Ухвала суду № 39082962, 15.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Київ К/800/62800/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року

у справі № 812/6999/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної

фірми "ЛІА" ЛТД

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників податків у місті Луганську Міжрегіонального

головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма «ЛІА» ЛТД звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 серпня 2013 року ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД від відповідача було отримано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 1 серпня 2013 року № 0000012100 видане на підставі акту №12/21-0/20163224 від 17 липня 2013 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року по адміністративній справі № 812/6999/13-а залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 оку по адміністративній справі № 812/6999/13-а - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 1 серпня 2013 року №0000012100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67628,00 грн. та встановлені штрафні санкції у сумі 33814,00 грн., стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 17 липня 2013 року №12/21-0/20163224, про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість по податковим накладним із датою складання більш ніж 365 днів.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що 22 травня 2013 року TOB «ВКФ «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким позивач виправляв помилки у декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, включивши у склад податкового кредиту суму податку на додану вартість визначену податкових накладних від 18 серпня 2011 № 578 та від 19 серпня 2011 року №586.

Відповідно до частини 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведених норм слідує, що платник податків може скористатися своїм правом щодо включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, включити суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних платник податку може шляхом відображення вказаної суми в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку визначеному статтею 50 ПК України.

Зважаючи на те, що стаття 50 ПК України є загальною нормою, що визначає порядок внесення змін до податкової звітності з будь-якого податку, а стаття 198 ПК України є спеціальною нормою, що регулює виключно порядок віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що право платника податку щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних обмежене строком у 365 календарних днів з дати складання податкових накладних, тобто строком визначеним частиною 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко