Рішення № 39083688, 05.06.2014, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/53/14-ц

Справа № 2/226/165/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Петуніна І.В.

при секретарі - Альберті О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та суми позики

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та суми позики, в обґрунтування якого вказав, що з травня 2000 р. по вересень 2013р. він мешкав з відповідачем однією сім'єю, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов'язки. Вони фактично мешкали в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності. За час спільного проживання однією сім'єю вони здійснили значне поліпшення будинку, а саме прибудували 1/2 частину будинку та перекрили покрівлю. Вартість вказаного поліпшення складає 40000 грн. Крім того, вони збудували гараж вартістю 50000 грн., два сараї загальною вартістю 30000 грн., вуличну вбиральню та душ вартістю 15000 грн., дві зливні ями загальною вартістю 30000 грн., поклали у дворі тротуарну плитку вартістю 15000 грн., провели водопровід вартістю 10000 грн. та газифікацію вартістю 15000 грн. Загальна вартість поліпшень складає 135000 грн. Крім того, для вказаного будівництва він позичив у свого брата, ОСОБА_8 50000 грн., які повністю витрачені на здійснення поліпшень. Однак, вказаний борг він повернув ОСОБА_8 10.12.2013р. особисто. Частина споруд, а саме водопровід, збудований ними у 2002р. та гараж, збудований ними у 2003р., тобто до набрання чинності СК України і є, згідно ст.112 ЦК України (в ред..1963р.) їх з відповідачем спільною власністю. Будівельні та витратні матеріали вони придбавали зі згоди відповідача, як письмовий та і усний договір про право власності на майно, між ними не укладався. На підставі вказаного він є власником 1/2 частки вказаного майна. Вказані матеріали повністю використані під час будівництва і не можуть бути відділені без пошкодження. Він запропонував відповідачу добровільно сплатити йому 1/2 частку вартості поліпшень, однак та відмовилася. Враховуючи, що все нерухоме майно фактично знаходиться у відповідача, та ним володіє та користується, він вважає, що поділ майна необхідно здійснити шляхом присудження відповідачу всього набутого ними під час спільного проживання однією сім'єю спільного майна в натурі, а йому виділивши відповідну грошову компенсацію в розмірі половина вартості спільно набутого майна в розмірі 102500 грн. (205000/2=102500 грн.). Оскільки між ними має місце спір про право - поділ спільного майна, то він заявляє вимогу про встановлення факту спільного проживання з відповідачем в позовному провадженні. У зв'язку з цим просить встановити факт їх з відповідачем спільного проживання однією сім'єю без шлюбу з травня 2000р. по вересень 2013р., виділити відповідачу в натурі все майно, набуте ними за час спільного проживання, а саме: 1/2 частину вартості поліпшень будинку за адресою: АДРЕСА_1 на суму 20000 грн.; гараж вартістю 50000 грн., 2 сараї загальною вартістю 30000 грн., вуличну вбиральню та душ загальною вартістю 15000 грн.; 2 зливні ями загальною вартістю 30000 грн.; тротуарну плитку вартістю 15000 грн.; водопровід вартістю 10000 грн.; газифікацію будинку вартістю 15000 грн., всього на суму 205000 грн.; стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію належної йому 1/2 частки спільного майна, набутого ними за час спільного проживання однією сім'єю без шлюбу у розмірі 92500 грн. та суму позики у розмірі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив суду, що квартиру, яка йому залишилася у спадщину у м.Макіївка, він продав та всі гроші від її продажу він вклав туди, де мешкав. Також він у Новогродівці купив будинок для розбору, розібрав його та привіз матеріали до відповідача. Все робили разом з відповідачем. Він працював у школі кочегаром, але загубив трудову книжку та не може її знайти. Мешкав з 2000р. по 2013р. разом з відповідачем. Приблизно з 2000р. по 2003р. вони мешкали у квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Ця квартира була відповідача. Цю квартиру відповідач продала та вони переїхали мешкати на АДРЕСА_1. На момент продажу відповідачем квартири, будинок на АДРЕСА_1 вже був у відповідача. Коли мешкали у квартирі, він вже робив деякі роботи і у будинку на вул.Дударенка. Договір купівлі-продажу квартири у м.Макіївка, знаходиться у відповідача. Гроші у брата він займав 4 роки тому, приблизно у 2009-2010р. Він був одружений раніше, шлюб був розірваний у 2003 році, свідоцтво про розірвання шлюбу отримав у 2003р. Його та відповідача познайомила сусідка у 2000р. Про це, щоб жити спільно він сам запропонував відповідачу. Він став ночувати у відповідача, а потім відповідач сказала, що або там, або там. Тоді він став жити з відповідачем. Він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, але у 2003р. він написав заяву своїй колишній дружині про те, що субсидію буде платити вона сама, що він виписаний без штампу у паспорті. Вважає, що він виписаний з вказаної адреси та ніде не приписаний. Гроші у кожного були свої, у нього - свої , а неї - свої. Свої гроші відповідач йому не давала. Вона також не давала гроші його дітям. Відповідач давала йому гроші у 2003-2004 році, а потім перестала давати. Вони разом поставили ларьок та з нього харчувалися. Він не може сказати, яку суму витрачали на харчування, на одяг. На день народження він дарив відповідачу золоті сережки, які зараз на відповідачеві, кільце обручальне. Він не може сказати, що він особисто дарив на день народження. Відповідач йому нічого не дарила, навіть останній раз забула про його день народження. Він к дітям відповідача нормально відносився, а вона к його дітям - негативно. Він може назвати день народження її дітей, конкретні дати дітей не пам'ятає. 1/2 частину будинку прибудували у 2007р. Гараж побудував у 2003р., 2 сараї 2004р., вбиральню та душ, зливну яму побудував у 2010р., плитку поклав у 2011р., водопровід зробив у 2000р., газифікація - у 2013р. Документів на це немає, бралося все колись вживане. У брата брав гроші на будівництво гаражу. Відповідач про це знала, але у розписці вона не розписувалася. Вважає спільним майном, тому що нажите разом. Всі поліпшення зареєстровані. Спочатку він самовільно все це побудував, але потім все це зареєструвалося. Відповідач не захотіла його приписати у цьому будинку. Він у 2003р. зробив їй пропозицію вийти за нього заміж, але вона відмовилися, тому що не буде отримувати пенсію колишнього чоловіка. Він офіційно працював до 2005р. у школі кочегаром, з 2005р. офіційно ніде не працював. Всі гроші, які він заробляв, приносив додому та купував будматеріали. Йому відомо, що 1/2 частина цього будинку подарована її меншому сину - ОСОБА_7 у 2009р. Син мешкав з ними, він не проти того, що вона подарила сину частку будинку.

Представники позивача підтримала позовні вимоги позивача.

Відповідач позов не визнала та пояснила суду, що позов не визнає, тому що це все неправда. Позивач ніде не працював. Те, що він заробляв, витрачав на придбання автомобілів, запчастин, тратив на своїх дітей. Грошей позивач їй не давав, сам мешкав у літній кухні. Спочатку, як поселився, він до неї проявляв знаки уваги, але вона йому відмовила. Вона до нього інколи зверталася по допомогу щось привезти, але за все йому платила. Вона займала позивачу суму грошей, але він не віддавав, казав, що у нього немає грошей. Вона казала позивачу, що у неї є чоловік. Вона також знала, що у нього є жінка у Греції, він її чекав. Вона його пустила мешкати у літню кухню приблизно у 2002р., за що він їй платив 300 грн. щомісячно. У той час ОСОБА_8 був одружений. Гараж, інші прибудови будували у 2004-2005р.р. Все це будувалося за її кошти, допомагав з пенсії її батько. Також вона продала гараж без документів та квартиру у 2009р. та ці гроші витрачала на будівництво. Її син не звав позивача батьком. Позивач мешкав у неї з 2003р. по 20.09.2013р. Вона стала казати йому, щоб він пішов від неї з 2004р. Із загальних грошей, які їй якось подарували на день народження, вона купила серги. Індивідуально він нічого не купував їй. У будинку позивач не мешкав.

Представники відповідача підтримали доводи відповідача.

Третя особа до судового засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 29.06.1995р., відповідачу на праві власності належить жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35-41).

Згідно Договору купівлі-продажу від 30.03.2009р., відповідач та третя особа продали квартиру за адресою: АДРЕСА_4 за 80000 грн. (а.с.42).

Згідно розписки від 21.07.2011р., позивач зайняв у ОСОБА_8 50000 грн., які зобов'язується повернути за першою вимогою (а.с.3).

Згідно довідки КП «КЦЄЗ» від 18.11.2013р., позивач 23.04.2003р. знятий з реєстраційного обліку за рішенням суду з адреси: АДРЕСА_3 (а.с.4).

Згідно довідки квартальної від 20.09.2013р., позивач мешкає без реєстрації з травня 2000р. по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, зареєстровано розірвання шлюбу позивача з ОСОБА_9 30.11.2006р. у відділі РАЦС по м.Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 360 (а.с.6, 98).

Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за період з ІІІ кварталу 2007р. по ІV квартал 2012р., позивач отримала доход на загальну суму 235110 грн. (а.с.43-72).

У 2011р. була проведена газифікація будинку за адресою: АДРЕСА_1, за яку було заплачено відповідачем, згідно наданих квитанцій 323,83 грн. (а.с.73-92).

Згідно технічного паспорту, жилий будинок був збудований у 1948р., гараж у 2004р., прибудова, 2 сараї, вбиральня, душ у 2005р. (а.с.93).

Згідно довідки ПП «ПЖФ Гарант-Сервіс» від 25.02.2014р., ОСОБА_4 була зареєстрована з 12.05.2000р. по 23.01.2009р. за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.94).

Згідно рішення виконкому Димитровської міської ради № 233 від 16.04.2003р., суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 надано дозвіл на розміщення кіоску з продажу продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.97).

Згідно довідки ВП «Шахта Центральна» ДП «Красноармійськвугілля» від 21.02.2014р., заробітна плата на час роботи у період з липня 2003р. по червень 2004р. загалом склала 2266,72 грн. (а.с.100).

Згідно довідки ВП «Шахта Центральна» ДП «Красноармійськвугілля» від 21.02.2014р., одноразова допомога відповідачу у зв'язку з втратою її чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві 30.05.1995р. склала 2212408000 крб. (а.с.101).

Згідно довідок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Димитров від 18.02.2014р., ОСОБА_7 отримав страхові виплати у зв'язку з втратою батька за період з травня 2002р. по січень 2014р. всього у розмірі 117842,64 грн. (а.с.102-109).

Згідно розписки від 25.11.2013р., позивач у період з 21.05.2009р. по 25.11.2013р. дійсно отримав у борг гроші в сумі 50000 грн. у свого рідного брата - ОСОБА_8 50000 грн. Зобов'язується повернути вказану суму боргу на протязі 2-х років, а саме 2013-2014 років. Написано власноручно (а.с.139).

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що ОСОБА_1 прожив господарем у цьому будинку, зараз стоїть гараж, будинок - красень. Він давав їй гроші. Відповідач 2 рази на рік їздила на курорт. Він наймав людей щоб копати город, щоб проводити ремонтні роботи, щоб провести газ. Він заплатив за реабілітацію та операцію відповідача у зв'язку з нещасним випадком, який стався з відповідачем. Син відповідача називав батьком позивача 13 років. Вона сама мешкає по сусідству. На АДРЕСА_1 була маленька хатка та маленький гараж. Сторони добудували 3 кімнати у будинку. Він купив в Іванівці будинок під знос, перевіз матеріали сюди та почав будівництво. Сторони мешкали разом з 2001р. по 2013р. Вона сама заходила до них кожен день, бачила що вони їдять разом. Однак, у сторін не було спільних грошей. Продукти харчування сторони придбавали у ларьку, який був у них на подвір'ї. В основному гроші уходили на будівництво. ОСОБА_1 купив за гроші від продажу квартири у Макіївці, телевізор та ларьок та з ними і уїхав. Гроші, як позивач так і відповідач зберігали у неї, тому що не довіряли один одному. Позивач був одружений 2 рази, цих жінок не знає. Коли він розлучився - їй не відомо. Діти позивача спочатку ходили до нього з відповідачем, а потім - ні. ОСОБА_1 знав, що відповідач подарила 1/2 частку будинку своєму сину, вони багато разів про це розмовляли. Взагалі сторони побудували душ, туалет, гараж, сараї. Вони для цього наймали людей. Вона не бачила, хто розраховувався з цими робітниками. Спочатку наймав робітників і позивач, а по будівництву будинку наймала відповідач. Їй відомо, що сторони не розписалися, тому що відповідач тоді не буде отримувати допомогу від держави. Сторони разом не їздили на море, тому що позивач працював та заробляв гроші.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він знає сторін по справі як сусідів. ОСОБА_1 з'явився на вулиці з 2000-2001рр. Раніше там був старий гараж від попередніх господарів, будинок з цегли з верандою, потім веранду завалили та добудували зі шлакоблоку. Добудували зливну яму, 2 сараї. ОСОБА_1 привіз та поставив кіоск, торгували продуктами. Сторони мешкали разом. ОСОБА_1, зокрема сам крутився та наймав робітників, щоб будували будинок та гараж. Він не знає, чи були у них сумісні гроші. Він не бачив, як наймали людей та хто з ними розплачувався. Він не бачив, щоб сторони разом готували їсти. ОСОБА_1 був одружений. ОСОБА_1 не був прописаний у цьому будинку, тому що відповідач, зі слів ОСОБА_1, цього не бажала. ОСОБА_1 пропонував їй одружитися, відповідач відмовлялася, чому - не знає. За подарунки відповідачу від ОСОБА_1 - нічого не знає.

Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що сторони мешкали разом та будувалися разом. Він брав будинок під розбір, мешкали як сім'я. До цього там була халупка та дерев'яний гараж. Зараз великий гараж та будинок. Людей наймали, хто наймав - не знає. Він їй давав гроші. Гроші, за його словам, були використані сумісні на будівництво. Погіршення відносин почалося з травня 2013р., він сказав, що вона його виганяє, оскільки знайшла іншого чоловіка. Тоді вона сама на зиму приютила ОСОБА_1, він мешкав у неї взимку. Вона бачила як наймали людей, як платила - не бачила. Який у сторін був бюджет - не знає. ОСОБА_1 був одружений до того, як зійшовся з відповідачем. Відповідач їздила на море сама, тому що позивач їй довіряв. У ОСОБА_1 були борги, він займав гроші у брата. Чи продавав щось ОСОБА_1 - не знає, знає, що ОСОБА_1 продав якусь квартиру, купили кіоск. Чи купили сторони якійсь речі сумісно, крім кіоску, - не знає. У кіоску працювали спочатку жінка, потім відповідач.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що позивач - його рідний брат. Брат мешкав з відповідачем з 2001р. Стосунки у них були гарні. Вони мешкали як сім'я. Вони разом робили ремонт будинку. Брат сам побудував там гараж, він допоміг грошима брату, давав на газ 12000 грн. Він також допомагав грошима ще по 2000-3000 грн. Всього зайняв брату 50000 грн. Брат казав, що давав відповідачу гроші на харчування щомісячно приблизно 2000-3000 грн. Брат не був одружений, коли мешкав з ОСОБА_7, коли брат розлучився - не пам'ятає. Розписку від 25.11.2013р. писав брат. Гроші по розписці брат не повернув. Брат по розписці від 21.07.2011р. повернув гроші, залишилася лише 4000 грн. Після надання для огляду свідку ОСОБА_8 розписки від 21.07.2011р. на а.с.3, свідок пояснив, що бачить цю розписку перший раз.

Свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що ніякого сумісного життя між сторонами не було, жодного цвяха він там не забив. ОСОБА_1 казав, що повинен всьому миру і все. Одним словом - квартирант. Цей чоловік мешкав сам по собі, це пристосуванець. Він мешкав з відповідачем приблизно з 2005-2006рр., мешкав у якості квартиранта. ОСОБА_1 ніде не працював. Він ремонтував машини. З будівництва гаражу ніяких його дій не було, він тільки ходив навкруги, він не працював з його будівництва однозначно. Відповідач деякий час працювала на «Центральній» шахті, займалася торгівлею у кіоску. Ніякого сумісного бюджету у них не було, він казав, що у нього ніколи немає грошей. Вона отримувала пенсію, регрес на дитину, все йшло на будівництво. ОСОБА_1 був одружений, займався перевозками та працював на приватних осіб. У ОСОБА_1 з його слів були борги. Він перестав мешкати за спірною адресою із зими. Коли ОСОБА_1 пішов, то забрав ларьок, машину, тобто забрав те, що вважав за потрібне. Вона жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_1 щось робив з будівництва. ОСОБА_4 сама наймала працівників, це їй відомо зі слів ОСОБА_4 ОСОБА_1 знімав кімнату у відповідача за 300 грн., він мешкав у кухні. ОСОБА_4 його неодноразово виганяла, вона сама бачила, як валялися речі його по двору. У неї самої нормальні відносини з ОСОБА_1, але вважає, що йому необхідно працювати. У період з 2005-2006р. по зиму 2013р. у відповідача був інший чоловік, цей чоловік приїжджав до відповідача, ОСОБА_1 бачив цього чоловіка. Вона не знає про таке, щоб ОСОБА_1 бажав більш близьких стосунків з відповідачем. За подарунки відповідачу від ОСОБА_1 нічого не знає. Вона бачила цього іншого чоловіка у відповідача періодично.

Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що як їй казала відповідач, позивач - це квартирант. Відповідач навіть давала йому гроші за те, що він возив товар. Працівників наймала відповідач. Господар в будинку була відповідач. У ларьку завжди торгувала відповідач або інша жінка, але тільки не позивач. Відповідач завжди допомагала працівникам з будівництва, позивач цього не робив. Чи був одружений позивач - не знає. За кожен товар, привезений ОСОБА_1, відповідач з ним розплачувалася. Відповідач сказала, що у неї з'явився чоловік приблизно 3 роки тому, але не місцевий. Позивач з'їхав у тому році, він забрав ларьок. Відповідач розплачувалися з позивачем за хліб, за крупу та за м'ясо птиці.

Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що позивач просто мешкав на території домоволодіння відповідача, він орендував там площу. Він привозив товар у ларьок, вона віддавала гроші за це, коли вона просила - він привозив робочих. Він просто допомагав людьми. Розплачувалася відповідач з людьми. Відповідач, як торгувала у ларьку, так і працювала, коли була на роботі, то торгувала за неї вона. Також відповідач отримувала допомогу на сина - регрес. Вона не чула ніяких намірів від позивача про особисте життя з відповідачем, ОСОБА_1 був одружений. ОСОБА_1 не мешкає з відповідачем з 2013р. Вона є кумою відповідача. Коли сторони будувалися, вона там була постійно, працювала у ларьку 2 дні вона, 2 дні - відповідач.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що позивача знає давно, тісно знає з початку 2000р. Там, де сторони мешкали, він все побудував: прибудову, гараж, вугільний сарай, пороги, 2 пічки, кахель клав. Запрошував його ОСОБА_1, розплачувалися обидві сторони. Це було 7-8 років тому. Сторони мешкали однією сім'єю у будинку, а хворий батько відповідача мешкав у кухні. Будматеріали привозили з будинку у Новогродівці, хто привозив ці будматеріали - не знає. З чого жив ОСОБА_1 - не знає. ОСОБА_1 возив людям товар на ларьки, потім себе поставив ларьок, також ремонтував машини. Точно не може сказати, у які роки він бачив ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4. З самого початку побудував гараж, вугільник, потім прибудову, пічку, камін у хаті, грубу. Гараж побудував у 2004-2005 роках, але точно не пам'ятає. Вони спілкувалися сім'ями. Йому невідомо, що позивач був одружений, коли мешкав з ОСОБА_4. Коли позивач розстався з ОСОБА_4, не знає. З 2010р. він не спілкувався зі сторонами, що було після - йому невідомо. Чи були у них сумісні гроші - не знає. Йому невідомо, чи відпочивали сторони разом, чи їздили на море. Йому по чуткам відомо, що ОСОБА_4 мешкає з якимось чоловіком.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що він знаходиться у дружніх відносинах з відповідачем, з позивачем також у сусідських дружніх відносинах. Позивач мешкав разом з відповідачем на підставі квартиранта. Бачив, що викликалася міліція відповідачем з приводу їх стосунків. Позивач займався ремонтом машин та перевозками, а так нічим не займався. За місцем мешкання відповідача постійно проводили будівельні роботи на протязі 6-7 років. Газ проводили 2 роки тому. ОСОБА_1 казав, що 2 роки тому розлучився. Він чув від ОСОБА_1 про постійну у нього недостачу грошей. У ОСОБА_4 позивач мешкав у літній кухні, він сам це бачив. Останній раз позивача бачив у цьому домоволодінні у тому році. Він знає, що у ОСОБА_4 є чоловік, який приїжджає до неї останні 2-3 роки. ОСОБА_1 мешкав у цьому домоволодінні приблизно 8 років, він не мешкав однією сім'єю з відповідачем, тому що там постійно були сварки, питання за гроші, він це сам чув. Позивач весь час мешкав у літній кухні. ОСОБА_1 змінив 3 автомобіля, був альфонсом.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначив позивач у своєму позові, водопровід вони побудували у 2002р., а гараж збудували у 2003р., тобто до набрання чинності СК України, посилаючись при цьому на ст.112 ЦК України 1963р. Однак, як вбачається з технічного паспорту (а.с.93), гараж був збудований у 2004р., тому суд вважає, що на нього не розповсюджується дія ст.112 ЦК України 1963р.

Згідно ст.112 ЦК України 1963р., майно може належати на праві спільній власності, зокрема, 2-м або декільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Суд вважає, що норми ст.112 ЦК України 1963р. містять визначення поняття спільної власності, але не визначають правових підстав набуття такої власності, а сам по собі факт перебування сторін у фактичних шлюбних стосунках на час будівництва водопроводу не є правовою підставою для поширення режиму спільної власності на майно, набуте в той час одним із сторін. Тому встановлення факту проживання однією сім'єю з відповідачем у період дії КпШС України та ЦК України 1963р., не тягне за собою юридичних наслідків.

Разом з тим, відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства (до 01.01.2004р.), спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст.16 Закону України «Про власність», ст.22 КпШС України; майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ч.ч.1, 2 ст.17, ст.18 Закону України «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності (п.5 постанови Пленуму ВСУ № 20 від 22.12.1995р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»).

Таким чином, для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у спірному майні, набутому до 1 січня 2004 року, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, без визначення ступеня її участі працею і коштами у створенні спільної часткової власності не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем, жодних доказів своєї участі працею і коштами у будівництві водопроводу у 2003р., не надано. Покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 носять загальний характер, без прив'язки до конкретних об'єктів.

Крім цього, як вбачається з технічного паспорту гараж, 2 сараї, душ, вбиральня (а.с.93), а також тротуарна плитка, 2 злівні ями, газифікація будинку, побудовані, починаючи з 2004 року.

Згідно ст.74 СК України в редакції з 01.01.2004р. до 16.01.2007р., якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення гл.8 цього Кодексу.

Законом України від 22.12.2006р., який набрав чинності з 16.01.2007р., у вказаній нормі після слів «не перебувають у шлюбі між собою» доповнено словами «або в будь-якому іншому шлюбі».

Тобто при застосуванні ст.74 СК України, слід виходити з того, що зазначена норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі (з врахуванням введення в дію зазначених доповнень) та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Як вбачається з показів свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17, у сторін не було відносин, передбачених ст.55 СК України, тобто таких, які притаманні подружжю. Навіть свідок ОСОБА_10 пояснила, що у сторін по справі не було спільного бюджету, оскільки кожен з них зберігав свої гроші у неї, так як не довіряли один одному.

Таким чином, судом не встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 склалися усталені відносини, передбачені ст.55 СК України, що притаманні подружжю.

Покази свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8 не підтверджують відносин між сторонами, передбачених ст.55 СК України та спростовуються показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_17

Крім того, суду не надано доказів про вартість спірних господарських побудов та споруд на теперішній час.

Таким чином суд вважає, що у поділі майна та стягненні з відповідача на користь позивача грошової компенсації належної йому 1/2 частки спільного майна, набутого ними за час спільного проживання однією сім'ю без шлюбу, необхідно відмовити.

До того ж, що стосується стягнення з відповідача суми позики, яку позивач зайняв у свого брата - ОСОБА_8, то оскільки немає доказів, що ОСОБА_4 брала ці гроші або давала письмову згоду на їх отримання, а також враховуючи те, що сторони не мешкали однією сім'ю, у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі ст.ст.55, 65, 74 СК України, ст.112 ЦК України 1963р., ст.22 КпШС України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільного сумісного майна, стягнення грошової компенсації та суми позики, залишити без задоволення.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя