Постанова № 39087776, 28.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 904/3791/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача: Медведчикова Л.В. (представник за довіреністю)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Федорівський В.Г. (представник за довіреністю)

від відповідача-3: Калусенко В.В. (представник за довіреністю)

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

від третьої особи-3 не з'явився

від третьої особи-4: не з'явився

від третьої особи-5: не з'явився

від прокуратури: Коваленко О.А. (посвідчення №025460 від 09.04.2014 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5"

на рішення господарського суду міста Києва

від 20.01.2014 р.

у справі №904/3791/13 (головуючий суддя Спичак О.М., суддя Любченко М.О., суддя Івченко А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5"

до 1. Державного підприємства "Виробниче підприємство південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

2. Фонду державного майна України

3. Міністерства промислової політики України

За участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Дніпропетровська міська рада

2. Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради

3. Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

4. Відділ освіти Бабушкінської районної ради

5. Державне космічне агентство України

про визнання будівлі об'єктом права державної власності та такою, що не передавалась до комунальної власності міста, визнання позивача добросовісним набувачем зазначеної будівлі

за участю прокуратури Дніпропетровської області та прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа №5" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Виробниче підприємство південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровську міську раду, Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради та Відділ освіти Бабушкінської районної ради, призначено до розгляду на 30.05.2013. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2013 р. залучено до участі у справі №904/3791/13 в якості відповідача-2 Фонд державного майна України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2013 р. залучено до участі у справі співвідповідача - Міністерство промислової політики України. Матеріали справи № 904/3791/13, відповідно до ч. 5 ст. 16, ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2013 р. справу №904/3791/13 прийнято до провадження, та призначено до розгляду.

В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд визнати будівлю 2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську об'єктом права державної власності та такою, що не передавалась до комунальної власності міста Дніпропетровська, а також визнати позивача добросовісним набувачем будівлі 2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням поданих 19.11.2013 уточнень) позивач посилався на те, що на підставі рішення відділу освіти виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1261 від 21.08.1997 позивачем було отримано у безкоштовне користування терміном на 3 роки будівлі колишнього дошкільного закладу №382 відділу освіти виконкому Бабушкінської районної ради, про що було складено акт приймання-передавання. Позивач зазначає, що на момент передачі йому будівлі він вважав, що власником будівлі був відділ освіти виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради. Також, після спливу трьох років, протягом яких позивачем було здійснено капітальний ремонт будівлі, у квітні 2000 року виконавчим комітетом Дніпропетровської ради було прийнято рішення №897, за яким будівлю колишнього дошкільного закладу № 382 було передано на баланс позивачу, і яку позивач прийняв на баланс і розпочав свою діяльність як приватний заклад освіти. Отже, позивач зазначає, що саме з січня 2001 року ним розпочалося відкрите і безперервне володіння будівлею по Запорізькому шосе, 2Б у місті Дніпропетровську, і яке продовжується і на даний час, що загалом складає більше 13 років. З огляду на викладене, позивач просив визнати його добросовісним набувачем будівлі №2Б по Запорізькому шосе у місті Дніпропетровську, з посиланням на приписи статті 344 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування вимоги про визнання будівлі №2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську об'єктом права державної власності та такою, що не передавалась до комунальної власності міста Дніпропетровська, позивач посилався на те, що спірне майно знаходилось в управлінні соціально-культурно-побутової служби Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", яке належить до державної власності, і в подальшому перейшло до сфери управління Державного космічного агентства України, як і все належне йому майно.

На підтвердження правомірності та безперервності набуття позивачем права власності за набувальною давністю, останнім надано до матеріалів справи технічний паспорт на будівлю по вул. Запорізьке шосе, 12, складений та затверджений КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, з поверховим плануванням та журналом обміру площ приміщень будівлі; докази виконання позивачем ремонтних робіт в будівлі Запорізьке шосе, 12 (колишня адреса: Запорізьке шосе, 2Б), а саме: локальні кошториси, відомості з ремонтних ресурсів, акти приймання виконаних підрядних робіт за період з березня 2007 року по грудень 2009 року, дефектні акти, звіти про кількість працюючих працівників, докази сплати земельного податку за період з січня 2006 по лютий 2013 років, відомості фактичних платежів по утриманню будівлі за період з 1997 року по 2013 рік на суму 1539756,23 грн., платіжні доручення про сплату експлуатаційних платежів за період користування будівлею.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа № 5".

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційної інстанції представники відповідача-1, третіх осіб не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб, прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача-1, третіх осіб.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа № 5".

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-2 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача-3 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, відповідача-3, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Наказом генерального директора від 11.08.1997 № 370 "Про передачу у власність області обґєктів соціальної інфраструктури Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", в порядку виконання рішення урядової комісії від 18.07.1995 "Про заходи щодо стабілізації фінансово-економічного стану виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" відносно передачі до комунальної власності обґєктів соціальної сфери" та розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 №144-р "Про передачу у власність області майна Управління соціально-культурно-побутової служби Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", був затверджений Перелік об'єктів управління соціально-культурно-побутової служби Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", відповідно до якого у власність Дніпропетровської області було передано усі дошкільні заклади у кількості 26 шт., у т.ч. дошкільний заклад №382, розташований по Запорізькому шосе, 2Б у м. Дніпропетровську, який було передано за актом передачі основних засобів, затвердженим міністром промислової політики України та заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

19.06.1997 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення №833 "Про передачу дошкільного закладу № 382 за адресою: Запорізьке шосе, 2Б" виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", згідно якого вирішено передати дошкільний заклад №382 за адресою: Запорізьке шосе, 2Б виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" та його майно на баланс відділу освіти виконкому Бабушкінської райради.

Згідно статуту позивача, затвердженого рішенням єдиного учасника ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа №5" № 1 від 22.09.2011 р., та зареєстрованого у встановленому порядку, ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа №5" створено на основі приватної середньої загальноосвітньої шкоди №5, зареєстрованої виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів 19.07.1997 р., реєстраційний номер 245 та є правонаступником всіх її прав та обов'язків.

30.07.1997 відділом освіти міськвиконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення "Про передачу приміщення дошкільного закладу №382 на баланс відділу освіти виконкому Бабушкінської райради", за яким приміщення дошкільного закладу № 382 за адресою: Запорізьке шосе, 2Б та його майно передані на баланс відділу освіти виконкому Бабушкінської райради (п. 1), доручено відділу освіти виконкому Бабушкінської райради передати в оренду приміщення дошкільного закладу №382 приватній школі №5 та укласти угоду про довгострокову оренду.

21.08.1997 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 2161 "Про передачу дошкільного закладу №382 відділу освіти виконкому Бабушкінської районної ради у безкоштовне користування середній приватній школі №5", згідно якого враховуючи те, що приватна школа № 5 за свій рахунок проводить ремонт приміщення, покрівлі, сантехніки колишнього д/з №382, передано у безкоштовне користування приміщення колишнього дошкільного закладу № 382 відділу освіти виконкому Бабушкінської райради за адресою: Запорізьке шосе, 2Б приватній середній школі №5 терміном на 3 роки.

18.04.2000 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення №897 "Про передачу будівлі та прилеглої території за адресою: Запорізьке шосе, 2Б на баланс ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа №5", згідно якого будівлю та прилеглу територію адресою: Запорізьке шосе, 2Б передано на баланс ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа №5 (п. 1), також вказано, що у разі необхідності будівлю повернути відділу освіти Бабушкінської райради для використання за призначенням.

08.06.2005 р. міським головою Дніпропетровської міської ради було прийнято розпорядження "Про присвоєння адреси будівлі по Запорізькому шосе", згідно якого присвоєно будівлі по Запорізькому шосе адресу - Запорізьке шосе, 12 (колишня адреса: Запорізьке шосе, 2Б), відзначено, що присвоєння адреси не підтверджує право власності на нерухоме майно та земельну ділянку.

16.06.2010 р. Дніпропетровська міська рада прийняла рішення № 39/58 "Про прийняття на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" будівлі за адресою: Запорізьке шосе, 2Б", яким, зокрема зобов'язала ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" передати будівлю за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 2-Б на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2012 р. у справі №14/345-10 задоволено первісний позов Дніпропетровської міської ради до ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" виконати рішення Дніпропетровської міської ради №39/58 від 16.06.2010 року "Про прийняття на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" будівлі за адресою: Запорізьке шосе, 2-Б" шляхом передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа №5" зі свого балансу на баланс комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради будівлю за адресою: м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 2-Б. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" про визнання права власності на будівлю за адресою: Запорізьке шосе, 2-Б відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 р. апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2012 р. у справі №14/345-10- повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 р. у справі №14/345-10 (яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2013), відмовлено ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" у перегляді рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2012 р. у справі №14/345-10 за нововиявленими обставинами, а наведене рішення суду залишено без змін.

Також в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2012 р. у справі №23/5005/8939/2012, яким відмовлено ТОВ "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" у задоволенні позову до Дніпропетровської міської ради про стягнення 9211566,53 грн. матеріальних витрат при здійсненні реконструкції будівлі за адресою: Запорізьке шосе, 2Б у м. Дніпропетровську.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що саме з січня 2001 року ним розпочалося відкрите і безперервне володіння будівлею по Запорізькому шосе, 2б у м. Дніпропетровську, і яке продовжується і на даний час, що загалом складає більше 13 років, позивач вважав власником будівлі відділ освіти виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, спірне майно набуто ним правомірно, як добросовісним набувачем, він не знав про дійсного власника будівлі. З огляду на викладене, позивач просив визнати його добросовісним набувачем будівлі №2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську, з посиланням на приписи статті 344 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Таким чином, питання про набуття права власності на нерухоме майно не могло вирішуватися судом раніше 1 січня 2011 року.

Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності ЦК. Таким чином, граничний час, з якого потрібно починати відлік набувальної давності на чуже майно, 01 січня 2001 року. При цьому слід визнати, що якщо строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк після 1 січня 2001 року. У той же час, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то у строк набувальної давності цей період зараховується повністю.

Статтею 344 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 Цивільного кодексу України).

Отже, для набуття позивачем права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності недостатньо. Давнісний володілець повинен довести в сукупності факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Відкритість володіння полягає у тому, що особа не заперечує фактичного володіння спірним майном протягом тривалого часу. Також, позивач, як незаконний володілець, повинен довести ту обставину, що протягом всього часу володіння майном він був впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Таким чином, при вирішенні даного спору враховуються наступні умови чинного законодавства щодо підстав виникнення у особи права власності за набувальною давністю, які мають існувати в сукупності:

- право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 1 січня 2011 року;

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності;

- у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що станом на момент вирішення спору позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що на момент передачі йому спірного майна, він добросовісно його набув, не знаючи його власника.

Як встановлено вище, спірне майно було передано позивачу саме у користування на підставі рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №2161 від 21.08.1997 "Про передачу дошкільного закладу №382 відділу освіти виконкому Бабушкінської районної ради у безкоштовне користування середній приватній школі №5".

У порядку виконання рішення урядової комісії від 18.07.1995 р. "Про заходи щодо стабілізації фінансово-економічного стану виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" відносно передачі до комунальної власності об'єктів соціальної сфери" та розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 № 144-р "Про передачу у власність області майна Управління соціально-культурно-побутової служби Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", наказом генерального директора від 11.08.1997 № 370 "Про передачу у власність області обґєктів соціальної інфраструктури Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", був затверджений Перелік об'єктів управління соціально-культурно-побутової служби Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", відповідно до якого у власність Дніпропетровської області було передано усі дошкільні заклади у кількості 26 шт., у т.ч. дошкільний заклад № 382, розташований по Запорізькому шосе, 2б у м. Дніпропетровську, який було передано за актом передачі основних засобів, затвердженим міністром промислової політики України та заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Отже, спірне майно мало статус державного до моменту його передачі від Виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" за актом передачі основних засобів, затвердженим міністром промислової політики України та заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у власність Дніпропетровської області, і відповідно, набуло статус комунального, внаслідок чого органом, який на той час був уповноважений розпоряджатись комунальним майном, а саме виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 833 від 19.06.1997 "Про передачу дошкільного закладу №382 за адресою: Запорізьке шосе, 2Б" виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод", згідно якого вирішено передати дошкільний заклад № 382 за адресою: Запорізьке шосе, 2б виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" та його майно на баланс відділу освіти виконкому Бабушкінської райради.

Відповідно до ч. 1 статті 325 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, вимоги позивача про визнання його добросовісним набувачем будівлі 2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську, згідно статті 344 Цивільного кодексу України не була доведена позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання будівлі 2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську об'єктом права державної власності та такою, що не передавалась до комунальної власності міста Дніпропетровська колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За приписами ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правом комунальної власності є право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачі не порушували права та охоронювані законом інтереси позивача щодо спірного майна, позивачем не подано суду жодних доказів наявності у нього майнових прав власника спірного майна, набутого у встановленому законом порядку, враховуючи те, що спірне майно перебуває у комунальній власності міста Дніпропетровська, повноваження щодо визначення правового статусу майна, вчинення дій по його розпорядженню, використанню та володінню, і відповідно, захист наведених повноважень власника належить саме відповідній територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування, що передбачено зокрема ст.ст. 1, 16 п. 5, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач не надав докази того, що він уповноважений діяти від імені власника майна з метою захисту у встановленому законом порядку права власності.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання будівлі 2Б по Запорізькому шосе у м. Дніпропетровську об'єктом права державної власності та такою, що не передавалась до комунальної власності міста Дніпропетровська є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі №904/3791/13 - без змін.

2. Матеріали справи №904/3791/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

Л.В. Чорна