Рішення № 39082351, 22.05.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10893/14-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Середи К.О.,

при секретарі - Шалапуді В.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бартосевича Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування у сумі 14 190 грн. 83 коп., грошові кошти у сумі 5000 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, а також судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав обов'язку по відшкодуванню заподіяної позивачу відповідачем майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.05.2013, чим порушив вимоги п. 22.1 ст. 20, п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», крім майнової шкоди позивач вважає, що їй було завдано й моральну шкоду, яка визначена нею у розмірі 5 000 грн. та підлягає стягненню на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ч. 1 ст. 1167 ЦК України, п. 21 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Позивач у судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви, просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом беззаперечно встановлено, що 08.05.2013 у м. Києві на пр-ті Броварському сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу було завдано майнову шкоду, зокрема пошкоджено належний їй легковий автомобіль марки «Хонда Аккорд», державний номер НОМЕР_1 у результаті наїзду ОСОБА_3, який керував іншим автомобілем.

31.05.2013 постановою Дніпровського районного суду м. Києва було визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнено до адміністративної відповідальності.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 08.05.2013 о 17 год. 15 хв., керуючи автомобілем «Опель», д/н НОМЕР_2, в м. Києві при виїзді з вул. Луначарського на проспект Броварський, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хонда», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів та порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, який керував автомобілем «Опель», д/н НОМЕР_2, була застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № АВ 9400722 терміном дії до 06.02.2014.

Право власності на належний позивачу легковий автомобіль марки «Хонда Аккорд», державний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_3 від 03.11.2012.

03.07.2013 у зв'язку з заподіянням шкоди позивач звернулася до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» з заявою про сплату страхового відшкодування.

Відповідач після проведення огляду належного позивачу автомобіля та розгляду заяви визначив розмір відшкодування у сумі 14 190 грн. 83 коп., про що повідомив позивача 19.07.2013.

Станом на 08.04.2014 ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не сплатила на користь позивача страхове відшкодування, натомість листом від 02.01.2014 повідомило про можливість сплати найближчим часом.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 6 вказаного Закону закріплено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пункт 3 ст. 988 ЦК України покладає на страховика обов'язок, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Таким чином, саме у відповідача, як страховика, у зв'язку із настанням страхового випадку виник обов'язок по сплаті страхового відшкодування позивачу відповідно до встановлених у страховому полісі лімітів відповідальності страховика.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 даного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 14 190 грн. 83 коп. (а.с. 24-25), при цьому, ТОВ «ЄвроАсистанс» (як повірений ПАТ «УСК «Гарант-Авто») у листах від 19.07.2013 та від 02.01.2014 (а.с. 8, 10) не заперечували проти визначеної суми відновлювального ремонту транспортного засобу та підтвердили свої зобов'язання щодо перерахунку даної суми на розрахунковий рахунок позивача.

З огляду на те, що зобов'язання ПАТ «УСК «Гарант-Авто» щодо перерахунку на розрахунковий рахунок позивача грошової суми страхового відшкодування не були виконані, позовні вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., яку позивач зазнала внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, яка полягає у несплаті вчасно страхового відшкодування у строки, передбачені Законом, зокрема, починаючи з липня 2013 року позивач постійно хвилювалася через факт затримки виплати, яка унеможливила здійснення ремонту автомобіля та змушена була відновити пошкоджений автомобіль за власний рахунок. На неодноразові звернення позивача відповідач лише повідомляв, що сплата відбудеться найближчим часом. При цьому на претензію від 08.10.2013 відповідач надав відповідь лише 02.01.2014, тобто аж через більш ніж два місяці.

Однак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з п. 21 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК).

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 23.1. ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Тобто, відшкодуванню підлягає моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

В свою чергу, звертаючись з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає, що моральна шкода полягає у тому, що позивач постійно хвилювалася через факт затримки виплати, яка унеможливила здійснення ремонту автомобіля та змушена була відновити пошкоджений автомобіль за власний рахунок, отже позивач не посилається на завдання їй моральної шкоди саме у розумінні положень п. 23.1. ст. 23 Закону, будь-яких інших належних та допустимих доказів наявності підстав для відшкодуванням моральної шкоди матеріали справи не містять (як-то закріплення у договорі страхування відповідних умов для відшкодування з цих підстав моральної шкоди).

За таких обставин вимога позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача є безпідставною.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп., що були сплачені позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 525, 530, 610, 611, 612, 1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 14 190 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 83 коп. страхового відшкодування.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) грн. моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Печерський районний суд м. Києва.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.О. Середа