Ухвала суду № 39088010, 03.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Машкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №259/40/14-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Гайдара А.В., Яковенко М.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 р. у справі № 259/40/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради; третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради; третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 р. у справі № 259/40/14-а позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати з 30.06.2013 року ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради здійснити перерахунок та виплату за рахунок коштів Державного бюджету з 30.06.2013 року ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасової втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, встановила наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач - ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач з листопада 2012 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради та отримує грошову допомогу у розмірі 130,00 грн.

20.12.2013 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб за період з липня 2013 року по грудень 2013 року включно та просила надалі виплачувати щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, затверджений законодавством для працездатних осіб.

Відповідачем було надано відповідь від 24.12.2013 року № 08/9317 про відсутність підстав для перерахунку допомоги.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані іншими Законами, не встановлювалось на 2011,2012,2013 роки інший, ніж у Законах №2811-ХII та №2240-III розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011р. регулюються Законами №2811-ХII та №2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011р. у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХII та 2240-III.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2012 року по справі № К/9991/33496/12 та в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 року.

Оскільки у даній справі, спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної у м. Донецьку ради на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 р. у справі № 259/40/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 04 березня 2014 р. у справі № 259/40/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання рішення законної сили.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді А.В. Гайдар

М.М. Яковенко