Ухвала суду № 39082993, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/24857/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючої - судді Васильченко Н.В.,

суддів Калашніковій О.В., Чумаченко Т.А.,

при секретарі Романишин О.В.

за участю представника позивача - Лапоша Д.Ю.,

представників відповідача - Григоренка Ю.В., Будлянського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держземагенства у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі 825/109/13-а за позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про зобов'язання виконати пункт 3 вимоги від 25.09.2012 року №25-07-18-14/7072, -

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція в Чернігівській області звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, в якому просило виконати п. 3 вимоги від 04.09.2012 року № 25-07-18-14/7072.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати з мотивів неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення, з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи та вірно встановлено судами, відповідно до пункту 2.38 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2012 року, ДФІ в Чернігівській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Держкомзему у Чернігівській області за 2010-2011 роки та І квартал 2012 року, за результатами якої складено акт від 27.07.2012 року № 25-07-21/06.

Під час ревізії встановлено, що в порушення ст.39 Закону України «Про державну експертизу земельної документації» застосовувались розцінки нижчі від кошторисної вартості 3%, а саме не враховано при визначені кошторисної вартості суму податку на додану вартість, яка відповідно до п.1.3 Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України ДБН Д1.1-7-2000 із змінами і доповненнями затверджено наказом Держбуду України від 14 грудня 2000 року №285 і введено в дію 1 січня 2001 року є складовою вартості проектно-вишукувальних робіт, чим занижено розмір плати за експертизу на загальну суму 14773 грн. 94 коп., в тому числі: 2010 рік - 6169, 18 грн., 2011 рік - 8604,76 грн., в наслідок чого недоотримано надходження до спеціального фонду управління по платним послугам, чим завдано збитки на вищезазначену суму.

У зв'язку з встановленими порушеннями ДФІ в Чернігівській області направлено на адресу відповідача вимогу від 04.09.2012 року № 25-07-18-14/7072 щодо усунення виявлених порушень.

Враховуючи те, що відповідачем п. 3 вимоги в самостійному порядку виконано не було, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати Головне управління Держкомзему у Чернігівській області виконати пункт 3 вимоги Держфінінспекції в Чернігівській області від 25.09.2012 року №25-07-18-14/7072.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з того, що висновки акту ревізії відповідають обставинам справи, а вимога відповідача є законною, обґрунтованою та підлягає виконанню.

Так, статтею 39 Закону України від 17.06.2004 року №1808-І\/ «Про державну експертизу земельної документації» визначено, що розмір плати за проведення державної експертизи встановлюється в розмірі 3 відсотків від кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт, але не може бути менше 20 гривень.

Відповідно до п. 1.3 Правил визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, що здійснюється на території України ДБН Д. 1.1-7-2000 із змінами і доповненнями, затвердженими наказом Держбуду України від 14 грудня 2000 № 285 і введеними в дію з 1 січня 2001 року, вартість проектно-вишукувальних робіт - це сума коштів, необхідних для відшкодування прямих та загальновиробничих витрат, понесених проектною організацією при виконанні зазначених робіт з урахуванням нормативних витрат матеріально-технічних ресурсів, вільних цін, податків, зборів та обов'язкових платежів, а також економічно обґрунтованого кошторисного прибутку.

Отже, до кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт, яку визначає замовник, входить податок на додану вартість, у зв'язку з чим суди обґрунтовано дійшли до висновку про те, що при наданні платної послуги по проведенню державної землевпорядної експертизи проектно-кошторисної документації відповідачем безпідставно не враховано суму податку на додану вартість, внаслідок чого недоотримано надходження коштів до спеціального фонду управління по платним послугам на загальну суму 14773 грн. 94 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. А згідно з п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пункт третій вимоги від 25.09.2012 року №25-07-18-14/7072, яким зобов'язано відповідача стягнути з підприємств, установ, організацій, перелік яких наведено в додатку № 40 до акту ревізії, кошти в розмірі 14 773,94 грн., носить конкретний характер, вказує на необхідність виконання конкретних дій, результатом вчинення таких дій мають бути конкретні наслідки, а тому є обов'язковим до виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову про зобов'язання Головного управління Держзеагенства у Чернігівській області виконати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області від 25.09.2012 року №25-07-18-14/7072.

У зв'язку з наведеним колегія суддів дійшла думки, що судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі 825/109/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: