Ухвала суду № 39083000, 27.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ К/800/54452/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 рокуу справі№ 826/8349/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2013 року у справі № 826/8349/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001572260 та № 0001562260 від 24.05.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телесистеми України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року складено акт від 07.05.2013 року № 1466/22-621-34726705, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Податкового Кодексу України, яке призвело до заниження суми податку на прибуток за 2012 рік на 5 752 819,00 грн., та п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження суми податку на додану вартість на 450 834,00 грн.

За результатами розгляду заперечення Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС рішенням від 21.05.2013 року за № 10363/10/22-611 змінено висновки, викладені в акті перевірки від 07.05.2013 року, та визначено, що позивачем допущено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на суму 517 142,00 грн., та п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 450 834,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року:

- № 0001572260, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 517 142,00 грн.;

- № 0001562260, яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 676 251,00грн. в тому числі за основним платежем - 450 834,00 грн. та штрафні санкції - 225 417,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору на виконання робіт по будівництву телекомунікаційних об'єктів № 437 від 20.01.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо», підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, проектно-робочою документацією мережі HomeNet та кабельного телебачення, податковими накладними, платіжними дорученнями.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» було правоздатною та дієздатною юридичною особою.

Основним видом діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» є будівництво житлових і нежитлових будівель, яку він здійснює на підставі ліцензії «на здійснення будівельних робіт» серія АВ № 588829, що видана на період з 29.09.2011 року по 29.06.2014 року.

Посилання податкового органу на акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 09.04.2013 року № 113/22-4/31748459 підлягають відхиленню, оскільки якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат по податку на прибуток за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність висновків акта перевірки, що стали підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування витрат та податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання операцій із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 826/8349/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак