Ухвала суду № 39085212, 05.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

_______________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05.06.14

№ 910/10709/14

Суддя Капцова Т.П., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальнію "Компанія Галаксі"

до Комунального підприємства "Шкільне харчування" Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 276 162,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позову, яка являє собою його предмет.

Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, об’єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, допускається можливість об’єднання в одній позовній заяві кілька вимог, але за умови, що фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Однак, звертаючись до Господарського суду міста Києва, позивач об'єднав у позовній заяві вимоги за двома окремими самостійними договорами: Договором поставки №10/04-11 від 04.01.2013р. та Договором поставки №11 від 09.01.2014р.

Підстави виникнення вимог позивача різні Договір поставки №10/01-1 від 10.01.2012р. та Договір поставки №26-09/1 від 26.09.2014р.

В позовній заяві позивач зазначає, що вимоги за Договором поставки №10/01-1 від 10.01.2012р. підтверджуються видатковими накладними №00000202 від 31.01.12, №00000070 від 13.02.12р., №0000133 від 20.02.12р., №00000188 від 27.02.12р., №00000206 від 28.02.12р., №00000028 від 05.03.12р., №00000065 від 12.03.12р., №00000126 від 17.04.12р., №00000141 від 24.01.12р., №00000095 від 14.03.2012р., в той час, як вимоги за Договором поставки №26-09/1 від 26.09.2014р. підтверджуються видатковою накладною №00000084 від 23.01.14р., №00000123 від 31.01.14р., №0000088 від 19.02.14р., №00000161 від 22.11.13р.

Однак, позивачем до позовної заяви не долучено видаткові накладні №00000141 від 24.01.12р., №00000084 від 23.01.14р., №00000123 від 31.01.14р. та №0000088 від 19.02.14р. Одночасно з цим, позивачем до позовної заяви долучено видаткові накладні №00000150 від 21.03.2012р., №Кв00000000000018 від 03.04.2012р., №00000043 від 05.04.12р., №00000082 від 10.04.2012р., №Гр00000000000054 від 09.12.2013р., №00000214 від 26.09.2013р., №00000008 від 01.10.2013р., №Лс00000000000099 від 14.11.2013р., №00000188 від 27.11.2013р., №00000016 від 03.12.2013р., в той час, як в позовній заяві позивач не зазначає які обставини підтверджують вказані докази.

Таким чином, вимоги за Договором поставки №10/01-1 від 10.01.2012р. та Договором поставки №26-09/1 від 26.09.2014р. підтверджуються різними доказами.

Отже, вказані Договори є самостійно існуючими правочинами, а тому підстави виникнення вимог позивача різні.

Таким чином, об’єднання вимог по двом самостійним правочинам в одній позовній заяві суперечить правилам статті 58 ГПК України, оскільки заявлені вимоги за кожним з договорів не пов’язані ані підставами виникнення, ані поданими доказами.

Відповідно до п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що заявивши позовні вимоги по двом різним договорам, позивачем порушено правила об'єднання вимог в одній позовній заяві, сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору, а тому такі вимоги належить роз'єднати.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В документах доданих до позовної заяви міститься платіжне доручення №392 від 29.05.2014 р. про сплату судового збору у розмірі 5095,00 грн.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", за подання позовних заяв справляється судовий збір, розмір ставок якого встановлено статтею 4 згаданого Закону.

Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а з позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Оскільки, ціна позову становить 271 067,04 грн., то згідно з п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позовної заяви складає 5421,34 грн.

Таким чином, платіжне доручення №392 від 29.05.2014 р. про сплату судового збору у розмірі 5095,00 грн. не є належним доказом сплати судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивачем не надано обгрунтованого розрахунку боргу, 3 % річних та пені з посиланням на умови договорів поставки в частині визначення періодів прострочення та враховуючи надходження часткової оплати від відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Керуючись п.п.3, 4, 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

2. Звернути увагу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Суддя Капцова Т.П.

Додаток:

1. Позовна заява з платіжним дорученням №392 від 29.05.2014р. та доданими до неї документами на 52 арк.