Ухвала суду № 39088542, 05.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1375/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Петрощук А.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000252205, №0000242205 від 15.08.2013 року -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 року №0000242206 та №0000252206.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 27.05.2009 року №06-11/06 з фірмою «F.T. Petra Limited» за період з 01.10.2012 року по 03.07.2013 року.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013 року:

- № 0000242206, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 238 978,97 грн.;

- №0000252206, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності за неподання декларації про валютні цінності, доходи та інше майно, котре належить резиденту країни та знаходиться за її межами станом на 01.01.2013 року, 01.04.2013 року, 01.07.2013 року на суму 170,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необгрунтованими.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Тобто, пеня за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 Закону, нараховується без обмежень до моменту надходження валютної виручки по експортному контракту, або надходження товару по імпортному контракту.

День виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків (п. 1.1 р. 1 «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої постановою Національного банку України від 28.05.1999 року № 136).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Як вбачається з матеріалів справи, актом планової виїзної перевірки від 15.02.2013 року №578/22-8/34832841 встановлена прострочена дебіторська заборгованість по експортному контракту № 06- 11/06 від 27.05.2009 з фірмою «F.Т. РЕТRА Limited» (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії) на суму 43 456,00 дол. США та нарахована пеня за період з 24.11.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 203 440,87 грн.

За період з 01.10.2012 року по 03.07.2013 року оплата за товар надійшла у розмірі 43 456,00 дол. США (452 832,12 грн.) від нерезидента «F.Т. РЕТRА Limited» (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії) на рахунок ТОВ «Медікор ЛТД», відповідно до виписки банку від 03.07.2013 року на суму 43 456,00 дол. США (452 137,43 грн.).

На підтвердження доводів, що надходження валюти на поточний рахунок відбулося 02.07.2013 року, апелянтом не надано.

Тобто, валютні кошти на суму 43 456,00 дол. США надійшли з порушенням термінів розрахунків в іноземній валюті.

На дату перевірки підприємство не одержувало висновок Міністерства економіки розвитку та торгівлі України на подовження строків розрахунків та не зверталося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України щодо стягнення заборгованості з нерезидента.

Посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду у місті Києві від 26.04.2013 №826/3489/13-а, якою скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 01.03.2013 року №0000082205, суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованим, оскільки останнє скасовано у зв'язку порушенням органом державної податкової служби строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

В даному ж випадку строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки з 01.01.2011 року строки застосування штрафних санкцій, розмір і порядок їх стягнення регулюються Податковим Кодексом України.

Крім того, відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2000 року № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми власності, а також для представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності встановлено єдині строки подання квартальної фінансової звітності, а саме не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річної не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Згідно ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2 статті 16 зазначеного Декрету передбачено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Позивачем не подавалася декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.01.2013 року.

На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.12.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» є обґрунтованими, податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій правомірними.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на наявність інших обставин щодо визнання оскаржуваних рішень неправомірними судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки в силу вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянтом не зазначено в чому полягає невірне застосування норм матеріального права, а судом апеляційної інстанції такі факти не встановлено.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікор ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 06.06.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.