Рішення № 39083510, 02.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 р. Справа № 914/904/14

За позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ,до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп", м. Львів,третя особа 1:Центральне територіальне управління капітального будівництва, м. Київ.третя особа 2:ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ,третя особа 3:Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина, м. Івано-Франківськ,про: визнання недійсним договору, відшкодування збитків в порядку подвійної реституції.Суддя Т. РимЗа участю представників:прокурор:не з'явився,позивача: Гудима В.О. - довіреність №220/212/д від 03.03.2014 р.,відповідача:Довгий І.О. - довіреність від 22.04.2014 р.,третьої особи 1:не з'явився,третьої особи 2:не з'явився,третьої особи 3:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» про визнання недійсним договору, відшкодування збитків в порядку подвійної реституції. Ухвалою від 19.03.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.04.2014 р., залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору Центральне територіальне управління капітального будівництва. Ухвалою від 24.04.2014 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою від 07.05.2014 р. залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину та відкладено розгляд справи на 21.05.2014 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 року необхідно визнати недійсним з підстав, визначених статтею 230 Цивільного кодексу України. Зокрема, укладений між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" правочин вчинено під впливом обману. Обман полягає в тому, що продавцем передано позивачу квартиру, яка не відповідає вимогам ДБН. У зв'язку з наведеним просить застосувати санкцію, визначену частиною 2 статті 230 Цивільного кодексу України, та стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі. При цьому прокурором визначено розмір збитків вартістю квартири. З огляду на зазначене просить визнати недійсним укладений договір купівлі і продажу та стягнути 683.476,00 грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з наступних підстав. Про завершення будівництва об'єкту та його готовність свідчить акт готовності об'єкта до експлуатації від 01.03.2011 р. та сертифікат відповідності №ІФ000001 від 05.01.2011 р. За актом №191/2 від 30.09.2011 р. ТзОВ "Турбота" передало, а ТзОВ "Трейд Проперті Груп" прийняло у власність квартири. Після цього відповідач оформив на себе право власності на квартири. Згідно з актом обстеження спірної квартири від 04.12.2012 р. встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконано відповідно до тендерної документації та відповідають ДБН. Крім того, вважає, що висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи №7832-7847 від 26.04.2013 р. не може братися до уваги, оскільки в ньому здійснено помилкові висновки. Зокрема, пункт 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 підлягає застосуванню до житлових приміщень, які розташовані на повноцінних житлових поверхах. Проте спірна квартира розташована на мансардному поверсі. Тому підлягає застосуванню пункт В.6 ДБН В.2.2-15-2005.

Третя особа 2 у письмовому поясненні зазначила, що всі 16 квартир мають бути виділені черговикам і підстав для скасування договорів немає, а заявлений позов не підлягає задоволенню.

Третя особа 1 та 3 в судові засідання не з'явилися, причин неприбуття не повідомили, хоч були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, долучені до матеріалів справи. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, без пояснень третіх осіб.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Проперті Груп" (продавець) та Міністерством оброни України (покупець) укладено договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 р. (надалі - Договір). Предметом цього договору є закупівля у 2011 році квартир у регіонах України для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку, яка здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Об'єктом договору є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 70,9 м2.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів №10720488 від 30.11.2011 р. Міністерство оборони України набуло у власність від відповідача за договором від 30.11.2011 р. (за реєстровим №318) право власності на квартиру АДРЕСА_1. Аналогічну інформацію підтверджує витяг про державну реєстрацію права власності №32448246 від 12.12.2011 р.

ОКП "Івано-Франківським обласним Бюро технічної інвентаризації" складено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1.

За актом від 15.12.2011 р. відповідач передав, а позивач прийняв 30 квартир площею 1.806,90 м2 в АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. Сторонами складено також акт №1 від 15.12.2011 р. про передачі та прийняття квартири АДРЕСА_1. Згідно з актом від 23.05.2012 р. здійснено обстеження технічного стану квартир. При обстеженні встановлено, що квартири відповідають встановленим санітарно-технічним нормам.

У висновку №7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. встановлено, що 6 квартир (№28, 29, 58, 60, 106, 110 по АДРЕСА_4), 10 квартир №64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205 по АДРЕСА_3) не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.

При ухваленні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прокурор вимагає визнати Договір недійсним з тих підстав, що його укладено під внаслідок обману. Зокрема, відповідачем передано квартиру, яка не відповідає будівельним нормам і правилам.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з таких підстав не можуть бути задоволені, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо

- природи правочину,

- прав та обов'язків сторін,

- таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Проте абз. 2 частини 1 статті 230 ЦК України визначено кваліфікуючу ознаку обману. Так, обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Отже, при обґрунтуванні такого роду позовів позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні договору, а й те, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин. Матеріали справ таких доказів не містять. Більше того, Міністерством оборони прийнято куплені квартири за актом приймання-передачі, представники міністерства мали змогу ретельно перевірити придбане майно та у випадку виявлення певних відхилень відповідним чином реагувати. Представники Міністерства неодноразово оглядали квартири та зауважень не надходило.

Аналогічні висновки містяться в пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Так, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Проте матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний будинок, в якому знаходиться квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 року), на цей будинок видано сертифікат відповідності №ІФ000001 від 05.01.2011 року. Зазначене свідчить, що відповідач не міг знати про можливі порушення при будівництві об'єкта, а відтак - не можна стверджувати про обізнаність відповідача з можливими порушеннями та намір ввести в оману свого контрагента.

Крім того, суд не бере до уваги покликання позивача у підтвердження позовних вимог на висновок №7832-7847 комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. у зв'язку з таким. Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 р. висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії. Обгрунтування предмета позовних вимог обставинами, встановленими у висновку будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., не підтверджує обставин щодо істотності помилки при укладенні договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману. Натомість виявлення недоліків квартир може тягнути за собою наслідки, визначені статтею 678 ЦК України, що може бути предметом окремого позову.

В частині іншої позовної вимоги, суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що чинне цивільне законодавство не містить такого поняття, як подвійна реституція.

Правовим наслідком укладення договору під впливом обману може бути стягнення збитків у подвійному розмірі. Враховуючи ту обставину, що суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору з підстав укладення під впливом обману, відсутні підстави для застосування правових наслідків, визначених частиною 2 статті 230 Цивільного кодексу України. Крім того, в будь-якому разі прокурор повинен був довести факт завдання позивачу власне збитків внаслідок укладення такого договору. Правова категорія збитків визначена статтею 22 ЦК України. Для їх доказування необхідно проаналізувати та довести наявність повного складу цивільного правопорушення: шкода, вина, причинний зв'язок, протиправність. Зазначених доводів позовна заява не містить, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як зазначено в пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

З огляду на вказане, судовий збір становить 14.887,52 грн. (1.218,00 грн. за позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу; 13.669,52 грн. за позовну вимогу про відшкодування збитків в порядку подвійної реституції) в доход державного бюджету України.

Враховуючи наведене, статтями 1, 4, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (адреса: Повітрофлотський проспект, будинок 6, місто Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) в доход Державного бюджету України 14.887,52 грн. судового збору.

Повне рішення складено 05.06.2014 р.

Суддя Рим Т.Я.