Постанова № 39087964, 03.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа№ 927/347/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача : Даниленко - Андрієнко М.В. - представник

від відповідача : Ширай К.А. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго"

на рішення

Господарського суду Чернігівської області

від 14.04.2014р.

у справі № 927/347/14

за позовом Державного підприємства "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння"

до Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго"

про стягнення 52 090, 53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» звернулось до Господарського суду Чернігівської обалсті з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленрго» про стягнення 51857,67 грн. боргу, 16689,84 грн. пені, 1675,48 грн. річних, 54,97 грн. інфляційних за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 2139 від 21.12.2011.

Позивач змінював розмір позовних вимог, на момент розгляду справи позивачем бюуло зменшено позовні вимоги, про що подано відповідну заяву, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 51856,67 грн. основного боргу, 1694,07 грн. річних, 54,97 грн. інфляційних, вимоги про стягнення пені відсутні.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2014р. у справі № 927/347/14 позовні вимоги задоволено частково. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51856,67 грн. боргу, 222,15 грн. річних, 11,71 грн. інфляційних, 1775,36 судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не досліджено в повному обсязі обставини справи.

В обґрунтування позовних вимог відповідач звертає увагу на те, що керуючись нормами ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України ним було направлено позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.03.2014 р. № 28/1732 відповідно до якої, останній повідомив позивача про припинення зобов'язань щодо сплати Товариством заборгованості перед ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» за період січень 2012 р. - лютий 2014 р. включно в сумі 53 962,51 грн.

Апелянт вважає, що при прийнятті рішення місцевий суд помилково дійшов висновку що ПАТ «Чернігівобленрго» безпідставно припинило зобов'язання за односторонньою заявою, що суперечить ст. 601 ЦК України, ч. 3 ст. 203 ГК України відповідно до яких господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Апелянт вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.03.2014 р. № 28/1732 позивачем до суду не оскаржувалась, законні підстави для визнання даної заяви недійсною - відсутні, отже вона є чинною (правомірною) в силу положень ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, вислухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

21.12.2011 між Державним підприємством "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння" та Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 2139.

Відповідно до п. 1.1 укладеного договору позивач зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов»язався своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Виходячи із змісту укладеного сторонами договору, колегія приходить до висновку, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до п 2.4. договору сторони погодили, що щомісячно, до 05 числа місяця наступного за розрахунковим, надавати відповідачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, два примірники акта прийому-здачі наданих послуг (додаток № 4), оформлених з боку позивача та податкову накладну. Щорічно до 30 числа надавати відповідачу два примірника довідки про обсяги переданої електричної енергії за базовий період (додаток № 6), оформлений позивачем.

Оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

На виконання умов договору позивачем надано послуги на загальну суму 51856,67 грн., про що свідчать акти прийому - здачі наданих послуг: №73 від 31.01.2012 на суму 2084,71 грн., № 135 від 29.02.2012 на суму 1803,86 грн., № 193 від 31.03.2012 на суму 2023,69 грн., № 200 від 30.04.2012 на суму 2015,76 грн.,№ 205 від 31.05.2012 на суму 2478,08 грн.,№ 350 від 29.06.2012 на суму 2357,02 грн., № 404 від 31.07.2012 на суму 2346,76 грн., № 452 від 31.08.2012 на суму 2438,99 грн., № 505 від 28.09.2012 на суму 2464,46 грн., № 566 від 31.10.2012 на суму 2394,76 грн., № 622 від 30.11.2012 на суму 2204,45 грн., № 630 від 31.12.2012 на суму 2151,95 грн., № 3 від 31.01.2013 на суму 2053,07 грн., № 113 від 28.02.2013 на суму 2036,87 грн., № 171 від 29.03.2013 на суму 2068,32 грн., № 223 від 30.04.2013 на суму 2080,80 грн., № 282 від 31.05.2013 на суму 1808,90 грн., № 344 від 28.06.2013 на суму 1411,66 грн., № 404 від 31.07.2013 на суму 1696,09 грн., № 467 від 30.08.2013 на суму 1218 грн.,№ 530 від 30.09.2013 на суму 1876,73 грн., № 602 від 31.10.2013 на суму 2075,06 грн., № 679 від 29.11.2013 на суму 2305,67 грн.,№ 744 від 30.12.2013 на суму 2205,01 грн., № 67 від 31.01.2014 на суму 2255,58 грн., які підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток.

Згідно п. 7.3 договору оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлені рахунки № РЗ-0000009 від 31.01.2012 на суму 2084 грн., № РЗ-0000012 від 29.02.2012 на суму 1803,86 грн., № РЗ-0000025 від 31.03.2012 на суму 2023,69 грн., № 30 від 30.04.2012 на суму 2015,76 грн., № 33 від 31.05.2012 на суму 2478,08 грн., № РЗ-0000037 від 29.06.2012 на суму 2357,02 грн., РЗ-0000041 від 31.07.2012 на суму 2346,76 грн., № РЗ-0000050 від 31.08.2012 на суму 2438,99 грн., № РЗ-0000057 від 28.09.2012 на суму 2464,46 грн., № РЗ-0000068 від 31.10.2012 на суму 2394,76 грн., № РЗ-0000071 від 30.11.2012 на суму 2204,45 грн., № РЗ-0000078 від 31.12.2012 на суму 2151,95 грн., № РЗ-0000002 від 31.01.2013 на суму 2053,07 грн., № РЗ-0000008 від 28.02.2013 на суму 2036,87 грн., № РЗ-0000012 від 29.03.2013 на суму 2068,32 грн., № РЗ-0000014 від 30.04.2013 на суму 2080,80 грн., № РЗ-0000018 від 31.05.2013 на суму 1808,90 грн., № РЗ-0000021 від 28.06.2013 на суму 1411,66 грн., № РЗ-0000023 від 31.07.2013 на суму 1696,09 грн., № РЗ-0000029 від 30.08.2013 на суму 1218,42 грн., № РЗ-0000032 від 30.09.2013 на суму 1876,73 грн., № РЗ-0000035 від31.10.2013 на суму 2075,06 грн. № РЗ-0000037 від 29.11.2013 на суму 2305,67 грн., № РЗ-0000040 від 30.12.2013 на суму 2205,01 грн., № РЗ-0000002 від 31.01.2014 на суму 2255,58 грн.

Представник відповідача підтвердив факт отримання рахунків, проте стверджує, що дата отримання рахунків йому невідома та зазначив, що зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних вимог.

27.03.2014 відповідачем на адресу позивача було направлено заяву № 28/1732 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій відповідач посилається на наявність заборгованості з боку позивача в розмірі 73101,42 грн. за договором про постачання електричної енергії № 240 від 16.01.2008, та просить зарахувати 53962,51 грн. заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 2139 від 21.12.2011, що є підставою позовних вимог по даній справі, в рахунок погашення заборгованості позивача. На підставі цього, відповідач заявляє про припинення з 17.03.2014 зобов'язань щодо сплати відповідачем боргу перед позивачем у сумі 53962,51грн., посилаючись на ст. 601 Цивільного кодексу України.

Позивач щодо можливості проведення зарахування заперечує, посилаючись на відсутність боргу перед відповідачем в результаті його списання.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2013 у справі № 5028/186/2012 про банкрутство Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» за заявою керівника з метою відновлення платоспроможності, на підставі статті 53 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла до 18.01.2013), згідно якої кредиторські вимоги у сумі 73 101,42 грн. за вищевказаним договором відхилено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі № 5028/186/2012 про банкрутство Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі про банкрутство ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» скасовано частково ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2013 та визнано судові витрати у сумі 2 427 грн., які включено до реєстру із задоволенням у шосту чергу, та 57,12 грн. судові витрати за подачу заяви про визнання кредиторських вимог ПАТ «Чернігвобленерго» із включенням до першої черги. В іншій частині ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2013 залишено без змін. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо безпідставності вимог ПАТ «Чернігіобленерго» стосовно грошових коштів у сумі 73 101,42 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.01.2014 у справі про банкрутство ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» у касаційній скарзі ПАТ «Чернігівобленерго» відмовлено.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» (набрав чинності 30.10.2012) регулює порядок списання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу, яка обліковувалася за станом на 01.09.2012р., за отриману електроенергію (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована), а також пені, штрафних та фінансових санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, зокрема створення учасниками процедури списання комісій для визначення обсягів та періодів виникнення заборгованості, що підлягає списанню. Боржником (ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння»), вимоги Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» виконані, а невиконання Закону кредитором (ПАТ «Чернігівобленерго») не є підставою для включення до реєстру вимог кредитора, які згідно із Законом підлягають списанню».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» ( далі Закон про списання) підлягають списанню, крім іншого, заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за електричну енергію перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

На виконання норм п.2.ч.2. ст. 2 Закону про списання, позивачем було направлено відповідачу лист від 09.11.2012 № 968 з проханням надати акт звірки у зв'язку із набранням чинності Закону про списання та з метою підготовки документів на списання ; наказом від 19.11.2012 № 267-А «Про вирішення питань заборгованості підприємства та забезпечення його стабільного розвитку», на підприємстві-боржнику створено комісію для проведення списання сум заборгованості; 19.11.2012 протоколом комісії було визначено обсяги та періоди заборгованостей перед контрагентами, яка обліковується в бухгалтерському обліку підприємства. Засіданням комісії, по питанню 2 порядку денного, постановлено списати заборгованість перед контрагентами, серед яких ПАТ «Чернігівобленерго» в сумі 73 101,42 грн. за договором № 240 від 16.01.2008 за період від лютого 2012 року до 01.09.2012; суми, постановлені комісією до списання, відображено у акті звіряння, наданому Відповідачеві та погодженому з органом управління Позивача - Державним концерном «Укроборонпром», згідно підпункту 5 пункту 5 статті 2 Закону; результати списання заборгованості були введені до бухгалтерського обліку ДП «Ніжинський РЗЮ» після погодження акту у органі управління на виконання частини 2 статті Закону.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.2 Закону про списання, датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржником ( ДП "Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння"), вимоги Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" виконані, а невиконання Закону про списання кредитором (ПАТ "Чернігівобленерго") не є підставою для включення до реєстру вимог кредитора, які згідно із Законом підлягають списанню.

Законом про списання визначено, що списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання, а оскільки такий акт з боку кредитора підписаний, то це свідчить про те, що заборгованість боржника перед кредитором, яка обліковувалася за станом на 01.09.2012р. а також пені, штрафні та фінансові санкції, 3% річних та інфляційні нарахування, встановлені рішенням суду від 14.06.2012р., слід вважати списаними, а з врахуванням викладеного, господарський суд вважає, що вимоги кредитора до боржника у розмірі 73101,42 грн. необхідно відхилити.

Таким чином, доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сума заборгованості позивача перед відповідачем, на яку посилається відповідач, вважається списаною.

У відповідності зі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 51 856,67 грн. боргу, правомірні і підлягають задоволенню

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 1694,07 грн. - 3% річних та 54,97 грн. інфляційних за період з 19.02.2012р. по 12.03.2014 р.

Докази сплати суми інфляційних та трьох відсотків річних відповідач не надав.

Матеріалами справи підтверджується вручення відповідачеві восьми рахунків (наявністю штампу відповідача з зазначенням дати) рахунок від 30.04.2013 на суму 2080,80 грн. одержаний відповідачем 08.05.2013, рахунок від 31.05.13 на суму 1808,90 грн., одержаний відповідачем 05.06.2013., рахунок від 28.06.13 на суму 1411,66 грн., одержаний відповідачем 08.07.13, рахунок від 31.07.13 на суму 1696,09 грн., одержаний відповідачем 06.08.2013, рахунок від 30.08.13 на суму 1218,42 грн., одержаний відповідачем 04.09.13, рахунок від 30.09.2013 на суму 1876,73 грн., одержаний відповідачем 03.10.2013, рахунок від 31.10.13 на суму 2075,06 грн., одержаний відповідачем 04.11.13, рахунок від 29.11.13 на суму 2305,67 грн. одержаний відповідачем 04.12.13., на двох листах № 71 від 06.02.2013 та № 141 від 05.03.2013 про направлення рахунків міститься дата та підпис невідомої особи, належність якого працівнику відповідача заперечується відповідачем. Доказів підтвердження дати направлення (вручення) відповідачу решти рахунків не надана позивачем.

Відповідач зобов'язаний був сплатити вартість послуг за рахунками від 30.04.2013 на суму 2080,80 грн. до 18.05.2013, від 31.05.2013 на суму 1808,90 грн. до 15.06.2013, від 28.06.2013 на суму 1411,66 грн. до 18.07.2013, від 31.07.2013 на суму 1696,09 грн. до 16.08.2013, від 30.08.2013 на суму 1218,42 грн. до 14.09.2013, від 30.09.2013 на суму 1876,73 грн. до 13.10.2013, від 31.10.2013 на суму 2075,06 грн. до 14.11.2013, від 29.11.2013 на суму 2305,67 грн. до 14.12.2013.

В порушення умов договору відповідач вартість послуг не сплатив. Матеріалами справи підтверджується правомірність вимог по нарахуванню 222,15 грн. 3% річних та 11,71 грн. інфляційних нарахувань за прострочку сплати вартості послуг за вищевказаними восьми рахунками за період прострочки оплати, відповідно, з 19.05.2013р., з 19.06.2013р., з 19.07.2013р., з 19.08.2013р., з 19.09.2013р., з 19.10.2013р., з 19.11.2013р., з 19.12.2013р. по 12.03.2014р.. Таким чином, позов в цій частині вимог підлягає задоволенню. Колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відмови в решті вимог про стягнення суми інфляційних та 3% річних за недоведеністю позивачем дати настання права вимоги сплати за рештою рахунків та, відповідно, правомірності нарахування за визначений позивачем період.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовуються вимог позивача, не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2014р. у справі № 927/347/14 залишити без змін.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2014р. у справі № 927/347/14 залишити без задоволення.

Матеріали справи № 927/347/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх