Постанова № 39084167, 02.06.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 р. 12:03 Справа №818/1228/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Кононенко Є.Є.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача зняти арешт та заборону на відчуження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 1868444 на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Ковпаківського районного управління юстиції в м. Суми б/н від 16.03.2005, та внести до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про зняття арешту та заборони на відчуження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.02.2014 позивачу стало відомо про те, що постановою ВДВС Ковпаківського районного управління юстиції м. Суми, б/н від 16.03.2005 було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності. У результаті вказаних подій позивач був позбавлений права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, тому просить зняти арешт із належного йому нерухомого майна.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, всупереч вимог ч. 2 ст. 40 КАС України про причини неявки суд не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог не надсилав.

Згідно із ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить:

- 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 19-20);

- 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 18.07.2011 (а.с. 34) та копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 35);

- 1/2 частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 5924780300:04:001:0016, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельних ділянок від 18.07.2011 (а.с. 28), копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 29), копією державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 30);

- 1/2 частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 5924780300:04:001:0017, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельних ділянок від 18.07.2011 (а.с. 28), копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 29), копією державного акту на право приватної власності на землю № 040245 (а.с. 30);

- 1/2 частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 5924780300040010018, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельних ділянок від 16.08.2012 (а.с. 31), копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 32), копією державного акту на право приватної власності на землю № 021397 (а.с. 33);

- 1/2 частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер 5924780300040010019, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельних ділянок від 16.08.2012 (а.с. 31), копією витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 32), копією державного акту на право приватної власності на землю № 021397 (а.с. 33);

З інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 22) судом встановлено, що на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), накладено арешт, підстава внесення обтяження: "постанова, б/н, 16.03.2005, ВДВС Ковпаківського УЮ".

28.04.2014 позивач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції із заявою (а.с. 7), в якій просив вирішити питання про зняття арешту з нерухомого майна, яке належить йому на праві власності.

Листом Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 29.04.2014 № 27/14/2194 (а.с. 8) на заяву позивача повідомлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на виконанні у відділі не перебуває.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 51 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 57 Закону № 606-ХІV передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Порядок зняття арешту з майна передбачено статтею 60 Закону № 606-ХІV, відповідно до якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Таким чином, склалась ситуація, за якої на все нерухоме майно було накладено арешт та його власник позивач не має змоги в повній мірі реалізувати своє право власності на зазначене майно. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів правомірності накладення арешту.

Також, відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

У судовому засіданні було встановлено, що у даному випадку порушено право позивача на розпорядження своїм майном, а тому, за відсутності можливості його захисту у інший спосіб, зазначене право підлягає захисту у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт та заборону на відчуження усього нерухомого майна, що належить позивачу.

Визначаючись щодо вимог позивача про зобов'язання внести в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття арешту та заборони відчуження з належного позивачу нерухомого майна, суд виходить з того, що позовна вимога про зобов'язання зняти арешт та заборону на відчуження всього нерухомого майна є достатньою для належного захисту порушених прав позивача.

Суд зауважує, що визначення вимоги шляхом зобов'язання відповідача внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про зняття арешту та заборони на відчуження не узгоджується з обраним способом судового захисту. Суд вирішує спори, об'єктом судового захисту яких є порушене право, свобода, або інтерес, але у жодному разі суд не підміняє собою жодний державний орган.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт та заборону на відчуження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 05.06.2014.