Рішення № 39081469, 28.05.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.14р. Справа № 904/2091/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення штрафу у сумі 171 493,80 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Касьянов О.О., довіреність № 251 від 30.12.2013 року, ведучий юрисконсульт юридичного відділу

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом у якому просить стягнути на свою користь з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" суму штрафу у розмірі 171 493,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки товару за договором поставки № Т204/05 від 25.02.2013 року, порушенням строку поставки, який визначений даним договором та специфікацією до нього, внаслідок чого відповідач повинен сплатити позивачу штраф у сумі 171 493,80 грн.

06.05.2014 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов у якому останній просить відмовити у позовних вимогах у повному обсязі з огляду на положення ст.ст. 230, 233 ГК України, за якими, якщо учасник господарських правовідносин порушив покладене на нього зобов'язання, то наслідком такого порушення є, зокрема, сплата штрафу, та, враховуючи положення наведених статей, такий штраф може бути зменшений судом у разі його надмірно великого розміру, де до уваги повинні бути взяті, зокрема ступінь виконання зобов'язань та майновий стан сторін.

Відповідач у відзиві на позов посилається саме на майновий стан Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" та зазначає, що на даний час, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем металургійної промисловості та самого підприємства, яке спричинене кризою мирової та вітчизняної економіки, відповідач не мав можливості своєчасно виконати умови спірного договору, тому просить відмовити у позові у повному обсязі.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

27.05.2014 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим врегулюванням спору.

Позивач щодо клопотання відповідача заперечує, вказує на те, що можливість врегулювання спору відсутня.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. До того ж, суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розгляд справи був відкладений з 23.04.2014 року на 14.05.2014 року. Ухвалою господарського суду від 08.05.2013 року розгляд справи був перенесений у судове засідання на 28.05.2014 року о10:00 год.

У судовому засіданні 28.05.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

25.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" (постачальник) був укладений договір поставки № Т204/05 за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Термін дії Договору передбачений п. 12.1. Договору за яким даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2013 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в специфікаціях (Додатках) до цього Договору (п. 2.1. Договору).

Умови поставки товару визначені у розділі 3 Договору, так згідно п.п. 3.1.- 3.2. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними в Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010"). Постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві у строки, визначені п. 3.3. цього Договору.

Поставка товару здійснюється постачальником згідно п. 3.1. даного Договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги та терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Дострокова поставка товару постачальником допускається тільки за письмовою згодою сторін (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару на склад покупця і прийняття його за якістю і кількістю.

Згідно п.п. 5.1.-5.3. Договору загальна вартість товару за даним Договором складає суму партій товару по всім Специфікаціям (Додаткам) до цього Договору. Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в Специфікації (Додатках) до Договору. Ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначена в п. 5.2. даного Договору встановлюється у національній валюті України - гривні і не підлягає зміні.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях (Додатках) до даного Договору.

20.03.2013 року сторони погодили та підписали Специфікацію до договору поставки № Т204/05 від 25.02.2013 року, за якою обумовили товар, який підлягає поставці, оплату даного товару та строки поставки.

Відповідно до умов наведеної Специфікації постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар: грейферний ківш 5-К-3-10 (1 шт.) на суму 180 000,00 грн. (без ПДВ), зірочка z-56 t-80 (1 шт.) на суму 21 500,00 грн. (без ПДВ), барабан приводовий 1250 х 1750 (1 шт.) на суму 63 400,00 грн. (без ПДВ), колесо зубчасте z-99 m-12, (2 шт.) на суму 51 600,00 грн. (без ПДВ), загалом на суму 441 720,00 грн. (де ПДВ складає 73 620,00 грн.).

Строк поставки, відповідно до Специфікації, становить 90 календарних днів з дня відкриття акредитива.

13.06.2013 року позивачем подано заяву на відкриття непокритий, безвідкличний акредитив №Г11-13/0454 від 13.06.2013 року, у якій зазначено, що строк дії акредитива - до 11.09.2013 року. На підставі наведеної заяви між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір про відкриття непокритого акредитиву № Г11-13/0454.

05.11.2013 року, внаслідок того, що товар, передбачений Договором та Специфікацією не був поставлений у погоджений сторонами строк (90 календарних днів), позивач звернувся до відповідача листом з вимогою про поставку товару, визначеного Специфікацією до договору поставки № Т204/05 від 25.02.2013 року.

Листом № 98-М878 ід 05.11.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що відвантаження товару, визначеного Специфікацією до договору поставки № Т204/05 від 25.02.2013 року буде здійснене 20-25 листопада 2013 року, а також просив позивача не застосовувати штрафні санкції передбачені Договором.

12.11.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 101-1038/46 з вимогою поставки спірного товару.

Проте товар був поставлений відповідачем у наступні строки:

- 22.10.2013 року - поставлений грейферний ківш 5-К-3-10 (1 шт.) на загальну суму 216 000,00 грн. (з ПДВ), в підтвердження чого позивач надав до суду копію накладної № 62/1550 від 21.10.2013 року та копію товарно-транспортної накладної № Р62-00001550 від 21.10.2013 року;

- 25.10.2013 року - поставлене колесо зубчасте z-99 m-12 (2 шт.) на загальну суму 123 840,00 грн. (з ПДВ), в підтвердження чого позивач надав до суду копію накладної № 62/1552 від 24.10.2013 року та копію товарно-транспортної накладної № Р62-00001552 від 24.10.2013 року;

- 04.12.2013 року - поставлена зірочка z-56 t-80 (1 шт.) на загальну суму 25 800,00 грн. (з ПДВ), в підтвердження чого позивач надав до суду копію накладної № 62/1841 від 03.12.2013 року та копію товарно-транспортної накладної № Р62-00001841 від 03.12.2013 року;

- 13.01.2014 року - поставлений барабан приводовий 1250 х 1750 (1 шт.) на загальну суму 76 080,00 грн. (з ПДВ), в підтвердження чого позивач надав до суду копію накладної

№ 62/18 від 11.01.2014 року та копію товарно-транспортної накладної № Р62-00000018 від 11.01.2014 року.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивач наголошує, що відповідно до п. 10.3. Договору у разі порушення строків поставки товару згідно даного Договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Господарський суд зазначає, що у даному випадку штрафна санкція, яку позивач просить стягнути з відповідача у вигляді 0,5% суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, за своєю правовою природою (з урахуванням розрахунку за кожен день прострочення) не є штрафом у розумінні чинного законодавства, а є договірною санкцією, що аналогічна визначенню пені для грошових зобов'язань.

При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного суду України, що міститься, зокрема, у постанові від 03.12.2013 року по справі № 908/43/13-г, обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки не є грошовим зобов'язанням і у випадку порушення строку поставки товару застосування до таких правовідносин положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є безпідставним.

Отже, за наведеного, штрафні санкції, які нараховані позивачем, не повинні узгоджуватися із нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та їх розмір може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Враховуючи наведені положення законодавства та умови Договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,5 % від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за наступні прострочення зобов'язань щодо поставки товару:

- щодо прострочення поставки грейферного ковша 5-К-3-10 (1 шт.) вартістю 216 000,00 грн. на 40 календарних днів - штраф у загальній сумі 64 800,00 грн.;

- щодо прострочення поставки колеса зубчастого z-99 m-12 (2 шт.) вартістю 123 840,00 грн. на 43 календарні дні - штраф у загальній сумі 39 009,60 грн.;

- щодо прострочення поставки зірочки z-56 t-80 (1 шт.) на загальну суму 25 800,00 грн. на 83 календарні дні - штраф у загальній сумі 13 287,00 грн.;

- щодо прострочення поставки барабану приводового 1250 х 1750 (1 шт.) на загальну суму 76 080,00 грн. на 123 календарні дні - штраф у загальній сумі 54 397,20 грн.

Отже, за прострочення відповідачем зобов'язань за договором поставки № Т204/05 від 25.02.2013 року та Специфікацією до нього позивачем нараховані штрафні санкції на загальну суму 171 493,80 грн.

Відповідач у відзиві на позов погоджується з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки № Т204/05 від 25.02.2013 року та Специфікацією до нього, проте просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" знаходиться у скрутному фінансовому становищі у зв'язку з кризою у мировій та вітчизняній економіці, зазначає, що обсяги виробництва зменшилися та виробничі цехи вимушені працювати не у повному обсязі, що призвело на теперішній час до скорочення середньої заробітної плати і неможливості своєчасно сплачувати обов'язкові платежі до бюджету та інших державних фондів. Заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 9 058 034,91 грн.

Відповідач, посилаючись на положення ст.ст 230, 233 ГК України також стверджує, що штрафні санкції є надмірно великими, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафу у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені, штрафу).

Суд зазначає, що розмір штрафу (171 493,80 грн.) є непропорційно великим по відношенню до загальної вартості поставленого товару (441 720,00 грн.). Хоча зобов'язання відповідача щодо поставки товару були виконані з порушенням строку, визначеного договором та Специфікацією до нього, кількість днів прострочення не надто велика, зокрема прострочення поставки основної кількості товару (загальною вартістю 339840,00 грн.) становило лише 40 та 43 дні, так зокрема, поставка колеса зубчастого z-99 m-12 відбулася з простроченням 43 календарних дні, а грейферного ковша 5-К-3-10 - 40 календарних днів. До того ж, поставка товару є такою, що відбулася; і у відзиві на позов відповідач зазначає, що підприємство перебуває у скрутному становищі та відповідач повідомляв позивача на звернення останнього щодо поставки товару та зазначав про те, що відвантаження товару буде відбуватися з простроченням, прохаючи не застосовувати штрафних санкцій.

При цьому, господарський суд зазначає, що загальна сума штрафних санкцій не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України 904/5926/13.

У зв'язку з наведеним, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій на 50% від розміру, заявленого позивачем, що буде становити: 85 746,90 грн. (171 493,80 грн. - 50%).

У той же час, у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливості зменшення розміру штрафу більше, ніж на 50%.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Тому, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 429,88 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, ст. 82-85, 115-116, 193, 265 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сухий острів, буд. 3, ідентифікаційний код 00168076) на користь Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Калініна, 11, ідентифікаційний код 00190928) штрафні санкції у розмірі 85 746,90 грн. та судовий збір у розмірі 3 429,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 02.06.2014 року.

Суддя О.М. Крижний