Постанова № 39086039, 26.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 р. Справа № 804/1374/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представників позивача Абаза І.В., Чеснової Н.В.,

представника відповідача Курпай Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.14 року Дочірнє підприємство «Завод «Динамо-Сілейр» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Форми «Р» від 11.11.2013 р. №0001972305 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 506191,25 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що спірне рішення винесено податковим органом на підставі Акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки від 14.102013 р. № 761/221/37538264, висновки якого є необґрунтованими, незаконними та такими, що ґрунтуються на хибному твердженні, адже не вірно порівнювати ціну товару вказану в ВМД і ціною закупки даного товару разом із ПДВ, так як таке порівняння суперечить нормам ПКУ. На думку позивача зміст пп. 195.1.1., пп. 136.1.2. та пп. 139.1.6. ПК однозначно свідчить про те, що при порівнянні ціни закупки товару (витрати підприємства) та ціни реалізації товару (в тому числі дохід підприємства) при експорті, податок на додану вартість не потрібно брати до уваги. Первинні документи позивача свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та резидентами при придбанні товару та реальність господарських операцій між позивачем та нерезидентами при експорті даного товару, у зв'язку із чим висновок ДПІ про заниження ПДВ є безпідставним, а спірне податкове повідомлення - рішення, протиправним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити із підстав, викладених у позові.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с.112-114). Суду пояснив, що проведеною перевіркою позивача встановлений факт здійснення ним експортних операцій з реалізації товару (човни надувні, насоси повітряні ножні, деревне вугілля), фактурна вартість якого по ВМД при порівняння із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за таку продукцію на території України та понесених витрат, пов'язаних із реалізацією, свідчить про збитковий фінансовий результат від проведених операцій на експорт в сумі 305765,98 грн., адже сума реалізації товару дорівнює 2123960,32 грн., а сума закупівлі такого товару - 2429726,30 грн. (з ПДВ). В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в запереченнях.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідачем на підставі наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 30.09.2013 № 525 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78; п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75; п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій за період - червень та листопад 2012 року, за результатами якої складений акт від 14.102013 р. № 761/221/37538264. За висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1 і п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 203, частин 1 і 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у жовтні 2012 року у сумі 237995,00 грн., у листопаді 2012 року у сумі 166958,00 грн. Підставою для наведених висновків слугували судження перевіряючих осіб про те, що позивачем завищено податковий кредит на суму ПДВ по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт у червні і листопаді 2012 року на суму ПДВ 404954,00 грн. (а.с.12-20).

01.11.2013 року за вих. № 115 позивачем були подані заперечення до Акту перевірки (а.с. 21), які за результатом їх розгляду були залишені відповідачем без задоволення (а.с. 22-24).

З посиланням на загаданий акт перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013 р. № 0001972305 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 506191,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 404953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 101238,25 грн. (а.с.25).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як свідчать матеріали справи, спірна сума податкового кредиту в розмірі 404954,00 грн. сформована позивачем у зв'язку із придбанням у ТОВ «Калібр Профі» і ТОВ «Переченський лісохімічний комбінат» товарів (човни надувні, насоси повітряні ножні, деревне вугілля) на загальну суму 2429726,30 грн., в тому числі ПДВ - 404954,00 грн. В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ним згідно контракту на поставку від 01.06.2012 р. № 01/06-Р на адресу PTNU Tokarex (22-175, DORONUSK, ul. Kolejowa,2 Польща) за ціною 475301,99 грн. та згідно з контрактом від 21.05.2012 року № 21/05-К на адресу ТОО «Алтин» (Республіка Казахстан, м. Кустанай, вул.. Бородіна, 235) за ціною 801991,42 грн ( а. 4-11 Акту перевірки).

На підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання вказаної продукції останнім надано до суду:

1) Договір поставки №21/05 від 21.05.12 р. товару (човни надувні в асортименті та насоси повітряні), укладений між постачальником - ТОВ «Калібр Профі» та позивачем (а.с. 35); видаткові накладні: РН-0000017 від 11.06.2012р. на суму 550799,34 грн. в т.ч. ПДВ 9179,89 грн.; РН-0000032 від 26.06.2012р. на суму 59051,18 грн. в т.ч. ПДВ 9841,86 грн.; РН-0000031 від 26.06.2012р. на суму 59289,34 грн. в т.ч. ПДВ 9881,56 грн.; РН-0000024 від 26.06.2012р. на суму 58964,80 грн. в т.ч. ПДВ 9827,47 грн.; РН-0000026 від 26.06.2012р. на суму 59161,34 грн. в т.ч. ПДВ 9860,22 грн.; РН-0000027 від 26.06.2012р. на суму 57982,04 грн. в т.ч. ПДВ 9663,67 грн.; РН-0000028 від 26.06.2012р. на суму 59500,73 грн. в т.ч. ПДВ 9916,79 грн.; РН-0000029 від 26.06.2012р. на суму 57990,94 грн. в т.ч. ПДВ 9665,16 грн.; РН-0000030 від 26.06.2012р. на суму 58392,89 грн. в т.ч. ПДВ 9732,15 грн.; РН-0000033 від 27.06.2012р. на суму 59604,97 грн. в т.ч. ПДВ 9934,16 грн.; РН-0000034 від 27.06.2012р. на суму 59529,60 грн. в т.ч. ПДВ 9921,60 грн.;РН-0000035 від 27.06.2012р. на суму 59966,09 грн. в т.ч. ПДВ 9994,35 грн.;РН-0000036 від 27.06.2012р. на суму 59966,09 грн. в т.ч. ПДВ 9994,35 грн.; РН-0000037 від 27.06.2012р. на суму 59269,40 грн. в т.ч. ПДВ 9878,23 грн.; РН-0000038 від 27.06.2012р. на суму 58119,48 грн. в т.ч. ПДВ 9686,58 грн.; РН-0000039 від 27.06.2012р. на суму 59051,26 грн. в т.ч. ПДВ 9841,88 грн.; РН-0000040 від 27.06.2012р. на суму 17400,28 грн. в т.ч. ПДВ 2900,05 грн. на загальну суму 1211699,81 грн. без ПДВ (а.с. 37-53); податкові накладні: № 4 від 11.06.2012 р. на суму на суму 550799,34 грн. в т.ч. ПДВ 9179,89 грн.; № 20 від 26.06.2012 р. на суму 59051,18 грн. в т.ч. ПДВ 9841,86 грн.; № 18 від 26.06.2012 р. на суму 59289,34 грн. в т.ч. ПДВ 9881,56 грн.; № 11 від 26.06.2012р. на суму 58964,80 грн. в т.ч. ПДВ 9827,47 грн.; № 14 від 26.06.2012р. на суму 59161,34 грн. в т.ч. ПДВ 9860,22 грн.; № 15 від 26.06.2012р. на суму 57982,04 грн. в т.ч. ПДВ 9663,67 грн.; № 16 від 26.06.2012р. на суму 57990,94 грн. в т.ч. ПДВ 9665,16 грн.; № 17 від 26.06.2012р. на суму 58392,89грн. в т.ч. ПДВ 9732,15 грн.; № 21 від 27.06.2012р. на суму 59604,98 грн. в т.ч. ПДВ 9934,16 грн.; № 22 від 27.06.2012 на суму 59529,60 грн. в т.ч. ПДВ 9921,60 грн.; № 23 від 27.06.2012р. на суму 59966,09 грн. в т.ч. ПДВ 9994,35 грн.; № 24 від 27.06.2012р. на суму 59966,09 грн. в т.ч. ПДВ 9994,35 грн.; № 25 від 27.06.2012р. на суму 59269,40 грн. в т.ч. ПДВ 9878,23 грн.; № 26 від 27.06.2012р. на суму 58119,48 грн. в т.ч. ПДВ 9686,58 грн.; № 27 від 27.06.2012р. на суму 59051,26 грн. в т.ч. ПДВ 9841,88 грн.; № 28 від 27.06.2012р. на суму 17400,28 грн. в т.ч. ПДВ 2900,05 грн. на загальну суму 1454039,77 в т.ч. ПДВ 242339,96 грн. (а.с. 140-157);

2) Контракт № 01/06-Р від 01.06.2012 р. між ДП «Завод «Динамо - Сілейр» (продавцем) і Фірмою PTNU Tokarex (покупцем) (Польща) на поставку човнів надувних (а.с. 54-56);

3) Вантажно - митну декларацію від 19.06.2012 р. № 314272 на суму 492545,81 грн. (а.с. 57-65);

4) Контракт № 21/05 - К від 21.05.2012 р. між ДП «Завод «Динамо - Сілейр» (продавцем) і ТОО «Алтин МВ» (Республіка Казахстан) (покупець) на поставку човнів надувних та насосів повітряних (а.с. 66-68);

5) Вантажно - митну декларацію № 315100 від 27.06.2012 р. на суму 808049,74 грн. (а.с. 69-75);

6) Договір № 002-534-FA 12 від 01.09.2012 р. з постачальником - ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» на поставку товару (деревне вугілля в асортименті) (а.с.77); Додаткову угоду № 1 від 01.09.2012 р. (а.с. 78); видаткові накладні №2387 від 27.11.2012р. на суму 115128,00 грн. в т.ч. ПДВ 19188,00 грн.; № 2401 від 28.11.2012р. на суму 170726,40 грн. в т.ч. ПДВ 28454,40 грн.; №2410 від 29.11.2012р. на суму 233000,64 грн. в т.ч. ПДВ 38833,44 грн.; №2444 від 30.11.2012р. на суму 466692,48 грн. в т.ч. ПДВ 77782,08 грн., на загальну суму 821289,60 грн. без ПДВ (а.с.79-82); податкові накладні № 243 від 27.11.2012 р. на суму 115128,00 грн. в т.ч. ПДВ 19188,00 грн.; №259 від 28.11.2012 р. на суму 170726,40 грн. в т.ч. ПДВ 28454,40 грн.; № 273 від 29.11.2012 р. на суму 233000,64 грн. в т.ч. ПДВ 38833,44 грн.; № 300 від 30.11.2012 р. на суму 466692,48 грн. в т.ч. ПДВ 77782,08 грн.; № 292 від 30.11.2012 р. всього на суму 821289,60 грн. без ПДВ (а.с.135-138);

7) Договір комісії з ТОВ «НО_ТИС», від 10.12.2012 р. № 401-358-АН12 (а.с. 83-85), відповідно до умов якого, ТОВ «НО-ТИС» - Комісіонер реалізовано за дорученням ДП «Динамо - Сілейр»- Комітента на експорт Фирме «Green Holding SA» (Belgium) деревне вугілля в асортименті відповідно вантажно - митних декларацій: №20945 від 27.11.2012р. на суму 49856,33 грн.; №20972 від 27.11.2012р. на суму 48345,53 грн.; №21058 від 28.11.2012р. на суму 48334,34 грн.; №21065 від 28.11.2012р. на суму 48334,34 грн.; №21066 від 28.11.2012р. на суму 50124,50 грн.; №21123 від 29.11.2012р. на суму 53177,38 грн.; №21127 від 29.11.2012р. на суму 49575,59 грн.; №21133 від 29.11.2012р. на суму 48073,30 грн.; №21135 від 29.11.2012р. на суму 48073,30 грн.; №21222 від 30.11.2012р. на суму 53602,27 грн.; №21223 від 30.11.2012р. на суму 49971,70 грн.; №21229 від 30.11.2012р. на суму 53602,27 грн.; №21231 від 30.11.2012р. на суму 50252,13 грн.; №21245 від 30.11.2012р. на суму 48457,41 грн.; №21248 від 30.11.2012р. на суму 49971,70 грн.; №21251 від 30.11.2012р. на суму 48457,41 грн.; №21256 від 30.11.2012р. на суму 48457,41 грн. на загальну суму 846666,91 грн. без ПДВ (а.с. 87-103);

8) Банківські виписки (а.с. 179-195);

9) Договір транспортного експедирування від 25.06.2012 р. № 110-ЗЄ з ФОП ОСОБА_4 та акт виконаних робіт № ОУ-0000100 (а.с. 158-162).

Також, товариством з обмеженою відповідальністю «Переченський лісохімічний комбінат» відповідно до Акту приймання- передачі виконаних робіт від 30.11.2012 р. № 2430 у листопаді 2012 р. було надано позивачу послуги щодо відповідального зберігання продукції на суму 774,00 грн. в т.ч. ПДВ 129,00 грн., а ТОВ «НО-ТИС» відповідно до договору комісії № 2 від 30.11.2012 p., укладеному з ДП «Завод «Динамо-Сілейр», було сплачено у листопаді 2012р. 12858,35 грн. без ПДВ.

Розв'язуючи спір, суд відмічає, що відповідно до пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПКУ податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПКУ).

За приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПКУ).

Згідно з п.198.3. ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Приписами п.198.6. ст.198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами, визначеними пп.195.1.1 п.195 ст.195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПКУ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно дост.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Аналіз наведених законодавчих положень не дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язує платника податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, враховувати при визначені вартості таких товарів податок на додану вартість, сплачений ним при придбанні такого товару, а інакше він позбавляється права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту. Більш того, положеннями п.188.1 ст.188 ПКУ чітко зауважено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (а операції з вивезення товарів за межі митної території України є такими, що оподатковуються за нульовою ставкою) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, сума придбання ДП «Завод «Динамо - Сілейр» за період червень, листопад 2012 року у ТОВ «Колібр Профі» та у ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» продукції склала 2455791,29 грн., а сума реалізації позивачем на експорт склала 2147262,46 грн. за нульовою ставкою ПДВ (ПДВ складає 309298,54 грн.). Тобто, реалізація товару на експорт не була збитковою для позивача, а мала прибуток (2147262,46 грн. +309298,54 грн. =2456561,00 грн.) у сумі 769,71 грн.

Суд також зазначає, що в Акті перевірки від 14.102013 р. № 761/221/37538264 відповідачем були допущені арифметичні помилки, які призвели до неправильних висновків щодо збитковості експортних операцій позивача, а саме, замість суми придбання товарів - 2455791,29 грн., вказана сума - 2429726,30 грн., замість суми реалізації товару на експорт - 2147262,46 грн., вказана сума - 2123960,32 грн. (а.4 Акту перевірки).

З огляду на викладене, враховуючи, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем у зв'язку із придбанням товарів, виходячи з договірної вартості товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та підтверджена податковими накладними, оформленими з дотриманням вимог ст.201 ПКУ, зауваження до яких у відповідача також відсутні, правові підстави для твердження про завищення позивачем в жовтні, листопаді 2012 р. податкового кредиту в розмірі 404953,00 грн., відсутні.

З приводу посилань відповідача на придбання товарів за економічно недоцільними угодами, адже реалізація таких товарів на експорт є збитковою, якщо порівнювати фактурну вартість реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченою за вищезазначену продукцію на території України, суд зважує на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Зі змісту наведених положень вбачається, що платник податків має мати намір одержати економічний ефект не в результаті окремої господарської операції, а в результаті господарської діяльності в цілому.

Згідно з п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 1 означеного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання понесення необґрунтованих збитків у подальшому.

Приписами ст.62 Господарського кодексу України передбачено, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами ПКУ не передбачений такий спосіб визначення контролюючим органом наявності збитковості чи прибутковості господарської діяльності платника податку як порівняння фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною суму ціни (з ПДВ) сплаченої за продукцію на території України.

На підставі викладеного суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем в жовтні, листопаді 2012 р. податкового кредиту в розмірі 404953,00 грн., не підтверджуються належними та допустимими доказами, спростовуються фактичними обставинами справи та нормами права. Позиція податкового органу спростована позивачем в ході розгляду справи та не ґрунтується на правильному застосуванні відповідачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.11.2013 року № 0001972305 - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення-задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.11.2013 року № 0001972305 про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 506191,25 грн., в тому числі за основним платежем - 404953 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 101238,25 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» (код ЄДРПОУ 37538264, адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 158) витрати по оплаті судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева