Ухвала суду № 39086060, 28.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 89247/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засідання Щерби С.Б.,

представника позивача Чабана П.С.,

представника відповідача Ніколайчука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фермерського господарства «Ставеччина» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за його позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

У липні 2011 року фермерське господарство «Ставеччина» (далі - ФГ «Ставеччина») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - ОДПІ) від 27 квітня 2011 року № 0000012201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0370/1931/11 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ФГ «Ставеччина» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про задоволення його позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивачем укладено контракт з оплатою в іноземній валюті № DТ/30-05 від 11.05.2010 року з фірмою «Intorgservis» LTD (Азербайджанська Республіка). На виконання умов Додатку № 2 до зазначеного контракту позивачем сплачено 5750,00 доларів США згідно платіжного доручення від 02.06.2010 року. Проте, товар на адресу ФГ «Ставеччина» не надійшов, з приводу чого позивач звернувся до відповідних органів. Вважає, що таке звернення за своїм змістом рівнозначне прийняттю судом до розгляду позовної заяви, оскільки під час вчинення особою неправомірних дій скарга на дії боржника не можуть бути заявлені інакше, ніж шляхом подання заяви до відповідних органів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі, у повному обсязі.

Представник відповідача обґрунтованість доводів апелянта заперечив, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у ході позапланової виїзної перевірки ФГ «Ставеччина» з питань дотримання валютного законодавства за період з 01.05.2010 року по 31.03.2011 року податковим органом встановлено порушення господарством ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині порушення граничних термінів розрахунків, встановлених законодавством, по імпортних операціях.

На підставі акту перевірки від 13.04.2011 року № 336/23-20130087 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року № 0000012201 про нарахування суми грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 16568,59 грн.

Судом встановлено, що 11 травня 2010 року між позивачем та фірмою «Intorgservis» LTD (Азербайджан) був укладений контракт № DТ/30-05 на поставку дизельного палива марки Л-0,2-62 . Згідно з платіжним дорученням №1 від 02.06.2010 року ФГ «Ставеччина» здійснило перерахунок 5750 доларів США на адресу фірми «Intorgservis» LTD з призначенням платежу: передоплата за дизпаливо згідно контракту № DТ/30-05 від 11.05.2010 року та рахунку № 39 від 01.06.2010 року.

У зв'язку із невиконанням іноземним контрагентом своїх зобов'язань щодо поставки товару позивач звертався до Міністерства внутрішніх справ Азербайджанської Республіки з проханням надати допомогу у поверненні сплачених нерезиденту коштів (заява позивача від 03.10.2010 року). Вказане звернення було скероване 22.02.2011 року за вих. № 0621 з МВС до Генеральної прокуратури Азербайджанської Республіки.

Оскільки чинним законодавством передбачено єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором, то питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

В силу приписів ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Положення ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачають, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Поряд із цим, ч. 2 ст. 4 та ч. 5, ч. 6 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачають випадки, за наявності яких, пеня за порушення передбачених термінів не нараховується:

- у випадку прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України, позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, які передбачені експортно-імпортними контрактами, строки визначні даним Законом зупиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується;

- у випадку виникненням форс-мажорних обставин, при цьому підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору/контракту або третьої країни відповідно до умов договору.

У даному випадку позивачем не було надано відповідного висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на подовження термінів розрахунків за контрактом № DТ/30-05 від 11.05.2010 року, а також не надано доказів звернення ФГ «Ставеччина» з позовною заявою до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу фермерського господарства «Ставеччина» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0370/1931/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 29 травня 2014 року.