Постанова № 39083542, 02.06.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. справа № 809/849/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.,

при секретарі судового засідання Драгомирецькому І.М.,

за участю:

представників позивача: Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' - Біяна Б.Р., Сохана В.Є.,

представника відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області - Книгиницької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' (далі по тексту - позивач, державне міське підприємство, підприємство позивача) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області (далі по тексту - відповідач, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'', статей 138, 198 Податкового кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у серпні-вересні 2013 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у червні - жовтні 2012 року, липні - жовтні 2012 року по господарських відносинах із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''Унітек'' податкового кредиту з податку на додану вартість на загальні суми 2 249 000,00 гривень і 33 253,00 гривень, сплаченого в ціні придбаного товару, та формування валових витрат по їх оплаті в загальній сумі 11 247 000,00 гривень і 166 264,00 гривень відповідно. Помилково, трактуючи норми статті 207 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, визначив відсутність товарності операцій по господарських відносинах із вказаними контрагентами, вважаючи їх угодами, які за умови документального оформлення, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і не мали наслідком фактичного отримання товару, надання послуг і руху продукції. У зв'язку з чим, оскаржуваними чотирма податковими повідомлення-рішеннями від 18.10.2013 року протиправно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 572 945,00 гривень, збільшено авансовий внесок з податку на прибуток підприємств на 146 187,00 гривень і застосовано штрафну санкції в розмірі 36 547,00 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 809 830,00 гривень за основним платежем та на 202 548,00 гривень за штрафною санкцією, а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 398 954,00 гривень за основним платежем та на 199 477,00 гривень за штрафною санкцією. Зокрема, 27.06.2012 року і 30.08.2012 року між позивачем та ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' укладено письмові договори на придбання 3 260 датчиків тиску п'єзоелектричних ДК 016-97-33.20.5 по ціні 4 140,00 гривень за одиницю з ПДВ. Оплачені витрати без ПДВ за придбаний товар в сумах 1 828 500,00 гривень, 1 828 500,00 гривень, 3 795 000,00 гривень, 1 380 000,00 гривень, 2 415 000,00 гривень позивачем включені при формування валових витрат підприємства позивача у ІІ-ІV кварталах 2012 року, у І кварталі 2013 року, а за рахунок сум 365 700,00 гривень, 365 700,00 гривень, 759 000,00 гривень, 276 600,00 гривень, 483 000,00 гривень сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у червні-жовтні 2012 року відповідно. В подальшому даний товар на підставі, укладеного з ТОВ ''НВП ''Вітактум'' договору комісії, позивачем переданий комісіонеру, більша частина із якого (2 160 датчиків) у липні 2012 року і січні 2013 року по зовнішньоекономічному контракту реалізовано нерезидентам - фірмі ''Swiss Invest Partners'' і фірмі ''Geneva Intergroup LP'', про що свідчать митні декларації від 26.07.2012 року і від 16.01.2013 року. Перевезення такого товару здійснено комісіонером з аеропорту в м. Харкові авіаційним шляхом. Решта датчиків в кількості 1 100 на час перевірки і розгляду справи ТОВ ''НВП ''Вітактум'' не реалізовані, і в цій частині умови договору комісії не виконані. По відносинах із ТОВ ''Унітек'' позивач в період з липня по жовтень 2012 року придбавав різне обладнання, комплектуючі товари, матеріали загальна вартість яких в сумі 166 264,00 гривень у ІІІ-ІV кварталах 2012 року включені при формуванні валових витрат, а 33 253,00 гривень, сплаченого в ціні товару, - до формування податкового кредиту з ПДВ. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори про закупівлю товарів, акти приймання-передачі товару, видаткові, прибуткові і податкові накладні, платіжні документи про оплату за отриманий товар, що в свою чергу при фактичному їх отриманні і прийнятті свідчить про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за них.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що позивач у червні - жовтні 2012 року і липні - жовтні 2012 року мав господарські відносини із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''Унітек'' щодо придбання відповідних товарів. Дана господарська операція підтверджена всіма первинними документами податкового обліку. На товар продавець і виробник - ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' видало сертифікат відповідності від 16.07.2010 року. Більша частина товарів, придбаних ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', за договором комісії, укладеного із ТОВ ''НВП ''Вітактум'', реалізована за кордон нерезидентам, інша частина знаходиться у комісіонера. З метою придбання, приймання і передачі такого товару комісіонеру, позивач неодноразово у червні-жовтні 2012 році відряджав власного працівника - ОСОБА_1 до м. Харкова, про що оформлені відповідні відрядні посвідки із оплатою відряджень. Всі товари, придбані в ТОВ ''Унітек'', використані позивачем при здійсненні власної господарської діяльності. Втім, у акті перевірки за №1994/09-15-04/03346058 від 30.09.2013 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість і валових витрат, із урахуванням висновків про фактичну відсутність господарських операцій і реального руху товарів. Такі обставини спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагентів постачальників товарів, їх отримання, подальшу реалізація за договором комісії, виконання у власній господарській діяльності, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах статутної діяльності підприємства позивача. Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що вони складені формально. Відсутність фактичного придбання, руху товару і нікчемність правочину відповідач безпідставно окремо по кожному контрагенту обґрунтовує наслідками перевірки, проведених органами державної податкової служби інших областей.

Так, знімаючи податковий кредит і валові витрати по ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' відповідач використав акти перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 02.04.2013 року, 10.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період з січень 2012 року по березень 2013 року. Підставами негативних висновків по відносинах із позивачем ДПІ у м. Івано-Франківську визначили відсутність такого контрагента за фактичним місцем знаходження і адресою обліку платника податку. В свою чергу, будь-яких фактичних обставин у відносинах між позивачем і таким контрагентом відповідач не перевіряв, а лише використав висновку ДПІ в Оболонському районі м. Києва про відсутність у ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з січень 2012 року по березень 2013 року. В описовій частині акт перевірки від 30.09.2013 року перевіряючі послалися на висновок почеркознавчої експертизи №319 від 19.04.2013 року, втім яке відношення даний висновок має до первинних документів, складених між посадовими особами позивача і ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' в акті перевірки не зазначено.

Щодо ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' відповідач використав дані актів перевірки Індустріальної МДПІ в м. Харкові від 10.08.2012 року, 28.05.2013 року, яким як і в попередньому випадку перевірку належним чином не проведено у зв'язку із відсутністю такого контрагента за адресою реєстрації. В той же час, не проводячи по первинних документах контрагента позивача перевірки, Індустріальна МДПІ в м. Харкові, сформувала висновок про відсутність об'єктів оподаткування із придбання та реалізації товарів і послуг за червень-грудень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень, липень 2012 року і з серпня 2012 року по березень 2013 року, виходячи лише із факту незнаходженням платника податків за адресою реєстрації. Протиправними вважає позивач висновки перевіряючих про зняття із обліку результатів діяльності з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' з причин наявності у останнього господарських правовідносин із іншими контрагентами, які мають ознаки фіктивності. А також з підстав неможливості встановлення податковим органом реальних поставщиків складових, матеріалів, товарів, що придбавалися ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' у відповідних суб'єктів господарювання, про що такий контрагент сформував у червні і липні 2012 року податковий облік з ПДВ.

Свої висновок про відсутність господарських відносин із ТОВ ''НВП ''Вітактум'', перевіряючі аналогічно обґрунтовують актом Основ'янської МДПІ м. Харкова від 12.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки, у зв'язку з відсутність платника податку і його керівника за адресою реєстрацією і проживання. Факт наявності негативної ''податкової історії'' не може впливати на права державного місткого підприємства у спірних відносинах, вважає представник позивача. Пояснили, що не реалізована комісіонером партія датчиків в кількості 1 100 штук вилучена органами слідства Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в ході розслідування порушеного кримінального провадження, що свідчить про реальне виробництво такого товару і наявності його в цивільному обороті між позивачем і продавцем.

Не обґрунтованими вважає зняття з податкового обліку, сформованого у 2012 році з ТОВ ''Унітек''. Негативні висновки перевіряючий формує, виходячи із змісту акта перевірки ДПІ у м. Івано-Франківську по ТОВ ''Унітек'' від 08.01.2013 році, яким стверджено, що останнє не придбавало різного роду товар у власного постачальника ТОВ ''Камеронплюс''. З незрозумілих для позивача обставин, відповідач, посилаючись на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.2012 року, дійшов висновку, що товар, який позивач придбав у ТОВ ''Унітек'' поставлений по ланцюгу ТОВ ''Камеронплюс''. Представник позивача наголосив, що в акті перевірки даних про такий рух товарів від ТОВ ''Камеронплюс'' до Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' за їх видом і обсягом не наведено.

Представники позивача зазначили, що жодним із вказаних актів перевірки інспекторами ДПІ в Оболонському районі м. Києва, Основ'янської МДПІ м. Харкова, ДПІ у Печерському районі м. Києва і Індустріальної МДПІ в м. Харкові не досліджувалися фактичність господарських відносин між позивачем та ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек''. Вважає, що в матеріалах перевірки і справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти, в тому числі контрагенти таких контрагентів, діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на відсутність реального характеру угод, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу і мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні і виконанні договорів, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які спрямований на заволодіння майном держави. Протиправність оскаржуваних рішень, додатково обґрунтовує представник позивача тим, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства. Відтак, обставини щодо притягнення до відповідальності посадових осіб підприємств постачальників у відносинах із їх власними контрагентами по інших відносинах, мають значення виключно для формування правових висновків у господарській діяльності безпосередньо між ними особисто. Такі господарські операції із можливими висновками про порушення податкового законодавства, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Припустиме не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ними податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними і відповідного формування валових витрат.

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення (том 3 а.с. 188-191), яке мотивував тим, що за наслідками проведеної в серпні-вересні 2013 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового, цивільного та господарського законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлення-рішень, які є законними та обґрунтованими.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем у червні - жовтні 2012 року і липні - жовтні 2012 року по взаємовідносинах із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''Унітек'' податкового кредиту із податку на додану вартість в сумах 2 249 000,00 гривень і 33 253,00 гривень, сплаченого в ціні товарів, та формування валових витрат по їх придбанню і прийняттю на суми 11 247 000,00 гривень і 166 264,00 гривень відповідно. Із змісту актів перевірок ДПІ в Оболонському районі м. Києва, Основ'янської МДПІ м. Харкова, ДПІ у Печерському районі м. Києва і Індустріальної МДПІ м. Харкова, використаних відповідачем при проведенні у серпні-вересні 2013 року перевірки, по вказаних постачальниках і їх контрагентах по ланцюгу придбання товарів для позивача, встановлено відсутність останніх за їх місцем юридичної реєстрації, не надання відповідей на запити податкових інспекцій під час перевірки по операціях за перевіряємий період. Такими податковими органами з'ясовано, що контрагенти позивача у податковій звітність за перевіряємий період формували свій податковий кредит шляхом маніпуляції даних про поставщиків товару, перебували у господарських відносинах із недобросовісними суб'єктами господарювання, які мають негативну ''податкову історію''. Враховуючи вказане перевіряючі вважають господарські операції поставки товарів не підтвердженими стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого виробництва і постачання товару, що свідчить про відсутність необхідних умов для створення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Такі обставини вказують на проведення контрагентами позивача транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод. У спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування із придбання позивачем товарів, який підпадає під визначення Податкового кодексу України. Крім того, представники відповідача вказали, що згідно табелів обліку робочого часу підприємства позивача ОСОБА_1 у серпні, вересні і жовтні 2012 року не перебував у службовому відрядженні, а виконував власні обов'язки на підприємстві в м. Івано-Франківську. Представники відповідача наголосили на тому, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціях з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''Унітек'', висновки, викладені в акті перевірки є обґрунтованими.

До початку перевірки та під час перевірки позивач подав до відповідача уточнюючі розрахунки від 20.05.2013 року, 10.09.2013 року за червень і липень 2012 року, якими зменшено податковий кредит з ПДВ за операціями з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' на 365 700,00 гривень і 365 700,00 гривень. Також, 10.04.2013 року, 20.05.2013 року, 05.08.2013 року позивач подав уточнюючі розрахунки за серпень, вересень, жовтень 2012 року і січень 2013 року, якими зменшено податковий кредит з ПДВ за операціями з ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' на 759 000,00 гривень, 276 000,00 гривень, 483 000,00 гривень і 34 363,81 відповідно. Вказані уточнюючі розрахунку, окрім розрахунку від 10.09.2013 року, як такий, що поданий після початку перевірки, враховані податковим органом при визначенні і розрахунку грошових зобов'язань. В сукупності зібраних доказів Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську прийняла оскаржувані рішення №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року, які вважає правомірними. У задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' 28.02.1996 року зареєстровано Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридичну особу та взято на податковий облік в органах державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

В період з 12.08.2013 року по 23.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №1994/09-15-04/03346058 від 30.09.2013 року (том 1 а.с. 18-63, 208-223), в якому відповідачем зроблено висновок про:

- порушення вимог підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого:

а) занижено податок на прибуток всього у сумі 809 830,00 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 809 830,00 гривень,

б) занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2013 року в сумі 3 572 945,00 гривень,

в) занижено авансовий внесок з податку на прибуток за березень 2013 року в сумі 146 187,00 гривень;

- порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 398 954,00 гривень, у тому числі за рахунок заниження за липень 2012 року в сумі 369 290,00 гривень, за серпень 2012 року в сумі 9 356,00 гривень, за вересень 2012 року в сумі 19 960,00 гривень і за жовтень 2012 року в сумі 348,00 гривень (том 1 а.с. 62).

18.10.2013 року, виходячи із наслідків перевірки, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято:

- податкове повідомлення-рішення за №0000772204, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 809 830,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 202 458,00 гривень (том 1 а.с. 15);

- податкове повідомлення-рішення за №0000782204, яким збільшено позивачу суму авансового внеску з податку на прибуток підприємств в сумі 146 187,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 36 547,00 гривень (том 1 а.с. 14);

- податкове повідомлення-рішення за №0000792204, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 572 945,00 гривень (том 1 а.с. 17);

- податкове повідомлення-рішення за №0000802204, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 398 954,00 гривень і застосовано штрафну санкцію в розмірі 199 477,00 гривень (том 1 а.с. 16).

Зобов'язання донараховані вказаними чотирма рішеннями складаються із порушень податкового законодавства, яке допустило підприємство позивача по господарських відносинах із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'' (том 1 а.с. 113).

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкових декларацій і бухгалтерського обліку позивача, встановлено, що у червні-жовтні 2012 року позивач на підставі письмових договорів придбав у ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' 3 260 датчиків тиску п'єзоелектричних ДК 016-97-33.20.5 по ціні 4 140,00 гривень за одиницю з ПДВ. Зальна сума господарської операції із придбання склала 13 496 400,00 гривень, в тому числі ПДВ - 2 249 400,00 гривень. Частина даного товару реалізована нерезидентам, продаж яким по договору комісії здійснило ТОВ ''НВП ''Вітактум'' (том 1 а.с. 26-37).

В податковому обліку позивача перевірка також виявила господарські операції позивача з ТОВ ''Унітек'' з приводу придбання в липні-жовтні 2012 року матеріалів і товарів (том 1 а.с. 48-50).

На підставі даних актів перевірок ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 10.04.2013 року, 02.04.2012 року, Основ'янської МДПІ м. Харкова від 12.03.2013 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.2012 року і Індустріальної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 року, 28.05.2013 року, перевіряючий дійшов висновку, що три контрагенти-продавці не передавали Державному міському підприємству ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' товарів і матеріалів, по яких з червня по жовтень 2012 року позивач сформував податковий облік.

Вказана обставина, на переконання перевіряючи відповідача, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат по таких операціях, включених для обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні на вказані суми перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача та валових витрат.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реального руху товарів із їх передачі. Укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Із змісту використаних під час перевірки актів інших податкових органів і відповідей органів контролю, відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності. В тому числі і виконання господарських зобов'язань по поставці товарів і наданні послуг, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем.

В сукупності з'ясованих обставин встановлено відсутність об'єктів оподаткування, який попадає під визначення статей 134, 138 та статей 185, 198 Податкового кодексу України. Відтак, позивач здійснив невірне включення валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємства, формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Відповідачем врахований факт подання в 2013 році уточнюючих розрахунків з ПДВ, яким зменшив облік показників із даного виду податку по операціях з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' і ТОВ ''НВФ ''Електросервіс''.

Як висновок в акті перевірки від 30.09.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську зазначено, що у зв'язку із не встановленням факту передачі товарів від постачальника до позивача в розумінні вимог статті 207 Господарського кодексу України, статей 203, 215, 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, договори поставок товару, укладені Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''Унітек'', не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають протиправний характер, порушують публічний порядок і є нікчемними.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та сформовано валові витрати показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначених вище суб'єктів господарювання товарів.

Вирішуючи питання правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року, суд зазначає, що позивач оскаржує визначені ними зобов'язанні в частині коментованих вище контрагентів. Інших порушень, які лежать в основі таких рішень в акті перевірки не відображено. Про дану обставину не заперечили у судовому засіданні представники відповідача.

З'ясовуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту і валових витрат врегульовані положеннями Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданого Закону.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 30.09.2013 року, щодо відсутності реального руху товарів між Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'', ТОВ ''Унітек'', судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом вимог підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, абзацу 2 пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт і послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Згідно поданих представником позивача і наявних у матеріалах справи завірених копій первинних документів судом встановлено, що Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' 27.06.2012 року уклало з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' договір про закупівлю товару №СЗ0612/12-362-1, за змістом якого предметом придбання є датчик тиску п'єзоелектричний (код товару ДК016-97-33.20.5) в кількості 1 060 штук по ціні 4 140,00 гривень за одиницю, в тому числі ПДВ - 690,00 гривень.

На виконання умов договору ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' оформлено наступні документи:

- рахунок фактура №СФ-0000001 від 29.06.2012 року, видаткова накладна №РН-0000003 від 29.06.2012 року, податкова накладна №1 від 29.06.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 530 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 2 194 200,00 гривень, в тому числі ПДВ 365 700,00 гривень.

В межах вказаних первинних документів директором ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' Клочковим С.А. і начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, на складі постачальника (проспект Московський, 281, м. Харків) складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №1 від 29.06.2012 року;

- рахунок фактура №СФ-0000002 від 11.07.2012 року, видаткова накладна №РН-0000004 від 11.07.2012 року, податкова накладна №1 від 11.07.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 530 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 2 194 200,00 гривень, в тому числі ПДВ 365 700,00 гривень.

В межах вказаних первинних документів директором ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' Клочковим С.А. і начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, на складі постачальника (проспект Московський, 281, м. Харків) складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №2 від 11.07.2012 року.

За придбаний товар позивач здійснив повну оплату у безготівковій формі (том 1 а.с. 173-190).

Досліджуючи подальший рух товару судом встановлено, що 27.06.2012 року Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' уклало із ТОВ ''НВП ''Вітактум'' договір комісії №К2012-1/12-362-2, за змістом якого останній як комісіонер зобов'язувався здійснити в інтересах позивача одну або декілька угод з продажу товарів за межі митної території України.

На виконання умов такого договору комісії в.о. директора Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' Гайда Р.Д. (комітент) та директор ТОВ ''НВП ''Вітактум'' Щевича С.В. (комісіонер) 27.06.2012 року оформили і підписали специфікацію №1 про те, що комітент зобов'язується передати, комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 1 060 штук по ціні 3 550,00 гривень без ПДВ на загальну суму 3 763 000,00 гривень без ПДВ. Місце передачі товару визначено склад ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281. За змістом специфікації №1 товар підлягає передачі на комісію для його експортуванню за межі митної території України.

У відповідності до умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 і специфікації №1 від 27.06.2012 року начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, та директором ТОВ ''НВП ''Вітактум'' Щевичею С.В., 29.06.2012 року і 03.09.2012 року складено і підписано акти приймання-передачі товару №1 і №2 та доповнення до них про передачу комітентом і отримання комісіонером дві партії датчиків по 530 штук на суми по 1 929 820,25 гривень. За змістом даних актів товар переданий на комісію на складі ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281.

На виконання договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року ТОВ ''НВП ''Вітактум'' надано Державному міському підприємству ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' звіт комісіонера від 07.09.2012 року, згідно якого ТОВ ''НВП ''Вітактум'' по укладеному зовнішньоекономічному контракту №17/11/2011 від 30.11.2011 року з фірмою ''Swiss Invest Partners LP'' продало останньому 1 060 датчиків пуску п'єзоелектричних по ціні 450 доларів США за штуку на загальну суму 477 000,00 доларів США.

Реалізовуючи положення зовнішньоекономічному контракту комісіонер відвантажив товар продавцю авіаційним транспортом та згідно ВМД №807100000/2012/430956 від 17.08.2012 року здійснив митне оформлення вантажу на загальну суму 3 812 661,00 гривень (продавець - Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'', країна призначення - Польща, покупець - ''Swiss Invest Partners LP'', одержувач - ''Rusak Business Services SP ZO.O.'', Warszawa).

Згідно звіту комісіонера від 07.09.2012 року покупець оплатив товар в загальній сумі 477 000,00 доларів США, після продажу яких на поточний рахунок комісіонера в національній валюті зараховано 3 859 640,50 гривень в результаті конвертації.

В свою чергу, комісіонер поніс супутні витрати в загальній сумі 5 345,58 гривень без ПДВ під час виконання доручення комітента, а саме:

- вартість міжнародних авіаперевезень - 3 012,40 гривень, без ПДВ (акт №Ф-00001594 від 23.08.2012 року);

- експедиторські послуги на території України - 2 033,18 гривень, без ПДВ (акт №Ф-00001594 від 23.08.2012 року);

- митно-брокерські послуги - 300,00 гривень, без ПДВ (акт УО-0000089 від 17.08.2012 року) .

Крім того, комісіонер визначив згідно договору комісійну плату в сумі - 143 100,00 гривень, без ПДВ, та плату за делькредере - 3 000,00 гривень, без ПДВ.

По вказаних витратах ТОВ ''НВП ''Вітактум'' оформлено загальний акт про надання послуг на суму 151 445,58 гривень, без ПДВ.

ТОВ ''НВП ''Вітактум'' перераховано Державному міському підприємству ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' згідно платіжних доручень №131 від 21.08.2012 року - 404 495,10 гривень, №132 від 22.08.2012 року - 404 4495,10 гривень, №136 від 22.08.2012 року - 2 022 725,25 гривень і №142 від 28.08.2012 року - 1 027 925,05 гривень.

По відносинах із даними контрагентами позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат.

Із матеріалів справи судом також встановлено, що Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' 30.08.2012 року уклало з ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' договір про закупівлю товару №12-423, за змістом якого предметом придбання є датчик тиску п'єзоелектричний (код товару ДК016-97-33.20.5) в кількості 2 200 штук по ціні 4 140,00 гривень за одиницю, в тому числі ПДВ - 690,00 гривень.

На виконання умов договору ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' оформлено наступні документи:

- видаткова накладна №3108-13 від 31.08.2012 року, податкова накладна №195 від 31.08.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 1 100 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 4 554 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 759 000,00 гривень.

В межах вказаних первинних документів директором ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' Гусаковим Д.В. і начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, на складі виробника (проспект Московський, 281, м. Харків) складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №1 від 31.08.2012 року;

- видаткова накладна №2809-24 від 28.09.2012 року, податкова накладна №282 від 28.09.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 400 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 1 656 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 276 000,00 гривень;

- видаткова накладна №3110-6 від 31.10.2012 року, податкова накладна №296 від 31.10.2012 року (датчик тиску п'єзоелектричний в кількості 700 штук, ціна без ПДВ за одиницю 3 450,00 гривень) на загальну суму 2 898 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 483 000,00 гривень.

В межах таких первинних документів директором ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' Гусаковим Д.В. і начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, на складі виробника (проспект Московський, 281, м. Харків) складено і підписано акт приймання-передачі вказаного вище товару №3 від 31.10.2012 року;

За придбаний товар позивач здійснив повну оплату у безготівковій формі (том 1 а.с. 191-207).

Досліджуючи подальший рух товару судом встановлено, що на виконання умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року в.о. директора Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' Гайда Р.Д. (комітент) та директор ТОВ ''НВП ''Вітактум'' Щевича С.В. (комісіонер), 30.08.2012 року, 28.09.2012 року, 30.10.2012 року оформили і підписали специфікації №№2, 3, 4 про те, що комітент зобов'язується передати, комісіонер прийняти датчики тиску п'єзоелектричні в кількості 1 100, 400 і 700 штук по ціні 3 550,00 гривень без ПДВ на загальні суми 3 905 000,00 гривень, 1 432 000,00 гривень і 2 506 000,00 гривень без ПДВ відповідно. Місце передачі товару визначено склад ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281. За змістом специфікацій №№2, 3, 4 товар підлягає передачі на комісію для його експортуванню за межі митної території України.

У відповідності до умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 і специфікацій №№2, 3, 4 від 30.08.2012 року, 28.09.2012 року, 30.10.2012 року начальником відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності №15/789-1 від 27.06.2012 року, та директором ТОВ ''НВП ''Вітактум'' Щевичею С.В., 31.08.2012 року складено і підписано акт приймання-передачі товару №3, про передачу комітентом і отримання комісіонером партії датчиків в кількості 1 100 штук на суму 3 905 000,00 гривень. А також 28.09.2012 року, 31.10.2012 року і 28.01.2013 року складено такі ж акти №№4, 5 та доповнення до них про передачу партії датчиків в кількості 1 100 штук на загальну суму 4 023 991,98 гривень.

За змістом даних трьох актів товар переданий на комісію на складі ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' за адресою: м. Харків, проспект Московський, 281.

На виконання договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року ТОВ ''НВП ''Вітактум'' надано Державному міському підприємству ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' звіт комісіонера від 31.01.2013 року, згідно якого ТОВ ''НВП ''Вітактум'' по укладеному зовнішньоекономічному контракту №24/09/2012 від 24.09.2012 року з фірмою ''Geneva Intergroup LP'' продало останньому 1 100 датчиків пуску п'єзоелектричних по ціні 450 доларів США за штуку на загальну суму 495 000,00 доларів США.

Реалізовуючи положення зовнішньоекономічному контракту комісіонер відвантажив товар продавцю авіаційним транспортом та згідно ВМД №807100000/2013/000498 від 16.01.2013 року здійснив митне оформлення вантажу на загальну суму 3 956 535,00 гривень (продавець - Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'', країна призначення - Польща, покупець - ''Geneva Intergroup LP'', одержувач - ''Rusak Business Services SP ZO.O.'', Warszawa).

Згідно звіту комісіонера від 31.01.2012 року покупець оплатив товар в загальній сумі 495 000,00 доларів США, після продажу яких на поточний рахунок комісіонера в національній валюті зараховано 4 023 991,98 гривень в результаті конвертації.

В свою чергу, комісіонер поніс супутні витрати в загальній сумі 5 345,58 гривень без ПДВ під час виконання доручення комітента, а саме:

- вартість міжнародних авіаперевезень - 3 266,58 гривень, без ПДВ (акт №150 від 29.01.2013 року);

- експедиторські послуги на території України - 1 960,84 гривень, без ПДВ (акт №150 від 29.01.2013 року);

- митно-брокерські послуги - 300,00 гривень, в тому числі ПДВ 50,00 гривень (акт УО-0000006 від 24.01.2013 року).

Крім того, комісіонер визначив згідно договору комісійну плату в сумі - 201 960,00 гривень, в тому числі ПДВ - 33 660,00 гривень, та плату за делькредере - 3 600,00 гривень, в тому числі ПДВ - 600,00 гривень.

По вказаних витратах ТОВ ''НВП ''Вітактум'' оформлено загальний акт про надання послуг на суму 211 087,42 гривень, в тому числі ПДВ - 34 636,81 гривень.

ТОВ ''НВП ''Вітактум'' перераховано Державному міському підприємству ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' згідно платіжних доручень від 22.01.2013 року - 1 626 771,60 гривень, від 24.01.2013 року - 1 032 746,00 гривень і від 25.01.2013 року - 1 364 474,16 гривень.

По відносинах із даними контрагентами позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат.

З приводу залишку товару не реалізованого через ТОВ ''НВП ''Вітактум'' необхідно відмітити.

Як встановлено вище 31.08.2012 року Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' передало на виконання умов договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року комісіонеру ТОВ ''НВП ''Вітактум'' 1 100 датчиків для продажу їх на експорт, що засвідчує акт приймання-передачі №3 (том 3 а.с. 176). Вказані датчики були придбанні 31.08.2012 року в ТОВ ''НВФ ''Електросервіс''.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вказана партія датчиків комісіонером реалізована не була. Комісіонер свій обов'язок згідно підпункту 2.1.7 пункту 2.1 договору комісії щодо продажу товару на експорт на протязі 30-ти днів від дати його передачі не виконав.

Відповідно до норм статті 1021 Цивільного кодексу України на комісіонері лежить обов'язок по збереженню майна комітента.

Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' звернулося до ТОВ ''НВП ''Вітактум'' з вимогою №01/316-1 від 25.03.2013 року про повернення датчиків тиску п'єзоелектричних (том 3 а.с. 171).

Згідно пояснення представника позивача даний товар комісіонер не повернув. Як стало відомо позивачу ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' було оформлено відповідну документацію на експорт, втім завершити дану операцію комісіонер не зміг, так як митними органами, разом із органами податкової міліції податкової служби даний товар затриманий.

Суд неодноразово зобов'язував представників відповідача надати суду наявну і Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську інформацію про місцезнаходження датчиків тиску. Представники відповідача таку інформацію суду не надала, втім повідомили, що на скільки їм відомо нереалізовану частину партії датчиків тиску визнано речовими доказами у кримінальному провадження, розслідування по якому здійснюється Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

На переконання суду дана обставина не змінює змісту правовідносин між позивачем та ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум''.

Судом також встановлено, що Державне міське підприємство ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' в період з 19.07.2012 року по 17.10.2012 року з метою використання у господарській діяльності придбало в ТОВ ''Унітек'' товарного-матеріальні цінності на загальну суму 199 517,00 гривень, в тому числі ПДВ 33 253,00 гривень (тепло обчислювач, манометр, кран кутовий, кран автоматичного спуску повітря, фланець, перехідник, кран шаровий, кран кнопочний, електронасос, батарея літієва теплового лічильника, теплообчислювач, лічильник газу, фільтр газу, клапан, контролер, перетворювач теплоелектричний, відвід, датчик тиску, вентиль запірний муфтовий, різьба, заглушка, адаптер, контргайка, тощо).

ТОВ ''Унітек'' оформило та разом із товаром передало позивачу податкові накладні №324 від 19.07.2012 року на суму 7 821,60 гривень (ПДВ - 1 303,60 гривень), №320 від 20.07.2012 року на суму - 6 400,00 гривень (ПДВ - 1 066,67 гривень), №326 від 19.07.2012 року на суму 2 640,00 гривень (ПДВ - 440,00 гривень), №325 від 26.07.2012 року на суму 1 824,00 гривень (ПДВ - 304,00 гривень), №333 від 30.07.2012 року на суму 2 496,00 гривень (ПДВ - 416,00 гривень), №334 від 25.07.2012 року на суму 3 600,00 гривень (ПДВ - 600,00 гривень), №361 від 27.07.2012 року на суму 1 789,20 гривень (ПДВ - 298,20 гривень), №363 від 31.07.2012 року на суму 1 578,00 гривень (ПДВ - 263,00 гривень), №358 від 31.07.2012 року на суму 3 000,00 гривень (ПДВ - 500,00 гривень), №385 від 06.08.2012 року на суму 17 560,80 гривень (ПДВ - 2 926,80 гривень), №404 від 20.08.2012 року на суму 16 460,00 гривень (ПДВ - 2 743,33 гривень), №415 від 27.08.2012 року на суму 2 116,80 гривень (ПДВ - 352,80 гривень), №416 від 27.08.2012 року на суму 748,80 гривень (ПДВ - 124,80 гривень), №417 від 27.08.2012 року на суму 73,20 гривень (ПДВ - 12,20 гривень), №412 від 27.08.2012 року на суму 759,70 гривень (ПДВ - 126,62 гривень), №413 від 27.08.2012 року на суму 199,99 гривень (ПДВ - 33,33 гривень), №414 від 27.08.2012 року на суму 4 159,20 гривень (ПДВ - 693,20 гривень), №411 від 27.08.2012 року на суму 8 640,00 гривень (ПДВ - 1 440,00 гривень), №434 від 29.08.2012 року на суму 19 615,20 гривень (ПДВ - 3 269,20 гривень), №451 від 05.09.2012 року на суму 11 674,08 гривень (ПДВ - 1 945,68 гривень), №458 від 05.09.2012 року на суму 600,00 гривень (ПДВ - 100,00 гривень), №418 від 07.09.2012 року на суму 1 814,40 гривень (ПДВ - 302,40 гривень), №470 від 10.09.2012 року на суму 5 049,60 гривень (841,60 гривень), №465 від 13.09.2012 року на суму 58 266,00 гривень (9 711,00 гривень), №499 від 18.09.2012 року на суму 45 600,00 гривень (7 600,00 гривень), №502 від 18.09.2012 року на суму 26 000,00 гривень (ПДВ - 4 333,33 гривень), №503 від 18.09.2012 року на суму 211,20 гривень (ПДВ - 35,20 гривень), №504 від 18.09.2012 року на суму 1 954,91 гривень (ПДВ - 325,82 гривень), №505 від 18.09.2012 року на суму 4 860,00 гривень (ПДВ - 810,00 гривень), №506 від 18.09.2012 року на суму 1 920,00 гривень (ПДВ - 320,00 гривень), №507 від 18.09.2012 року на суму 1 704,00 гривень (ПДВ - 284,00 гривень), №508 від 18.09.2012 року на суму 1 400,10 гривень (ПДВ - 233,35 гривень), №531 від 21.09.2012 року на суму 1 701,60 гривень (ПДВ - 178,60 гривень), №549 від 28.09.2102 року на суму 2 814,00 гривень (ПДВ - 469,00 гривень), №548 від 28.09.2012 року на суму 1 500,00 гривень (ПДВ - 250,00 гривень), №498 від 18.09.2012 року на 510,00 гривень (ПДВ - 85,00 гривень), №599 від 02.10.2012 року на суму 6 552,00 гривень (ПДВ - 1 092,00 гривень) (том 1 а.с. 229-250; том 2 а.с. 1-54).

Вказана вартість товарно-матеріальних цінностей в сумі 118 375,00 гривень віднесена до збільшення балансової вартості відповідних груп основних засобів, які обліковуються по бухгалтерському рахунку 15 ''Капітальні інвестиції'' та не введені в експлуатацію. Вартість таких цінностей в сумі 47 889,00 гривень у 3 і 4 кварталах 2012 року віднесено до собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг).

Перелічені договори з придбання товарів, видаткові і податкові накладні, специфікації, акти приймання-передачі товару підписані уповноваженими посадовими особами позивача та ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'', ТОВ ''Унітек'', а також скріплені відтисками печаток останніх.

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано придбаний товар та сформовано податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

З приводу висновків перевіряючи, що вказані вище господарські операції із придбання відповідного товару не входять в межі основної діяльності підприємства позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до норм статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи має загальний характер й може бути обмежена лише за рішенням суду. Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України регламентовано, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язання, інших умом господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За змістом підпункту 4.2.31 пункту 4.2 статуту Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' здійснює гуртову торгівлю продовольчими і непродовольчими товарами. Також згідно пункту 4.4 статуту підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність самостійно у порядку встановленому чинним законодавством.

Таким чином, господарські правочини по придбанню та наступному продажу датчиків тиску п'єзоелектричних на експорт відносяться до статутного предмету діяльності Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго''.

Як у акті перевірки від 30.09.2013 року, так як і у судовому засіданні перевіряючий та представник відповідача не заперечують про реальний факт наявності у 2012 року в обліку підприємством позивача операцій із придбання та відчуження товарі, втім ставлять під сумнів їх надання саме ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''Унітек''.

На спростування пояснень і доводів представника позивача, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську - суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що контрагенти не передавали позивачу вказані вище товари. Не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго''.

Представники відповідача, припускаючи, що за спірний період такі товари, матеріали могли бути передані іншими контрагентами позивача, придбані в не облікованому порядку, на пропозицію суду, не вказали які саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість і обліковано валові витрати. Не надано доказів відсутності можливості у ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'', ТОВ ''Унітек'' у період часу червня 2012 року по січень 2013 року самостійно здійснити поставки матеріалів і надати послуги, що виключає і спростовує доводи позивача про продаж і реалізацію товарів саме вказаними контрагентами, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку одним з основних доводів відповідача, що стали підставою для прийняття рішень від 18.10.2013 року, судом встановлено наступне.

В обґрунтування безтоварності операцій позивача із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'', ТОВ ''Унітек'' в акті перевірки від 30.09.2013 року враховано дані перевірок інших територіальних органів податкової служби.

Так, щодо ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' у акті перевірки відповідача від 30.09.2013 року використано висновки актів перевірок Індустріальної МДПІ м. Харкова №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року і №643/22-207/33067821 від 28.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки за березень-червень 2012 року та червень-грудень 2010 року, січень, лютий, квітень, травень, липень 2012 року, з серпня 2012 року по березень 2013 року (том 2 а.с. 144-152, 214-217). Такі перевіряючі дійшли висновку про оподаткування ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за згаданий перевірений період, а також висновку про відсутність самих об'єктів оподаткування (том 2 а.с. 151-152, 218). Однією із підстав для таких висновків став факт не знаходження станом на серпень 2012 року і травень 2013 року ТОВ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' за адресою реєстрації платника податків. В той час як, спірна перевірка позивача проведена через 12 і 3 місяці - у серпні 2013 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації таких контрагентів у акті перевірки відповідача від 30.09.2013 року не міститься, у судовому засіданні не надано. Основною підставою для вказаних висновків визначено, що даний платник податків формував власний податковий кредит по ланцюгу за рахунок відносин із іншими суб'єктами господарювання, які, як і контрагент позивача також не знаходяться за адресами реєстрації, мають негативну ''податкову історію'' і перевірки у яких по документах первинного обліку провести не представилося можливим. В чому зміст такої негативної ''податкової історії'' у даних актах від 10.08.2012 року і 28.05.2013 року не розкрито.

Наголошено на тому, що не вдалося встановити і отримати необхідну інформацію, пояснення, документи від посадових осіб ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання''. З даного приводу суд звертає увагу, що в акті Індустріальної МДПІ м. Харкова від 10.08.2012 року міститься інформація про зміст пояснення директора Клочкова Сергія Анатолійовича, який підтвердив свою причетність до ведення діяльності підприємства (том 2 зворотній бік а.с. 214).

У акті перевірки позивача від 30.09.2013 року зазначено, що встановити постачальників датчиків тиску для ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' не представилося можливим, так як останнє по три рази у 2013 році подавав уточнюючі розрахунки із ПДВ за червень і липень 2012 року, змінюючи постачальників - суб'єктів господарювання, по яких сформовані зобов'язання за операціями із придбання на ПП ''Полтавабудексперт'', ПП ''Торгснаб-2009'' і ПП ''Бюджетні інтер'єрні технології''. Втім, ні акт від 30.09.2013 року, ні зустрічний акт від 28.05.2013 року не містить жодних перевірочних даних про таких трьох платників податку, не спростовано та не підтверджено наявність або відсутність можливості поставки товарів, складових і матеріалів для забезпечення здійснення господарської діяльності ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання''.

Представник позивача подав Сертифікат відповідності UA1.096.0139631-10 від 16.11.2010 року, за містом якого виробником латчиків тиску п'єзоелектричних є безпосередньо ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' (том 1 а.с. 144). В Сертифікаті містяться дані, що він виданий на підставі відповідного протоколу сертифікаційних випробувань, атестат акредитації і акта обстеження виробництва від 11.11.2010 року.

В актах зустрічної перевірки №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року і №643/22-207/33067821 від 28.05.2013 року по ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', які використав відповідач не містяться будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій останнього безпосередньо із Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго''.

У судовому засіданні представником позивача звернуто увагу суду на те, що контрагент ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' як в 2012 році так і в 2013 році здійснював господарську діяльність і знаходиться за відповідною адресою своєї реєстрації. При цьому, представник позивача подав копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року у справі №2а-11182/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 року. Вказаною постановою суду першої інстанції за позовом ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' визнано протиправними дії Індустріальної МДПІ м. Харкова по проведенню зустрічної звірки ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень та червень 2012 року, про що складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року (том 3 а.с. 232-247).

Перевіркою даних офіційного вебсайту Єдиний державний реєстр судових рішень, судом встановлено відповідність поданих представником позивача копій коментованих судових рішень їх оригіналам, занесених до вказаного Реєстру.

Таким чином, враховуючи, що висновки відповідача щодо ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' ґрунтувались на основі зібраної інформації та дій, що були вчинені Індустріальною МДПІ м. Харкова, які відображено в акті №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року, та були визнанні протиправними постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року у справі №2а-11182/12/2070, то відповідно вказаний акт від 10 серпня 2012 року не може бути належним та допустимим доказом порушення з боку позивача, наслідком чого стало збільшення суми грошового зобов'язання позивачу.

В силу дії частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Акт від №554/22-207/33067821 від 10.08.2012 року та відповідно викладена в ньому інформація, є неналежними та недопустимими доказами порушення позивачем податкового законодавства, оскільки вони одержані із порушенням Закону.

З приводу ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' у акті перевірки від 30.09.2013 року відповідач використав акти ДПІ в Оболонському районі м. Києва №343/22.2-10/35585752 від 02.04.2013 року, №397/22.2-10/35585752 від 10.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період з січень 2012 року по березень 2013 року (том 1 а.с. 37-38; том 2 а.с. 195-210; том 3 а.с. 1-66). Підставами негативних висновків по відносинах із позивачем ДПІ у м. Івано-Франківську, виходячи із даних перевірки ДПІ в Оболонському районі м. Києва, визначили відсутність такого контрагента за фактичним місцем знаходження і адресою обліку платника податку. В свою чергу, будь-яких фактичних обставин у відносинах між позивачем і таким контрагентом відповідач не перевіряв, а лише використав висновку ДПІ в Оболонському районі м. Києва про відсутність у ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з січень 2012 року по березень 2013 року. Такий висновок ДПІ в Оболонському районі м. Києва сформував на підставі Висновку ГВПМ ДПІ в Оболонському районі м. Києва №973/07-05 від 13.03.2013 року, зміст якого ні у акті зустрічної звірки №397/22.2-10/35585752 від 10.04.2013 року, ні у акті перевірки позивача від 30.09.2013 року, не розкритий, а самого тексту згаданого Висновку представники відповідача на неодноразові вимоги суду не надали.

В описовій частині акта перевірки позивача від 30.09.2013 року перевіряючі послалися на висновок почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру СТКЗР Білоцерківського МВ №319 від 19.04.2013 року (том 2 а.с. 211-212).

Безпосереднім вивченням змісту даного висновку не можливо встановити, по яких саме документах проведено дослідження (пояснення, довіреність, реєстраційна заява ТОВ ''НВФ ''Електросервіс''). Представник відповідача не зміг обґрунтувати і пояснити, які обставини підтверджують досліджувані документи, і яке вони мають відношення до спірних правовідносин.

Крім того, експерт зробив неоднозначний висновок ''ймовірно не виконані'' Гусаковим Дмитром Володимировичем, що, на переконання суду, не може бути належним доказом у справі.

Щодо ТОВ ''НВП ''Вітактум'' у акті перевірки від 30.09.2013 року відповідач використав акт Основ'янської МДПІ м. Харкова №322/221/14063412 від 12.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин за період з січень 2012 року по березень 2013 року (том 1 а.с. 41-43; том 2 а.с. 219-231). Відсутність вказаного контрагента за адресою реєстрації станом на березень 2013 року, не свідчить про таку відсутність посадових осіб такого підприємства станом на час проведення перевірки позивача - серпень-вересень 2013 року. Даних про вжиття заходів щодо проведення зустрічної звірки під час перевірки позивача у акті від 30.09.2013 року не міститься.

Акт зустрічної звірки від 12.03.2013 року не містить жодних фактичних, перевірочних даних про наявності негативної ''податкової історії'' у інших контрагентів ТОВ ''НВП ''Вітактум'' по ланцюгу придбання, а лише міститься загальна інформація у вигляді припущень.

На переконання суду висновок відповідача про відсутність ТОВ ''НВП ''Вітактум'' станом на квітень 2013 року за адресою вул. Каштанова, 33, в м. Харкові (адресою реєстрації) є недостатнім із посиланням на лист ТОВ НМУ ''Електропівденмонтаж'' від 03.04.2013 року.

Безпосередній зміст вказаного листа вказує на те, що ТОВ НМУ ''Електропівденмонтаж'' станом на квітень 2013 року повідомляє податковий орган про не передачу частини приміщень в оренду ТОВ ''НВП ''Вітактум'', а також про відсутність з останнім договірних відносин. Втім, даний лист не містить даних про те, чи були або чи не були такі відносини станом на час дій господарських відносин між Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' і ТОВ ''НВП ''Вітактум''. До того ж, представники відповідача не довели, що ТОВ НМУ ''Електропівденмонтаж'' є єдиним власником усіх частин нерухомого майна за адресою вул. Каштанова, 33, в м. Харкові, що б виключало можливість передачі в оренду нежитлових приміщень іншими суб'єктами господарювання, в тому числі і ТОВ ''НВП ''Вітактум''.

Досліджуючи доводи представника відповідача з приводу не перебування у серпні, вересні і жовтні 2012 року у відрядженні в м. Харкові начальника відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1 з підстав відсутності про це даних в табелях обліку робочого часу, суд зазначає наступне (том 2 а.с. 243-247).

В судовому засіданні допитаний в якості свідка начальник відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1 показав, що з червня по жовтень 2012 року він за дорученням керівництва підприємства 5 разів відбував у відрядження до м. Харкова для реалізації договірних відносин державного міського підприємства із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'', у чотирьох з яких їздив на власному автомобілі, а один раз - транспортом залізничного сполучення. З цією метою керівництвом підприємства йому було видано відповідні довіреності. У м. Харків він приїжджав до виробничих приміщень ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', які як окреме підприємство, відокремлене від іншого великого заводу, в межах його території, оглядав і перевіряв наявність, склад і якість товару (датчики тиску п'єзоелектричні), який придбававася підприємством. Про такі події ОСОБА_1 проводив фотофіксацію (том 3 а.с. 173-175). Зазначив, що у виробничих приміщеннях перебували на робочому місці до 50 працівників. З метою реалізацію даних правовідносин він також перебував в офісах ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', які знаходяться в іншій частині м. Харкова, де підписував відповідні документи - прибуткові накладні, специфікації і акти приймання-передачі товару. У всіх випадках бухгалтерією оформлялися відрядні посвідки і авансові звіти, кошти по яких були відшкодовані підприємством. З приводу відсутності у табелях обліку робочого часу за серпень, вересень і жовтень 2012 року даних про перебування ОСОБА_1 у відрядженні у судовому засіданні останній зазначив, що у всі відрядження як правило він відбував в останні числа місяця, а приїжджав в м. Івано-Франківськ на початок наступного. Подаючи із запізненням в відділ кадрового забезпечення даних про відрядження, посадові особи останнього заповняли табелі обліку без даних відрядних посвідок за минулий місяць.

З даного приводу у судовому засіданні на підставі наявних у матеріалах справи первинних документів з'ясовано, що начальник відділу матеріально-технічного постачання Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' ОСОБА_1 з метою прийняття товару (датчиків тиску п'єзоелектричних) в ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'' перебував у службовому відрядженні в м. Харкові з 10.07.2012 року по 13.07.2012 року, про що оформлено відрядну посвідку №140 (том 2 а.с. 166). Згідно поданого авансового звіту про використання коштів від 13.07.2012 року ОСОБА_1 було виплачено 1 989,12 гривень добових витрат, понесених під час відрядження (том 3 а.с. 216, 220).

З метою прийняття товару в ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' та здійсненні його передачі ТОВ ''НВП ''Вітактум'' ОСОБА_1 перебував в наступних службових відрядженнях в м. Харків із відшкодуванням витрат, пов'язаних з відрядженням (том 3 а.с. 216-219):

- з 30.08.2012 року по 01.09.2012 року (відрядна посвідка №195) підприємством виплачено 450,00 гривень, добових витрат (авансовий звіт №195);

- з 27.09.2012 року по 291.09.2012 року (відрядна посвідка №239) підприємством виплачено 450,00 гривень, добових витрат (авансовий звіт №239);

- з 30.10.2012 року по 01.11.2012 року (відрядна посвідка №254) підприємством виплачено 600,00 гривень, добових витрат (авансовий звіт №195).

В представленому представником позивача журналі реєстрації довіреностей на 2012 рік підприємства під номерами №№513, 684, 803, 885 зареєстровані на ім'я ОСОБА_1 відповідні довіреності (том 1 а.с. 224-228).

Враховуючи вказане встановлено, що в табелях обліку використання робочого часу за серпень, вересень, жовтень 2012 року при їх заповненні начальником відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_1 помилково проставлено невірну відмітку в відповідні дні відрядження.

Суд, проаналізувавши нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за періоди його перебування у відрядженнях, прийшов до висновку, що помилка в обліку використання робочого часу не вплинула на правильність нарахування розміру місячної заробітної плати ОСОБА_1, про яку вказує у судовому засіданні представник відповідача. Відповідно до частин 4 статті 121 Кодексу Законів про працю України працівникам, які направлені у службове відрядження оплата праці за виконану робот здійснюється відповідно до умов визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Відповідно до пункту 14 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року, працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Як зазначив у поясненні представник позивача умовами трудового договору з ОСОБА_1 та колективного договору підприємства не передбачений окремо порядок оплати праці працівників за час їх перебування у відрядженні. Розмір середнього заробітку ОСОБА_1 визначається на підставі його посадового окладу. На його ж підставі розраховується оплата праці за робочі дні під час перебування на підприємстві.

Таким чином розбіжностей в нарахуванні заробітної плати за робочі дні під час перебування працівника на підприємстві і під час його перебування у відрядженні не встановлено, так як вона не виникає, виходячи із змісту обставин, про які вказує представник відповідача.

З приводу фізичної неможливості підписання посадовими особами Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' договорів із суб'єктами господарювання в м. Харкові, представник позивача пояснив, що первинно воля сторін щодо укладення договорів про закупівлю товару №С30612/12-362-1 від 27.06.2012 року, №12-423 від 30.08.2012 року, договору комісії №К2012-1/12-362-2 від 27.06.2012 року була виражена за допомогою електронного засобу зв'язку шляхом передачі за допомогою електронної пошти в дні укладання договорів підписаних сторонами текстів договорів.

Такий спосіб волевиявлення щодо вчинення письмових правочинів передбачено абзацом 2 частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України. Остаточно зміст вказаних правочинів було зафіксовано в одному документі по кожному правочину, який був складений в двох ідентичних екземплярах, що мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін договору. Підписанні контрагентами договори в м. Харкові отримував та забирав ОСОБА_1 під час службових відряджень. Фізично керівник міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненрго'' для укладання договорів не виїжджав.

Вказана обставина на переконання суду не порушує вимоги ні господарського, ні податкового законодавства.

Суд відхиляє як безпідставні доводи представників відповідача про відсутність реального руху товару між позивачем і ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' у зв'язку із відсутність самого предмета купівлі-продажу - датчиків тиску п'єзоелектричних.

Такі твердження спростовуються наявними у матеріалах справи інформації про дослідження датчиків тиску п'єзоелектричних Державної установи ''Наково-технологічний центр ''Реактивелектрон'' №132 від 18.04.2013 року, експертним висновком №142001102-2246 від 03.07.2013 року Служби товарознавчої, інженерно-технічної та криміналістичної експертизи Центрального митного управління Лабораторних досліджень Державної митної служби України (том 3 а.с. 143-148). А також, висновком судової товарознавчої експертизи №10 від 14.05.2013 року, яка проведене щодо дослідження вказаного датчику за матеріалами кримінального провадження №32013090000000080, здійснення розслідування по якому у судовому засіданні вказали представники відповідача.

Не відповідають дійсності доводи представника відповідача про збитковість господарських операцій позивача з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'' і ТОВ ''НВП ''Вітактум''. На спростування даних пояснень в матеріалах справи наявні відповідні довідки-розрахунки прибутковості коментованих операцій від 28.04.2014 року (том 2 а.с. 164-165).

У акті перевірки позивача від 30.09.2013 року по відношенню до ТОВ ''Унітек'' зроблено посилання на акт перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську №21/22-3/25068140 від 08.01.2013 року та констатовано, що товар який ТОВ ''Унітек'' реалізував позивачу по ланцюгу поставлений ТОВ ''Камеронплюс'' (том 3 а.с. 67-142). Втім, в акті перевірки від 30.09.2013 року не наведені жодні фактичні обставини чи первинні документи, які засвідчують такий факт руху товарів від ТОВ ''Камеронплюс'' до позивача. Як слідує із змісту акта перевірки ТОВ ''Унітек'' від 08.01.2013 року останнє за І півріччя 2012 року - ІІ-ІІІ кварталах 2012 року сформувало валові витрати в загальній сумі 4 456 244,00 гривень, із загального обсягу якого відповідач по відносинах із ТОВ ''Камеронплюс'' зняв 1 956 540,00 гривень витрат із придбання товарів, робіт, послуг. Тобто, підтвердив витрати на 2 499 704,00 гривень. В актах перевірки не містяться дані про те, що саме із непідтверджених витрат по ТОВ ''Камеронплюс'' в сумі 1 956 540,00 гривень ТОВ ''Унітек'' провело реалізацію товарів в користь позивача.

Вказані негативні висновки у відношенні ТОВ ''Камеронплюс'' перевіряючий сформував виходячи із даних про службову записку ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року №6367/07-06/30 та акту ДПІ в Печерському районі м. Києва №3807/22-9/35633182 від 20.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ''Камеронплюс'' за період липень-серпень 2012 року (том 3 а.с 95, 192-194). У даних службовій записці і акті встановлено недотримання ТОВ ''Камеронплюс'' в момент вчинення правочинів вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, а також встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вказаний період. Однією із підстав для таких висновків став факт не знаходження станом на вересень 2012 року ТОВ ''Камеронплюс'' за адресою реєстрації платника податку, в той час як, спірна перевірка позивача проведена через 11 місяці - у серпні 2013 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації такого контрагента по ланцюгу у акті перевірки відповідача від 30.09.2013 року не міститься, у судовому засіданні не надано. Основною підставою визначено службову записку ГВПМ ДПІ в Печерському районі м. Києва від 05.07.2012 року щодо наявності ознак ''фіктивності'' у діяльності ТОВ ''Камеронплюс'', на підтвердження чого перевіряючий отримав від працівника податкової міліції запити на невизначених контрагентів та відповіді від ТОВ ''Майндшер'' і ТОВ ''Вісман'', де дані підприємства вказують, що не мали фінансово-господарських відносин з ТОВ ''Камеронплюс''. На основі даних висновків зроблено припущення, що ТОВ ''Камеронплюс'' не сформувало на законних підставах власний податковий кредит по відносинах по ланцюгу із такими двома суб'єктами господарювання, а отже і вся реалізація товарів (послуг) є удаваною, в тому числі по відносинах із ТОВ ''Унітек'', а в подальшому з позивачем. Втім, необхідно відмітити, що у актах перевірки, зустрічної звірки не вказано, який загальний обсяг податкового кредиту по місяцях сформовано ТОВ ''Камеронплюс'', і за рахунок яких постачальників. Акти не містить даних, що єдиними постачальниками товарів (послуг) у ТОВ ''Камеронплюс'' у період 2011-2012 років були лише ТОВ ''Майндшер'' і ТОВ ''Вісман''. Із змісту акта слідує, що запити надсилалися і іншими постачальникам по ланцюгу, однак не зазначено, яким саме і також не зазначено, які результати співставлення даних і показників податкового обліку між такими платниками податків. А тому, відповідач даними актами перевірки від 08.01.2013 року і 20.09.2012 року не довів суду, що товар, який поставлений позивачу був нібито придбаний лише у ТОВ ''Майндшер'' і ТОВ ''Вісман'', і не спростував, що такий товар ТОВ ''Унітек'', ТОВ ''Камеронплюс'' міг придбаватися у інших платників податку по ланцюгу. В акті від 08.01.2013 року по ТОВ ''Унітек'' і зустрічної звірки по ТОВ ''Камеронплюс'' від 20.09.2012 року, який використав відповідач не міститься будь-яких фактичних даних про перевірку первинних документів бухгалтерського і податкового обліку господарських операцій ТОВ ''Унітек'' безпосередньо із підприємством позивача.

Як слідує із змісту актів від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року, 20.09.2012 року встановлено не неможливість проведення перевірки контрагентів по ланцюгу - ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Камеронплюс'', у зв'язку із їх відсутністю за адресою реєстрації. Аналіз даних ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова і ДПІ у м. Івано-Франківську, на думку перевіряючи, вказує на відсутність у згаданих суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, виконанні робіт, наданні послуг та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про удавану діяльність таких контрагентів за перевіряємий період, по яких сформовані їхні зобов'язання і податковий кредит.

Такі висновки ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова і ДПІ у м. Івано-Франківську ґрунтуються виключно на обставинах не отримання на запити податкових органів документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначених податкових органів і базі даних АРМ ''Звіт'', АРМ ''Аудит'', АРМ ''Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктом господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків'', АІС ''Облік'', АІС ''Податки'', база даних ТАХ.

З огляду на викладені вище обставини слід зазначити і те, що згідно наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (надалі по тексту - Порядок) - не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Пункт 6 Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як слідує з актів перевірки від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року, 20.09.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова і ДПІ у м. Івано-Франківську зроблено висновки про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів і робочого персоналу. Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на червень 2012 року - січень 2013 року. Перевіряючі виходили тільки з інформації наданої іншими структурами податкового органу. Відповідач як і ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова жодних документів ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Камеронплюс'' не перевірялися, по суті не досліджувалося. Отримавши певну інформацію від ДПІ інших регіонів за місцем реєстрації контрагентів по ланцюгу (зібраної також без виїзної документальної перевірки), використали її та зробили суб'єктивні припущення про можливість застосування такої інформації до фінансово-господарських операцій таких платників податку, в тому числі Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго''.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеними органами державної податкової служби, в порушення вимог Порядку складено коментовані вище акти перевірок (зустрічних звірок) та сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій і звітності платника податку без встановлення і фіксування жодного первинного документа на підтвердження факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності контрагентів по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акти перевірок контрагентів позивача від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року і 20.09.2012 року не є належними та допустимими доказами у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставини, які обґрунтовують правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, на підставі лише таких актів, безпідставними.

Відповідач ні у акті перевірки від 30.09.2013 року, ні у судовому засіданні його представник не зазначили і не надали доказів про те, що будь з яких первинних документів, на підставі яких позивач по відносинах із контрагентами сформував податковий облік, підписані не уповноваженими особам чи не відповідають за змістом і формою відповідним вимогам, встановлених законодавством. За таких умов, є безпідставними висновки перевіряючого про порушення пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні подані позивачем завірені копії всіх податкових накладних, виписаних ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек''.

Вказані податкові накладні містить всі необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 згаданого Кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Інших документів, окрім вище перелічених та передбачених абзацом 1 пункту 198.2 статті 198 згаданого Кодексу, для нарахування податкового кредиту жоден нормативно-правовий акт не передбачає.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В акті перевірки від 30.09.2013 року і актах звірок від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року і 08.01.2013 року, і позивач, і його контрагенти ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'' на час виконання господарських договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Як з'ясовано судом із акта перевірки позивача від 30.09.2013 року і акті перевірки чотирьох контрагентів від 10.04.2013 року, 10.08.2012 року, 12.03.2012 року і 08.01.2013 року на час здійснення господарських операцій з позивачем, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, втім не знаходилися за адресою реєстрації.

З даного приводу слід відмітити, що статтею 18 Закону України ''Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців'' установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності постачальника і підрядників робіт за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Представники позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів постачання представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариства, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням товарів, надання послуг і перевірки їх якості, повноти.

Покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Із наведеного слідує, що сама по собі незнаходження платника податку за адресою реєстрації, можлива несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Таким чином, судом встановлений рух товарів і зміну активів у капіталі у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними чотирма контрагентами, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, прийняттям послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо прийняття позивачем у постачальників товарів, про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується висновків відповідача викладених в акті перевірки від 30.09.2013 року про порушення Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' вимог Господарського кодексу України в момент вчинення правочинів, які за своїм змістом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених із ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'', і як наслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин у період з червні по жовтень 2012 року, січні 2013 року, суд зазначає наступне.

При визначенні безтоварності правочинів, що були укладені між позивачем та ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'', перевіряючі податкового органу посилаються на положення статті 207 вказаного Кодексу. Слід зазначити, що таке застосування правових норм при кваліфікації безтоварності операцій і їх нікчемності, є невірним.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони досліджуваних у судовому засіданні відповідних правочинів (в тому числі щодо контрагентів позивача) на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідний рух активів відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Слід зазначити, що вказані правочини є господарським за своїм правовим характером та до них повинні застосовуватися норми господарського права (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України).

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень слідує, що визнання правочину недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач по справі до суду не звертався і вказані в акті правочини недійсними судом не визнавав, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську.

Так само, згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Таке рішення суду представником відповідача у судовому засіданні не надано.

Правова позиція відповідача щодо невідповідності укладених між Державним міським підприємством ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' та ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'' правочинів вимогам статей 207, 208 Господарського кодексу України ґрунтується виключно на припущеннях. В акті перевірки від 30.09.2013 року відсутнє посилання на належні та допустимі докази.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним необхідно наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'', що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивача і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, на час розгляду справи, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованих товариств та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'' фіктивного підприємництва.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо недійсності договорів поставки, надання послуг, та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Подана представниками відповідача копія вироку Печерського районного суду від 05.08.2013 року у справі №757/15488/13-к у відношенні ТОВ ''Камеронплюс'' не містить жодних конкретних даних про господарські операції, період їх вчинення, відповідні документи первинного бухгалтерського і податкового обліку. Даний вирок не містить висновків про відносини ТОВ ''Камеронплюс'' із ТОВ ''Унітек'', в тому числі по ланцюгу постачання товарів до позивача (том 3 а.с. 227-231). До того ж, відповідач не надав суду доказів набрання законної сили такого судового рішення.

Вказані вище висновки підтверджуються статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) неукладеними чи недійсними.

За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність (недійсність). Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати недійсними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/41810/13 від 03.10.2013 року, №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

Доводи представника відповідача про те, що факт безтоварності господарських операцій ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'' з іншими суб'єктами господарювання - їх постачальниками і покупцями по ланцюгу, є безумовною підставою для зняття відповідних сум із податкового кредиту позивача та виключення їх із валових витрат, на переконання суду є протиправними.

Чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'' із своїми постачальниками і іншими покупцями, мають значення виключно для формування правових висновків у таких правовідносинах. Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва, Індустріальної МДПІ м. Харкова, Основ'янської МДПІ м. Харкова, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Виключення становлять умови, визначенні частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, втім відповідач їх суду не навів, і доказів наявності вини чи умислу засновників, посадових осіб зазначених контрагентів чи інших осіб, за вироком суду, що набрав законної сили, про обставини фіктивності здійснення правочинів чи ухилення від сплати податків у правовідносинах із підприємством позивача, не надав.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг покупцем, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними та формування валових витрат.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з ТОВ ''НВО ''Харківській завод свічок запалювання та електрообладнання'', ТОВ ''НВФ ''Електросервіс'', ТОВ ''НВП ''Вітактум'' і ТОВ ''Унітек'', так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року прийнято без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття такого рішення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області №0000772204, №0000782204, №0000792204, №0000802204 від 18.10.2013 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'' (ідентифікаційний номер 03346058) судовий збір в розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) гривень 00 копійки, сплаченого за подання адміністративного позову згідно платіжного доручення №580 від 31.03.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 06.06.2014 року.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.