Рішення № 39083506, 30.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 р. Справа № 914/1358/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (м. Київ)до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИФОН-БУД» (м.Львів)про:стягнення 139891 грн. 18 коп. заборгованості.

Суддя: Кітаєва С. Б.

Представники:

Позивача:не з'явивсяВідповідача:не з'явився

Заяви про відвід судді не надходили.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу до суду не поступали.

Суть спору : 15.04.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1409 поступила позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (м. Київ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИФОН-БУД» (м. Львів) про стягнення 139891 грн. 18 коп. заборгованості, з якої : 115386 грн. 56 коп. - основна заборгованість, 11538 грн. 66 коп. - штраф, 2020 грн. 05 коп. - 3% річних, 2192 грн. 34 коп. - інфляційні втрати , 8753 грн. 57 коп. - пеня. Позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 17.04.2014 р. було порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 07.05.2014 р.

Представник позивача подав клопотання від 05.05.2014р. № 258/1 (вх. №19495/14 від 07.05.2014р.), в якому просить долучити до матеріалів справи: заяву від 05.05.2014р. №254 про відсутність спорів між позивачем і відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та відсутність судових рішень; бухгалтерську довідку №253 від 05.05.2014р. у якій підтверджує наявність основного боргу в сумі 115386,56 грн. станом на 05.05.2014р.; копії витягів з ЄДРПОУ на відповідача і позивача, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 07.05.2014р. розгляд справи було відкладено на 23.05.2014р.

Позивач подав пояснення до розрахунку штрафних санкцій та компенсаційних виплат від 22.05.2014р. №364 (вх. №22331/14 від 23.05.2014р.), які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 23.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 30.05.2014р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 30.05.2014 р. (як і у попередні) не забезпечив.

Наявною у справі копією Витягу з ЄДРПОУ, поданою позивачем, підтверджується станом на 05.05.2014 року включення відповідача до ЄДР, його місцезнаходження за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (вул.Сахарова, буд.37, м.Львів,79012). Саме на цю адресу позивач скерував відповідачу копію позовної заяви вих.№163 від 19.03.2014 р. та копії долучених до заяви документів, а суд - ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, що, враховуючи вказівки Пленуму Вищого господарського суду України у Постанові від 26 грудня 2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) навіть при поверненні кореспонденції органом зв»язку із відміткою причини невручення адресату «за терміном зберігання» (така обставина має місце у даній справі) є свідченням належного та своєчасного повідомлення сторони (відповідача) про місце, дату і час розгляду справи.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, із заявами (клопотаннями) до суду не звертався,- суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача та відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (Позивачем; постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРИФОН-БУД» (Відповідачем; покупцем) був укладений Договір поставки № ЗУП-317/01/13 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи). За умовами зазначеного Договору поставки Постачальник зобов'язався передати, а Покупець прийняти та оплатити металопродукцію (далі - Товар) у кількості, сортаменті і номенклатурі та за ціною вказаною в рахунках-фактурах або в інших додатках до Договору поставки та у видаткових накладних (п. 1.1, 1.2 Договору поставки).

Відповідно до п. 3.5. Договору, Постачальник має право поставити Товар Покупцю без попередньої оплати. В таких випадках Покупець оплачує поставлений Товар у розмірі 100% від вартості поставленого Товару протягом 3-х днів від дати поставки Товару.

За умовами п. 2.5. Договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної Постачальника.

По видатковій накладній № МКЗУ0005442 від 14.08.2013р., згідно довіреності

Відповідача на отримання товару №114 від 13.08.2013р., Постачальник (Позивач) поставив, а Покупець (Відповідач) прийняв Товар на суму 115 386,56 грн. (оригінал видаткової накладної оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Враховуючи п. 3.5. Договору, Покупець (Відповідач) був зобов'язаний, як стверджує позивач, оплатити вартість поставленого Товару за вказаною видатковою накладною в строк до 19 серпня 2013 р. Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, Відповідач поставлений по Договору товар не оплатив, у зв'язку з чим станом на 19.03.2014 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає 115 386 (сто п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 56 коп.

Наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем останній також підтверджує Актом звірки взаєморозрахунків, складеним станом на 29.10.2013р. та підписаним уповноваженими представниками постачальника та покупця , який завірений гербовими печатками юридичних осіб (копію долучено до матеріалів справи).

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за отриманий товар не надав.

Відповідно до п.5.2 договору за прострочення строків оплати товару позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8753,57 грн. за період з 19.08.2013 р. -19.03.2014 р. а також штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, що склав 11 538,66 грн.;просить вимоги про стягнення пені та штрафу задоволити.

Крім того, відповідно до ст.625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 192,34 грн. (за період вересень -грудень 2013 року, січень - лютий 2014 року) та 3 % річних в сумі 2 020,05 грн. за період 19.03.2014 р. -19.03.2014 р.;просить вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задоволити.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, не спростував належними та допустимими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

16 січня 2013 року між сторонами у справі був укладений договір поставки №ЗУП-317/01/13. Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання за договором виконав повністю: в період дії договору поставив відповідачу товар вартістю 115 386,56 грн., однак у строки встановлені договором відповідач розрахунку з позивачем за отриманий товар не провів. Факт поставки товару позивачем по договору, отримання товару відповідачем, як і наявність боргу в сумі 115 386,56 грн., підтверджується видатковою накладною №МКЗУ0005442 від 14 серпня 2013 року, довіреністю відповідача на отримання товару за №114 від 13 серпня 2013 року , актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 29.10.2013 року, довідкою позивача вих.№253 від 05.05.2014 року, наявними у справі та оціненими судом в сукупності, відповідно до ст.43 ГПК України.

Відповідач товар прийняв без зауважень та претензій до позивача, про що свідчить наявна у справі видаткова накладна№МКЗУ0005442 від 14 серпня 2013 року, підписана повноважними представниками сторін ; довіреність за №114 від 13 серпня 2013 року на отримання товару, яка видана відповідачем начальнику відділу матеріально-технічного забезпечення Яремин Ю.М. за підписом керівника та головного бухгалтера товариства , завірена гербовою печаткою ТзОВ «Грифон-Буд»; акт звірки взаєморозрахунків за товар отриманий відповідачем по договору №ЗУП-317/01/13 від 16.01.2013 року, у якому сторонами виведено сальдо на користь позивача в сумі 115 386,56 грн. станом на 29.10.2013 р. , який (акт) хоч і не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами по поставці товару, однак оцінений судом в сукупності з іншими належними та допустимими доказами та свідчить про визнану відповідачем суму заборгованості.

Відповідач свої зобов»язання по договору не виконав , відтак у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 115 386,56 грн.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір №ЗУП-317/01/13 від 16 січня 2013 року, який є підставою заявлених позивачем вимог, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами п.3.5 договору передбачено, що постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В таких випадках покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х днів від дати поставки товару.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами ( ч.1 ст.252 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день ( ч.5 ст.254 ЦК України).

Як вбачається, по видатковій накладній № МКЗУ0005442 товар поставлено відповідачу 14.08.2013 р. (14.08.2013 р. - середа). Враховуючи умови у п.3.5 договору поставки, положення наведених вище ст.ст.251,252, 253,254 ЦК України, останнім днем строку для оплати відповідачем отриманого по видатковій накладній № МКЗУ0005442 від 14 серпня 2013 року товару є 19.08.2013 року (17,18.08.2013 року - вихідні дні). Оскільки включно по 19.08.2013 року відповідач не оплатив отриманого товару, то з 20.08.2013 року має місце прострочення ним виконання грошового зобов'язання.

Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманого товару за вказаною видатковою накладною в строк до 19.08.2013 року.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. ( ч.1 ст.549 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч.1 ст.549 ЦК України). Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч.2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.5.2 договору від 16 січня 2013 року №ЗУП-317/01/13 сторони погодили такий вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання як неустойка у формі пені, та встановили за спільною згодою розмір пені, 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Однак, відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором поставки «ЗУП-317/01/13 від 16.01.2013 р. ( п.5.2) передбачена сплата пені «за кожен день прострочення за весь період прострочення», то позивачем правомірно проведено розрахунок пені за весь період прострочення.

Розрахунок проведено станом на 19.03.2014 року, із застосуванням ставки НБУ (6,5000%), однак початок періоду прострочення припадає на 20.08.2013 року, відтак, кількість днів прострочення 212 днів (проти 213, які застосовані позивачем у розрахунку пені). Відтак, від суми заборгованості 115 386,56 грн. , за період з 20.08.2013 -19.03.2014 (за 212 днів прострочення), при ставці НБУ - 6,5000% , розрахувавши за формулою : сума заборгованості х (розмір облікової ставки НБУ х 2 / 365) х кількість днів прострочення / 100) сума пені складатиме 8 712,48 грн. В цій сумі вимога позивача про стягнення пені підлягає до задоволення.

Згідно з п.5.2 договору крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Як зазначено у п.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» - пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України,- це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що , втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий , що застосовується поряд з пенею.

В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до п.5.2 договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, що складає 11 538,66 грн. Вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 11 538,66 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

У застосуванні індексації можуть враховуватись рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку що такий розрахунок проведено вірно, відтак вимога позивача про стягнення 2192,34 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення.

Розрахунок трьох процентів річних позивач провів за формулою :

сума заборгованості х 3 / 365 днів х кількість днів прострочення /100, де: сума заборгованості - 115 386,56 грн; кількість днів прострочення 213 (за період :19.08.2013 - 19.03.2014), відтак - розмір нарахованих 3% річних склав 2 020,05 грн. Вимога позивача про стягнення 3% річних заявлена підставно, однак виходячи із періоду прострочення виконання грошового зобов'язання (20.08.2013-19.03.2014) , кількість днів прострочки складає 212 днів, відтак розмір 3% річних - 2010,57 грн. Вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає до задоволення в розмірі 2010,57 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене позов підлягає частковому задоволенню, в сумі 139840,61 грн., з якої: 115386,56 грн. основний борг; 11538,66 грн. штраф; інфляційні втрати в розмірі 2192,34 грн., 3% річних в розмірі 2010,57 грн., 8712,48 грн. пеня.

При зверненні з позовом до суду позивач сплати в доход державного бюджету України 2797,83 грн. судового збору платіжним дорученням № 4500014534 від 20 березня 2014 р., що складає 2 % від ціни позову, тобто від 139891,18 грн.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Виходячи із задоволених вимог, позивачу підлягає відшкодування за рахунок відповідача судовий збір в сумі 2796,82 грн. ( 139891,18 грн. - 2797,83 грн.; 139840,61 грн.- х грн.; х = 139840,61 х 2797,83 /139891,18 =2796,82 грн.).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст.ст. 43, 45 , 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИФОН-БУД» (вул. Сахарова, буд. 37, м. Львів,79012; код ЄДРПОУ 38208083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (вул. Крутий Узвіз,7, м. Київ, 01004: код ЄДРПОУ 32036829) 139840,61 грн. заборгованості, з якої: 115386,56 грн. основний борг; 11538,66 грн. штраф; інфляційні втрати в розмірі 2192,34 грн., 3% річних в розмірі 2010,57 грн., 8712,48 грн. пеня, а також - 2796,82 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 03 червня 2014 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кітаєва С.Б.