Рішення № 39083593, 04.06.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2014 р. Справа № 918/376/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 38 891 грн. 92 коп.

За участю представників:

позивача : Мислинський П.В. дов. № 17 від 10.04.2014 р..

відповідача : ОСОБА_3 дог. № 30/04 від 30.04.14 р.

СУТЬ СПОРУ: Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 32 409 грн. 94 коп. заборгованості за договором поставки № 58054 від 01 листопада 2013 року та 6 481 грн. 98 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 листопада 2013 року спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали договір поставки № 58054. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 01 листопада 2014 року № 58054 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 32 409 грн. 59 коп. Позивач, посилаючись на статті 16, 526, 536, 610, 623, ч.1 ст. 625, 692 Цивільного кодексу України та статті 193, 216, 217, 218, 230, 231 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу та 6 481 грн.. 98 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У судовому засіданні 04 червня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві (а.с.125) та його представник у судовому засіданні 04 червня 2014 року просять відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначають, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вимоги про необхідність здійснення оплати повної вартості поставленого товару не отримувала та й не могла отримати, оскільки, як вбачається із долученого позивачем опису-вкладення до цінного листа, її було надіслано не на адресу відповідача, а на іншу, чим позбавлено сторону можливості здійснити досудове врегулювання спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2013 року спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (постачальник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (покупець) уклали договір поставки № 58054 за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, визначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (а.с.10-12).

Згідно п.п.1.2., 1.2.1. предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення.

Пунктом 2.2. договору визначено, що загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

У п.7.2. договору зазначено, що при отриманні товару уповноважена особа покупця повинна надати довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей від імені покупця, яка оформлена відповідно до чинного законодавства України та вимог постачальника, які не суперечать законодавству України.

За умовами п.12.10. договору він вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на протязі двох календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з умовами даного договору.

Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем і скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 14001754 від 04 січня 2014 року, № 14001755 від 04 січня 2014 року, № 14001756 від 04 січня 2014 року, № 14002665 від 08 січня 2014 року, № 14002666 від 08 січня 2014 року, № 14002667 від 08 січня 2014 року, № 14002712 від 08 січня 2014 року, № 14002713 від 08 січня 2014 року, № 14002714 від 08 січня 2014 року, № 14002734 від 08 січня 2014 року, № 14004157 від 10 січня 2014 року, № 14004158 від 10 січня 2014 року, № 14004556 від 10 січня 2014 року, № 14004557 від 10 січня 2014 року, № 14004806 від 10 січня 2014 року, № 14004807 від 10 січня 2014 року, № 14022113 від 31 січня 2014 року, № 14022114 від 31 січня 2014 року, № 14022115 від 31 січня 2014 року, № 14022923 від 01 лютого 2014 року, № 14022924 від 01 лютого 2014 року, № 14029053 від 11 лютого 2014 року, № 14029054 від 11 лютого 2014 року, № 14039118 від 21 лютого 2014 року, № 14039119 від 21 лютого 2014 року, № 14039708 від 22 лютого 2014 року, № 14039709 від 22 лютого 2014 року, № 14041788 від 26 лютого 2014 року, № 14041789 від 26 лютого 2014 року, № 14043115 від 27 лютого 2014 року, № 14043124 від 27 лютого 2014 року поставив відповідачу товар на загальну суму 37 481 грн. 52 коп. (а.с.18-76).

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями № 27 від 04 січня 2014 року, № 6 від 01 лютого 2014 року, № 5 від 01 лютого 2014 року (а.с.13-16).

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата покупцем товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. Порядок оплати обирається покупцем при подачі замовлення на поставку

Згідно з п. 6.2 Договору при здійсненні покупцем оплати товару за Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь продавця, вказується постачальником у видаткових накладних на товар, який поставляється.

З видаткових накладних убачається, що поставка товару здійснена з відстроченням платежу на 30 днів від дати доставки товару.

Всупереч положень договору поставки відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті поставленого товару виконав частково, і заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 409 грн. 94 коп.

Пунктом 10.8 Договору передбачено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим Договором більше ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але неоплаченого товару, в 3-денний строк з моменту отримання відповідної вимоги постачальника.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не оплатив отриманий товар, прострочення оплати склало більше, ніж 10 календарних днів, позивач 18 березня 2014 року направив відповідачу вимогу № 999 щодо погашення заборгованості в сумі 33 409 грн. 94 коп. (а.с.77-78).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - 33001, АДРЕСА_1 (а.с.100).

Як убачається з опису вкладення у цінний лист 18 травня 2014 року позивач направив вимогу про сплату заборгованості № 999 від 17 березня 2014 року відповідачу за адресою 33001, АДРЕСА_2 (а.с.79).

Відповідач зазначає, що вищевказану вимогу не отримувала. Однак, витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, містить інформацію про вручення 31 березня 2014 року адресату особисто поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор якого 0209603466043. Зазначений штрихкодовий ідентифікатор вказано на фіскальному чекові № 3449 від 18 березня 2014 року, який надано позивачем у якості доказу направлення на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості № 999 від 17 березня 2014 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач вимогу про сплату заборгованості № 999 від 17 березня 2014 року отримав 31 березня 2014 року.

Згідно відбитку календарного штемпеля на конверті позовна заява направлена позивачем до суду 27 березня 2014 року (а.с.83), тобто раніше ніж відповідач отримав вимогу про сплату заборгованості.

За змістом п.10.8 Договору постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але неоплаченого товару, в 3-денний строк з моменту отримання відповідної вимоги постачальника.

Враховуючи, що позивачем не дотримано вимог п.10.8. договору позовні вимоги про стягнення 2 899 грн. 21 коп. заборгованості за товар поставлений згідно видаткових накладних № 14041788 від 26 лютого 2014 року, № 14041789 від 26 лютого 2014 року, № 14043115 від 27 лютого 2014 року, № 14043124 від 27 лютого 2014 року задоволенню не підлягають.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 29 510 грн. 73 коп. боргу за договором поставки № 58054 від 01 листопада 2013 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 481 грн. 98 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 10.4 Договору визначено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим Договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% від простроченої суми оплати.

За змістом ч.1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а частиною 5 цієї статті встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У ст. 536 ЦК України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачем нараховано 20% за користування чужими грошовими коштами в розмірі 6 481 грн. 98 коп. на суму заборгованості 32 409 грн. 94 коп. Суд зазначає, що на момент пред'явлення позову строк оплати за товар поставлений згідно видаткових накладних № 14041788 від 26 лютого 2014 року, № 14041789 від 26 лютого 2014 року, № 14043115 від 27 лютого 2014 року, № 14043124 від 27 лютого 2014 року не настав. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в сумі 5 902 грн. 15 коп., з урахуванням того, що прострочена сума оплати за товар становить 29 510 грн. 73 коп.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (33001, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, код ЄДРПОУ 21642228) 29 510 грн. 73 коп. заборгованості, 5 902 грн. 15 коп. процентів за користування чужими грошовими коштам, 1 663 грн. 56 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити у позові в частині стягнення 2 899 грн. 21 коп. заборгованості та 579 грн. 83 коп. процентів за користування чужими грошовими коштам

Повне рішення складено 05 червня 2014 року.

Суддя Войтюк В.Р.