з 02.04.2006року) у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 року N 3235-IV. Таким чином, позивач з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 року № 489-V дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону № 489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

 Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з 09.07.2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Що стосується дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

 Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

 Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року N 107-VI (що визнані неконституційними).

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягає, спростовуються наведеним нижче.

 Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2006, 2007, 2008 роки). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 350 грн. - в період з 01.01. по 31.03.2006 року; 359 грн. в період з 01.04. по 30.09.2006 року; 366 грн. в період з 01.10.по 31.12.2006 року; 380 грн. в період з 01.01. по 31.03. 2007 року; 410,06 грн. в період з 01.04. по 30.09.2007 року; 415,11 грн. в період з 01.10. по 31.12.2007 року; 470 грн. в період з 01.01.по 31.03.2008 року; 481 грн. в період з 01.04. по 30.06.2008 року; 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008 року; 498 грн. в період з 01.10. по 01.12.2008 року.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається із розрахунків суми позовів позивачі у періоди з 02.04.2006 по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року не отримували підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мали на це право.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 року (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачам повинно виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 02.04.2006 по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року є протиправними.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачам надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачам підвищення до пенсії за періоди з 02.04.2006 по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовної вимоги позивачів про зобов'язання відповідача нараховувати допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії, то вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Однак, відповідно ч.2 ст.11 КАС України, для повного захисту інтересів позивачів, суд виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне провести стягнення заборгованої суми з розрахунку по грудень місяць 2008 року включно, оскільки право позивача на отримання підвищення до пенсії в листопаді-грудні 2008 року відповідачем вже було порушене невиплатою зазначеного підвищення до пенсії.

 З врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки, сума недотриманого позивачами підвищення до пенсії за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно становить 2413,67 грн. кожному.

В задоволенні позовних вимог позивачів щодо стягнення невиплаченого підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 по 01.04.2006 року, з 01.01.07 року по 08.07.2007 року та з 01.01.08 року по 21.05.2008 року слід відмовити, так як: у період з 01.01. по 01.04.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-IV, у період з 01.01.07 року по 08.07.2007 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.06 року, у період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року - стаття 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» у відповідності із Законом України «Про державний бюджет України на 2008року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007року діяла в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. У період з 01.01.2006 по 01.04.2006 року, з 01.01.07 року по 08.07.2007 року та з 01.01.08 року по 21.05.2008 року положення Законів України про державний бюджет на 2006-2008 роки, що зупиняли дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладали її в новій редакції, неконституційними не визнавались, не скасовувались, а тому підстав для їх незастосування не було.

Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України позивачі звільнені від сплати судового збору, тому підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.

Керуючись статтями 160-163, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області (35000, м. Костопіль, вул. Грушевського, 34 а, код ЄДРПОУ 22553805) на користь :

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_13),

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_14),

ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_15),

ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_16),

ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_17),

ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_18),

ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_19),

ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_20),

ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер НОМЕР_21),

ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_22) ,

ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер НОМЕР_23)

недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно по 2 413 грн. 67 коп. (дві тисячі чотириста тринадцять гривень 67 коп.) кожному.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 понесені ними судові витрати по 25 грн. 83 коп. кожному.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий: С.В.Боймиструк