Ухвала суду № 39083299, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/14076/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данка»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2-а-26339/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данка»

до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м.Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «Данка» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову і визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2010 № 0009671542/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 27335 грн. основного платежу та 13667,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної невиїзної перевірки, викладені в акті від 11.10.2010 № 1705/23-3/35559455, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2009 року податку на додану вартість в сумі 27335 грн., нарахованого у зв'язку з придбанням у ТОВ «Донстройтранс» транспортних послуг перевезення ґрунту у кількості 1694,500 м3 та 1660,000 м3, а також піску рядового в кількості 1014,14 м3, на підставі податкових накладних від 30.09.2009 № 300925 та від 30.10.2009 № 301006, виписаних за операціями, які не мали реального характеру.

Реальність вчинення господарських операцій з придбання послуг поставлена відповідачем під сумнів через неможливість проведення перевірки постачальника послуг - ТОВ «Донстройтранс» у зв'язку з відсутністю за юридичною і фактичною адресами, анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість 12.08.2010, ненаданням декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2010 року, а також тим, що відповідно до довідки за формою 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у І кварталі 2010 року складала 1 особу, а ненадання додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 9 місяців та за 2009 рік - свідчить про відсутність основних фондів та нематеріальних засобів. Посилаючись на такі обставини відповідач робить висновок про здійснення ТОВ «Донстройтранс» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту за операціями, які не мають реального характеру. Товарно-транспортні накладні надані позивачем до перевірки не в повному обсязі, а також не містять відомостей про водія, місця навантаження та розвантаження, вартості товару, що транспортується, а також інформації щодо вантажно-розвантажувальних операцій. Інформація про отримання ліцензій на надання послуг транспортування відсутня.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операцій не мали реального характеру, оскільки відсутні докази реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничих приміщень, необхідних для ведення господарської діяльності, не надано товарно-транспортних накладних, здійснено розрахунки у вексельній формі, що не дозволяє встановити факт дійсної сплати податку у складі вартості послуг виконавця.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про нереальний характер господарських операцій, оскільки такі висновки зроблені без з'ясування питання надання позивачем до перевірки частини товарно-транспортних накладних, перелік яких наведено в акті перевірки, з врахуванням лише доводів відповідача.

Суд касаційної інстанції зазначає, що всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Тому, з метою дослідження фактичного придбання і вчинення послуг суди повинні були дослідити всі первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, з'ясувати підстави, порядок, зміст, обсяги придбаних послуг відповідно до умов договору, мету придбання таких послуг, та з'ясовувати порядок надання таких послуг.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суди також повинні врахувати, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення валових витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути самостійною підставою для позбавлення покупця права на валові витрати та податковий кредит. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Данка» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун